Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №910/7089/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7089/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (далі - Підприємство) - Приліпка О.Д., Кудлая О.П.,

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - Савчука І.В.,

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот" (далі - Товариство) - Вознюка О.В., Луканіної Т.В.,

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - Завод) - Бараша М.Я., Пилипенка А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Підприємства і Товариства

на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2017 (суддя Мандриченко О.В.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 (колегія суддів: Чорна Л.В. (головуючий), судді Яковлєв М.Л. і Отрюх Б.В.)

за позовом Підприємства до АМК,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Завод,

про визнання протиправним та скасування рішення,

з оголошенням у судовому засіданні 25.04.2018 перерви до 22.05.2018,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення АМК від 21.02.2017 № 51-р у справі № 136-26/50-15 "Про закриття провадження у справі та визнання монопольного становища" (далі - Рішення АМК).

Позовні вимоги мотивовано тим, що Рішення АМК прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним та прийнято з посиланням на приписи статей 13, 43, 49, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-ІІІ (далі - Закон № 2210) та пункту 7.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика), затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2022 за № 317/6605.

Підприємство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Так, згідно з доводами Підприємства, викладеними у касаційній скарзі:

- судом апеляційної інстанції неналежним чином було досліджено обставини, що мають значення для справи, а саме щодо: неповного і необ'єктивного з'ясування АМК обставин справи; встановлення АМК обмеженого періоду монопольного (домінуючого) становища Заводу; необґрунтованого підвищення Заводом вартості послуг перевантаження аміаку; наявності в діях Заводу ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- судами першої та апеляційної інстанції не проаналізовано факту відсутності рівнозначних договорів, який саме і призвів до порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.

Товариство (попередня назва - відкрите акціонерне товариство "Тольяттіазот"), посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували економічної обґрунтованості всіх складових собівартості послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку (послуги перевантаження) та рівня прибутковості (рентабельності) таких послуг;

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 1 частини другої статті 13 Закону № 2210, що призвело до неправильного визначення критеріїв оцінки правомірності встановлених цін на послуги перевантаження, та не застосували пункт 2 частини другої статті 13 Закону № 2210, оскільки Заводом було застосовано різні ціни на послуги перевантаження у рівнозначних угодах з іншими суб'єктами господарювання;

- судами попередніх інстанцій також не досліджено та необґрунтовано відхилено доводи Товариства щодо: неврахування АМК фактів застосування Заводом дискримінаційних цін; нез'ясування АМК рівня рентабельності послуг перевантаження та його відповідності рівню, який би існував за умови значної конкуренції на ринку; необґрунтованого включення Заводом до розрахунків собівартості послуг перевантаження витрат, які не можуть відноситися на собівартість таких послуг, не підтвердження проведених розрахунків первинними документами; наявності взаємосуперечливих, економічно необґрунтованих і суттєво різних розрахунків Заводу вартості послуг перевантаження; встановлення цін у прив'язці до доларового еквіваленту; відсутності у матеріалах справи доказів збитковості послуг перевантаження;

- судом апеляційної інстанції не здійснено дослідження доказів щодо фактів, на які Товариство посилалося в апеляційній скарзі, та не досліджено матеріали справи АМК № 136-26/50-15;

- порушено вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Завод подав відзив на касаційні скарги, в якому зазначив про безпідставність їх доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скарги - без задоволення.

АМК у відзиві на касаційні скарги також зазначив про безпідставність їх доводів та просив рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін і третіх осіб, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що Рішенням АМК за результатами розгляду матеріалів справи № 136-26/50-15 за заявою Підприємства про порушення законодавства про захист економічної конкуренції визнано, що Завод протягом 01.01.2014 - 31.10.2016 займав монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку з часткою 100 %; провадження у справі № 136-26/50-15 закрито. Закриття провадження у справі мотивовано відсутністю у діях Заводу ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210 у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Причиною виникнення спору у справі, що розглядається, стало питання щодо правомірності Рішення АМК.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи підстави заявленого позову дійшов висновку, що проведене відповідачем дослідження за період з 01.01.2014 по 31.10.2016, в якому відбувалися події, що кваліфікувалися як ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, монопольного (домінуючого) становища Заводу, здійснено у повній відповідності до вимог Закону № 2210 та Методики, Рішення АМК прийнято у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, а позивачем не подано суду доказів на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним зазначеного Рішення АМК відповідно до статті 59 Закону № 2210.

Згідно з статтею 3 Закону України від 26.11.1993 № 3659-ХІІ "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659) основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до приписів частини другої статті 7 Закону № 3659 до повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами.

За змістом положень статей 1, 12 Закону № 2210 монополізація - це досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2210 зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зокрема, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 1 частини другої статті 13 Закону № 2210).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, дослідження монопольного (домінуючого) становища Заводу проводилось відповідачем відповідно до порядку встановленого Методикою. Часові межі ринку відповідно до підпункту 7.1 Методики визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

З аналізу положень Закону № 2210 та Методики вбачається, що визначення монопольного (домінуючого) становище суб'єкта господарювання на ринку, у розумінні статті 12 Закону, передбачає оцінку поведінки суб'єктів господарювання в минулому, тому АМК, досліджуючи становище суб'єктів господарювання, не може визначати таке становище на майбутнє.

Оскільки судами установлено, що АМК проводило дослідження монопольного (домінуючого) становища Заводу за проміжок часу, в якому відбувалися події, що кваліфікувалися як ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме з 01.01.2014 по 31.10.2016, отже, АМК правомірно було встановлено зазначений період.

За змістом частин першої та другої статті 37 Закону № 2210 розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України, зокрема, збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

Як установлено судами попередніх інстанцій, при розгляді справи № 136-26/50-15 відповідачем було надано АМК всі необхідні документи та інформацію для проведення повного, об'єктивного дослідження і аналізу зростання витрат та обґрунтованості цін на послуги перевантаження аміаку.

Вивчаючи надані Заводом розрахунки ціноутворення, АМК здійснив аналіз кожного етапу підвищення вартості послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку та складових, за рахунок яких відбувалось підвищення.

При проведенні аналізу наданих відповідачем розрахунків АМК не було виявлено включення у них необґрунтованих витрат та встановлено, що підвищення вартості послуг відбувалось у зв'язку із стрімким підвищенням вартості енергоносіїв, природного газу, девальвацією національної валюти України - гривні, та з метою уникнення збитковості виробництва.

Під час розгляду справи № 136-26/50-15 АМК було встановлено, що в діях Заводу відсутні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статьті 13 Закону № 2210 у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а отже, вчинення Заводом порушення не доведено.

Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону № 2210 за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про закриття провадження у справі.

Статтею 49 Закону № 2210 передбачено, що розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо, зокрема, не доведено вчинення порушення.

Доводи Підприємства і Товариства щодо застосування відповідачем різних цін до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин, що є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку відповідно до пункту 2 частини другої статті 13 Закону № 2210, суд не може взяти до уваги, оскільки АМК було розпочато розгляд та прийнято Рішення у справі № 136-26/50-15 за ознаками порушення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210.

Інші доводи скаржників не можуть братися до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій, які було досліджено та ним надано належну оцінку.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи підстави заявленого позову, дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав, у розумінні статті 59 Закону № 2210, для визнання недійсним Рішення АМК.

Відповідно до частин першої і другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин наведені у касаційних скаргах аргументи не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуально права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Разом із цим необхідно зазначити, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 зі справи № 910/6999/17 (залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018) за позовом Заводу до АМК, треті особи: Підприємство і Товариство, про визнання недійсним та скасування Рішення АМК, рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2017 зі справи скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Заводу задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано Рішення АМК у справі № 136-26/50-15 в частині визнання Заводу таким, що протягом 01.01.2014 - 31.10.2016 займав монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку з часткою 100 %.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційних скарг Підприємства і Товариства без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційних скарг та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 зі справи № 910/7089/17 залишити без змін, а касаційні скарги державного підприємства "Укрхімтрансаміак" та публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко