Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.09.2021 року у справі №910/260/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/260/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - Матвіюка М. А. (самопредставництво),

відповідача - не з'явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Матвіюка М. А. (самопредставництво),

прокуратури - Ющенко М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 (колегія суддів: Зубець Л. П. - головуючий, Алданова С. О., Мартюк А. І.) у справі

за позовом Військового прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури

у військовій та оборонній сфері в інтересах Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерства оборони України

про стягнення 3 380 761,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2019 року Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (далі - Східне ТКЕУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" (далі - ТОВ "Капітал Інвест Строй") про стягнення грошових коштів у розмірі 3380761,23
грн, з яких: 2020897,23 грн - штрафні санкції, 1359864,00 грн - невикористана попередня оплата (аванс) за договором підряду № 207/2018/207 від 13.07.2018 (далі - договір підряду).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив строк виконання зобов'язання щодо завершення робіт за укладеним між Східним ТКЕУ, як замовником, та ТОВ "Капітал Інвест Строй", як генпідрядником, договором підряду, у зв'язку з чим цей договір було розірвано в односторонньому порядку за ініціативою замовника.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 (суддя Паламар П. І.) у справі № 910/260/20 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах Східного ТКЕУ до ТОВ "Капітал Інвест Строй" про стягнення 3380761,23 грн.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд констатував, що з наведеного у позові розрахунку вбачається, що при визначенні розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, прокурор виходив із вартості окремих етапів робіт, виконання яких передбачалося в межах спірного договору.

При цьому зміст договору свідчить, що розділом ІІІ сторони узгодили договірну ціну всього обсягу обумовлених робіт, водночас окремо ціну будь-якого з етапів робіт сторонами узгоджено не було. Отже, за відсутності узгодженої ціни етапів робіт, нарахування договірної неустойки у такий спосіб, за висновком суду, є безпідставним, оскільки суперечить умовам пункту 7.4 договору. Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт. Крім того, суд зазначив, що всупереч положенням статті 74 Господарського процесуального кодексу України, прокурором не доведено того факту, що вартість використаних відповідачем у будівництві матеріалів, конструкцій, виробів у загальному обсязі фактично виконаних робіт, у т. ч. не оформлених сторонами актами їх приймання, менша за суму перерахованого позивачем авансу. Суд констатував, що аванс був використаний відповідачем на виконання робіт із будівництва об'єкта за спірним договором у повному обсязі.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/260/20, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Капітал Інвест Строй" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 1293570,86 грн, штраф у розмірі 727326,37 грн, невикористаний попередній аванс у розмірі 1359864,00 грн.

2.4. Переглядаючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у прокурора правових підстав для звернення з позовом у цій справі. Водночас, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд зазначив, що враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав аванс, відпала, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у ТОВ "Капітал Інвест Строй" обов'язку повернути позивачу невикористану суму авансу. Поряд із цим, здійснивши перевірку наданого прокурором розрахунку штрафних санкцій у загальному розмірі 2020897,23 грн, з урахуванням умов договору підряду, періодів прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором підряду та погоджених сторонами строків виконання робіт, а також дати розірвання договору підряду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення штрафу у заявлених до стягнення розмірах.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 910/260/20, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Капітал Інвест Строй" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/260/20 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Капітал Інвест Строй" зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Капітал Інвест Строй", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення частини 1 статті 627, частини 1 статті 628, статей 629, 632, частини 4 статті 653, частини 4 статті 882, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц, від
12.02.2019 у справі № 910/20926/16, від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16, від
21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19, від
20.08.2019 у справі № 910/3554/18. Також скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд порушив положення статей 7, 13, 74, 80, 86, 104, 236 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, на думку скаржника, апеляційний господарський суд ухилився від оцінки доказів у справі та не дослідив їх, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Капітал Інвест Строй" Міністерство оброни України просить закрити касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 5 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, а у разі розгляду касаційної скарги по суті, залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

3.4. До Верховного Суду надійшло клопотання Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, у якому заявник просить здійснити заміну сторони з Військової прокуратури Дніпровського гарнізону на його процесуального правонаступника - Дніпровську спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону. Також у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Капітал Інвест Строй" Дніпровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1 Розглянувши клопотання Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, у якому заявник просить здійснити заміну сторони з Військової прокуратури Дніпровського гарнізону на його процесуального правонаступника - Дніпровську спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього клопотання, оскільки матеріали цієї справи містять ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 якою Військову прокуратуру Дніпровського гарнізону Південного регіону України змінено на її правонаступника - Дніпровську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері.

4.2. До Верховного Суду 09.11.2021 надійшло клопотання ТОВ "Капітал Інвест Строй", у якому заявник просить відкласти розгляд цієї справи на іншу дату.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що представник скаржника не може взяти участь у судовому засіданні 09.11.2021, оскільки представляє інтереси іншого Товариства у судовому засіданні Господарського суду Житомирської області, яке призначено на 09.11.2021. При цьому директор ТОВ "Капітал Інвест Строй" також не може не може взяти участь у судовому засіданні Верховного Суду 09.11.2021, оскільки має наявні симптоми гострої респіраторної вірусної інфекції.

Розглядаючи зазначене клопотання, колегія суддів враховує, що ухвалою Верховного Суду від 05.10.2021 задовольнялося клопотання ТОВ "Капітал Інвест Строй" про відкладення розгляду справи, а ухвалами Верховного Суду від 28.10.2021,04.11.2021 оголошувались перерви з розгляду касаційної скарги ТОВ "Капітал Інвест Строй", заявником не подано доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні про відкладення розгляду справи, явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою. При цьому суд касаційної інстанції не досліджує додаткові докази, а перегляд судових рішень на відповідність їх положенням матеріального та процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції на момент їх ухвалення. З огляду на викладене та з урахуванням строків розгляду касаційної скарги, визначених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого клопотання.

4.3. З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням клопотань про відкладення її розгляду, Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 917/399/15 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 13.07.2018 між Східним ТКЕУ, як замовником, та ТОВ "Капітал Інвест Строй", як генпідрядником, було укладено договір підряду № 207/2018/207, відповідно до якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконання робіт з будівництва об'єкта: "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування № 1,25, смт Гвардійське, Дніпропетровська область, військове містечко № 1" (далі - об'єкт), що виконується за рахунок коштів державного бюджету України (пункт 1.1 договору підряду).

4.5. Пунктом 1.2 договору підряду (у редакції додаткової угоди від 31.05.2019 № 9 до договору підряду) визначено, що генпідрядник зобов'язується у строк до
30.09.2019 без врахування технологічної перерви, пов'язаної з відсутністю кошторисних призначень та фінансування замовника, або з причин невідповідності погодних умов технології виконання робіт та інше, виконати роботи з будівництва об'єкта та передати їх замовнику, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи.

4.5. Положеннями пункту 3.1 Договору підряду передбачено, що договірна ціна становить 14390724,00 грн з ПДВ. Розділом 4 Договору підряду визначено порядок здійснення оплати за виконані роботи, а саме: розрахунки за виконані роботи по об'єкту проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 (пункт 4.1.1 договору підряду).

4.7. Розділом 5 Договору підряду (у редакції додаткової угоди від 31.05.2019 № 9 до договору підряду) сторонами узгоджено порядок виконання робіт, який викладений в пункті 5.1 договору підряду, а саме:

- термін завершення виконання робіт по об'єкту з урахуванням граничних строків виконання нижченаведених етапів визначається календарним графіком виконання робіт, який розробляється генпідрядником, погоджується замовником та є невід'ємною частиною цього договору та становить по 30.09.2019: терміни виконання етапів:

- 1 етап: по 26.08.2018 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: земляні роботи, улаштування фундаменту, улаштування монолітного поясу по фундаменту;

- 2 етап: по 30.06.2019 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: улаштування стін цегляних 1-го поверху з перемичками; улаштування лотків з приямками; улаштування вводів інженерних мереж; розведення мереж каналізації та водопостачання нижче відм. 0; улаштування підлоги по ґрунту до відм. 0; улаштування монолітного поясу по стінам 1-го поверху; монтаж плит перекриття 1-го поверху з монолітними ділянками;

- 3 етап: по 06.08.2019 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: улаштування стін цегляних 2-го поверху з перемичками; улаштування монолітного поясу по стінам 2-го поверху; монтаж плит перекриття 2-го поверху з монолітними ділянками; монтаж вікон 1-го поверху; прокладка внутрішніх мереж електропостачання на 1-му поверсі; прокладка внутрішніх мереж тепло-водопостачання та каналізації на 1-му поверсі; улаштування внутрішніх стін (перегородок) 1-го поверху; улаштування бетонної стяжки підлоги 1-го поверху; улаштування бетонної стяжки підлоги 1-го поверху; монтаж сходів між 1-м та 2-м поверхом;

- 4 етап: по 31.08.2019 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: улаштування стін цегляних горища; улаштування покрівлі; монтаж вікон 2-го поверху та горища; прокладка внутрішніх мереж електропостачання на 2-му поверсі; прокладка внутрішніх мереж тепло-водопостачання та каналізації на 2-му поверсі; внутрішня штукатурка та облицювання керамічною плиткою стін 1-го поверху; монтаж профілів підвісних стель 1-го поверху; улаштування внутрішніх стін (перегородок) 2-го поверху; улаштування бетонної стяжки підлоги 2-го поверху; улаштування зовнішніх сходів;

- 5 етап: по 28.09.2019 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: внутрішня штукатурка та облицювання керамічною плиткою стін 2-го поверху; монтаж профілів підвісних стель 2-го поверху; утеплення та оздоблення фасаду; улаштування зливової системи; встановлення внутрішніх дверей; внутрішні оздоблювальні роботи (монтаж стельового гіпсокартону, штукатурка стін та стель, улаштування підлоги, монтаж армстронгу, поклейка шпалер, фарбування та покриття лаком тощо); встановлення сантехнічних приладів; улаштування світильників та електрофурнітури; благоустрій території; інші будівельні роботи згідно проекту;

- 6 етап: по 30.09.2019 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: під'єднання будівлі до зовнішніх електричних мереж електро-водопостачання та каналізації; наведення порядку на об'єкті та прилеглій території (вивіз всього будівельного сміття, очищення конструкцій об'єкта від бруду та пилу тощо); підготовка будівлі до передачі в експлуатацію замовнику (передача виконавчої, технічної та іншої документації на об'єкт, будівельні матеріали та конструкції, що використовувались при будівництві); усунення недоліків, виявлених замовником при прийнятті об'єкта.

4.8. З урахуванням зазначених етапів робіт та граничних строків їх виконання генпідрядником розробляється календарний графік виконаних робіт, який погоджується замовником та є невід'ємною частиною цього договору (пункт 5.1 договору підряду).

4.9. Пунктом 12.1 договору підряду визначено, що невід'ємними частинами договору є: договірна ціна (додаток № 1), локальні кошториси (додаток № 2), календарний графік робіт (додаток № 3), вимоги до оздоблювальних робіт казарми поліпшеного планування (додаток № 4), графік фінансування робіт з будівництва об'єкта (додаток № 5). У локальних кошторисах (додаток № 1) та календарному графіку виконаних робіт (додаток № 3) передбачено конкретні види робіт та їх вартість відповідно до пункту 5.1 договору підряду.

4.10. Розділом 7 договору підряду установлена відповідальність сторін, а саме:

- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором генпідрядник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), а також понад штрафні санкції відшкодовує завдані замовнику збитки у відповідності з пунктом 7.3 цього договору та вимогами статті 231 Господарського кодексу України (пункт 7.2 договору підряду);

- сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню замовником за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення) (пункт 7.3 договору підряду);

- види порушень та штрафні санкції, які застосовуються до генпідрядника за договором: за порушення строків виконання робіт по будь-якому з етапів, визначених пунктом 5.1 договору стягується пеня у розмірі 0,2 % від вартості робіт, з яких допущене прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення виконання робіт понад 20 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості таких робіт; за виконання робіт неналежної якості штраф в розмірі 25 % від вартості неякісно виконаних робіт; за порушення строків повернення попередньої оплати (її частини) або надання письмового звіту щодо використання попередньої оплати - пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт
7.4 договору підряду).

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у зв'язку з невиконанням генпідрядником умов договору підряду, 28.10.2019 на підставі пункту
6.2 договору підряду, замовником було направлено на адресу генпідрядника повідомлення № 516/ю/4713 від 28.10.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку, згідно з яким датою розірвання договору є 07.11.2019.

4.12. Повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку замовником було зобов'язано генпідрядника сплатити штрафні санкції у строк до 18.12.2019 за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань по дату розірвання договору підряду та порушення строків повернення попередньої оплати (її частини). Однак, на дату звернення із позовною заявою генпідрядником штрафні санкції не сплачено та попередня оплата (аванс) не повернута. Поряд із цим, судами констатовано наявність в матеріалах цієї справи висновку судової будівельної-технічної експертизи № 14/111СЕ-20 від 20.07.2020.

4.13. Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України на адресу Міністерства оборони України направлено лист (вих. № 3-6-5594/3 вих-19) від 19.12.2019 щодо надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на відновлення порушених інтересів держави внаслідок порушення генпідрядником умов договору підряду.

4.14.23.12.2019 на адресу Східного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України та Східного КЕУ направлено листи з вихідним номером № 3-6-5634 вих-19 щодо інформування про вжиті заходи, спрямовані на відновлення інтересів держави.

4.15. На адресу Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону надійшов лист від Східного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України від 26.12.2019 за вихідним номером №643. З відповіді вбачається, що Міністерство оборони України не зверталось до суду з позовною заявою з метою стягнення штрафних санкцій та сплаченого авансу за порушення умов договору підряду. У листі, що надійшов від Східного ТКЕУ від 23.12.2019 № 516/ю/5647, повідомлено що Східне ТКЕУ зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Капітал Інвест Строй" про виплату штрафних санкцій та повернення суми авансу, ціна позову складала 4597702,64 грн, однак позовну заяву було повернуто заявнику у зв'язку з порушенням порядку об'єднання позовних вимог, передбачених статтею 173 Господарського процесуального кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Капітал Інвест Строй" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційну скаргу ТОВ "Капітал Інвест Строй" - залишити без задоволення.

5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Східного ТКЕУ про стягнення грошових коштів у розмірі 3380761,23 грн, з яких: 2020897,23 грн - штрафні санкції, 1359864,00 грн - невикористана попередня оплата (аванс) за договором підряду № 207/2018/207 від 13.07.2018.

5.3. Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є порушення ТОВ "Капітал Інвест Строй" строку виконання зобов'язання по завершенню робіт за укладеним між Східним ТКЕУ, як замовником, та ТОВ "Капітал Інвест Строй", як генпідрядником, договором підряду.

5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

5.6. Положеннями статей 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

5.7. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Статтею 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.8. Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до Статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Статтею 627 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

5.9. Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України установлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

5.10. Відповідно до частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

5.11. Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

5.12. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

5.13. Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного договору будівельного підряду від 13.07.2018.

5.14. Положеннями статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення статті 875 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом

5.15. Глава 61 Цивільного кодексу України у параграфах 2-4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні положення параграфа 1 глави 61 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених Цивільного кодексу України. Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

5.16. Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2, 3, 4 статті 849, частини 2 статті 852, частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

5.17. Верховний Суд зазначає, що права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

5.18. Правовий аналіз частин 2, 3, 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови. Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

5.19. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у зв'язку з невиконанням підрядником умов договору підряду, 28.10.2019 на підставі пункту
6.2 договору підряду, замовником було направлено на адресу генпідрядника повідомлення № 516/ю/4713 від 28.10.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку, згідно з яким датою розірвання договору є 07.11.2019.

5.20. Тобто замовник скористався власним правом щодо розірвання договору підряду в односторонньому порядку, а тому прокурор звернувся до суду із позовною вимогою про повернення попередньої оплати (авансу) та штрафних санкцій.

5.21. Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.

5.22. Відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу Кодексу.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від
14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від
25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від
01.06.2021 у справі № 916/2368/18.

5.23. Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

5.24. Згідно з частиною 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

5.25. За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

5.26. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

5.27. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.28. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.29. Враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав аванс - відпала, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у ТОВ "Капітал Інвест Строй" обов'язку повернути позивачу невикористану суму авансу. Поряд із цим, здійснивши перевірку наданого прокурором розрахунку штрафних санкцій у загальному розмірі 2020897,23 грн, з урахуванням умов договору підряду, періодів прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором підряду та погоджених сторонами строків виконання робіт, а також дати розірвання договору підряду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову також в частині вимог про стягнення штрафних санкцій у заявлених до стягнення розмірах.

5.30 ТОВ "Капітал Інвест Строй" не погоджується із такими висновками, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в цій справі. Водночас ТОВ "Капітал Інвест Строй", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.31. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.32. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення частини 1 статті 627, частини 1 статті 628, статей 629, 632, частини 4 статті 653, частини 4 статті 882, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц, від 12.02.2019 у справі № 910/20926/16, від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19, від 20.08.2019 у справі № 910/3554/18.

5.33. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.34. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.35. Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

5.36. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається ТОВ "Капітал Інвест Строй", та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.37. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом про стягнення грошових коштів, сплачених за договором про пайову участь у будівництві житлового будинку. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що
12.04.2008 між позивачем, як інвестором, та відповідачем, як підрядником, було укладено договір № 3 про пайову участь у будівництві житлового будинку, відповідно до умов якого забудовник приймає пайову участь у будівництві квартири. Позивач вказував, що сторонами не були погоджені істотні умови договору, тому договір є неукладеним, відтак згідно із статтею 1212 ЦК України отримані відповідачем від позивача грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США та 50 000 грн повинні бути повернуті позивачу як такі, що набуті без достатньої правової підстави. Розглядаючи цю справу, суди установили, що 12.04.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3 про пайову участь у будівництві житлового будинку, відповідно до умов якого позивач, як інвестор, зобов'язувався прийняти пайову участь у будівництві квартири та у визначені цим договором строки перерахувати підряднику погоджену сторонами суму коштів згідно з графіком перерахування коштів, а підрядник зобов'язувався у погоджені сторонами строки після здачі житлового будинку в експлуатацію, надати інвестору всі необхідні документи для наступного оформлення квартири. Водночас розписками підтверджується передача позивачем грошових коштів відповідачу з метою інвестування будівництва в сумі 60 000 доларів США та 50 000 грн; у пункті 2.2.1 договору № 3 про пайову участь у будівництві житлового будинку від 12 квітня 2008 року передбачено право інвестора на дострокове розірвання договору та повернення суми внесених інвестором коштів з утриманням 15 % неустойки від сплаченої суми в строк до двох місяців після здачі будинку в експлуатацію; 08 вересня 2015 року позивачем направлено до відповідача лист про дострокове розірвання договору відповідно до пункту 2.2.1 договору та вимогу згідно статті 530 ЦК України. Скасовуючи рішення апеляційного суду у цій справі та передаючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не дослідив наявні в матеріалах справи докази та зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

5.38. Отже, відмінність підстав позову та установлених фактичних обставин у цій справі, що розглядається, та справі № 537/4259/15-ц, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.

5.39. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 910/20926/16, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ПАТ
"Банк "Юнісон" ТОВ "Укр. Пей-Сервіс" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 737000,00 грн. Позовні вимоги було обґрунтовано порушенням умов договору про надання послуг № 04/08 від 04.08.2015, а саме тим, що відповідач не передав роботи за актом прийому-передачі у визначені договором строки, у зв'язку з чим позивач просив повернути безпідставно набуті грошові кошти у вигляді авансового платежу за вирахуванням вартості фактично наданих послуг. Розглядаючи цю справу, суди установили, що 04.08.015 ПАТ "Банк "Юнісон" (покупець) та ТОВ "Укр. Пей-Сервіс" (постачальник) уклали договір надання послуг № 04/08 від
04.08.2015. Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з складання Технічного завдання, розробки, впровадження, налаштування Програмного забезпечення та надання технічної документації в порядку відповідно до технічного завдання, яке є невід'ємною частиною договору, та на умовах, передбачених договором. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, діючи в межах наданих їм повноважень, за результатами оцінки поданих сторонами доказів встановили, що відповідач документально підтвердив надання ним послуг (виконання робіт) позивачу за договором в межах заявленої до стягнення суми авансу, а позивач зазначеного висновку не спростував.

5.40. Таки чином, відмінність установлених фактичних обставин у цій справі, що розглядається, та справі № 910/20926/16, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.

5.41. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Українська будівнича компанія" до ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення боргу в сумі 1626371,80 грн. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що
11.10.2013 між сторонами було укладено договір № АМК-2101-2013-пдр на виконання будівельно-монтажних робіт з посилення конструкції будівлі на об'єкті: стан 600 ПАТ "АМК" строком до 31.12.2014. Позивач у встановлені договором строки виконав взяті на себе підрядні роботи, про що складено акт виконаних робіт, довідка за листопад 2013, а також розрахунок по акту. Направлений на адресу відповідача акт виконаних робіт форми КБ-2 у десятиденний строк останнім не підписаний, але претензій та зауважень позивачу стосовно виконаних робіт позивачу не заявлялося.

Крім того, 05.07.2016 рішенням Господарського суду Луганської області було постановлено стягнути з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" частину заборгованості за укладеним договором № АМК-2101-2013-пдр від 11.10.2013.

Несплаченою залишилася заборгованість за актом № 3, який відповідачем не підписано. Посилаючись на ці обставини та те, що відповідачем не зроблено будь-яких заяв у встановлений десятиденний строк, а тому договором і законом визнається, що підрядні роботи прийняті без зауважень та недоліків, позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1626371,80 грн.

Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду, констатував, що господарський суд першої інстанції в рішенні зазначив, що з копії листа № 6/06 від 06.06.2016, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що ТОВ "Українська будівнича компанія" зверталося на адресу ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" з вимогою про підписання акта № 3 (КБ-2в и КБ-3) по виконаних роботах за листопад 2013 року на суму 1626371,80 грн. Разом з тим, додатком до вказаного листа позивачем направлено акт КБ-3, акт № 3 КБ-2, відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат по акту № 3, акт № 1, акт № 2, кожний документ у двох екземплярах. Цей лист з переліченими документами відповідачем отримано 10.06.2016, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з особистим підписом представника відповідача.

5.42. Проте, матеріали цієї справи, що розглядається, не містять установлених обставин щодо своєчасного направлення відповідачем актів приймання виконаних робіт та отримання позивачем цих актів. Отже, відмінність установлених фактичних обставин у цій справі та справі, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.

5.43. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за первісним позовом ТОВ "Добродія Трейд" до ТОВ "Креатив-Агромаш" про стягнення 1549600,00 грн попередньої оплати та 387400,00 грн штрафу. Позовні вимоги було обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт № 23/4-2018 від 23.04.2018. Поряд із цим, у грудні 2018 року ТОВ "Креатив-Агромаш" подало до Господарського суду Полтавської області зустрічний позов до ТОВ "Добродія Трейд" про стягнення 387400,00 грн боргу за фактично виконані роботи за договором на виконання робіт №23/4-2018 від 23.04.2018. Розглядаючи цю справу, суди установили, що 23.04.2018 між ТОВ "Добродія Трейд" (замовник) та ТОВ "Креатив-Агромаш" (виконавець) укладено договір на виконання робіт №23/4-2018, відповідно до умов якого виконавець зобов'язаний виготовити, поставити та виконати монтажні роботи на території замовника 5 конструкцій складу шатрового типу для тимчасового зберігання зерна СШЗ 320.80.2000 у кількості - 2 шт. ; конвеєра стрічкового КСГ-25,5-06 (гребінцевий, довжиною 25,5 м, ширина стрічки 600 мм) - 1 шт. Технічні характеристики обладнання (його комплектація) визначаються та погоджуються сторонами окремим технічним завданням, яке є додатком № 1 до цього договору. Також, вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що виконавцем після поставки обладнання та виконання робіт складено, підписано та направлено замовнику 10.08.2018 акти приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в № 37 та № 38 на загальну суму 1 937 000,00 грн. Проте, поштове відправлення з вказаними документами повернулося відповідачу через закінчення встановленого строку зберігання. З урахуванням установлених обставин щодо отримання позивачем як замовником актів виконаних робіт, непідписання їх у встановлений пунктом 3.3 договору строк та відсутність обґрунтованих заперечень щодо підписання актів, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції про задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісних позовних вимог.

5.44. Проте, як зазначалося, матеріали цієї справи не містять установлених обставин щодо направлення відповідачем актів приймання виконаних робіт та отримання позивачем цих актів. Тому відмінність установлених фактичних обставин у цій справі та справі №917/1489/18, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.

5.45. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за первісним позовом ТОВ ПГГ "Дніпрогідробуд" про стягнення з ТОВ "Агро Буд Групп" заборгованості в сумі 503913,25 грн, 6638,00 грн 3% річних, 24097,62 грн інфляційних втрат та 79324,89 грн пені. Первісні позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору субпідряду від 06.08.2018 № 01-08/18 в частині повної і своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. У червні 2019 року ТОВ "Агро Буд Групп" подало до Господарського суду Дніпропетровської області зустрічний позов до ТОВ ПГГ "Дніпрогідробуд" про визнання недійсними актів приймання виконаних будівельних робіт за договором субпідряду від 06.08.2018 № 01-08/18. Зустрічний позов обґрунтований тим, що спірні акти складені з перевищенням ціни договору та з відхиленням фактично виконаних робіт від узгоджених за договором; спірні акти з боку ТОВ ПГГ "Дніпрогідробуд" підписані невстановленою особою та без зазначення дати підпису. Розглядаючи цю справу, суди установили, що акти приймання виконаних будівельних робіт по свердловинах №№ 25,27,30,31,34 (форми № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форми №КБ-3) позивач направляв відповідачу, який не обґрунтував своєї відмови від підписання актів виконаних робіт і не зазначив у актах про невиконання чи неналежне виконання робіт позивачем, а причиною відмови в прийнятті робіт і їх оплаті, за твердженням відповідача, було, зокрема, завищення вартості виконаних робіт. Проте суди зазначили, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би свідчили про виявлені та заявлені відповідачем претензії щодо якості чи обсягу виконаних робіт на момент отримання замовником актів приймання виконаних будівельних робіт по свердловинах №№ 25,27,30,31,34 (форми № КБ-2в) і довідок про вартість виконаних робіт (форми №КБ-3). Суди також установили, що, отримавши акти форми № КБ-2в і довідки форми №КБ-3, відповідач не надав позивачу обґрунтовану відмову від прийняття робіт і підписання актів та довідок. З урахуванням установлених обставин справи Верховний Суд залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

5.46. Таким чином, відмінність установлених фактичних обставин у справі № 904/2082/19, на яку посилається скаржник, та справі, що розглядається, свідчить про неподібність правовідносин.

5.47. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 910/3554/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом АТ "Укртранcгаз" про зобов'язання ТОВ "Свемон-Захід 1948" виконати на користь позивача в повному обсязі комплекс будівельних робіт щодо об'єкта "ВОЛЗ Диканька-Селещина-Наталине", передбачені договором підряду від 08.07.2016 № 1607999301 та додатковими угодами до нього на суму 5685046,41 грн та про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 2028869,06 грн та 7 % штрафу в сумі 818704,34 грн. Позовна заява була мотивована невиконанням відповідачем у погоджені сторонами строки частини робіт за укладеним між сторонами договором - на суму 5685046,41 грн, внаслідок чого у відповідача відповідно до вимог законодавства та умов договору виникло зобов'язання сплатити нараховану позивачем пеню в сумі 2028869,06 грн та 7 % штрафу за прострочення понад 30 днів в сумі 818704,34 грн. Розглядаючи цю справу, суди установили, що відповідно до пункту 5.1 договору підрядник розробляє та надає на погодження календарний план-графік виконання робіт до моменту підписання договору підряду.

Пунктом 5.2 договору встановлено строк виконання робіт - протягом 12 місяців з моменту отримання підрядником письмового дозволу замовника про початок виконання робіт та/або відповідно до Календарного плану-графіку. Пунктом 10.3 договору передбачено, що за порушення з вини підрядника строків виконання робіт він сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Порушенням строків виконання робіт вважаються ті строки, що вказані у пункті 5.2 договору.

Розділом 15 Договору сторони погодили, що невід'ємною частиною договору є: додаток № 1 договірна ціна з розрахунками та локальними кошторисами на придбання устаткування та будівельні роботи; додаток № 2 календарний план-графік виконання робіт; додаток № 3 технічні вимоги та якісні характеристики предмета закупівлі.

5.48. Отже, відповідальність підрядника за умовами договору, у справі на яку посилається скаржник, у вигляді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов'язання, що є відмінним від обставин справи (умов договору) встановлених у цій справі, відповідно до умов договору у якій сторонами передбачено відповідальність за порушення строків виконання робіт по будь-якому з етапів, а не лише в цілому. Отже, відмінність установлених фактичних обставин у цій справі та справі, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин. Крім того, Верховний Суд установив, що постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18 вирішено за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 910/3554/18 стосовно підстав для застосування до боржника відповідальності за договором у разі порушення строків виконання робіт.

5.49. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.50. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.51. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.52. На думку скаржника, апеляційний господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи.

5.53. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.54. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

5.55. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

5.56. За таких обставин, недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі № 912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

5.57. При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів суде рішення.

5.58. Водночас колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд не дослідив висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 20.07.2020 № 14/111СЕ-20, акти приймання виконаних будівельних робіт, спростовуються змістом оскаржуваної постанови, з огляду на те, що апеляційним господарським судом, під час ухвалення оскаржуваної постанови, була надана оцінка наведеним висновку експерта та актам приймання робіт. Водночас незгода з оцінкою доказів, здійсненою судами попередніх інстанцій, не може слугувати підставою для скасування судових рішень.

5.61. Крім того, деякі доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.62. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.4. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Капітал Інвест Строй" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а касаційну скаргу ТОВ "Капітал Інвест Строй" - залишити без задоволення.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 910/260/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак