Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.04.2018 року у справі №906/128/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 906/128/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 06.07.2017

у складі колегії суддів: Демянчук Ю.Г. (головуючого), Юрчук М.І., Крейбух О.Г.

та на рішення Господарського суду Житомирської області

від 13.05.2017

у складі судді: Машевської О.П.

у справі № 906/128/17

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго - Лайн"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6

про стягнення 315 828,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. В лютому 2017 ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Карго-Лайн" про стягнення на його користь 315 828,00 грн збитків, що становлять вартість знищеного заставного майна - транспортних засобів.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 у справі № 906/128/17 (суддя Гансецький В.П.) у позові відмовлено.

3. Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

4. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 у справі № 906/128/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" без задоволення.

5. При розгляді даної справи судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

5.1 Подачі вказаного позову до суду передувало ряд подій, серед яких:

- укладення 17.12.2007 між ЗАТ КБ "Приватбанк" (найменування змінено на ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_6 кредитної угоди № МІ-150-07, відповідно до умов якої боржник отримав 185000,00 доларів США зі сплатою 21% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.12.2010;

- укладення з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою 18.12.2007 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6 договору застави автотранспорту №М1-150-07, згідно з яким ОСОБА_6 надав позивачу в заставу належне йому майно, а саме транспортні засоби: RENAULT; модель: PREMIUM 420 DСІ; рік випуску: 2000; тип кузову: сідловий тягач-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_4; МІRОFRЕТ; модель: ТRS 3; рік випуску: 1998; тип кузову: н/причіп-рефрижератор-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_5; RENAULT; модель: R 385; рік випуску: 1993; тип кузову: сідловий тягач-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_6; RENAULT; модель: PREMIUM; рік випуску 1998; тип кузову: фургон-рефрижератор-С; номер кузова (шасі): НОМЕР_7; RENAULT; модель: PREMIUM; рік випуску: 1999; тип кузову: фургон-рефрижератор-С; номер кузова (шасі): НОМЕР_8; SСНМІТZ; модель: SКО 27; рік випуску: 2000; тип кузову: н/причіп-рефрижератор-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_9; DАF, модель: 65.400, рік випуску: 1996; тип кузову: фургон-рефрижератор-С; номер кузова (шасі): НОМЕР_10

- всі відомості про обтяження вказаних транспортних засобів 20.12.2007 були зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 6269674;

- продаж ОСОБА_6 без письмової згоди заставодержателя заставних транспортних засобів іншим особам: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9;

- продаж ОСОБА_7 Товариству з обмеженою відповідальністю "Карго-Лайн" на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2014, придбаних у ОСОБА_6, автомобілів, а саме: транспортного засобу марки: RENAULT; модель: PREMIUM 400; рік випуску: 1999; тип кузову: сідловий тягач-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_11; реєстраційний номер НОМЕР_1; транспортного засобу марки: SCHMITZ; модель: SKO 27; рік випуску: 2000; тип кузову: сідловий тягач-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_12; реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 93, 94);

- прострочення позичальником - ОСОБА_6 взятих на себе грошових зобов'язань за кредитною угодою № МІ-150-07 від 17.12.2007, внаслідок чого за ним станом на 05.06.2014 утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 360037,74 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом - 121782,68 доларів США; заборгованості за відсотками - 137742,25 доларів США; заборгованості з пені - 100509,81 доларів США;

- звернення стягнення на користь банку за рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22.06.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.09.2015, у справі №296/7441/13-ц за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПП "Авто-Альфа", ТОВ "Карго-Лайн", ОСОБА_10, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, на заставлене майно згідно з договором застави автотранспорту №М1-150-07 від 18.12.2007 (а. с. 12 - 17);

- скасування за ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.02.2016 у справі №296/7441/13-ц рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.06.2015 та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 01.09.2015 в частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Карго-Лайн" про звернення стягнення на майно із закриттям провадження у справі в цій частині вимог (а. с. 18 - 20);

- відмова Господарського суду Житомирської області при розгляді справи № 906/666/16 в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ "Карго-Лайн", про вилучення та звернення стягнення на транспортні засоби, з тих підстав, що майно, яке є предметом спору та знаходилось у користуванні товариства (транспортний засіб марки: RENAULT; модель: PREMIUM 400; транспортний засіб марки: SCHMITZ; модель: SKO 27), знищено внаслідок пожежі до звернення з даним позовом до суду, що підтверджується довідками Охтирського міськрайонного відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (а. с. 21 - 24).

5.2 У зв'язку зі знищенням транспортних засобів, 20.09.2016 банком на адресу ТОВ "Карго-Лайн" була надіслана вимога від 19.09.2016 за вих. № 3059022090 відповідно до якої ПАТ КБ "Приватбанк" вимагав від товариства у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги надати рівноцінний предмет застави заставною вартістю не менше 315828,00 грн (заставна вартість ТЗ RENAULT - 148428,00 грн, заставна вартість ТЗ SCHMITZ - 167400,00 грн). Дана вимога була отримана представником ТОВ "Карго-Лайн" 28.09.2016, але станом на 23.01.2017 не виконана (а. с. 29, 30).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 02.05.2018 Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 у справі № 906/128/17, підтвердженням чого є відтиск штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/128/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.05.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 у справі № 906/128/17 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги до 15.06.2018 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 474,84 грн за подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 у справі № 906/128/17.

9. На виконання ухвали Верховного Суду від 31.05.2018, Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" до Верховного Суду направлено заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено оригінал документу (платіжного доручення № PROM5BKSQV від 15.06.2018, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 474,84 грн за подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 у справі № 906/128/17.

10. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 906/128/17 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 ТОВ "Карго - Лайн" набуло право власності на рухоме майно з обтяженнями встановленими договором про заставу автотранспорту № МІ-150-07 від 18.12.2007 і відповідно обтяження зберігає силу для ТОВ "Карго - Лайн" та застава зберігає силу для нового власника майна. При цьому суди не звернули уваги, що позов заявлено не щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, де відповідальність покладається саме на позичальника (ОСОБА_6), а щодо стягнення вартості предмету застави, де відповідальність покладається саме на відповідача, після того як він набув права власності на предмет застави.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

17. Предметом спору в даній справі є стягнення ПАТ КБ "Приватбанк" (надалі - позивач) з ТОВ "Карго-Лайн" (надалі - відповідач) суми збитків у розмірі 315 828,00 грн, що становлять вартість знищеного заставного майна - транспортних засобів, переданих ОСОБА_6 (надалі - третя особа) згідно з договору застави автотранспорту № МІ-150-07 від 18.12.2007 (а.с. 25, 28), укладеного в забезпечення виконання ним зобов'язань, передбачених кредитною угодою № МІ-150-07 від 17.12.2007 (а.с. 56 - 61).

18. Згідно з нормами статей 3, 4 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

19. В розумінні статті 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", боржником є особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження.

20. Статтею 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" унормовано право боржника, у володінні якого знаходиться предмет обтяження, використовувати його відповідно до цільового призначення, а також отримувати продукцію, плоди і доходи від предмета обтяження, якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло обтяження. При користуванні предметом обтяження боржник повинен не припускати погіршення його стану та необґрунтованого зменшення вартості понад норми амортизації (зносу).

21. Боржник повинен своєчасно повідомляти обтяжувача про загрозу втрати, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета обтяження. Положення аналогічного змісту міститься в статті 587 Цивільного кодексу України.

22. У разі втрати, пошкодження, псування, погіршення стану або недостачі предмета обтяження з вини боржника останній зобов'язаний за власний кошт відновити або замінити його. Якщо боржник не відновив або не замінив предмет обтяження, обтяжувач має право вимагати відшкодування завданих збитків та/або дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого обтяженням.

23. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що з аналізу наведеної законодавцем конструкції норми статті 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" випливають способи захисту прав обтяжувача на заставлене майно. Ними є: 1. Право вимагати відновити пошкоджену річ; 2. Право вимагати заміни речі; 3. Право вимагати відшкодувати збитки та дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою; 4. Право вимагати відшкодувати збитки; 5. Право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого обтяженням.

24. При чому, якщо зі змісту правової норми, закріпленої в статті 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", випливає, що 1 та 2 способи захисту права можуть бути застосовані по відношенню до боржника, у володінні якого фактично знаходиться майно, що належить обтяжувачу (ним може бути як заставодавець, так і третя особа), то способи, визначені в пунктах 3 - 5 наведеного переліку, - лише до боржника у якого існує обов'язок, що заснований на договорі, виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, на підставі якого виникло договірне обтяження (боржником є виключно заставодавець майна).

25. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що слід враховувати, що при розгляді справ за позовами заставодержателів до заставодавців та навпаки, у зв'язку з втратою, недостачею, пошкодженням предмета закладу, слід мати на увазі, що обов'язок заставодавця (заставодержателя) відшкодувати заподіяні цим збитки виникає лише за умови, якщо таке передбачено законодавчим актом або договором. Під договором мається на увазі правочин, укладений між сторонами в забезпечення виконання боргових зобов'язань, яким в даній справі є договір застави автотранспорту № МІ-150-07 від 18.12.2007, який посвідчує зобов'язальне обтяження ТОВ "Карго-Лайн" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за своєчасне та належне виконання ОСОБА_6 як боржником зобов'язань, передбачених кредитною угодою № МІ-150-07 від 17.12.2007. ТОВ "Карго-Лайн" як набувач майна за відплатним з ОСОБА_6 правочном є боржником по відношенню до ПАТ КБ "Приватбанк", вимоги якого забезпечені заставою, оскільки товариство є особою, у володінні якого знаходилося майно, що належить обтяжувачу.

26. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що в силу приписів статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 27 Закону України "Про заставу", володіння ТОВ "Карго-Лайн" майном не було добросовісним у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки на час його придбання була відсутня згода обтяжувача на його продаж та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися відомості про обтяження цього рухомого майна. Отже товариство набуло право власності на таке рухоме майно з обтяженнями встановленими договором про заставу автотранспорту № МІ-150-07 від 18.12.2007.

27. При цьому судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що збереження права застави стосовно ТОВ "Карго-Лайн" як нового власника майна не залежить від того, чи знало товариство, яке одержало це майно, про таке право. Якщо ТОВ "Карго-Лайн" не знало, це не впливає на право застави, але має значення для відносин між ним і заставодавцем. Зокрема, у разі укладення договору купівлі-продажу предмету застави невиконання заставодавцем обов'язку попередити покупця про право застави дає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар (стаття 659 Цивільного кодексу України). Наслідки у вигляді обов'язку заставодавця відшкодувати збитки тягне відчуження у покупця проданого предмета застави (стаття 661 Цивільного кодексу України). В останньому випадку відшкодування збитків здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 22 Цивільного кодексу України.

28. Враховуючи, що жодною із сторін спору не заперечено факту знищення майна, яке було предметом обтяження та перебувало у володінні ТОВ "Карго-Лайн", суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що можливим способом відновлення прав заставодержателя по відношенню до втраченого майна є вимога до ТОВ "Карго-Лайн" як фактичного володільця майна про заміну пошкодженої речі або вимога до заставодавця майна (ОСОБА_6) про відшкодування завданих збитків у розмірі втраченої вигоди.

29. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у позовній заяві ставиться вимога про стягнення збитків не з ОСОБА_6, а з ТОВ "Карго-Лайн", обґрунтованість вимог про стягнення яких, їх вид, з посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України, заявником не наведена.

30. Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено два види збитків, право на стягнення яких виникає у особи у зв'язку з порушенням її права. Це: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

31. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що в останньому випадку мова йде не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права, в даній ситуації це право звернути стягнення на заставне майно вартістю 315 828,00 грн, яке було знищено, для задоволення вимог за кредитним договором , укладеним з третьою особою.

32. Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

33. Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

34. За статтею 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

35. Частиною третьою статі 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяжувач має право у будь-який час протягом строку дії обтяження за умови попереднього письмового повідомлення боржника перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та використання предмета обтяження.

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовою п. 15.2 Договору застави автотранспорту № М1-150-07, ПАТ КБ "Приватбанк" набув право в будь-який час (починаючи з моменту укладення Кредитного договору і до повного виконання зобов'язання за ним) перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та пільгового використання предмету застави, а також виконання інших зобов'язань заставодавця за цим договором, а заставодавець зобов'язався надати застводержателю необмежені можливості для таких перевірок не рідше строку, зазначеного у п. 34.6 цього договору - не раніше ніж один раз в 3 місяці; до того ж за умовою п. 34.6 цього договору заставодавець зобов'язався надавати заставодержателю для перевірки предмет застави шляхом доставки його до офісу останнього за адресою: м. Житомир, вул. Шелукова,96. Натомість ПАТ КБ "Приватбанк" не довів вчинення дій з метою перевірки умов збереження предмету обтяження до дати знищення майна - 26.11.2015 (згідно з довідки на а. с. 100) для недопущення порушення своїх прав, та не довів фактичні календарні дати здійснення моніторингу кредиту, наданого боржнику - ОСОБА_6, у які банком було встановлено факт відчуження третьою особою предмету застави спочатку ОСОБА_7, а згодом відповідачу.

37. За загальним правилом, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вина як елемент складу цивільного правопорушення є підставою для стягнення збитків у формі упущеної вимоги.

38. Суди попередніх інстанцій правомірно вважали недоведеними належними доказами доводи сторін з приводу наявності/відсутності вини ТОВ "Карго-Лайн" у знищенні майна, яке було предметом договору застави автотранспорту № МІ-150-07 від 18.12.2007, та зазначили, що встановлення даних обставин для розгляду цієї справи не є визначальним з огляду на те, що ТОВ "Карго-Лайн" не є належним суб'єктом, до якого банком може бути заявлена вимога про стягнення збитків з посиланням на частину 2 статті 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

39. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно зазначив, що суб'єктом на якого поширюється обов'язок по відшкодуванню збитків за знищення переданого в заставу майна є боржник по основному та забезпечувальному зобов'язанню (ОСОБА_6), тобто особа, яка перебуває з банком в договірних відносинах та в межах погоджених між сторонами зобов'язань повинна відповідати перед ПАТ КБ "Приватбанк" за втрату майна, оскільки право застави слідує лише за річчю, власником якої став ТОВ "Карго-Лайн", але аж ніяк не право на стягнення збитків з нього.

40. Враховуючи вищевказане, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що заставодержателем обрано невірний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах по відношенню до ТОВ "Карго-Лайн", відповідальність якого за втрату майна обмежується обов'язком здійснити його рівноцінну заміну.

41. Доказів звернення заставодержателя в суд з позовом до ТОВ "Карго-Лайн" про заміну предмету обтяження з вищевикладених підстав банком суду не надано, водночас заявлено вимогу про відшкодування збитків, яка в контексті норми ст. 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до особи у володінні якої знаходилось майно не застосовується, що є логічним з огляду на можливість її поєднання з вимогою про дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого обтяженням, боржником по якому виступає виключно сторона первинного (в даному випадку - кредитного) договору.

42. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ КБ "Приватбанк" не позбавлений можливості захистити своє порушене право у спосіб, передбачений частиною 2 статті 587 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (щодо заміни предмету застави).

43. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що реалізація заставодержателем свого права вимоги до ТОВ "Карго-Лайн" у встановленому законом порядку, яка не призвела до задоволення вимог кредитора, не скасовує відповідальність заставодержателя чи заставодавця одного перед одним за загибель предмета застави, що сталася з вини когось із них, про що було вказано у доводах суду наведених вище. В такому разі, кожна із сторін договору вправі звернутися до іншої з позовом про відшкодування завданих у зв'язку з цим збитків, а якщо загибле майно було застраховане, заставодержатель має переважне перед іншими кредиторами право задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування (частина четверта статті 10 Закону України "Про заставу"). При цьому, відшкодування збитків здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 22 Цивільного кодексу України.

44. З огляду на викладене, доводи скаржника визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

45. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

46. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

47. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

48. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

49. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

51. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

52. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

53. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

54. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 у справі № 906/128/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 у справі № 906/128/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко