Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.03.2021 року у справі №902/502/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/502/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кібенко О. Р., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Грязнова В. В., Розізнаної І. В., Василишина А. Р.

від 29 червня 2021 року

у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро"

про стягнення 1 962 567,06 грн заборгованості

за участю представників:

від позивача: Путілін Є. В.

від відповідача: Литвинець В. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" про стягнення 1 962
567,06 грн заборгованості за договором про надання послуг № 68-15 від 12 березня 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору в частині оплати вартості наданих позивачем послуг за актом передачі послуг від 22 травня 2018 року.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

12 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" (Замовник, відповідач) і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" (Виконавець, позивач) був укладений договір про надання послуг № 68-15 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати оплатні послуги з питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться в приватній, комунальній та/або державній власності, загальною площею не меншою, ніж 120 гектарів, розташовані на території Кіровської сільської ради, Калинівського району, Вінницької області та організації подальшого укладання договорів оренди об'єктів між їх власниками та Замовником, актів приймання-передачі земельної ділянки та інших додатків до договору оренди землі, передбачених законодавством та проведення державної реєстрації права оренди за такими договорами у строк до 10 квітня 2015 року.

У пункті 1.3. договору сторони визначили термін, протягом якого Виконавець зобов'язаний надати Замовнику послуги, визначені у пункті 1.1. договору, та всі документи, визначені у пункті 4.1. договору, а саме: до 15 квітня 2015 року включно. Також у цьому пункті договору сторони погодили, що закінчення даного терміну зумовлює припинення Виконавцем надання послуг та звільнення Замовника від обов'язку сплатити винагороду Виконавця за об'єкти, стосовно яких укладені договори оренди та зареєстровано право оренди за такими договорами з порушенням цього терміну, та за об'єкти, щодо яких документи, визначені пунктом 4.1. договору, надані з порушенням цього терміну або оформлені неналежним чином.

За змістом пункту 2.1. договору Виконавець зобов'язався: надавати усні та/або письмові консультації, висновки, довідки з питань, що виникають у Замовника, зокрема (та не виключно) щодо вибору об'єктів; організувати та забезпечити укладання договорів оренди об'єктів з власниками об'єктів на умовах пункту 1.2. цього договору; забезпечити проведення державної реєстрації прав оренди об'єктів за такими договорами; забезпечити Замовнику фактичний доступ до земель для їх обробітку; організовувати ділові зустрічі та проведення переговорів між власниками об'єктів та Замовником, надавати консультаційну допомогу Замовнику під час підготовки та оформлення необхідних документів для укладання угод з власником об'єктів стосовно фінансування, придбання прав власності у повній мірі чи частково (долі, акцій) та/або прав на користування цих об'єктів; регулярно, але не рідше одного разу на тиждень, інформувати Замовника про хід виконання цього договору.

Згідно з пунктом 2.3. договору Замовник зобов'язався: забезпечувати Виконавця у разі необхідності документами та іншою інформацією з метою Виконання цього договору; своєчасно сплатити послуги Виконавця, надані відповідно до умов даного договору; протягом дії цього договору не укладати договорів та угод з іншими підприємствами та/або приватними особами на виконання в повному обсязі або частково послуг зазначених в пункті 1.1. цього договору по відношенню до об'єктів, зазначених в пункті 1.1. цього договору; оплатити протягом п'яти банківських днів надані Виконавцем рахунки (інші платіжні документи) на оплату витрат, пов'язаних з проведенням реєстрації прав оренди землі.

Також сторони визначили такий порядок проведення розрахунків за договором:

- розрахунки за послуги здійснюються у національній валюті. Винагорода Виконавця (ціна) визначається у розмірі 15 564,00 гривень за 1 га, що еквівалентно 600
доларам США за 1 гектар об'єкту, щодо якого Виконавець виконав усі умови, передбачені пунктами 1.1. - 1.3. договору, уклав договори оренди з додатками, передбаченими пунктом 4.1. договору, зареєстрував право оренди за такими договорами у реєстраційній службі відповідного району, отримав та передав Замовнику витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права в термін, передбачений пунктом 1.3. договору (пункт 3.1. договору);

- винагорода Виконавця сплачується у гривнях, відповідно до обмінного курсу гривні до долара США на Українській міжбанківській валютній біржі на момент проведення розрахунків. Винагорода Виконавця є єдиним та остаточним видом платежу Замовника Виконавцеві за даним договором, в повному обсязі покриває всі можливі витрати, пов'язані з виконанням цього договору, за винятком підпункту
2.3.4. пункту 2.3. договору (пункт 3.2. договору);

- відповідно до пункту 3.3. договору розрахунки з Виконавцем проводяться наступним чином: у строк не пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акта передачі - приймання послуг Замовник перераховує Виконавцю суму, розраховану згідно з пунктом 3.1. договору. Суми, які підлягають до сплати, погоджуються сторонами в акті приймання - передачі послуг, що підписується сторонами (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору передача-приймання послуг здійснюється сторонами після виконання Виконавцем підпункту г) пункту 1.2. договору, фактичного доступу Замовника до земель для їх обробітку Замовником не пізніше 20 квітня 2015 року, право оренди на яке буде зареєстроване до 15 квітня 2015 року за Замовником, передачі Виконавцем Замовнику оригіналів договорів оренди об'єктів (в межах загальної площі, передбаченої пунктом 1.1. договору) і всіх передбачених до них законодавством і Замовником додатків: акт приймання-передачі земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натуру, кадастровий план земельної ділянки план-схема земельної ділянки, заява власника земельної ділянки, посвідчена нотаріально або секретарем сільської/селищної ради, копія паспорта, правовстановлюючого документа на земельну ділянку та ідентифікаційного номера, довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки), реєстрації права оренди замовника за такими договорами у реєстраційній службі відповідного району, передачі замовнику витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, яке підтверджують реєстрацію прав оренди замовника за вказаними договорами. Передача-приймання послуг шляхом підписання відповідного акта може здійснюватися поетапно по мірі надходження зареєстрованих у встановленому законодавством порядку договорів та таких, що відповідають вимогам замовника, що передбачені пунктами 1.2., 4.1. даного договору.

Протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання цих документів, Замовник здійснює їх перевірку на предмет відповідності вимогам законодавства та цього договору. У разі виявлення недоліків у документах, Замовник надає Виконавцю перелік недоліків, що підлягають виправленню останнім за власний рахунок. При повторному наданні документів замовник також перевіряє їх протягом 10 робочих днів, а при виявленні недоліків застосовується та ж процедура їх виправлення (пункт 4.2. договору);

Відповідно до пункту 4.3. договору у разі відсутності недоліків в наданих Виконавцем Замовнику документах передача-приймання послуг оформлюється відповідним актом, в якому зазначається розмір площі об'єктів та сума винагороди в гривнях відповідно до умов цього договору на дату оформлення акта. Цей акт приймання - передачі послуг складається та підписується сторонами у двох примірниках. При цьому Виконавець зобов'язується передавати Замовнику за один раз договорів оренди об'єктів та витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, які підтверджують реєстрацію прав оренди замовника за вказаними договорами загальною площею не менше ніж на 200 га (окрім останньої партії).

У випадку недотримання Виконавцем всіх вимог, визначених у даному пункті, Замовник вправі не прийняти таке виконання договору від Виконавця, не підписати акт та не сплатити винагороду. Замовник може відмовитися підписати акт передачі - приймання послуг та відмовитися від прийняття виконання у разі невідповідності договорів оренди об'єктів та додатків до них вимогам цього договору та чинному законодавству, а також якщо право оренди за такими договорами не зареєстровано (пункти 4.4., 4.5. договору).

Відповідно до пунктів 5.2. та 5.3. договору за прострочення оплати фактично наданих та отриманих Замовником послуг, останній зобов'язаний сплатити на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. В разі порушення строків розрахунку за фактично надані послуги передбачені пунктами 1.1. - 1.3. договору Замовник зобов'язаний сплатити на користь Виконавця за кожен день прострочення штраф у розмірі 1% від суми несплати.

Згідно з пунктами 9.1., 9.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті
9.1. цього договору, та закінчується повним виконанням сторонами взятих на себе зобов'язань.

17 квітня 2015 року сторони договору уклали додаткову угоду №1 до договору (далі - додаткова угода № 1), якою внесли зміни до пунктів 1.1., 1.3., 4.1., 5.4.,
5.5., 9.2. договору, а саме:

- у пунктах 1.1., 1.3. договору збільшили визначену площу земельних ділянок до 150 гектарів, з пошуку яких Виконавець зобов'язався надати послуги, та продовжили строк надання обумовлених договором послуг: до 15 квітня 2016 року;

- пункт 4.1. договору сторони виклали в такі редакції: "Передача-приймання послуг здійснюється сторонами після: виконання виконавцем підпункту г) пункту
1.2 договору; фактичного доступу замовника до земель для їх обробітку замовником не пізніше 20 квітня 2016 року, право оренди на яке буде зареєстроване за замовником до 15 квітня 2016 року; закінчення сільськогосподарських робіт та збору урожаю восени 2016 року на площах, фактичний доступ до яких переданий виконавцем до 20 квітня 2016 року; передачі виконавцем замовнику оригіналів договорів оренди об'єктів (в межах загальної площі, передбаченої пунктом 1.1. договору) і всіх передбачених до них законодавством і замовником додатків: акт приймання-передачі земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, кадастровий план земельної ділянки, план-схема земельної ділянки, заява власника земельної ділянки, посвідчена нотаріально або секретарем сільської/селищної ради, копія паспорта, правовстановлюючого документа на земельну ділянку та ідентифікаційного номера, довідка про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, реєстрації права оренди замовника за такими договорами у реєстраційній службі відповідного району; передачі замовнику витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, які підтверджують реєстрацію оренди Замовника за вказаними договорами.

Передача-приймання послуг шляхом підписання відповідного акта, може здійснюватися поетапно, по мірі надходження договорів зареєстрованих - у встановленому законодавством порядку";

- пункт 5.4. виклали у такій редакції: "5.4. У випадку не забезпечення виконавцем замовнику до 20 квітня 2016 року можливості фактичного доступу до обробітку земель, право на оренду яких зареєстровано до 15 квітня 2016 року за замовником, виконавець самостійно несе витрати по видачі орендної плати за 2016 рік власникам земельних ділянок";

- пункт 5.4. виклали у такій редакції: "5.5. У випадку пошкодження чи захоплення посівів замовника будь-якими сторонніми особами протягом 2016 року, понесені збитки, що документально оформлені замовником, відшкодовуються виконавцем";

- у пункті 9.2. договору продовжили строк дії договору до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

За змістом пунктів 7-9 додаткової угоди до договору усі інші умови залишаються без змін. Додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами та скріплення печатками сторін, є невід'ємною частиною договору про надання послуг № 68-15 від 12 березня 2015 року.

На виконання умов договору сторони підписали між собою акт приймання - передачі послуг від 17 грудня 2015 року, відповідно до якого Виконавець передав, а Замовник прийняв укладені договори оренди землі на загальну площу 137,2499 гектар, у кількості 31 шт. 30 грудня 2015 року на виконання умов розділу 3 договору Замовник здійснив оплату наданих послуг за загальну суму 1 951 693,58
грн, що підтверджується банківською випискою від 21 січня 2016 року.

14 липня 2016 року Виконавець додатково передав Замовнику укладені та зареєстровані договори оренди землі загальною площею 45,3392 га у кількості 10 договорів, що підтверджується актом приймання - передачі послуг від 14 липня 2016 року. 17 липня 2016 року відповідач здійснив оплату наданих послуг на загальну суму 674 919,33 грн, що підтверджується банківською випискою від 18 липня 2016 року.

22 червня 2018 року Виконавець надіслав Замовнику акт приймання - передачі послуг від 22 травня 2018 року, за яким Виконавець передавав Замовнику 28 договорів оренди землі щодо земельних ділянок загальною площею 110,7778 га, а також надіслав рахунок на оплату наданих послуг, що підтверджується квитанцією поштового відправлення та описом вкладення. Зазначені акт та рахунок були отримані Замовником 04 липня 2018 року.

Однак Замовник акт приймання - передачі послуг від 22 травня 2018 року не підписав, відповіді щодо цього акту Виконавцю не надав, оплату послуг за цим актом не здійснив, що і стало підставою для звернення Виконавця до господарського суду Вінницької області з позовом до Замовника про стягнення 1 866 384,37 грн заборгованості за договором про надання послуг № 68-15 від 12 березня 2015 року та 96 182,69 грн трьох відсотків річних.

3. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 04 листопада 2020 року у задоволені позову відмовив повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що правові підстави для оплати відповідачем як замовником наданих йому позивачем як виконавцем послуг за актом приймання - передачі послуг від 22 травня 2018 року відсутні, оскільки послуги за цим актом були надані позивачем неналежним чином, з порушенням пунктів 1.1.,
1.3., 4.1. договору, а саме: позивач порушив встановлені зазначеними пунктами договору строки надання послуг та не передав відповідачу передбачені пунктом
4.1. договору документи, що відповідно до пункту 4.4. договору надає відповідачу право не приймати виконання договору від позивача, не підписувати акт та не сплачувати винагороду.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 29 червня 2021 року, ухваленою за результатом нового розгляду справи, скасував рішення Господарського суду Вінницької області від 04 листопада 2020 року, ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" 1 866 384,37 грн боргу та 96 182,69 грн три відсотки річних, 29 438,51 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову та 44 157,77 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що передача позивачем відповідачу наданих послуг за актом приймання - передачі послуг від 22 травня 2018 року відбулася поза межами договору №68-15 від 12 березня 2015 року у спрощений спосіб шляхом надсилання зазначеного акта, який є первинним документом, що підтверджує надання позивачем відповідачу послуг. За висновком суду наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини того, що надані позивачем послуги фактично споживалися і споживаються відповідачем, що свідчить про схвалення відповідачем своїми діями факту надання йому позивачем цих послуг та про те, що у відповідача виник обов'язок оплатити ці послуги відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України: у семиденний строк з моменту отримання письмової вимоги від позивача.

Суд, перевіривши проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, визнав його арифметично правильним та задовольнив позовні вимоги повністю, стягнувши борг за договором та три відсотки річних у визначених позивачем сумах.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги були заявлені у межах строку позовної давності, перебіг якої розпочався з 22 червня 2018 року - дати направлення позивачем відповідачу акту приймання - передачі послуг від 22 травня 2018 року та рахунку на оплату послуг.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року, а рішення Господарського суду Вінницької області від 04 листопада 2020 року залишити в силі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник послався на пункти 1 та 3 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме:

- статті 610, 611 Цивільного кодексу України, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладені у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 911/1867/18, відповідно до якого замовник звільняється від обов'язку оплачувати послуги, надані з порушенням строку їх надання, якщо це передбачено договором;

- статтю 530 Цивільного кодексу України, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладені у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 904/6455/17, відповідно до якого встановлений цією нормою семиденний строк не застосовується, якщо договором передбачений інший строк і порядок оплати;

- статтю 545 Цивільного кодексу України, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладені у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 910/15765/18, відповідно до якого саме виконавець послуг за договором має довести належне виконання своїх зобов'язань, а відсутність заперечень не свідчить про те, що таке зобов'язання виконане належним чином.

Також скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 3, 6, частини 1 статті 526, частини 1 статті 530, частини 1 статті 627, частини 1 статті 628, частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 180 і частини 1 статті 193 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах стосовно відсутності підстав для оплати послуг, наданих з порушенням строку їх надання (якщо звільнення від оплати передбачене умовами договору).

За твердженням скаржника висновки апеляційного господарського про те, що передача позивачем відповідачу наданих послуг за актом приймання - передачі послуг від 22 травня 2018 року відбулася поза межами договору № 68-15 від 12 березня 2015 року та наявні підстави для оплати послуг є помилковими, зроблені з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права щодо свободи сторін у визначенні умов договору про звільнення від обов'язку оплати послуг у разі прострочення надання послуг, без урахування погоджених сторонами умов договору та без виконання вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові від 27 травня 2021 року у цій же справі.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постановити ухвалу про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року, посилаючись на те, що правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статей 3, 6, частини 1 статті 526, частини 1 статті 530, частини 1 статті 627, частини 1 статті 628, частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 180 і частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, у подібних правовідносинах існує та викладений у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 902/594/18.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частин 1 та 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову, які визначає самостійно.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Отже, задоволення позову може мати місце у тому випадку, якщо предмет та підстави позову є між собою взаємоузгодженими, предмет позову ґрунтується на визначених позивачем підставах позову, а останні підтверджують заявлений предмет позову.

Як вбачається предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за надані послуги за договором про надання послуг № 68-15 від 12 березня 2015 року, укладеним між сторонами у справі.

При цьому зазначена позовна вимога ґрунтується на обставинах неналежного виконання відповідачем умов зазначеного договору в частині оплати вартості наданих позивачем послуг за актом передачі послуг від 22 травня 2018 року.

Отже, звертаючись з позовом про стягнення заборгованості за актом передачі послуг від 22 травня 2018 року, позивач підставою стягнення за цим актом, тобто підставою позову визначив саме укладений між ним та відповідачем договір про надання послуг № 68-15 від 12 березня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції за результатом розгляду цієї справи дійшов висновку про те, що передача позивачем відповідачу наданих послуг за актом приймання - передачі послуг від 22 травня 2018 року відбулася поза межами укладеного між сторонами договору про надання послуг № 68-15 від 12 березня 2015 року у спрощений спосіб шляхом надсилання зазначеного акта. Разом з цим суд задовольнив позовні вимоги у цій справі.

Тобто апеляційний господарський суд фактично дійшов висновку про те, що заявлені до стягнення суми виникли з договору про надання послуг, укладеного у спрощений спосіб у вигляді акта передачі послуг від 22 травня 2018 року, а не з договору про надання послуг № 68-15 від 12 березня 2015 року, який був визначений позивачем підставою позову, проте, фактично встановивши обставини неузгодженості заявлених предмету та підстав позову, суд задовольнив ці вимоги.

Однак Верховний Суд вважає зазначені висновки суду передчасними та взаємосуперечливими.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не дослідив належним чином заявлені позивачем підстави позову, не врахував факт того, що позивач, визначаючи підставою позову договір про надання послуг № 68-15 від 12 березня 2015 року, вважає, що надані ним відповідачу послуги за актом від 22 травня 2018 року були надані у межах цього договору. При цьому у матеріалах справі відсутня заява позивача про зміну підстав позову, подана відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу.

Задовольнивши позовні вимоги з підстав того, що заявлена до стягнення заборгованість не є заборгованістю за цим договором, суд апеляційної інстанції фактично змінив за власною ініціативою підстави позову, що є порушенням частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якої право на зміну предмету або підстав позову належить лише позивачу.

Суд також порушив закріплений у статті 14 Господарського процесуального кодексу України принцип диспозитивності господарського судочинства, який, зокрема полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених статті 14 Господарського процесуального кодексу України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин 1 , 2 , 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Дослідивши акт передачі-приймання послуг від 22 травня 2018 року та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, суд апеляційної інстанції встановив, що по 3-х земельних ділянках загальною площею 16,7602 га з кадастровими № 0521683100:09:000:0115,0521683100:09:000:0071,0521683100:08:000:0043 з 28-ми земельних ділянок, зазначених у цьому акті, право оренди землі зареєстроване до 15 квітня 2016 року, тобто у межах строку, встановленого договором про надання послуг від 12 березня 2015 року, а щодо решти: 25-ти земельних ділянок загальною площею 94,0176 га право оренди землі зареєстроване після 15 квітня 2016 року, тобто з порушенням умов пунктів 1.1.,
1.3. договору в редакції додаткової угоди №1 до договору від 17 квітня 2015 року.

З огляду на ці встановлені судом обставини висновок суду апеляційної інстанції про те, що усі надані за актом від 22 травня 2018 року послуги були надані поза межами договору про надання послуг № 68-15 від 12 березня 2015 року є суперечливим, необґрунтованим та передчасним.

Суд апеляційної інстанції в порушення зазначених норм процесуального права не дослідив належним чином зазначені позивачем підстави позову та не встановив з достовірністю на підставі оцінки умов договору та наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності обставини того, чи були зазначені в акті від 22 травня 2018 року послуги надані позивачем саме на виконання умов договору від 22 березня 2015 року. У зв'язку з цим суд при дослідженні цієї обставини не надав належну оцінку умовам пунктів 1.1., 1.3., 4.1., 5.4. та 9.2. договору та положенням додаткової угоди від 17 квітня 2015 року, якою були внесені зміни до зазначених пунктів договору щодо встановленого терміну надання послуг, щодо строку дії договору, щодо умов, на яких здійснюється приймання-передача послуг.

Не надав суд і належну оцінку актам передачі-приймання послуг від 17 грудня 2015 року та від 14 липня 2015 року на предмет того, чи свідчать ці акти про повне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Крім того згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 910/2693/18).

Отже неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.

Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків.

Виходячи зі змісту вказаної статті правові наслідки порушення зобов'язання поділяються на три групи: 1) загальні; 2) ті, що встановлені законом за порушення певних зобов'язань; 3) ті, що встановлені конкретним договором за його порушення.

Правовий аналіз статті 611 Цивільного кодексу України свідчить, що остання не передбачає таких правових наслідків порушення зобов'язання як звільнення від оплати виконаного неналежним чином (з дефектами, недоліками, неякісно) зобов'язання.

Разом з тим у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про фактичне надання виконавцем послуг за договором та відсутності у зазначеному договорі умов щодо звільнення замовника послуг від оплати неналежним чином наданих договірних послуг, підстави для звільнення замовника від оплати зазначених послуг відсутні.

Аналогічні загальні висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 911/1867/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі та яка ухвалена у подібних правовідносинах (стягнення заборгованості за договором про надання послуг).

Також зазначені висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 27 травня 2021 року у цій справі, що переглядається. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зазначеній постанові вказав на необхідність врахування судом апеляційної інстанції зазначених висновків Верховного Суду при вирішення спору у цій справі, а також зауважив на необхідності дослідження та надання оцінки положенням пункту 1.3. договору в редакції додаткової угоди № 1 у сукупності з іншими умовами договору, зокрема, пунктами 4.1. і 4.4. договору, щодо порядку надання та приймання послуг за договором, їх оплати, а також правових наслідків за порушення виконання зобов'язань за договором.

На виконання зазначених вказівок Верховного Суду суд апеляційної інстанції дослідив положення пунктів 1.3., 4.1. договору та встановив, що у пункті 1.3. договору в редакції додаткової угоди № 1 встановлений термін, протягом якого Виконавець зобов'язаний надати Замовнику визначені договором послуги, та передати усі документи, визначені в пункті 4.1. договору: до 15 квітня 2016 року. Також суд встановив, що пункт 1.3. договору передбачає звільнення Замовника від обов'язку сплатити винагороду виконавця за об'єкти, стосовно яких укладені договори оренди та зареєстровано право оренди за такими договорами з порушенням терміну, протягом якого Виконавець зобов'язаний надати Замовнику послуги.

Проаналізувавши зазначені умови договору, суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами договору після 15 квітня 2016 року у позивача припинився обов'язок надавати оплатні послуги в межах договору від 12 березня 2015 року, а у відповідача припинився обов'язок сплачувати винагороду в межах даного Договору за об'єкти, стосовно яких укладені договори оренди та зареєстровано право оренди за такими договорами з порушенням цього терміну та за об'єкти, щодо яких документи надані з порушенням цього терміну або оформлені неналежним чином.

Разом з цим суд апеляційної інстанцій, встановивши обставини того, що положення укладеного між сторонам у справі договору про надання послуг від 12 березня 2015 року містили умову про звільнення замовника від обов'язку оплатити неналежним чином надані Виконавцем послуги, не врахував цю обставину при вирішенні спору.

Суд задовольняючи позовні вимоги, обмежився передчасним висновком про те, що надані позивачем послуги, зазначені в акті від 22 травня 2018 року, були передані поза межами зазначеного договору у спрощений спосіб шляхом надсилання вказаного акта.

При цьому, як уже зазначалося вище по тексту цієї постанови, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно дослідити обставину того, чи були зазначені в акті від 22 травня 2018 року послуги надані позивачем саме на виконання умов договору від 22 березня 2015 року. У разі встановлення обставин того, що спірна заборгованість, стягнення якої є предметом спору у цій справі, виникла за договором від 12 березня 2015 року, слід також дослідити обставини щодо належного / неналежного виконання позивачем послуг, передбачених актом від 22 травня 2018 року, відповідно до умов договору та в залежності від встановленого з'ясувати, чи підлягає відповідач звільненню від оплати наданих йому позивачем послуг за актом від 22 травня 2018 року відповідно до положень пункту 1.3. договору.

Суд апеляційної інстанції не встановив ці обставини, як і не врахував зазначений вище висновок Верховного Суду щодо застосування статей 610, 611 Цивільного кодексу України, викладений у постанові від 27 серпня 2019 року у справі № 911/1867/18, про необхідність врахування якого вказував Верховний Суд у постанові від 27 травня 2021 року у цій справі.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, щодо неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови зазначеного висновку Верховного Суду щодо застосування статей 610, 611 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові від 27 серпня 2019 року у справі № 911/1867/18.

За таких обставин Верховний Суд вважає обґрунтованою наведену відповідачем у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на невстановлення апеляційним господарським судом усіх обставин, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору у цій справі та відповідно до норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд зазначає про те, що формування висновку Верховного Суду щодо застосування статей 3, 6, частини 1 статті 526, частини 1 статті 530, частини 1 статті 627, частини 1 статті 628, частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 180 і частини 1 статті 193 Господарського кодексу України у цих спірних правовідносинах є передчасним, у зв'язку з чим не бере до уваги посилання відповідача на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм з огляду на передчасність цих доводів.

Крім того Верховний Суд відхиляє і посилання позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 902/594/18, оскільки правовідносини у зазначеній справі є неподібними правовідносинам у цій справі, що переглядається, про що уже зазначалося Верховним Судом у пунктах 49,50 постанови від 27 травня 2021 року у цій справі ( № 902/502/20).

Отже в порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були з достовірністю встановлені судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови. Північно-західний апеляційний господарський суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків у справі, а оскаржувану постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За змістом пунктів 1 та 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктів 1 та 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України; або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що заявлена відповідачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, передбачена пунктом 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла своє підтвердження та є обґрунтованою, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та порушив норми процесуального права, враховуючи межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року у цій справі № 902/502/20 підлягає скасуванню, а враховуючи те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права справа № 902/502/20 підлягає передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити надані учасниками справи докази та доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

9. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передається на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року у справі № 902/502/20 скасувати.

3. Справу № 902/502/20 передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кібенко

О. Мамалуй