Історія справи

Постанова КГС ВП від 21.03.2023 року у справі №915/1165/21
Постанова КГС ВП від 21.03.2023 року у справі №915/1165/21
Постанова КГС ВП від 21.03.2023 року у справі №915/1165/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1165/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021 (суддя Смородінова О. Г.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 (головуючий суддя Разюк Г. П., судді Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.)

у справі № 915/1165/21

за позовом заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Миколаївської обласної державної адміністрації і 2) Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство"

до 1) Миколаївської міської ради, 2) Приватного підприємства "Лана ЖСК" і 3) Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками

(у судовому засіданні взяла участь прокурорка - Савицька О.В.)

СУТЬ СПОРУ

1. Миколаївська міська рада (далі - відповідач-1, Рада) зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку, надала її в оренду відповідачу-2 для організації будівельного майданчика для будівництва І черги комплексної забудови та в подальшому схвалила поділ цієї земельної ділянки на три інші земельні ділянки.

2. Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, вважаючи, що Рада незаконно, без наявності відповідних повноважень, розпорядилася земельною ділянкою на яку частково накладаються землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" (далі - позивач-2, ДП "Миколаївське лісове господарство") звернувся з позов до суду за захистом прав держави на спірну земельну ділянку.

3. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, у задоволені позову відмовлено.

4. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, заступника керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

5. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

6. Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - позивач-1, Миколаївська ОДА) та в особі ДП "Миколаївське лісове господарство" з позовною заявою до Ради, Приватного підприємства "Лана ЖСК" (далі - відповідач-2, ПП "Лана ЖСК") і Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач-3, Держгеокадастр), в якій просив суд усунути перешкоди власнику і постійному землекористувачу - Миколаївській ОДА і ДП "Миколаївське лісове господарство" у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом:

- визнання незаконними і скасування пунктів 43, 43.1 розділу 1 рішення Ради від 13.10.2010 №50/28 (далі - Рішення від 13.10.2010 № 50/28), якими затверджено проєкт землеустрою та надано в оренду на 1 рік Товариству з обмеженою відповідальністю "Лана" земельну ділянку площею 17 008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві, для організації будівельного майданчика;

- визнання незаконними і скасування пунктів 62, 62.4 розділу 1 рішення Ради від 30.12.2010 №2/26 (далі - Рішення від 30.12.2010 № 2/26), якими затверджено технічну документацію із землеустрою та надано в оренду ПП "Лана ЖСК" земельну ділянку площею 17 008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві, для будівництва І черги комплексної забудови;

- визнання незаконними і скасування пунктів 3 рішення Ради від 27.01.2011 №3/45 (далі - Рішення від 27.01.2011 № 3/45), яким пункт 62.4 викладено в такій редакції: "62.4 Передати приватному підприємству "Лана ЖСК" в оренду строком на 1 рік земельну ділянку площею 17 008 кв.м для організації будівельного майданчика для будівництва І черги комплексної забудови по вул. Північній між вул. Бузькою та Урожайною (термін оренди земельної ділянки відповідно до рішення міської ради від 13.10.10 №50/28)";

- визнання недійсним укладеного між Радою і ПП "Лана ЖСК" договору оренди землі від 11.07.2011 №8214 (далі - Договір від 11.07.2011 №8214), який зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.07.2011 №481013724000208, зі змінами та доповненнями;

- визнання незаконними і скасування пунктів 2 розділу 1 рішення Ради від 12.10.2016 №9/57 (далі - Рішення від 12.10.2016 №9/57) про надання дозволу приватному підприємству "Лана ЖСК" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки на 3 ділянки, у тому числі ділянка № 1 площею 4 473 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0085), ділянка № 2 площею 4 702 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0086), ділянка № 3 площею 7 833 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0084);

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Ради на земельну ділянку площею 17 008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вул. Північній у місті Миколаєві, яке 12.03.2016 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №13706749, з одночасним припиненням права власності Ради на неї;

- визнання незаконною і скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 17 008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вул. Північній у місті Миколаєві;

- визнання незаконною та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 4 473 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0085 по вул. Північній у місті Миколаєві;

- визнання незаконною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 4 702 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0086 по вул. Північній у місті Миколаєві;

- визнання незаконною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 7 833 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0084 по вул. Північній у місті Миколаєві;

7. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 частково належать до земель державного лісового фонду квартал 34 Андріївського лісництва та перебувають у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство". За твердженнями прокурора, площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0084 становить 0,5 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0085 - 0,4 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0086 - 0,1 га.

8. Також прокурор зазначає, що в порушення норм статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), згода або будь-які інші погоджувальні документи, що свідчать про належне вилучення земельної ділянки у ДП "Миколаївське лісове господарство" у проєкті відведення земельної ділянки відсутні.

9. Окрім цього, за твердженням прокурора, згідно з наданою ним технічною документацією із землеустрою, а також Рішенням від 30.12.2010 №2/26, спірна земельна ділянка частково розташована в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг та на неї встановлені та діють обмеження у використанні згідно з КООВЗД типу "01.05.02" - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на остовах.

Короткий зміст судових рішень

10. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, у задоволені позову відмовлено.

11. Судові рішення аргументовані тим, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту та не довів факт перебування спірних земельних ділянок у державній власності та віднесення їх до земель лісогосподарства.

12. Суди, зокрема, зазначили, що ефективним способом захисту порушених прав власника у здійсненні його правомочностей щодо спірної земельної ділянки є негаторний позов про повернення земельної ділянки, проте відповідної вимоги у даному судовому провадженні не заявлено.

13. Також суди виходили з того, що в справі №915/1307/17 за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської ОДА до Ради і ПП "Лана ЖСК", за участю ДП "Миколаївське лісове господарство" в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні позивача про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договору оренди землі та повернення земельної ділянки, судові рішення мотивовані, зокрема: (1) відсутністю доказів віднесення спірної земельної ділянки до складу земель ДП "Миколаївське лісове господарство" та, відповідно, до земель лісогосподарського призначення; (2) недоведеністю належними та допустимими доказами конкретної площі частини земельної ділянки, яка входила до кварталу 34 в урочищі "Варварівське" Андріївського лісництва, наданого у користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство"; (3) відсутністю відомостей з Державного лісового кадастру стосовно належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

14. Стосовно долучених до матеріалів цієї справи прокурором листів Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 15.03.2019 №278, від 30.12.2020 №860 та листа ДП "Миколаївське лісове господарство" від 17.03.2021 №69, суди попередніх інстанцій вказали, що вони не є належними, допустимими та достовірними доказами належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

15. Питання заявленої позовної давності судами не вирішувалося з огляду на висновки про необґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

16. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

17. Не погоджуючись з висновками судів про неефективність обраного прокурором способу захисту порушених інтересів держави, прокурор посилається на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 809/739/17, від 20.09.2018 у справі № 126/1373/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 20.03.2019 у справі № 756/5081/14-ц, від 03.07.2019 у справі № 756/5080/14-ц та від 16.06.2020 у справі № 554/9719/18 щодо можливості оскарження у порядку цивільного та господарського судочинства рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин з погляду його законності, оскільки такий акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта.

18. В частині висновків судів про недоведення прокурором віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового господарства, прокурор зазначає про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц.

19. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду з приводу застосування положень статей 15 16 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 79-1 152 ЗК України, статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо обрання ефективного способу захисту порушених інтересів держави у випадку формування та розпорядження органом місцевого самоврядування земельною ділянкою, лише частина якої належить до земель державного лісового фонду, що призвело до її незаконного вилучення з державної власності та зміни цільового призначення.

Позиція інших учасників справи

20. Держгеокадастр подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги прокурора, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без мін. У відзиві відповідач-3 повністю погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави, а також з посиланням на відповідні приписи законодавства вказує на правомірність дій кадастрового реєстратора під час реєстрації первісної земельної ділянки кадастровий номер 4810137200:10:001:0072, а також утворених за рахунок неї земельних ділянок з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0084, 4810137200:10:001:0085, 4810127200:10:001:0086.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. 13.10.2010 Радою прийняла рішення №50/28, яким, зокрема, затвердила проєкт землеустрою та надала в оренду на 1 рік ТОВ "Лана" земельну ділянку площею 17 008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вул. Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві для організації будівельного майданчика (п.43, п.43.1 Рішення 13.10.2010 № 50/28).

22. У подальшому, у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми підприємства, пунктами 62, 62.4 розділу 1 Рішення від 30.12.2010 №2/26 затверджено технічну документацію із землеустрою та надано в оренду ПП "Лана ЖСК" земельну ділянку площею 17 008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві для будівництва І черги комплексної забудови.

23. Пунктом 3 розділу 4 Рішення від 27.01.2011 №3/45 викладено в новій редакції пункт 62.4 розділу 1 Рішення від 30.12.2010 №2/26 та зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для організації будівельного майданчика для будівництва І черги комплексної забудови по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві.

24. 11.07.2011 Радою на підставі Рішення від 30.12.2010 №2/26 та змін до нього, внесених Рішенням від 27.01.2011 №3/45, уклала з ПП "Лана ЖСК" договір оренди землі №8214, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.07.2011 №481013724000208.

25. 19.04.2012 пунктом 44 розділу 1 рішення Ради від №16/38 продовжено строк оренди вказаної ділянки на 5 років, у зв`язку з чим 18.06.2012 між Радою і ПП "Лана ЖСК" укладено договір про зміни №193-12, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.06.2012 №4810100040001037.

26. Пунктом 2 розділу 1 Рішення від 12.10.2016 №9/57 надано дозвіл ПП "Лана ЖСК" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки на 3 ділянки, у тому числі ділянка №1 площею 4 473 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0085), ділянка №2 площею 4 702 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0086), ділянка №3 площею 7 833 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0084).

27. Рішеннями Ради строк дії вказаного договору оренди землі неодноразово продовжувався та відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - сплинув 11.07.2017.

28. З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №267500936 від 26.07.2021 вбачається, що у Державному реєстрі речових прав 16.03.2016 вчинено запис №13706749 про реєстрацію за Радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072.

29. Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності або інші речові права не зареєстровано, про що свідчать відповідні Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, проте вони є сформованими, оскільки зареєстровані у встановленому порядку в Державному земельному кадастрі і передані Радою відповідачеві-2 за актом приймання-передачі від 11.08.2020, складеним в рамках Договору від 11.07.2011 №8214.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

30. Предметом розгляду в цій справі є вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування пунктів 43, 43.1 розділу 1 Рішення від 13.10.2010 №50/28, пунктів 62, 62.4 розділу 1 Рішення від 30.12.2010 №2/26, пункту 3 розділу 4 Рішення від 27.01.2011 №3/45, пункту 44 розділу 1 Рішення від 19.04.2012 №16/38, пункту 2 розділу 1 Рішення від 12.10.2016 №9/57, визнання недійсним Договору від 11.07.2011 №8214, скасування державної реєстрації права власності Ради на земельну ділянку площею 17 008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вул. Північній у місті Миколаєві (запис №13706749 від 12.03.2016) з одночасним припиненням права власності Ради на неї, визнання незаконною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084.

31. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірну земельну ділянку, розташовану в прибережній смузі р. Південний Буг, вилучено із земель державного лісового фонду, зареєстровано на неї право комунальної власності та відведено в оренду ПП "Лана ЖСК" поза межами наданих законом Раді повноважень та з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства.

32. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що прокурором не надано належних та допустимих доказів перебування спірних земельних ділянок у державній власності та віднесення їх до земель лісогосподарського призначення.

33. Суди заначили, що на підтвердження того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 частково належать до земель державного лісового фонду квартал 34 Андріївського лісництва та перебувають у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство", прокурор надав суду листи ВО "Укрдержліспроект" від 15.03.2019 №278, від 30.12.2020 №860 та лист ДП "Миколаївське лісове господарство" від 17.03.2021 №69.

34. Місцевий господарський суд, надаючи оцінку відповідним доказам, вказав на те, що вони не можуть вважатися належними та допустимими доказами перебування усієї площі спірних трьох земельних ділянок у державній власності та віднесення до земель лісогосподарського призначення. Зокрема зазначив, що у листах ВО "Укрдержліспроект" зазначено про часткове накладення меж цих ділянок із землями кварталу 34 Андріївського лісництва урочища "Варварівське", однак площа накладення визначена орієнтовно та у 2004 та 2014 роках відомості щодо такого орієнтовного накладення мають різне значення; з листа ДП "Миколаївське лісове господарство" від 17.03.2021 №69 вбачається, що на підприємстві відсутні відповідні спеціалісти та обладнання для точного визначення зміни меж земельних ділянок, які належать ДП "Миколаївське лісове господарство" на праві постійного користування.

35. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу вказав, що належними доказами на підтвердження перебування земельної ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Стосовно листа ВО "Укрдержліспроект" від 15.03.2019 №278 з доданим викопіюванням фрагменту публічної кадастрової карти з накладенням на них меж земель лісогосподарського призначення, апеляційний господарський суд зазначив, що він не може бути належним та допустимим доказом входження спірних земельних ділянок у межі цієї категорії, а також вказав на те, що жодним нормативним актом не передбачено такий спосіб вставлення меж та місцезнаходження земельної ділянки, а також визначення категорії земельної ділянки як використання фрагменту публічної карти з нанесенням частини меж земель лісогосподарського призначення та земельних ділянок, внесених до Державного земельного кадастру, та відповідно законодавство не містить визначення кола осіб, уповноважених здійснювати таке накладення з використанням публічної кадастрової карти.

36. На спростування наведених висновків судів, прокурор посилається на постанову Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц, ухвалену в подібних правовідносинах, а саме за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" до Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, фізичної особи про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування і скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, обґрунтованого, зокрема, тим, що спірна земельна ділянка згідно з наданими викопіюваннями відноситься до земель лісового фонду та перебуває у користуванні ДП "Вищедубеченське лісове господарство", і останнє не надавало дозволу на вилучення цієї земельної ділянки лісового фонду, зміни цільового призначення земель не проводилося.

37. У наведеній справі суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, вказав на те, що доказами, наявними в матеріалах справи, не доведено, що Рожнівська сільська рада розпорядилася земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство", та незаконно передала її у власність фізичної особи.

38. Верховний Суд у своїй постанові від 13.11.2019 у наведеній справі, не погодився, зокрема, з висновками суду апеляційної інстанції в частині висновку про те, що лист ВО "Укрдержліспроект" не є належним, допустимим та достатнім доказом накладення спірної земельної ділянки на землі ДП "Вищедубечанський лісгосп" та вказав, що: "ВО "Укрдержліспроект" створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. До листа Державного агентства лісових ресурсів України Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект", який судом апеляційної інстанції відхилено як належний, допустимий та достатній доказ, долучено додаток: фрагмент кадастрової карти України з нанесеними межами Лівобережного лісництва ДП "Вищедубечанський лісгосп", а саме меж 905 кварталу, що також дозволяє візуально визначити розташування кварталу. Цьому доказу оцінка судом апеляційної інстанції не надавалась".

39. У справі яка розглядається прокурор звернувся з позовом посилаючись на те, що Рада розпорядилася земельною ділянкою на яку частково накладаються землі лісогосподарського призначення, та які перебувають у постійному користування ДП "Миколаївське лісове господарство", зокрема, площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0084 становить 0,5 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0085 - 0,4 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0086 - 0,1 га.

40. Суд першої інстанції, вказавши, що надані прокурором докази не підтверджують перебування усієї площі спірних трьох земельних ділянок у державній власності та віднесення до земель лісогосподарського призначення, а суд апеляційної інстанції, вказавши, що прокурор не надав планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а листи ВО "Укрдержліспроект" з доданим викопіюванням фрагменту публічної кадастрової карти з накладенням на них меж земель лісогосподарського призначення, не може бути належним та допустимим доказом входження спірних земельних ділянок у межі цієї категорії, наведеного у пункті 38 цієї постанови не врахували та не надали оцінку поданим прокурором доказам з урахуванням підстави заявлених позовних вимог щодо часткового накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення у сукупності з іншими доводами та запереченнями сторін, а також долученими ними на підтвердження своїх доводів доказами, щодо входження чи невходження частини спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду.

41. За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо недоведення прокурором факту розпорядження Радою земельною ділянкою частина якої перебуває у державній власності та віднесена до земель лісогосподарського призначення є передчасними.

42. Стосовно висновків судів, які стали іншою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а саме щодо обрання прокурором неефективного способу захисту, колегія суддів зазначає таке.

43. У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також право кожної особи на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а у статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу із застосуванням відповідного способу захисту.

44. Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 2).

45. Отже, частина 1 статті 14 ГПК України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

46. Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

47. При цьому суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

48. У частині 2 статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

49. Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

50. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (інтересу). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

51. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

52. Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

53. Як уже зазначалося вище, прокурор, звертаючись до суду з відповідним позовом, послався, зокрема на те, що Рада розпорядилася земельною ділянкою, яка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, розпорядником яких є позивач-1 та які перебувають у постійному користуванні позивача-2, без наявності відповідних повноважень та з порушенням вимог земельного і містобудівного законодавства, а відтак вказував на незаконне вилучення, реєстрацію права комунальної власності, передачу в оренду відповідачу-2 та подальший поділ спірної земельної ділянки. При цьому прокурор вважає, що належним способом захисту порушеного права територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради є усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішень Ради, договору оренди земельної ділянки та скасування запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також визнання незаконною та скасування державної реєстрації трьох спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

54. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вказали, що ефективним способом захисту права власності на землю є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісового фонду.

55. Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

56. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

57. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

58. Відповідно до частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

59. Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права та зосередившись на необхідності захисту такого права у спірних правовідносинах шляхом подання негаторного позову про повернення земельної ділянки, з огляду на предмет і підстави заявленого позову належним чином не обґрунтували такі висновки та не з`ясували характер спірних правовідносин сторін, не надали належної правової оцінки обставинам, якими прокурор обґрунтовує вимогу про захист прав, зокрема щодо розпорядження відповідачем-1 земельною ділянкою на яку, за твердженнями прокурора, частково накладаються землі лісогосподарського призначення, набуття Радою права комунальної власності на таку земельну ділянку, передачу її в оренду відповідачу-2 та подальший поділ цієї земельної ділянки, а також доводам прокурора, викладеним у позовній заяві щодо необхідності захисту майнових інтересів держави в обраний ним спосіб, а відтак не дослідив певні обставини та подані на їх підтвердження докази, пов`язані з наявністю (відсутністю) перешкод у здійсненні власником (державою) права користування та розпорядження своїм майном, а також можливості його захисту у спосіб, визначений у позовній заяві.

60. За викладеного вище, суди також не надали оцінку доводам прокурора щодо можливості оскарження у порядку цивільного та господарського судочинства рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин з погляду його законності, оскільки такий акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 17 цієї постанови, як передчасні.

61. Окрім того, ураховуючи що суди попередніх інстанції, зосередившись на тому, яка вимога не заявлена прокурором у позовній заяві, не надали при цьому жодної правової оцінки його доводам щодо обраного способу захисту інтересів держави з урахуванням підстав заявлених позовних вимог, Суд зазначає, що доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду (пункт 19 цієї постанови) наразі також є передчасними.

62. Інші доводи скаржника (1) не підпадають під правове регулювання частини 2 статті 287 ГПК України, (2) не мають вирішального значення для вирішення спору або у зв`язку з висновками щодо суті касаційної скарги є передчасними, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку. Крім того, перевірка судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права можлива за належного встановлення обставин, що мають значення для спору, чого в цій справі, як зазначено вище, зроблено не було.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

64. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими.

65. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

66. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК України касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

67. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

68. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021 у справі № 915/1165/21 скасувати.

3. Справу № 915/1165/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил