Історія справи

Постанова КГС ВП від 20.04.2023 року у справі №904/613/22
Постанова КГС ВП від 20.04.2023 року у справі №904/613/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/613/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Татарчук В.О.

від 14.07.2022

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,

від 20.10.2022

у справі за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хід розгляду справи

1. Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Відповідач/Скаржник) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 588531,59 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку Відповідача терміну доставки вантажу, встановленого статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 455477,69 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6832,16 грн.

4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні підстави для задоволення позову частково, оскільки факти порушення Відповідачем правил перевезення вантажу належним чином Позивачем доведено, документально підтверджено і Відповідачем не спростовано, а розмір позовної вимоги судами визнано обґрунтованою у сумі 455477,69 грн.

5. Щодо клопотання Відповідача про зменшення суми штрафних санкцій до 50%, оскільки у зв`язку з військовою агресією АТ "Укрзалізниця" постійно несе матеріальні збитки та знаходиться в незадовільному майновому стані, то суди зазначили, що вказані відповідачем обставини не є винятковими. Розмір штрафу за прострочену доставку вантажів визначено пунктом 116 Статуту і зменшення розміру такого штрафу Статутом не передбачено. Штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, тому мова йде не про порушення зобов`язання з боку відповідача, а про порушення ним порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не залежить від форми такого порушення та не пов`язана зі збитками позивача, тому підстави для зменшення розміру штрафу відсутні. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що сторони спору є господарюючими суб`єктами і несуть відповідні ризики настання для них негативних наслідків під час здійснення своєї господарської діяльності на рівних умовах. Перевезення вантажів є основним видом діяльності відповідача, а розмір штрафу встановлений нормативно пунктом 116 Статуту залізниць України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

6. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові акти скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог шляхом зменшення розміру штрафу на 50 %.

7. Підставами касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Відповідач визначив:

- пункт 3: суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 3 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в період введення воєнного стану в Україні, з урахуванням обставин у спірних правовідносинах та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", яким затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

8. З огляду на те, що справа є малозначною Відповідач вказує, що відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у судах першої та апеляційної інстанцій розглядаються низка подібних справ за позовами до Відповідача про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу з заявленим клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, справи №№ 904/1289/22, 904/3341/22, 904/3277/22, 904/392/22, 904/880/22, 904/907/22, 904/9744/21, 904/547/22, 904/821/22, 904/613/22, 904/124/22, 910/2621/22, 910/3047/22, 904/1401/22, 904/1561/22, 910/6000/21, 910/20897/20, 910/15641/21, 910/1972/21, 904/1725/22, 904/1754/22, 904/1752/22, 904/1795/22, 904/1815/22, 904/1871/22, 904/1874/22, 904/1907/22, 904/2060/22, 904/2397/22, 904/2348/22.

9. Також Скаржник зазначив, що має місце неоднакове застосування судами норм статей 233 ГК України та 551 ЦК України з урахуванням введення воєнного стану в Україні у подібних правовідносинах, з огляду на відсутність єдиного висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, а саме:

- справи №№ 910/3228/22, 910/7825/22, 910/2621/22 суди врахували відсутність доказів негативних наслідків від несвоєчасної доставки вантажу, що свідчили б про погіршення фінансового стану Позивача, ускладнення в його господарській діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій Відповідача, а також врахувавши фінансовий стан сторін, стратегічне значення АТ "Українська залізниця", як важливого підприємства залізничного транспорту, яке здійснює вантажі, пасажирські перевезення, прийшли висновку, що зменшення суми штрафу є обґрунтованим;

- справи №№ 904/613/22, 904/934/22, 904/392/22 суди дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення штрафу.

10. Позивач подав до Суду відзив, у якому просить відмовити Відповідачеві у задоволенні його касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. У жовтні, листопаді та грудні 2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажу до станції призначення "Нікополь" Придніпровської залізниці одержувач - АТ "Нікопольський завод феросплавів".

12. Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№50827278, 50883024, 47178702, 47268487, 47268099, 47268131, 47288311, 42621599, 42621607, 42621615, 42621623, 40021214, 40021222, 50992916, 51067379, 51131134, 47553334, 32417172, 32417172, 32417198, 32434425, 32507519 (досильна накладна), 32524464, 32555344 (досильна накладна), 32524472, 32685455, 32717712, 32740359, 32740490, 32755282, 32772071, 32772097, 47220454, 51821643, 45233897, 47660451, 47687298 (досильна накладна), 47732417, 47763636, 40904260, 41082926, 41082934, 39320775, 39447321 (досильна накладна), 39407846, 39551726, 39572193 (досильна накладна), 39565247, 39758073, 35023522, 39957436, 39991641, 32998205, 33188236, 33189143, 33200171, 33281510, 45264769, 46101309, 51946762, 45841368 (досильна накладна), 52138302, 52143153, 52165594, 52165784, 52274701, 46362315, 46419057 (досильна накладна), 45912201, 45937372, 45938016, 46549424, 46507711, 52011632, 52013331, 52013570, 52013638, 35079961, 35157924, 35339258, 33385311, 33392218, 33349069, 33365966, 33366014, 33429846, 33429911, 33431321, 33433533, 33449653, 33531807, 33482712, 33482738, 33482803, 33512013, 33515024, 33531823, 33531831, 33531898, 33725128 (досильна накладна), 33549353, 33549387, 33549429, 33543497, 33572116, 33572132, 33627704, 33627787, 33627795, 33664251, 33665563, 33725326, 51867356, 51707917 (досильна накладна), 45890944, 46255733.

13. Як зазначає позивач, вагони за вищевказаними накладними були доставлені відповідачем з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується календарними штемпелями у залізничних накладних у графі 56 "Календарний штемпель станції відправлення", у графі 51 "Календарний штемпель прибуття вантажу" та у графі 52 "Календарний штемпель видачі вантажу".

14. З урахуванням зазначеного та на підставі статті 116 Статуту залізниць України позивачем було нараховано штраф у розмірі 588 531,59грн.

15. Спір між сторонами справи виник внаслідок несплати Відповідачем на користь Позивача зазначеної суми штрафу.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Цивільний кодекс України

Частини перша і друга статті 11

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина перша статті 509

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 526

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина перша статті 530

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). …

Частини перша і третя статті 549

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина третя статті 551

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 частини першої статті 611

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина перша статті 612

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

17. Господарський кодекс України

Абзац перший частини першої та частина друга статті 193

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина перша статті 216

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина перша статті 230

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частини перша і друга статті 233

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

18. Господарський процесуальний кодекс України

Частини перша і друга статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів Скаржника і висновків суду апеляційної інстанції

19. Суд виходить з того, що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

20. Норма частини третьої статті 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.

21. Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц).

22. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина перша статті 233 ГК України).

23. Аналіз приписів статей 551 ЦК України 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).

24. Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).

25. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

26. Суд також враховує, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"). Воєнний стан продовжувався, зокрема Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

27. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об`єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту або призначені для спільного з ними використання у воєнний час.

28. Акціонерне товариство "Українська залізниця", державні підприємства та територіально-галузеві об`єднання залізниці включені до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова КМУ від 04.03.2015 № 83).

29. В умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обов`язки щодо виконання юридичними особами військово-транспортного обов`язку.

30. Приписами частини першої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" унормовано, що військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів (частина перша). Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга).

31. Постановою КМУ від 04.11.2015 № 891 затверджено Порядок організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень (далі - Порядок).

32. Згідно з пунктом 12 Порядку підприємства залізничного транспорту забезпечують: виконання планів військових залізничних перевезень; надання рухомого складу для військових залізничних перевезень; рух військових поїздів залізницею згідно з відповідним графіком; військові ешелони, військовий транспорт, що рухається під охороною військової варти, водою, засобами опалення, освітлення; надання вантажно-розвантажувальних пристроїв та знімного військового обладнання згідно з нормативно-правовими актами; здійснення контролю за переміщенням військових ешелонів, а також в окремих випадках військового транспорту, їх першочергове навантаження та доставку за призначенням.

33. Рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування (пункт 25 Порядку).

34. У цьому випадку Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували інших обставин, що мають істотне значення в контексті застосування частини третьої статті 551 ЦК України, зокрема, обставини щодо необхідності дотримання Залізницею військово-транспортного обов`язку в умовах воєнного стану (виконання планів перевезення, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані, тощо), що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 904/934/22.

35. Враховуючи те, що Скаржник має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на неї покладено обов`язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України, суд апеляційної інстанції помилково не врахував такі інші обставини, які мають істотне та виключне значення, оскільки вони заслуговують на увагу в розумінні частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.

36. Водночас Суд враховує, що зобов`язання виконано Відповідачем здебільшого із незначним простроченням. Однак, суди попередніх інстанцій помилково не врахували ту обставину, що хоча доставку було здійснено з простроченням термінів, передбачених статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами, однак саме зобов`язання з доставки вантажу Відповідачем було виконано, тобто не враховано ступінь виконання останнього, що є окремою підставою для зменшення розміру неустойки, передбаченою частиною першою статті 233 ГК України.

37. Отже, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування частини першої статті 233 ГПК України та частини третьої статті 551 ЦК України. Суди попередніх інстанцій не навели конкретних мотивів відхилення доводів Скаржника щодо таких підстав для зменшення розміру неустойки, як (1) фактичне виконання зобов`язання (ступінь виконання); (2) важливе стратегічне значення Відповідача для економіки, безпеки і оборони держави (інший інтерес, інші обставини), чим припустився порушення норм матеріального права, зокрема, частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України.

38. За таких обставин, Верховний Суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін вважає необхідним зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу на 50% від суми, визнаної судами попередніх інстанцій обґрунтованою (455 477,69 грн), до 227738,85 грн.

39. Водночас Суд вважає за необхідне зазначити, що норми права, закріплені у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, не пов`язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій із одночасним існуванням у часі моменту, у який боржником допущено порушення зобов`язання, та обставин, якими боржник обґрунтовує застосування зазначених норм права.

40. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості зменшення розміру штрафних санкцій у зв`язку з тим, що порушення Відповідачем зобов`язання з доставки вантажу мало місце до початку воєнної агресії, не відповідає зазначеним вище приписам законодавства.

41. Суд зазначає, що відсутність у Статуті залізниць України норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України. Суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи.

42. Такий підхід підтверджується усталеною судовою практикою з цього питання. Так, Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/64/18, від 13.03.2018 у справі № 905/1243/17, від 13.02.2018 у справі № 905/725/17, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України, на підставі статей 551 ЦК України та 233 ГК України.

43. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що Статутом залізниць України не передбачено зменшення штрафу, не виключає можливості застосування до таких правовідносин статей 551 ЦК України та 233 ГК України, на які посилався Скаржник.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

45. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

46. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину третю статті 551 ЦК України та частину першу статті 233 ГК України, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про відсутність виняткового випадку для часткового зменшення розміру неустойки. Також помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про неможливість зменшення штрафу та застосування до спірних правовідносин статей 551 ЦК України та 233 ГК України.

47. З огляду на наведене касаційна скарга підлягає задоволенню частково (оскільки Скаржник просив Суд скасувати оскаржувані судові рішення), а оскаржувані рішення судів інстанцій зміні шляхом зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50 % (до 227738,85 грн).

Розподіл судових витрат

48. Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

49. З огляду на те, що спір у цій справі виник із неправильних дій Скаржника, які призвели до порушення зобов`язання щодо своєчасної доставки вантажу Позивача, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 129 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022 у справі №904/613/22 змінити, викласти абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022 у справі №904/613/22 в такій редакції:

«Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40075815; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237; місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ідентифікаційний код: 00186520; місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310) штраф за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 227738,85 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 6832,16 грн».

3. У решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022 у справі № 904/613/22 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Доручити видачу відповідного наказу у справі №904/613/22 Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова