Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.04.2018 року у справі №924/992/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/992/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного виробничо - комерційного підприємства "Механік"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 22.11.2017

у складі колегії суддів: Бучинська Г.Б. (головуючого), Олексюк Г.Є., Філіпова Т.Л.,

у справі № 924/992/17

за позовом Державного підприємства "Науково- технічний комплекс "Завод точної механіки"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець - Подільський завод "Електрон", 2. Приватного виробничо - комерційного підприємства "Механік"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного концерну "Укроборонпром"

про визнання недійсним договорів купівлі - продажу,-

ВСТАНОВИВ:

1. Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський завод "Електрон" (відповідач 1) та Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" (відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний концерн "Укроборонпром" м.Київ (третя особа), про визнання недійсним договору купівлі-продажу №21 від 10.08.2010, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Кам`янець-Подільський завод "Електрон" та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Механік" та визнання недійсним договору купівлі-продажу №27 від 10.09.2010, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Кам`янець-Подільський завод "Електрон" та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Механік".

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.10.2017 позовні матеріали у справі №924/992/17 повернуто позивачу без розгляду на підставі пунктів 3, 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017).

3. Вказану ухвалу мотивовано тим, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки в позовній заяві позивач просить визнати недійсними два різні договори: 1) договір купівлі - продажу № 21 від 10.08.2010; та 2) договір купівлі - продажу № 27 від 10.09.2010, укладені між Відкритим акціонерним товариством "Кам`янець-Подільський завод "Електрон" та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Механік".

4. Також вказану ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що об'єднання в одній позовній заяві вимог про визнання недійсними двох різни договорів може суттєво утруднити вирішення спору.

5. Окрім того, Господарський суд Хмельницької області повертаючи позовну заяву позивачу без розгляду зіслався на статтю 204 Цивільного кодексу України, якою презюмується правомірність правочину, а відтак випливає обов'язок позивача доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним. Також зазначає, що твердження позивача про те, що він був незаконно позбавлений права прийняти участь в аукціоні та мати можливість придбати майно не підтвердження будь - якими доказами. Окрім того, Господарський суд Хмельницької області у вказаній ухвалі зіслався на частину 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017), пункт 5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених Наказом Держспоживстандарту 07.04.2003 № 55, як на обґрунтування неналежності копій доказів поданих з позовною заявою.

6. Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказав, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у прийнятті позовної заяви, просив скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.10.2017 у даній справі та передати справу на розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

7. Рівненський апеляційний господарський суд не погодився з доводами Господарського суду Хмельницької області викладеними в ухвалі від 27.10.2017 у справі № 924/992/17 і постановою від 22.11.2017 задовольнив апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково- технічний комплекс "Завод точної механіки", скасував вказану ухвалу, а матеріали справи № 924/992/17 передав на розгляд Господарському суду Хмельницької області.

8. Суд апеляційної інстанції приймаючи вказану постанову встановив, що позовні вимоги заявлені до одних і тих самих відповідачів і що позовні вимоги пов'язані між собою підставою виникнення.

9. Також вказав, що суд першої інстанції не обґрунтував, як саме об'єднання позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

10. Окрім того, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено наступне.

10.1 Частинами 1, 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

10.2 Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Положення частини 2 статті 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії.

10.3 Положення частини 2 статті 64 Конституції України не допускають обмеження права на судовий захист навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Це узгоджується з положеннями зазначеними в Загальній декларації прав людини, за якою кожен, у разі порушення його основних прав, наданих конституцією і законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (стаття 8).

10.4 Згідно статті 6 частини 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

10.5 Згідно із статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

10.6 Відповідно до частин 1,3 статті 7, частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

10.7 Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

10.8 Так, у справіv. Belgium суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

10.9 У справіv. France суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

11. 02.12.2017 Приватне виробничо - комерційне підприємство "Механік" звернулось до Вищого господарського суду України через Рівненський апеляційний господарський суд із касаційною скаргою від 02.12.2017 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 924/992/17, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

12. 04.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 924/992/17 Господарського суду Хмельницької області разом з вказаною касаційною скаргою приватного виробничо - комерційного підприємства "Механік" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/992/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 05.03.2018.

14. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 924/992/17 за касаційною скаргою Приватного виробничо - комерційного підприємства "Механік" від 02.12.2017 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

15. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Приватним виробничо - комерційним підприємством "Механік" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

16. Касаційну скаргу мотивовано тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

17. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Порядок об'єднання позовних вимог, повернення позовної заяви позивачеві з підстав порушення цього порядку врегульовано статтею 58, пунктом 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017).

22. Відповідно до частини 1 статті 58, пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017) в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

23. Суд першої інстанції приймаючи ухвалу від 27.10.2017 про повернення позовної заяви обґрунтовував її порушенням правил об'єднання вимог, яке полягало в об'єднанні в одній позовній заяві вимог про визнання недійсними двох різних договорів купівлі - продажу помилково не врахував, що зі змісту частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017) вбачається, що підставою порушення правил об'єднання вимог може бути не різність договорів, а те, що ці вимоги не зв'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

24. Суд апеляційної інстанції встановивши, що позовні вимоги пов'язані між собою підставою виникнення правильно застосував частину 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017) і прийшов до правильного висновку про безпідставність повернення судом першої інстанції позовної заяви з підстав порушення правил об'єднання вимог та про те, що суд першої інстанції не обґрунтував яким чином об'єднання позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

25. Посилання судом першої інстанції в ухвалі від 27.10.2017, яка має на меті усунення позивачем недоліків форми і змісту позовної заяви, на норми матеріального права - статтю 204 Цивільного кодексу України, на не підтвердження будь-якими доказами того, що позивач незаконно позбавлений права приймати участь у аукціоні, на неналежність копій доказів за своєю правовою природою є оцінкою доказів, вирішенням спору по суті, до порушення провадження у справі, розгляду її в порядку визначеному процесуальним законом, суперечить принципам рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності, встановлених в статтях 4-2 4-3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якою кожному гарантовано право на справедливий суд.

26. Колегія суддів Касаційного господарського суду прийшла до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції частини 1 статті 58, частини 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017) та про правильність висновку суду апеляційної інстанції про необґрунтованість та відсутність процесуальних підстав для повернення місцевим судом позовної заяви без розгляду і обмеження тим самим позивача у здійсненні прав, передбачених статтею 129 Конституції України.

27. Враховуючи наведене, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним.

28. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

30. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

31. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

32. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції під час касаційного провадження.

33. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

35. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

36. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

37. Вказані вимоги судом апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

38. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного виробничо - комерційного підприємства "Механік" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 924/992/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 924/992/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко