Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.02.2021 року у справі №922/772/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/772/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Уркевича В. Ю.

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 (колегія суддів: Шутенко І. А. - головуючий, Россолов В. В., Хачатрян В. С. ) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.09.2020 (суддя Калініченко Н. В. )

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об'єднана територіальна громада)

до 1. ОСОБА_1,

2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

3. Фермерського господарства "Альфа"

про скасування наказів, визнання недійсним договорів оренди та суборенди, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки

за участю:

відповідача-1: Біловус Р. В, (адвокат)

прокурора: Костюк О. В. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Керівник Дергачівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся із позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об'єднана територіальна громада) до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач-2), Фермерського господарства "Альфа" (далі - відповідач-3) про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 2672 - СГ від 13.10.2014 в частині надання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, площею 18,6918 га, розташованих за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.11.2014, загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12.11.2014, загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.11.2014, загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12.11.2014, загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26.11.2014, загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 26.11.2014, загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 30.12.2014 загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Альфа"; скасування державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки від 30.12.2014, загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Альфа"; скасування державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки від 30.12.2014, загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Альфа "; зобов'язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Альфа" повернути Золочівській селищній раді Золочівського району Харківської області (об'єднана територіальна громада) земельну ділянку загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі; зобов'язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Альфа" повернути Золочівській селищній раді Золочівського району Харківської області (об'єднана територіальна громада) земельну ділянку загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі; зобов'язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Альфа" повернути Золочівській селищній раді Золочівського району Харківської області (об'єднана територіальна громада) земельну ділянку загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 отримав земельні ділянки в оренду для ведення фермерського господарства з порушенням вимог законодавства.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, позов прокурора залишено без розгляду.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що прокурор не підтвердив правових підстав для представництва інтересів держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об'єднана територіальна громада), оскільки остання не є власником спірних земельних ділянок.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. В касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати вказані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. В скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах за результатами розгляду подібних правовідносин, а саме: в постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №916/675/15, в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-318цс15 щодо визначення власника спільних земельних ділянок, в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №389/29/17-ц, в постанові Верховного Суду від 11.02.2019 у справі №183/4638/16, в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №917/468/19 щодо неможливості ГУ Держгеокадастру бути одночасно позивачем та відповідачем у справі.

3.3.Посилання на постанови Вищого господарського суду України відповідно до приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не можуть бути підставою для касаційного оскарження.

4. Мотивувальна частина

4.1. До позовної заяви прокурором додано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 №7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", відповідно до якого передано Золочівській селищній об'єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8167,6480 га, які розташовані за межами населених пунктів Золочівської селищної об'єднаної територіальної громади на території Золочівського району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок.

Відповідно до п.2 зазначеного наказу право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно Рішення ХІІ сесії VIII скликання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області від 30.10.2018 №1941 "Про прийняття у комунальну власність Золочівської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення" рада прийняла 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (згідно з додатком) у комунальну власність Золочівської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що до матеріалів справи прокурором не надано доказів, що спірні земельні ділянки включено до акту приймання-передачі земельних ділянок.

Листом Золочівської селищної ради від 05.03.2020 №02-20/1147 повідомлено прокурора, що земельні ділянки з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407 з державної власності Золочівською селищною радою прийнято в комунальну власність на підставі рішення ХІІ сесії VIII скликання Золочівської селищної ради від 30.10.2018 №1941.

Зазначені документи на думку прокурора свідчать, що земельні ділянки з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407 є комунальною власністю.

Разом з тим, відповідно до доданої до позовної заяви прокурора Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна із датою формування
25.04.2018, судами встановлено, що земельні ділянки із кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407 мають державну форму власності. На виконання вимог суду першої інстанції, до матеріалів справи прокурором надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна із датою формування 23.09.2020, за змістом якої вбачається, що земельні ділянки з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403 та з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407 належать до державної форми власності.

Відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти, що міститься у відкритому доступі, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407 належать до державної форми власності.

Крім того, у відповіді прокурору від 05.03.2020 №02-20/1146 Золочівська селищна рада повідомила, що на даний час радою організовується передбачене чинним законодавством України оформлення прав на вказані земельні ділянки, а саме реєстрація права комунальної власності.

Тобто, в матеріалах справи наявні достатні докази, які свідчать що спірні земельні ділянки з кадастровим номером undefined, з кадастровим номером undefined, з кадастровим номером undefined є власністю держави.

4.2. У спірних правовідносинах прокурор звернувся в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об'єднана територіальна громада).

При цьому прокурор зазначає, що оскільки правонаступник Головного управління Держземагенства у Харківській області - Головне управління Держгеокаждастру у Харківській області є відповідачем у справі, представництво інтересів зазначеної особи суперечить нормам цивільного законодавства.

Разом з тим слід зазначити, що з позовом у даній справі прокурор звернувся в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об'єднана територіальна громада).

Суди попередній інстанцій, дійшовши висновку про те, що право власності виникає з моменту державної реєстрації, вирішили, що прокурором не доведено підстав представництва інтересів держави о особі визначеного ним позивача.

Відповідно до приписів статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1).

Згідно зі статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виникають з моменту такої реєстрації.

4.3. В касаційній скарзі прокурор посилається на те, що суди невірно застосували норми матеріального права і не врахували наступний висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 24.06.2015 у справі №6-318цс15: "відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти. В статті 2 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено визначення поняттю "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким, державна реєстрація це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. Проте, відмовляючи у позові з тих підстав, що саме за відповідачем зареєстровано право власності у державному реєстрі, що, як зазначили суди з посиланням на ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідчить, що саме відповідач є власником спірного нерухомого майна, не врахували, що факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності. Сама по собі реєстрація права та видача свідоцтва не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Таким чином, розглядаючи спори, пов'язані із правом власності, судам необхідно досліджувати та встановлювати хто все-таки є власником цього майна і, відповідно, має реалізувати права власника відносно нього."

Натомість в зазначеній постанові такого змісту висновок про застосування норм права не міститься. В ній Верховним Судом України зазначено, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-318цс15 розглядався позов про визнання прав власності, тобто при вирішення такого спору факт реєстрації в державному реєстрі прав на нерухоме майно не є належним доказом прав особи на нерухоме майно, а досліджуються підстави виникнення такого права.

У справі, що розглядається, спору про право власності не існує, разом з тим, саме з фактом реєстрації права власності землі у цій справі закон пов'язує момент виникнення такого права, що дозволяє дійти висновку про обґрунтованість доводів оскаржених рішень в цій частині.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що: "Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи".

Проте, враховуючи вищевикладене, немає підстав вважати, що суди попередніх інстанцій застосували норми права про реєстрацію прав на нерухоме майно всупереч вказаного висновку.

4.4. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржені рішення прийнятті з порушенням норм права і підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.5).

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених частини 4 статті 53 ГПК України.

4.5 В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 викладено наступну правову позицію: "З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Черкаській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, помилковим є висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач й відхиляє як необґрунтовані аргументи відзиву на касаційну скаргу."

4.6. Прокурор, подавши позов, визначив орган, що є уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Золочівську селищну раду Золочівського району Харківської області, оскільки вважає його власником спірних земельних ділянок, обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі селищної ради.

4.7. Відповідно до ч.2 ст.45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, в тому числі про визнання недійсним договору, стороною якого не є позивач, прокурор зобов'язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) права та законні інтереси позивача, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими прокурор обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

Разом з тим, суди, дійшовши до висновку, що право власності визначеному прокурором позивачу на спірні земельні ділянки не належить, невірно визначили, що прокурором не підтверджено підстав представництва, через те, що дійшли висновку, що у справі не доведено порушення прав позивача. Не доведеність порушення прав позивача тягне за собою відмову у позові за результатами його розгляду по суті.

4.8. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених частиною 4 статті 53 ГПК України, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18 (п.54. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18).

У п. 53 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відмова у позові, поданому прокурором за навності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави.

При цьому судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення Золочівської селищної ради попередньо до звернення з позовом в її інтересах про подання вказаного позову, а вирішення цього питання є первинним у спірних правовідносинах.

Вказане дає підстави вважати, що представництво інтересів держави прокурором судами не було належним чином досліджено.

4.9. За вказаних обставин доводи скаржника про не дослідження судами обставин справи про те, хто із наведених у судових рішеннях осіб є власником спірних земельних ділянок і, відповідно, має реалізовувати право власника відносно них, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки первинним є питання наявності правових підстав для представництва інтересів держави прокурором.

4.10. Враховуючи викладене, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до приписів частини 6 статті 310 ГПК України направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду і з'ясування питань дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Касаційна скарга прокурора, відповідно підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.09.2020 скасувати, а справу №922/772/20 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

В. Ю. Уркевич