Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.02.2018 року у справі №927/422/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/422/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії Львівська залізниця до Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закарпатська митниця ДФС про стягнення платежів за час затримки вагонів в сумі 219 886,57 грн,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії Львівська залізниця (далі - Залізниця) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного підприємства "Новгород - Сіверське лісове господарство" (далі - ДП "Новгород - Сіверське лісове господарство", Підприємство) про стягнення платежів за час затримки залізничного вагона № 60413572 в сумі 219 886,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач (перевізник) зазначає, що відповідач як відправник вантажу, який переміщувався через митний кордон України та був предметом митного огляду у травні - жовтні 2016 року, відповідно до статей 16, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та статті 218 Митного кодексу України (далі - МК України) має відшкодувати витрати, понесені залізницею за час проведення митного огляду вантажу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Закарпатську митницю Державної фіскальної служби України.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2017 (суддя Мурашко І.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А., Чорногуз М.Г., Смірнова Л.Г.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 218 676,16 грн платежів за час затримки вагонів та 3 280,16 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до статей 22, 28, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статті 218 Митного кодексу України, статей 119, 129 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць), положень Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила користування вагонами та контейнерами), відповідач як вантажовідправник повинен відшкодувати позивачу понесені додаткові витрати під час проведення митного огляду вантажу незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару внаслідок здійснення митного контролю. Суди дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджено факт затримки вагонів, оформленої актами загальної форми, які відповідно до статті 129 Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ДП "Новгород - Сіверське лісове господарство" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Скаржник зазначає, що недостача вантажу сталася не з його вини, комерційний акт залізницею не складався, службове розслідування не проводилось, наведене виключає вину та відповідальність Підприємства.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.05.2016 зі станції Новгород - Сіверський Південно - Західної залізниці відправлено залізничний вагон № 60413572 з вантажем деревина паливна масою 40 000 кг, вантажовідправник ДП "Новгород - Сіверське лісове господарство", що підтверджується складеною накладною СМГС № 499764.

Відповідно до відомостей, внесених до накладної СМГС № 499764 отримувачем вантажу є закордонна фірма "ПізецГмбХ", Австрія, м. Вена, 1010, вул. Гоетваєргассе, 1. Вихідна прикордонна станція в Україні - Батьово. Провізні платежі до станції Батьово покладені на відправника, тобто відповідача. Кінцева станція слідування станція Захонь (Угорщина).

28.05.2016 залізничний вагон № 60413572 з вантажем затримано на станції Батьово на підставі заявки № 31/16 старшого інспектора Вагерича О.В. Митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС (відділ митного оформлення № 4 Батьово), про що складено акт загальної форми від 28.05.2016 за № 10997.

Згідно заявки № 31/16 старшого інспектора Вагерича О.В. митного посту "Залізничний" Закарпатської ДФС, вагон № 60413572 з вантажем поданий для проведення митного огляду, з урахування приписів пункту 5 Постанови КМУ № 467 "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України" та пункту 1.5 наказу МФУ № 602 "Про визначення переліку виняткових випадків, коли окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу можуть бути виключені зі складу поїзда для проведення митного контролю".

Станцією Батьово відправлено телеграфічне повідомлення за № 244 від 29.05.2016 на станцію відправлення з метою інформування вантажовідправника (відповідача) про затримку вагона № 60413572.

15.06.2016 на станції Батьово на підставі заявки № 44/16 головного державного інспектора митного посту "Залізничний" Закарпатської ДФС Журавського О.М. (відділ митного оформлення № 4 Батьово) проведено зважування, в тому числі і вагона № 60413572, про що складено акт загальної форми від 15.06.2016 за № 175. За результатами зважування встановлено, що фактична маса брутто вагона складала 56 340 кг, тара вагона з бруса - 24 000 кг, фактична маса вантажу нетто - 32 340 кг, що менша за задекларовану масу на 7 660 кг. Тобто, до провізних та товаросупровідних документів були внесені недостовірні дані відносно маси вантажу.

У період з 28.05.2016 по 01.09.2016 залізничний вагон № 60413572 з вантажем простояв на станції Батьово.

На підставі заявки від 01.09.2016 за № 07-70-61/2268 начальника митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС Негінського І.В. та наказу № 248 з метою проведення митного огляду з повним вивантаженням вантажу та залученням експерта Закарпатської ТПП, залізничний вагон № 60413572 з вантажем направлений на станцію Чоп (ділянка МЧ Львів) ВП Львівської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт по Чопській дільниці.

01.09.2016 на станції Батьово складено акт загальної форми № 596, в якому зафіксовані наступні обставини. Залізничний вагон № 60413572 з вантажем - деревина паливна був затриманий 28.05.2016 о 23:50 для митного огляду.

01.09.2016 0 15:30 на підставі наказу № 248 вагон направлено на станцію Чоп для подальшого огляду.

02.09.2016 на станції Чоп складено акт загальної форми № 4644, в якому зафіксовані наступні обставини. Залізничний вагон № 60413572 з вантажем - деревина паливна затриманий з 02.09.2016 о 17:30 год. до 21.10.2016 до 07:30 год. 21.10.2016 вагон направлений на станцію Кольчино на підставі листа Закарпатської митниці ДФС від 20.10.2016 за № 07-70-61/34/2813.

03.09.2016 на станції Чоп складено акт загальної форми № 209, згідно якого залізничний вагон № 60413572 був поданий за заявкою Чопської митниці № 07-70-61/34/2268 на 9-ту колію для огляду. За вказівкою інспектора митниці силами МЧ-1 Львів вантаж був вивантажений в повному обсязі на площадку, кількість штабелів - 6, маса вантажу 32 340 кг. Початок робіт по вивантаженню 03.09.2016 о 13:00, закінчення 03.09.2016 о 20:00.

06.09.2016 на станції Чоп складено акт загальної форми № 215, згідно якого за вказівкою інспектора Чопської митниці вантаж деревина паливна масою 32 340 кг завантажено у свій вагон № 60413572 силами МЧ-1 Львів за допомогою крану. Час робіт по завантаженню з 14:00 по 19:30.

Відповідно до заявки від 20.10.2016 за № 07-70-61/34/2813 начальника митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС Нігінського І.В., адресованої позивачу залізничний вагон № 60413572 мав бути направлений на ділянку вивантаження ДП "Мукачівське лісове господарство" станція Кольчино, з метою його вивантаження та митного огляду, про що позивачем видано наказ № 307 та направлено телеграфічне повідомлення за № 98 на станцію відправлення до відома ДП "Новгород - Сіверське лісове господарство".

21.10.2016 та 22.10.2016 на станції Кольчино складено акти загальної форми № 5 та № 6, згідно яких залізничний вагон № 60413572 прибув на станцію Кольчино 21.10.2016 о 13:16 год для вивантаження вилученого вантажу та подачі на під'їзну колію ТОВ "Закарпатоблагротехсервіс", контрагента ДП "Мукачівське лісове господарство".

Про прибуття залізничного вагону № 60413572 з вантажем на станцію Кольчино та про його вивантаження на під'їзній залізничній колії ТОВ "Закарпатоблагротехсервіс", контрагента ДП "Мукачівське лісове господарство" повідомлено відповідача телеграмами № 5 від 21.10.2016 та № 10 від 22.10.2016.

22.10.2016 на станції Кольчино складено акт загальної форми № 10, згідно якого нараховані відповідні платежі, зокрема за подання / збирання вагону.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених залізницею за час проведення митного огляду вантажу.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 119 Статуту залізниць передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерам за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Крім того, частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт затримки вагону документально підтверджено наявними в матеріалами справи доказами, зокрема складеними позивачем актами загальної форми від 28.05.2016 за № 10997, від 15.06.2016 за № 715, від 01.09.2016 за № 596, від 02.09.2016 за № 4644, від 03.09.2016 за № 209, від 06.09.2016 за № 215, від 21.10.2016 за № 5, від 22.10.2016 за № 6 та від 22.10.2016 за № 10, які були складені відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі яких було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, плата за маневрову роботу, зважування, які були виконані залізницею через затримку спірних вагонів. Зазначені акти загальної форми відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 129 Статуту залізниць є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника - відповідача у справі.

При цьому судами встановлено, що затримка вагонів відбулася у зв'язку з проведенням митного огляду вантажу, що перевозився у зазначених вагонах.

Відповідно до частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 318 МК України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 336 МК України митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення) є формою митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.

Згідно з частиною другою статті 218 МК України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії стосовно здійснення митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них поширюються положення статті 218 МК України.

Відповідно до статті 28 § 6, статті 32 § 1 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, незалежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

З огляду на викладене та системний аналіз змісту положень статей Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статей 218, 338 МК України, статей 119, 121 Статуту залізниць, пунктів 2, 3, 8, 10 - 13, 15, 16 Правил користування вагонами, пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вартість проведених Залізницею робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 906/429/17).

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та обґрунтовано, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи касаційної скарги про недотримання позивачем наказу від 18.09.2008 № 1019/1143 Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товаром (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівниками залізниць" не приймаються до уваги, оскільки скаржник перераховує дії митниці та залізниці при надходженні вантажів на прикордонну передавальну станцію, але не зазначає, яким чином це може вплинути на стягнення з нього платежів за час затримки вагонів з урахуванням обставин, встановлених при розгляді даної справи.

При цьому більшість доводів касаційної скарги стосується дій Закарпатської митниці ДФС під час митного оформлення вантажу. Ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дії митниці в межах заявлених позовних вимог Залізниці у даній справі, де Закарпатська митниця ДФС є третьою особою, з позиції їх відповідності нормам чинного законодавства судами не вивчались, оцінка цим діям не надавалась.

Посилання скаржника на те, що в даному випадку підставою для матеріальної відповідальності не може бути акт загальної форми, а має складатись комерційний акт вже розглядалося судом апеляційної інстанції і йому було дано належну правову оцінку.

Твердження скаржника про помилковість висновків судів щодо затримання вантажу у зв'язку з необхідністю проведення митними органами митних формальностей, тобто з причин незалежних від перевізника, є необґрунтованим з огляду на встановлені судами обставини справи щодо того, що затримка вагону відбулась у зв'язку здійсненням митного контролю та митного оформлення вантажу.

Касаційна скарга відповідача, її доводи, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2017 у справі № 927/422/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді Г. Мачульський

І. Кушнір