Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.07.2018 року у справі №916/2847/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2847/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудекспорт"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2018

у справі №916/2847/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудекспорт" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" (далі - Відповідач)

про стягнення 199 321,03 грн.,

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 199 321,03 грн., з яких: 80 000 грн. основного боргу за договором підряду від 20.11.2015 №14 (далі - Договір підряду №14), 14 413,12 грн. пені, 1 873,97 грн. - 3% річних, 4 369,23 грн. "інфляційних"; 80 000 грн. основного боргу за договором підряду від 05.02.2016 №1 (далі - Договір підряду №1), 134 60,55 грн. пені, 1 334,79 грн. 3% річних, 3 869,37 грн. "інфляційних".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов згаданих договорів підряду в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.07.2017 (суддя Д'яченко Т.Г.): позов задоволено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за Договором підряду №14 у сумі 80 000 грн. основного боргу, 14 413, 12 грн. пені, 1 873, 23 грн. "інфляційних втрат"; за Договором підряду №1 - 80 000 грн. основного боргу, 13 460, 55 грн. пені, 1 334, 79 грн. - 3% річних, 3 869, 37 грн. "інфляційних втрат" та судовий збір у розмірі 2 989, 83 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки: Відповідачем не спростовані доводи Позивача щодо належного прийняття робіт, наданих Відповідачу Позивачем, що підтверджено оформленими у відповідності до умов договорів підряду актами виконаних робіт; судом встановлено неналежне виконання Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договорами підряду №14, №1.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2018: апеляційну скаргу Відповідача задоволено; рішення господарського суду Одеської області від 19.07.2017 у справі № 916/2847/16 скасовано; у задоволенні позову відмовлено; витрати зі сплати судового збору за подання позову покладено на Позивача; стягнуто з Позивача на користь Відповідача 3 287,91 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки: Договори підряду №14, №1 та акти виконаних робіт до цих договорів підписані з боку Відповідача невстановленою особою, що підтверджується висновком експертів від 14.06.2017 №17-815,816; у матеріалах справи відсутні належні докази виконання позивачем робіт за Договорами підряду №14, №1.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій зазначає, що при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права та грубо порушені норми процесуального права і просить скасувати повністю постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 19.07.2017. Згідно з доводами, викладеними у касаційній скарзі:

- Одеський апеляційний господарський суд помилково дійшов висновку про неукладення між сторонами Договорів підряду №14, №1 через відсутність волевиявлення Відповідача, оскільки начебто ним не підписувалися зазначені договори. Суд апеляційної інстанції не надав оцінку аргументам Позивача, викладеним в апеляційній скарзі, стосовно того, що: Позивач свідомо надавав на експертизу договір підряду від 19.02.2016 №3 (далі - Договір підряду №3) та акт виконаних робіт до цього договору, укладені Позивачем та Відповідачем, які підтверджують виконання Позивачем підрядних робіт. За виконання відповідних підрядних робіт за Договором підряду №3 Відповідач мав сплатити грошові кошти в сумі 255 000 грн., проте не сплатив, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача відповідної суми; за результатами розгляду відповідних позовних вимог господарський суд Одеської області прийняв рішення від 25.10.2016 у справі №916/2402/16 про їх задоволення. Згадане рішення було виконано Відповідачем у добровільному порядку. Своїми діями у справі №916/2402/16, а саме: неподанням відзиву на позов, незаявленням про судово-почеркознавчу експертизу підпису директора Відповідача у Договорі підряду №3, неподанням апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, виконанням рішення у добровільному порядку, - Відповідач визнав укладення Договору підряду №3 та акта виконаних робіт до цього договору від 15.05.2016 і фактичне виконання Позивачем робіт за цим договором. Наявність візуально однакових підписів на Договорах підряду №14, №1, №3 та актах виконаних робіт, а також наявність печатки Відповідача на вказаних документах не викликало у Позивача сумнівів у тому, що вказані документи підписані однією особою і що вони схвалюються Відповідачем. Крім того, виконання робіт за Договорами підряду №1, №14, №3 фактично здійснювалося в межах будівництва та наладки одного й того ж асфальтно-змішувального заводу;

- висновки комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи про те, що відтиски печатки Відповідача у Договорах №14, №1 нанесені печаткою Відповідача, експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного аналізу, дають підстави вважати обґрунтованими заявлені позовні вимоги, оскільки підтвердження скріплення договорів підряду, печаткою Відповідача свідчать про схвалення таких правочинів Відповідачем;

- укладення договору та виконання робіт за ним може підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами, які надаються позивачем під час розгляду справи та які були надані суду Позивачем у даній справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд касаційної скарги здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, зокрема, таке.

Відповідно до умов Договору підряду №14:

- предметом даного договору є проведення підрядником (Позивачем) повного комплексу робіт з виготовлення фундаментів для асфальтозмішувальної установки (фундамент №2) ДС-16863 (пункт 1);

- за виконані роботи (розділ 1 Договору) замовник (Відповідач) зобов'язується сплатити підряднику 80 000 грн., у тому числі ПДВ. Розрахунок з підрядником повинен проводитись шляхом безготівкового перерахування банківським переказом грошей у гривні з рахунку замовника на рахунок підрядника (пункт 2.1);

- повний розрахунок з підрядником проводиться по закінченні фундаментних робіт, але не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання представниками підрядника та замовника акта виконаних робіт (пункт 2.3);

- роботи вважаються виконаними з моменту підписання підрядником та замовником акта приймання-передачі виконаних робіт. (пункт 7.1);

- на протязі 5-ти днів з моменту виконання робіт підрядник надає замовнику акт приймання - передачі виконаних робіт відповідно до даного договору. При цьому акт виконаних робіт підписується та засвідчується печатками підрядника та замовника (пункт 7.2);

Відповідно до умов Договору підряду №1:

- предметом даного договору є проведення підрядником (Позивач) повного комплексу робіт з виготовлення фундаментів для асфальтозмішувальної установки (фундамент №2) ДС-16863 (заводський номер 64; пункт 1);

- за виконані роботи (розділ 1 Договору) замовник (Відповідач) зобов'язується сплатити підряднику 80 000 грн., у тому числі ПДВ. Розрахунок з підрядником повинен проводитись шляхом безготівкового перерахування банківським переказом грошей у гривні з рахунку замовника на рахунок підрядника (пункт 2.1);

- повний розрахунок з підрядником проводиться по закінченню фундаментальних робіт, але не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання представниками підрядника та замовника акта виконаних робіт (пункт 2.3);

- роботи вважаються виконаними з моменту підписання підрядником та замовником акта приймання-передачі виконаних робіт (пункт 7.1);

- на протязі 5-ти днів з моменту виконання робіт підрядник надає замовнику акт приймання - передачі виконаних робіт відповідно до даного договору. При цьому акт виконаних робіт підписується та засвідчується печатками підрядника та замовника (пункт 7.2).

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав, що Договори підряду № 14 та № 1 та акти виконаних робіт за вказаними договорами не укладались та не підписувались уповноваженою особою - директором Відповідача Амірханяном А.Х. або іншою особою, уповноваженою на таке підписання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2017 у справі призначено судову комплексну експертизу (судову почеркознавчу та судову технічну експертизи).

Відповідно до висновку експертів № 17-815,816 від 14.06.2017 Договори підряду №14 та № 1 від та акти виконаних робіт підписані не самим Амирханяном А.Х., а іншою, однією і тією ж самою особою. Печатка, що проставлена з боку Відповідача на Договорах № 14 та № 1, належить Відповідачу.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з такого: відповідно до пунктів 7.2 Договорів підряду № 14 та № 1 визначено, що на протязі 5-ти днів з моменту виконання робіт підрядник надає замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до договору. При цьому акт виконаних робіт підписується та засвідчується печатками замовника та підрядника; наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт від 29.12.2015 та від 21.03.2016, які скріплені печатками Позивача та Відповідача, засвідчують належне виконання Позивачем зобов'язань за договорами; Відповідачем не спростовані доводи позивача щодо належного прийняття робіт, наданих Відповідачу Позивачем, що підтверджені оформленими у відповідності до умов договорів актами виконаних робіт; отже, відповідачем неналежно виконані взяті на себе зобов'язання за Договорами №14, №1.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено та зазначено таке.

З метою встановлення виконання Позивачем робіт за Договорами підряду №14 та №1 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

14.12.2017 до апеляційного господарського суду надійшло клопотання Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.12.2017 задоволено зазначене клопотання експерта, зобов'язано учасників справи надати до суду апеляційної інстанції документи, зазначені в клопотанні, які необхідні для надання експертного висновку, а саме: 1) проектно-кошторисну документацію (ЧТД) у повному обсязі на монтаж фундаментів під агрегати АСУ ДС - 1683 згідно з договорами Підряду № 1 та № 14; 2) виконавчу документацію - комплект робочих креслень з написами, зробленими особами, відповідальними за виконання будівельно-монтажних робіт, про відповідність виконаних у натурі робіт цим кресленням або змінам в них, внесеним за погодженням із замовником та проектувальником згідно пунктів 1.15 ДБН А.3.1-5- 2009 ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА, додатки К, Л, М.; первинну звітну документацію, передбачену ДБН Д. 1.1-1-2000 (з доповненнями і змінами)/станом на19.03.2009 ПРАВИЛА ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ БУДІВНИЦТВА.; копії товарно-транспортних накладних на використані механізми з машинозмінами; 5) акти списання будівельних матеріалів (форма М-29); 6) акти на приховані роботи у повному обсязі; 7) журнали робіт на об'єкті, які відображають хід ведення будівельно - монтажних робіт підрядником і технічний нагляд замовника за якістю їх виконання.

10.04.2018 від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 916/2847/16 разом із повідомленням про неможливість надання експертного висновку у зв'язку з неподанням учасниками справи документів, визначених в клопотанні експерта, у зв'язку з чим повне та всебічне дослідження питань, поставлених експерту ухвалою суду від 09.11.2017, неможливе.

11.05.2018 до суду апеляційної інстанції від Позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: листів Відповідача від 13.06.2016, від 12.04.2016 № 45, від 08.07.2016 № 53; копії посвідчення про відрядження в м. Дзенілор; копії рішення господарського суду Одеської області від 25.10.2016 у справі № 916/2402/16 (згадані документи, на думку Позивача, спростовують доводи відповідача про відсутність між сторонами зобов'язань за Договорами підряду № 14 та № 1), які судом апеляційної інстанції не були прийняті з посиланням на частину третю статті 269 ГПК України, оскільки Позивачем не надано доказів неможливості подання зазначених документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Для укладення двостороннього правочину необхідна наявність волевиявлення обох сторін, здійснена в належній формі, при чому під сторонами, у даному випадку, розуміються уповноважені на те відповідно до приписів частини другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особи. Належність підпису уповноваженій особі є обов'язковою умовою при констатації волевиявлення сторони щодо визначеного договором кола істотних умов. Печатка лише слугує доказом дійсності підпису, проте не волевиявлення сторони, та її наявність не визначає таких обов'язкових реквізитів, як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, і не замінює відповідного підпису.

Оскільки договори підряду № 14, № 1 та акти виконаних робіт до цих договорів підписані з боку Відповідача невстановленою особою (що підтверджується наявним у матеріалах справи висновком експертів), яка не була уповноважена на укладання правочинів від імені Відповідача, відсутні підстав вважати, що у спірних правовідносинах мало місце волевиявлення обох сторін на укладення правочинів, а відтак договори підряду та акти виконаних робіт до цих договорів не можуть вважатися укладеними.

З метою встановлення виконання позивачем робіт за Договорами підряду № 14, № 1 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду 09.11.2017 надано лише проектно-кошторисну документацію (ЧТД) у повному обсязі на монтаж фундаментів під агрегати АСУ ДС - 1683 згідно Договорів підряду № 1 та № 14.

З урахуванням положень статей 13, 14, 73, 74 ГПК України у даному випадку саме на позивача покладено обов'язок доведення виконання ним підрядних робіт за Договорами підряду №14, №1.

Посилаючись на положення ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного будівництва", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.12.2009 № 689, положення ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 636 від 14.10.1997 (далі - Правила), положення ДБН А.3.1. - 5 - 2009, наказ від 24.11.1982 № 616 Центрального статистичного управління СРСР "Про затвердження типової міжвідомчої форми № М-29", суд апеляційної інстанції зазначив, що у Позивача на підтвердження виконання ним робіт за Договорами підряду № 14, № 1 від 05.02.2016 мають знаходитися такі документи, як: виконавча документація (комплект робочих креслень з написами, зробленими особами, відповідальними за виконання будівельно-монтажних робіт, про відповідність виконаних у натурі робіт цим кресленням або змінам в них, внесеним за погодженням із замовником та проектувальником згідно п.1.15 ДБН А.3.1-5-2009 ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА, додатки К, Л, М.); первинна звітна документація, передбачена ДБН Д. 1.1-1-2000 (з доповненнями і змінами)/станом на 19.03.2009/ПРАВИЛА ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ БУДІВНИЦТВА); товарно-транспортні накладні на використані механізми з машинозмінами; акти списання будівельних матеріалів (форми М-29); акти на приховані роботи; журнал робіт на об'єкті (який відображає хід ведення будівельно-монтажних робіт підрядником і технічний нагляд замовника за якістю їх виконання).

Жодних із зазначених документів на доведення обставин, які мають значення для вирішення спору в даній справі та на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог, Позивачем суду не надано.

Враховуючи, що Договори підряду № 14, № 1 та акти виконаних робіт до цих договорів підписані з боку Відповідача невстановленою особою, що підтверджується висновком експертів № 17-815,816 від 14.06.2017, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні докази виконання позивачем робіт за договорами підряду, немає й підстав для задоволення позову.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ЦК України:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627);

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (стаття 207);

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526);

- за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша статті 837).

Згідно з положеннями ГПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, встановивши, що: оскільки Договори підряду № 14, № 1 та акти виконаних робіт до цих договорів підписані з боку Відповідача невстановленою особою (що підтверджується наявним у матеріалах справи висновком експертів), яка не була уповноважена на укладання правочинів від імені Відповідача, відсутні підстави вважати, що у спірних правовідносинах мало місце волевиявлення обох сторін на укладення правочинів, а відтак договори підряду та акти виконаних робіт до цих договорів не можуть вважатися укладеними; враховуючи положення статей 13, 14, 73, 74 ГПК України, у даному випадку саме на позивача покладено обов'язок доведення виконання ним підрядних робіт за Договорами підряду №14, №1; позивач на підтвердження виконання ним робіт за Договорами підряду № 14, № 1 від 05.02.2016 не надав витребувані судом документи, які мають значення для вирішення спору в даній справі та на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог; у матеріалах справи відсутні належні докази виконання Позивачем робіт за Договорами підряду, - дійшов неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи Касаційний господарський суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та спростовуються висновками господарського суду апеляційної інстанції.

Водночас, зазначаючи про порушення цим судом норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названим судом оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому пов'язані з наведеним аргументи Товариства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовані судом з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудекспорт" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі №916/2847/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов