Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/31/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Хабіб М.І.) та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.01.2018 (суддя Мазовіта А.Б.) в частині вжиття заходів до забезпечення позову

у справі № 914/31/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Лагодич Миколи Миколайовича

до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"

про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Фізична особа-підприємець Лагодич Микола Миколайович (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - Відповідач) про визнання укладеним договору про постачання електричної енергії між Позивачем та Відповідачем на підставі поданої Позивачем заяви про укладення договору від 22.12.2017 на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Окрім цього, Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу здійснювати дії щодо припинення подачі електроенергії на об'єкт Розважальний комплекс Міленіум, що належить ФОП Лагодич М.М., розташований за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Стебницька, 29, дo набрання рішенням у даній справі законної сили.

Позивач, мотивуючи необхідність забезпечення позову, посилається на повідомлення ПрАТ «Львівобленерго» про припинення подачі електроенергії суб'єктам господарської діяльності від 22.12.2017 № 12, яким проінформовано про припинення електропостачання з 9.00 год. 05 січня 2018 року на об'єкті за адресою: місто Трускавець, вул. Стебницька, 29. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову Позивач обґрунтовує тим, що відключення від електропостачання даного об'єкту унеможливить роботу, призведе до повного припинення господарської діяльності як Позивача, так і орендарів, що завдасть суттєвих матеріальних і моральних збитків орендарям та призведе до значних матеріальних втрат, а також припинення діяльності Позивача щодо надання приміщення в оренду. При цьому, якщо в подальшому буде задоволений позов про визнання укладеним з 27.12.2017 договору про постачання електричної енергії, а заходи позову не будуть вжиті, виникне проміжок часу з моменту відключення від електропостачання до набрання законної сили рішенням, коли договір з вини однієї із сторін не виконуватиметься, чим унеможливиться повне поновлення, а, отже, ефективний захист порушених прав іншої сторони.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.01.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2018, вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» здійснювати дії щодо припинення подачі електроенергії на об'єкт Розважальний комплекс Міленіум, що належить ФОП Лагодич М.М., розташований за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Стебницька, 29, дo набрання рішенням у даній справі законної сили.

Мотивуючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заходи забезпечення позову, а саме заборона Відповідачу здійснювати дії щодо зупинення подачі електроенергії, призведе до ефективної реалізації Позивачем прав і охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся та забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалу в частині вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування касаційної скарги Відповідач посилається на порушення судами пп. 6.8, 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (далі - Правила), ст. 137 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017). Скаржник зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин електропостачання на спірний об'єкт здійснюється на підставі договору, що був укладений між Відповідачем та ТОВ "Цитадель Карпати", який на даний час є чинним, та, оскільки, за останнім рахується заборгованість в розмірі 1 466 850 грн, Відповідачем було направлено боржнику повідомлення про припинення подачі електроенергії. Скаржник вказує на те, що оскаржуваними рішеннями суди заборонили Відповідачу проводити відключення іншого споживача від електромережі за несплату боргу, який підтверджений рішенням суду у справі №914/1561/17. Також, Відповідач зазначає, що договір на електропостачання між ним та Позивачем є неукладеним, що, відповідно, унеможливлює його відключення від електромережі, а вжиті заходи забезпечення позову фактично надають Позивачу право на підключення своїх електроустановок до електромережі, право на отримання електроенергії без укладеного договору, що фактично є тотожним задоволенню позову та порушенням ч.11 ст. 137 ГПК України.

Позивач подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги. У відзиві Позивач повністю погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що вони прийняті без жодних порушень та за повного з'ясування всіх дійсних обставин справи. Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами ст.136 ГПК України Позивач зазначає, що справно сплачує кошти за використану електроенергію, а також, що відсутня інша енергопостачальна організація, яка може надати електричну енергію у приміщення, що належать Позивачу. Додатково Позивач зазначає, що рішенням у даній справі від 07.05.2018 позов задоволено, отже судом першої інстанції законно та обґрунтовано вжито заходів забезпечення позову.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, виходить з такого.

Відповідно до ст. 136 ГПК України (тут і далі - в редакції, чинній з 15.12.2017) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1, 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Судами встановлено, що Позивач звернувся із заявою до Відповідача від 22.12.2017 про укладення договору про постачання електроенергії на об'єкт - розважальний комплекс "Міленіум".

27.12.2017 на адресу вказаного розважального центру надійшло повідомлення від Відповідача про припинення подачі електроенергії суб'єктам господарської діяльності від 22.12.2017 №12, яке адресовано ТОВ "Цитадель Карпати".

Позивач, звертаючись з позовом, просить визнати договір про постачання електроенергії укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, та забезпечити позов шляхом заборони Відповідачу здійснювати дії щодо припинення подачі електроенергії на об'єкт.

Відповідно до положень статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з п. 1.3 Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Пунктом 5.1 Правил передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Судами встановлено, що між Позивачем та Відповідачем договір на постачання електричної енергії не укладено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що за відсутності договору на постачання електричної енергії заборона Відповідачу припиняти подачу електроенергії на об'єкт фактично є примусом до виконання неіснуючого договору та порушенням норм чинного законодавства.

Окрім того, судами встановлено, що повідомлення Відповідача про припинення подачі електроенергії на об'єкт адресовано ТОВ "Цитадель Карпати" - споживачу за договором про постачання електроенергії.

Колегія суддів погоджується з доводом Відповідача, що вжитий судом захід забезпечення позову забороняє Відповідачу виконувати покладені на нього обов'язки відповідно до пп.4 п.7.5 Правил, яким передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства.

Зазначаючи, що заборона Відповідачу здійснювати дії щодо зупинення подачі електроенергії призведе до ефективної реалізації Позивачем прав і охоронюваних законом інтересів та забезпечить фактичне виконання судових рішень в разі задоволення позову, суди не врахували, що це, також, надає право Позивачу на отримання електроенергії без укладеного договору, зобов'язує Відповідача відпускати електричну енергію за відсутності укладеного договору та є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що є порушенням ч.11 ст.137 ГПК України. Таким чином, доводи Відповідача в цій частині визнаються обґрунтованими.

Щодо доводів, викладених у відзиві, то вони не приймаються колегією суддів, оскільки зводяться до встановлення обставин справи, що не були встановлені судами попередніх інстанцій. Крім того, твердження Позивача про прийняття судом першої інстанції рішення у справі на його користь, не спростовує доводів касаційної скарги щодо заборони Відповідачу виконувати покладені на нього обов'язки, а також висновків суду касаційної інстанції, викладених вище.

Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 ГПК України, у редакції чинній з 15.12.2017, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст.287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

З огляду на наведені норми процесуального права, виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу в частині вжиття заходів забезпечення позову та постанову апеляційної інстанції повністю, а у задоволенні заяви ФОП Лагодич М.М. про забезпечення позову відмовити.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.01.2018 в частині вжиття заходів забезпечення позову у справі № 914/31/18 скасувати.

3. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Лагодич Миколи Миколайовича про забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству "Львівобленерго" здійснювати дії щодо припинення подачі електроенергії на об'єкт Розважальний комплекс Міленіум, що належить ФОП Лагодич М.М., розташований за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Стебницька, 29, до набрання рішенням у даній справі законної сили - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.