Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.03.2019 року у справі №924/678/18
Ухвала КГС ВП від 23.12.2019 року у справі №924/678/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/678/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Грищенко І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 (судді: Філіпова Т. Л., Гудак А. В., Бучинська Г. Б.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2018 (суддя Муха М. Є.) у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив"

про визнання недійсним договору поставки,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У серпні 2018 року Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" (далі - ДП "Старокостянтинівський молочний завод") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (далі - СВК "Перший національний виробничий кооператив") про визнання недійсним договору поставки від 19.09.2017 № ВСП/2009-17 (далі - договір від 19.09.2017).

Позовні вимоги із посиланнями на положення статей 93, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовано тим, що договір від 19.09.2017 укладено від імені позивача генеральним директором із перевищенням повноважень, поставку товару за таким договором здійснено не було, оплату не здійснено.

1.2. У відзиві на позов СВК "Перший національний виробничий кооператив" заперечив проти його задоволення, просив відмовити у позові, зокрема наголосив, що факт відсутності у генерального директора позивача повноважень на укладення від імені підприємства спірного договору не створює правових підстав для недійсності такого договору, оскільки у цьому випадку відбулося його подальше схвалення договору шляхом прийняття товару.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2018 позов задоволено. Визнано недійсним договір від 19.09.2017, укладений між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" і СВК "Перший національний виробничий кооператив". Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що спірний договір укладено генеральним директором позивача із перевищенням повноважень, а рішення про схвалення цього договору засновником позивача - Приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами "Довіра-Капітал" (далі - ПрАТ "Компанія з управління активами "Довіра-Капітал") прийнято не було.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2018 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. СВК "Перший національний виробничий кооператив", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подав касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2018, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставами для скасування судових рішень, на думку СВК "Перший національний виробничий кооператив", є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, недослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.

Скаржник наголошує, що у наведеному випадку відбулося наступне схвалення позивачем спірного договору, та стверджує, що факт поставки товару за оспорюваним договором установлено Господарським судом Хмельницької області у справі № 924/234/18 (рішення від 01.08.2018, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 і постановою Верховного Суду від 24.01.2019), що за змістом статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доведенню. Скаржник акцентує, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань немає відомостей про наявність обмежень у керівника позивача, тому відповідач не знав і не міг знати про будь-які обмеження.

Крім того, СВК "Перший національний виробничий кооператив" посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, від 19.08.2014 у справі № 3-38гс14, від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14, від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16 і постанови Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 921/311/17-г/7, від 25.10.2018 у справі № 910/19164/17, від 16.10.2018 у справі № 910/20790/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17 та акцентує, що за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, чого суди попередніх інстанцій у цьому випадку не зробили.

3.2. Від ДП "Старокостянтинівський молочний завод" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Зокрема, позивач посилається на те, що товар за договором від 19.09.2017 поставлено і оплачено не було; відповідач знав і не міг не знати про обмеження повноважень генерального директора позивача.

3.3. СВК "Перший національний виробничий кооператив" у додаткових поясненнях наголошує на факті поставки товару за спірним договором, що установлено під час розгляду іншої господарської справи № 924/234/18.

3.4. Від ДП "Старокостянтинівський молочний завод" надійшла промова у судових дебатах, уточнення промови у судових дебатах, а також клопотання про відмову у прийнятті додаткових пояснень відповідача, обґрунтоване, зокрема, тим, що обставини, встановлені судами при вирішенні спору у справі № 924/234/18, не впливають на визнання спірного договору недійсним; на дату ухвалення рішення у цій справі (№ 924/678/18) судове рішення у справі № 924/234/18 ще не набрало законної сили; подальшого схвалення правочину уповноваженою особою не відбулося.

3.5. Від ДП "Старокостянтинівський молочний завод" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні суду касаційної інстанції, яке колегія суддів залишає без задоволення, беручи до уваги, що у судовому засіданні 19.03.2019 представники позивача надавали пояснення і оголошувалася перерва до 16.04.2019, та зважаючи на обмеженість строків розгляду касаційної скарги.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, 19.09.2017 між СВК "Перший національний виробничий кооператив" - постачальником (в особі виконавчого директора Грищука В. А., який діє на підставі статуту) та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" - покупцем (в особі генерального директора Гордійчука Ю. А., який діє на підставі статуту) укладено договір поставки № ВСП/2009-17, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені договором строки молочну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору.

За змістом пунктів 1.2- 1.7 договору від 19.09.2017 вид, асортимент, кількість, загальна вартість товару зазначаються у накладній на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною цього договору. Ціна за одиницю товару відповідної якості - 92,16 грн з ПДВ за 1 кг. Кількість товару - 16 665,3 кг. Загальна ціна договору становить 1 535 874,05 грн. Замовлення товару може бути зроблено в усній або письмовій формі. Підтвердженням виконання замовлення сторони домовилися вважати факт відпуску товару за видатковою накладною. Право власності на товари та ризик випадкової загибелі та/або псування товару переходить до покупця з моменту підписання його представником видаткової накладної. Усі видаткові накладні, оформлені між сторонами протягом строку дії договору, вважаються виданими на підставі та в межах договору, навіть за відсутності вказівки (посилання) на договір у самій видатковій накладній, і є невід'ємною частиною договору. Постачальник гарантує, що товар є новим і він (постачальник) є власником товару, який нікому не проданий, у наймі (оренді), у податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не перебуває, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Постачальник зобов'язується упакувати та надати товар на умовах, передбачених договором; замінити неякісний товар на якісний упродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту звернення покупця. Покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, передбачених договором (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 спірного договору оплата здійснюється покупцем у гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника за мірою використання товару, але не пізніше 20.12.2017. Зміна форми, порядку проведення розрахунків допускається лише за додатковим письмовим договором сторін.

Поставка товару здійснюється зі складу Постачальника згідно з правилами INCOTERMS у редакції 2010 року на умовах EXW. Поставка товару здійснюється до 3 (трьох) календарних днів (пункти 4.1, 4.2 договору).

У розділі 6 договору від 19.09.2017 сторони врегулювали порядок приймання-передачі товару. Так, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється згідно з накладними та показниками якості, наведеними у ГОСТах та в іншій нормативно-технічній документації на цей вид товару, відповідно вимог Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, та Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Відповідальність сторін визначено у розділі 7 спірного договору, а саме: за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України; застосування господарських санкцій не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі; сторона, яка порушила грошове зобов'язання згідно з чинним договором, зобов'язана сплатити на користь іншої сторони за весь період прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу протягом усього терміну прострочення.

Договір може бути змінений, розірваний лише за взаємною згодою сторін. Усі зміни та доповнення до договору виконуються лише в письмовій формі та підписуються сторонами. Договір підписаний сторонами і переданий за допомогою факсимільного зв'язку, має юридичну силу із подальшою заміною на оригінал з мокрою печаткою (розділ 11 договору від 19.09.2017).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 (пункт 12.1 договору).

Господарські суди також установили, що на час укладення спірного договору поставки позивач здійснював свою діяльність на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням власника ДП "Старокостянтинівський молочний завод" від 27.04.2017 № 27/04.

За змістом пункту 1.2 статуту власником підприємства є ПрАТ "Компанія з управління активами "Довіра-Капітал".

Згідно з пунктом 8.1 статуту управління підприємством здійснює його власник, який вирішує всі питання, пов'язані із діяльністю підприємства.

Поточна діяльність підприємства здійснюється генеральним директором. При призначенні генерального директора із ним укладається трудовий договір, в якому визначаються компетенція, права, обов'язки і відповідальність перед власником, умови матеріального забезпечення і звільнення з посади (пункт 8.3 статуту).

01.10.2016 між ПрАТ "Компанія з управління активами "Довіра-Капітал" (яка діє за рахунок активів та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Альтернативні інвестиції") в особі директора Сліпка О. О. та Гордійчуком Ю. А. (генеральний директор) укладено трудовий договір, за умовами якого Гордійчук Ю. А. наймається на посаду генерального директора ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

За цим трудовим договором генеральний директор зобов'язується здійснювати управління поточною діяльністю товариства, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна. Генеральний директор є повноважним представником товариства щодо його господарської діяльності під час реалізації повноважень, функцій, обов'язків товариства, передбачених актами законодавства України, статутом товариства, іншими нормативними документами. Генеральний директор підзвітний роботодавцеві у межах, установлених законодавством України, статутом товариства та цим трудовим договором (пункти 1.1, 1.3, 1.4 трудового договору).

Генеральний директор має право, зокрема, без довіреності діяти від імені товариства, представляти його перед іншими юридичними особами усіх форм власності; розпоряджатися майном і коштами товариства, укладати угоди, окрім тих, що спрямовані на відчуження майна та основних засобів та щодо яких необхідне погодження із вищими органами товариства; затверджувати та використовувати кошторис; укладати угоди та різного роду договори, в тому числі купівлі-продажу, оренди, підряду, видавати доручення, відкривати та закривати банківські рахунки; приймати рішення щодо вчинення товариством правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, не перевищує 1 000 000,00 грн. Крім того, ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом такого правочину, не повинна перевищувати 0,5 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства (пункт 2.12 трудового договору).

У листі від 17.10.2018 ПрАТ "Компанія з управління активами "Довіра-Капітал", повідомило, що рішення щодо схвалення спірного договору поставки не приймало.

Наголошуючи на укладенні договору від 19.09.2017 від імені позивача генеральним директором із перевищенням повноважень, за відсутності згоди/погодження зазначеного договору засновником ПрАТ "Компанія з управління активами "Довіра-Капітал" і з огляду на недоведеність подальшого виконання договору, позивач звернувся до суду із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору поставки, оскільки цей договір укладено генеральним директором позивача із перевищенням наданих йому повноважень, а рішення про його (договору) схвалення засновник позивача не приймав. Однак наведені висновки судів слід визнати передчасними з огляду на таке.

5.2. Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

5.3. Правові наслідки вчинення правочинів із перевищенням повноважень визначено частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, із змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у виді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12, а також від 19. 08.2014 у справі № 5011-31/17917-2012, від 06.04.2016 у справі № 922/796/15

Однак ухвалюючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, тому дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору як такого, що укладений генеральним директором позивача із перевищенням повноважень. Обмежившись посиланням на відсутність рішення засновника позивача щодо схвалення спірного правочину, господарські суди першої та апеляційної інстанцій достеменно не з'ясували та не встановили чи було вчинено/не вчинено позивачем юридично значимі дії, спрямовані на схвалення оспорюваного договору поставки у розумінні положень статті 241 Цивільного кодексу України, та, відповідно, не дослідили правових наслідків таких дій.

Оскільки договір від 19.09.2017 за своєю правовою природою є договором поставки, важливим є встановлення та дослідження не лише обставин поставки (відвантаження) продукції за таким договором, а й факт отримання покупцем товару за ним, із підтвердженням цього належними, допустимими, достовірними доказами, тобто прийняття до виконання договору і виконання такого договору сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, позивач упродовж усього розгляду спору заперечував факт виконання оспорюваного договору, стверджуючи, що товару за ним не отримував. У свою чергу, відповідач, у тому числі, посилався на наявні у справі видаткову накладну від 19.09.2017 № 327 на поставку позивачеві товару на суму 1 535 874,05 грн із ПДВ (сир "Рівненський" вагою 16 665,3 кг), товарно-транспортну накладну від 19.09.2017, податкову накладну від 19.09.2017, які, на його думку, підтверджують факт виконання обома сторонами спірного договору та свідчать про конклюдентні дії щодо схвалення оспорюваного правочину; акцентував, що обставини виконання спірного договору позивачем уже були предметом дослідження Господарським судом Хмельницької області у справі № 924/234/18 за позовом СВК "Перший національний виробничий кооператив" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод"; за наслідками розгляду спору ухвалено рішення від 11.09.2018, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 і постановою Верховного Суду від 24.01.2019, про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь СВК "Перший національний виробничий кооператив" заборгованості за договором поставки від 19.09.2017 на суму 1 535 874,05 грн.

Наведених обставин, з урахуванням наявних у справі доказів і доводів обох сторін, суди достеменно не з'ясували, тому висновки судів про обґрунтованість позову є передчасними.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 236 зазначеного Кодексу судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають.

Таким чином, суду для правильного вирішення цього спору необхідно урахувати викладене, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову, надати оцінку усім доводам учасників справи, взяти їх до уваги чи спростувати такі, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.2. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2018 у справі № 924/678/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак