Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.06.2019 року у справі №908/2559/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2559/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2019

у складі колегії суддів: Кузнецова В. О. (головуючий), Вечірка І. О., Чус О. В.

та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019

у складі судді: Корсуна В. Л.

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

про стягнення 67 405 591,04 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат") звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на рішення, дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 23.01.2019 ВП № 58134395 про арешт коштів ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат"; визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.01.2019 ВП № 58134395 про арешт коштів ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат".

2. Скарга мотивована посиланням на порушення державним виконавцем норм законодавства про виконавче провадження та Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 у справі № 908/2559/17 відмовлено у задоволенні вищезазначеної скарги.

4. Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована посиланням на те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 23.01.2019 ВП № 58134395 узгоджуються з положеннями ч. 7 ст. 26, ч. 4 ст. 48 та ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", у т.ч. арешт на кошти (рахунок) боржника накладено у межах суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням виконавчого збору. Також суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження в порядку та строки визначені п. 12 ч. 1 та ч. 2 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2019 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та змінено мотивувальну частину ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 у справі № 908/2559/17.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р, яким затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності не скасовує і не змінює розпорядження № 358-р від 10.05.2018. Приватизація, відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України "Про приватизацію майна державних і комунальних підприємств", може бути припинена лише, зокрема, на підставі рішення органу приватизації.

7. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено:

7.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.05.2018 у справі № 908/2559/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" 41 785 639,37 грн пені, 4 916 445,40 грн 3 % річних, 20 703 506,26 грн інфляційних втрат. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

7.2. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 вищезазначене судове рішення скасовано в частині задоволення інфляційних втрат у розмірі 11 660,75 грн за серпень 2015 року, а також розподілу судових витрат. В скасованій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11 660,75 грн за серпень 2015 року відмовлено. Викладено абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 41 785 639,37 грн пені, 4 916 445,40 грн 3 % річних, 20 691 845,51 грн інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 239 958,48 грн". В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.18 у справі № 908/2559/17 залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

7.3. На виконання зазначених рішень 16.10.2018 судом видані відповідні накази.

7.4. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.01.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 58134395 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.10.2018 у справі № 908/2559/17 про стягнення з ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" 41 785 639,37 грн пені, 4 916 445,40 грн 3 % річних, 20 691 845,51 грн інфляційних втрат та 239 958,48 грн судового збору, а всього на суму 67 633 888,76 грн.

7.5. У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено, що з боржника підлягає стягненню виконавчий збір в розмірі, встановленому ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню).

7.6. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.01.2019 на підставі ст.ст. 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" стягнуто з ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 6 763 388,87 грн виконавчого збору.

7.7. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.01.2019 про арешт коштів боржника по ВП № 58134395 при примусовому виконанні наказу від 16.10.2018 у справі № 908/2559/17 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" у ПАТ "Банк Альянс", МФО 300119, рахунок НОМЕР_1 , та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 11.02.2019 та постановою апеляційної інстанції від 04.04.2019 ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на рішення, дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 908/2559/17 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 908/2559/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" для здійснення перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

11. 08.07.2019 до Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго") надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

12. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2559/17 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019.

13. Ухвалою Верховного Суду 26.07.2019 вищезазначена касаційна скарга прийнята до провадження у новому складі судової колегії.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат")

14. Скаржник доводить, що господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст. 13, ч. 1 ст. 28, п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", п. 17 розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень".

15. Також скаржник посилається на несвоєчасне отримання постанови про арешт коштів, що позбавило його можливості оскаржити постанову, у передбаченому законом порядку.

Доводи позивача

(ПАТ "Запоріжжяобленерго")

16. Заперечуючи проти вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що державний виконавець при прийнятті постанови про арешт коштів боржника діяв з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження" та в межах визначених законом повноважень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

20. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

21. Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

22. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

23. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

24. Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

25. У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.

26. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

27. У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

28. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

29. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

30. Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

31. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частина 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").

32. Приписами ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

33. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

34. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р, яким затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності не скасовує і не змінює розпорядження № 358-р від 10.05.2018, приватизація, відповідно до ч. 6. ст. 12 Закону України "Про приватизацію майна державних і комунальних підприємств", може бути припинена лише, зокрема, на підставі рішення органу приватизації (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2019 у справі № 924/1048/17).

35. Частиною 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

36. У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про арешт коштів боржника діяв відповідно до Закону та в межах повноважень задля реального виконання судового рішення оскільки ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" не надано доказів того, що на момент винесення постанови про арешт коштів боржника державному виконавцю було відомо про включення ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до переліку об`єктів великої приватизації.

37. До того ж, як вказувалось вище наявність підстав для зупинення провадження у виконавчому провадженні не тягне за собою в якості безумовного наслідку зняття арешту.

38. Щодо пропущення строків направлення постанови державним виконавцем на адресу боржника суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що несвоєчасне надсилання та неотримання документів виконавчого провадження (постанова про арешт коштів) не є підставою для задоволення скарги відповідно до правил ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження".

39. Зважаючи на викладене слід погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення скарги ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

А.3. Щодо суті касаційної скарги

40. Наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних судових актів попередніх судових інстанцій.

41. Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

42. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

43. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

44. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

45. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

46. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).

49. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та необхідність залишення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 у справі № 908/2559/17 без змін.

В. Судові витрати

50. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 у справі № 908/2559/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді О. В. Васьковський В. Г. Пєсков