Історія справи

Постанова КГС ВП від 20.05.2018 року у справі №917/889/17
Ухвала КГС ВП від 18.03.2018 року у справі №917/889/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/889/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Групп" на постанову Харківського апеляційного господарського суду 23.11.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.08.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Групп" про стягнення 262 638,85 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю "Смарт Лайт Групп" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 11 083,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Групп" (далі - ТОВ "Смарт Лайт Групп") в якому просило стягнути з відповідача на його користь 262 638,85 грн штрафних санкцій за порушення термінів поставки за договором поставки від 20.04.2016 № ЦЗВ-07-0616-01.

У липні 2017 року ТОВ "Смарт Лайт Групп" звернулося до Господарського суду Полтавської області з зустрічним позовом до ПАТ "Українська залізниця" у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.08.2017, просило стягнути з відповідача на його користь 11 083,17 грн, з яких 47,21 грн інфляційні втрати, 1 777,61 грн - 3 % річних та 9 258,35 грн пені, за порушення зобов'язань з оплати товару за договором поставки від 20.04.2016 № ЦЗВ-07-0616-01.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.08.2017 (суддя Гетя Н.Г.) первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "СмартЛайтГрупп" на користь ПАТ "Українська залізниця" 170 110,20 грн штрафу; в іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічній позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "СмартЛайтГрупп" 47,21 грн інфляційних втрат, 1 777,61 грн - 3 % річних та 9 258,35 грн пені.

Рішення в частині часткового задоволення первісного позову мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині поставки продукції по Рознарядці І, що є підставою для стягнення з нього штрафу, при цьому суд дійшов висновку, що по Рознарядці ІІ відповідачем строк поставки не порушено, в зв'язку з чим суд відмовив у стягненні штрафу.

Передбачену пунктом 10.1 договору пеню, суд першої інстанції вважав штрафом, стягнення якого договором вже передбачено, що стало підставою для відмови у стягненні пені.

Рішення в частині задоволення зустрічного позову обґрунтоване порушенням відповідачем встановлених договором строків оплати отриманої продукції, що є підставою для стягнення з нього 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 (колегія суддів: Хачатрян В.С., Гетьман Р.А., Ільїн О.В.) рішення скасовано в частині часткового задоволення первісного позову; прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі; в іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ "Смарт Лайт Групп" на користь ПАТ "Українська залізниця" штрафні санкції у розмірі 262 638,85 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Смарт Лайт Групп" 47,21 грн інфляційних втрат, 1 777,61 грн - 3 % річних та 9 258,35 грн пені.

Постанова мотивована тим, що пунктом 10.1 договору сторони на власний розсуд визначили підстави застосування різної відповідальності, а саме: за прострочення поставки до 30 днів стягується неустойка у розмірі 0,1 % від суми непоставленої продукції, а за прострочення поставки понад 30 днів - штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої продукції, що не було враховано місцевим господарським судом під час розгляду первісного позову. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Рознарядкою ІІ замовником не змінено умови поставки продукції, як на думку суду, помилково вважав суд першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ТОВ "Смарт Лайт Групп" посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 173, 180, 181, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 530, 547-549, 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ТОВ "Смарт Лайт Групп" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Господарськими судами встановлено, що 20.04.2016 між ПАТ "Українська залізниця" (замовник) та ТОВ "СмартЛайтГрупп" (постачальник) було укладено договір поставки № ЦЗВ-07-01616-01, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 5.2 договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник. Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі та із застосуванням факсимільного зв'язку. Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано в рознарядці.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що на виконання умов договору ПАТ "Укрзалізниця" направила адресу ТОВ "Смарт Лайт Групп" письмові рознарядки (дозволи) на відвантаження продукції від 10.05.2016 за № ЦЗВ-20/2096 на загальну суму 1 524 296,16 грн (Рознарядка І); від 20.05.2016 за № ЦЗВ-20/2327 на загальну суму 1 926 041,58 грн (Рознарядка II) та від 19.01.2017 за № ЦЗВ-20/197 на загальну суму 261 651,24 грн (Рознарядка IІI).

Також судами встановлено, що ТОВ "Смарт Лайт Групп" на виконання умов договору було поставлено ПАТ "Укрзалізниця" продукцію - електролампи на загальну суму 35 710 37,34 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а постачальником були виставлені замовнику відповідні рахунки-фактури.

Згідно з положеннями пункту 6.1 договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 32 (тридцяти двох календарних днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію обумовлену згідно з пунктом 5.2 договору та за наявності податкової накладної, оформленої й зареєстрованої відповідності до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги ТОВ "Смарт Лайт Групп" та встановивши порушення ПАТ "Укрзалізниця" своїх договірних зобов'язань в частині вчасної оплати отриманої продукції, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про задоволення зустрічного позову та стягнення з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Смарт Лайт Групп" 9 258,35 грн пені, 1 777,61 грн - 3 % річних та 47,21 грн інфляційних втрат.

Винесені у справі судові рішення в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Смарт Лайт Групп" не оскаржуються.

Водночас спірними є умови поставки продукції на підставі Рознарядок І та ІІ, що є однією з підстав первісного позову.

Судами встановлено, що протягом терміну дії Рознарядки І - до 08.06.2016, продукція була відвантажена 10.06.2016 на суму 274 755,84 грн та 23.06.2016 на загальну суму 115 472,28 грн, а протягом терміну дії Рознарядки II - до 20.06.2016, продукція була відвантажена 24.06.2016 на суму 1 332 186,18 грн.

За порушення відповідачем строків поставки продукції позивач просив стягнути відповідача за Рознарядкою І: 1 524,30 грн пені та 170 110,20 грн штрафу, а за Рознарядкою ІІ: 1 926,04 грн пені та 89 078,31 грн штрафу.

Відповідно до пункту 10.1 договору за порушення термінів постачання постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2 даного договору, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції.

Розглядаючи заявлені ПАТ "Українська залізниця" вимоги суди дійшли різних висновків щодо тлумачення зазначеного пункту договору та відповідно щодо стягнення неустойки на підставі пункту 10.1 договору.

Так, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 ГК України). Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина 1статті 199 ГК України).

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини 1 статті 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Передбачена сторонами у пункті 10.1 договору відповідальність постачальника за порушення термінів поставки продукції у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2 даного договору, за своєю правовою природою є штрафом, а не пенею.

Разом з тим, для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.

Натомість судами обох інстанцій надано неправильну правову оцінку умовам пункту 10.1 договору, що вплинуло на правильність розгляду вимог за первісним позовом.

При цьому відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафу за Рознарядкою ІІ, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що рознарядкою № ЦЗВ-20/2327 від 20.05.2016 замовником було визначено інший, ніж у пункті 5.2 термін постачання продукції, а саме: "Перелік ламп електричних необхідних до відвантаження в 2016 році", тобто до кінця 2016 року, натомість суд апеляційної інстанції помилково не вважав це зміною строку поставки за Рознарядкою ІІ.

При цьому судами неправильно розраховано строки поставки по Рознарядках, а саме по Рознарядці І від 10.05.2016 строк поставки закінчується 09.06.2016, а по Рознарядці ІІ від 20.05.2016 - 19.06.2016, а не 08.06.2016 та 20.06.2016, як помилково вважали суди обох інстанцій.

За таких обставин, винесені судами попередніх інстанцій рішення та постанову в частині первісного позову, не можна вважати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд.

Під час нового розгляду первісного позову, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку пункту 10.1 договору від 20.04.2016 № ЦЗВ-07-01616-01, правильно встановити дійсний розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на підставі зазначеного пункту договору, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати.

У зв'язку із частковим скасуванням попередніх судових рішень і передачею первісного позову на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Групп" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.08.2017 у справі № 917/889/17 в частині розгляду вимог за первісним позовом та в частині розподілу судових витрат скасувати.

3. Справу № 917/889/17 в частині вимог за первісним позовом передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

4. У решті постанову Харківського апеляційного господарського суду 23.11.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.08.2017 у справі № 917/889/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір