Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.01.2018 року у справі №904/5061/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/5061/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Чайки М.А.

учасники справи:

позивач - Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської області міської ради

представник позивача - Клюге Л.М., посвідчення № 049145,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван-2013"

представник відповідача - адвокат Таламанчук О.С., довіреність б/н від 14.03.2018,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Цесія", Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Дніпро

представники третіх осіб - не з'явилися,

розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-2013"

Фізичної особи-підприємця Філоненко Олени Миколаївни

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 11.07.2017

у складі судді: Загинайко Т.М.

та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 26.09.2017

у складі суддів: Кузнецов В.О. (головуючий), Чус О.В., Науменко І.М.

за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-2013"

про витребування нежитлового приміщення № 124 по вул. Данила Грушевського, 25 у м. Дніпро.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-2013" (далі - відповідач, ТОВ "Караван-2013"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства "Цесія" (далі - ПП "Цесія") та Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпро про витребування нежитлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі, нежитлового приміщення №124, розташованого за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 79478912101).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 у справі " 904/5061/17 (суддя - Загинайко Т.В.) позов задоволено. Витребувано від ТОВ "Караван-2013" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро. Стягнуто з ТОВ "Караван-2013" на користь прокуратури Дніпропетровської області 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позову та 800 (вісімсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору по забезпеченню позову.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро шляхом витребування вказаного майна у відповідача, добросовісного набувача, в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 (головуючий суддя - Кузнецов В.О., суддя - Чус О.В., суддя - Науменко І.М.) у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Караван-2013" відмовлено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 у справі № 904/5061/17 залишено без змін.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. При цьому, апеляційний господарський суд вказав на те, що відповідач ТОВ "Караван-2013" не позбавлений права звернутися до позивача з вимогою про відшкодування будь-яких витрат, пов'язаних з поліпшенням спірного нерухомого майна.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17, ТОВ "Караван-2013" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Покласти на позивача витрати по сплаті судового збору у справі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій прийняті рішення, що стосуються та впливають на права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі. Водночас, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій ст. 13 Конституції України, ст. ст. 320, 321, 387, 388, 392 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 34, 43, 47 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) (в редакції чинній до 15.12.2017).

Також, не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17, Фізична особа-підприємць Філоненко Олена Миколаївна (далі - ФОП Філоненко О.М.) звернулася з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 41, 124 Конституції України, ст. ст. 317, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 42, 43, 22, 24, 27, 33, 34, 39, 43 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017). При цьому, зазначає, що суд прийняв рішення, що стосується її прав і обов'язків, оскільки фактичне володіння та користування спірним майном здійснюється нею на підставі договору оренди.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит" (далі - ТОВ "Фарма-Кит") звернулось з касаційною скаргою, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного господарських судів до закінчення їх перегляду в порядку касації.

В поданій касаційній скарзі ТОВ "Фарма-Кит" просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій були прийняті оскаржені судові рішення, які стосуються прав і обов'язків скаржника, який не був залучений до участі у справі, що є процесуальним порушенням, яке є підставою для скасування судових актів. При цьому, заявник касаційної скарги вказує на те, що ТОВ "Фарма-Кит" є суборендарем спірного приміщення, а вирішення спору у цій справі суттєво впливає на його права і обов'язки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2017 у складі колегії суддів: Короткевича О.Є. - головуючого, Поліщука В.Ю., Полякова Б.М. прийнято касаційні скарги ТОВ "Караван-2013" та ФОП Філоненко О.М. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 у справі № 904/5061/17 до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів на 13.12.2017.

03.01.2018 на підставі ч. 5 ст. 31 та п. п. 6 п. 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) справа № 904/5061/17 господарського суду Дніпропетровської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 п. 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Автоматизованою системою суду для розгляду справи № 904/5061/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючого, Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 25.01.2018 у справі № 904/5061/17 клопотання ТОВ "Фарма-Кит" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ТОВ "Фарма-Кит" строк на касаційне оскарження. Прийнято справу № 904/5061/17 господарського суду Дніпропетровської області до провадження. Об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ТОВ "Караван-2013", ФОП Філоненко О.М. та ТОВ "Фарма-Кит". Відкрито касаційне провадження у справі № 904/5061/17 господарського суду Дніпропетровської області за касаційними скаргами ТОВ "Караван-2013", ФОП Філоненко О.М. та ТОВ "Фарма-Кит" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017. Повідомлено учасників судової справи, що розгляд касаційних скарг ТОВ "Караван-2013", ФОП Філоненко О.М. та ТОВ "Фарма-Кит" відбудеться 22.02.2018. Заяву ТОВ "Фарма-Кит" про зупинення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 відхилено. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15.02.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Позивачем, прокуратурою Дніпропетровської області подано відзив на касаційну скаргу ТОВ "Караван-2013". У поданому відзиві позивач вказує, що касаційна скарга ТОВ "Караван-2013" не містить доводів щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 - залишити без змін.

15.02.2018 від ТОВ "Фарма-Кит", в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ "Фарма-Кит".

У поданому клопотанні, у зв'язку з неможливістю відправити уповноваженого представника для прийняття участі в судовому засіданні, призначеному на 22.02.2018, ТОВ "Фарма-Кит" просить розглянути касаційні скарги ТОВ "Фарма-Кит", ТОВ "Караван-2013", ФОП Філоненко О.М. на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 без участі його представника на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, вказує на те, що вимоги, викладені в касаційних скаргах, підтримує повністю та просить їх задовольнити у повному обсязі. Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 та направити справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В судовому засіданні 22.02.2018 в порядку ст. 216 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) було оголошено перерву в засіданні до 15.03.2018.

15.03.2018 ФОП Філоненко О.М. подано доповнення до касаційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17. При цьому, скаржником ФОП Філоненко О.М. внесено зміни до прохальної частини касаційної скарги, відповідно до яких скаржник просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким, відмовити в задоволенні позовної заяви заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "Караван-2013", треті осіби: ПП "Цесія" та Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району про витребування нежитлового приміщення №124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 79478912101).

В судовому засіданні 15.03.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ФОП Філоненко О.М. та ТОВ "Фарма-Кит", виходячи з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у суді касаційної інстанції.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 107 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Отже, право касаційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі. Зазначені особи можуть подати касаційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цих осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ФОП Філоненко О.М. та ТОВ "Фарма-Кит" звернулися до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 в порядку ст. 107 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) як особи, яких не було залучено до участі у справі, та які вважають, що суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків.

У справі, яка переглядається, предметом спору є витребування майна у відповідача ТОВ "Караван-2013" як добросовісного набувача, в порядку ст. 388 ЦК України.

ФОП Філоненко О.М. звертаючись з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, зазначає, що суд прийняв рішення, що стосується її прав і обов'язків, оскільки фактичне володіння та користування спірним майном здійснюється саме нею на підставі договору оренди.

В поданій касаційній скарзі ТОВ "Фарма-Кит" в обґрунтування заявлених вимог, посилається на те, що воно є суборендарем спірного приміщення, а вирішення спору у цій справі суттєво впливає на його права і обов'язки.

В силу приписів ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує під ставність власних вимог.

В такому випадку, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Перевіривши матеріали касаційних скарг ФОП Філоненко О.М. та ТОВ "Фарма-Кит", колегія суддів Касаційного господарського суду встановила, що оскаржуваними рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 питання про права, інтереси та (або) обов'язки ФОП Філоненко О.М. та ТОВ "Фарма-Кит" не вирішувалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 296 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ФОП Філоненко О.М. та ТОВ "Фарма-Кит" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 на підставі ч. 3 ст. 296 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача та пояснення прокурора Генеральної прокуратури України та представника відповідача ТОВ "Караван-2013", Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Караван-2013", з огляду на таке.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. ст. 12, 15, 16, 20 ЦК України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. ст. 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Верховний Суд України в постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Ч. ч. 5, 8 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності; об'єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Отже, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.

Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. ст. 22 - 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до внесення змін 19.01.2013) у випадках, передбачених законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру; з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом. Ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до внесення змін 19.01.2013) передбачено передачу певного майна боржника в комунальну власність місцевої громади.

Отже, законодавством про банкрутство не встановлюється порядок реалізації майна боржника виключно шляхом його продажу та не виключається можливість передачі майна боржника, в тому числі комунального підприємства, за наявності відповідного рішення місцевої ради, на баланс іншого комунального підприємства, зокрема, за рішенням суду про зобов'язання вчинити такі дії. Також, постанову суду першої інстанції про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, оскільки даним судовим актом вводиться особлива процедура банкрутства боржника, а сама реалізація майна боржника або передача майна, яке перебувало у нього на праві власності чи повного господарського відання, здійснюється з урахуванням положень законодавства, що регулює хід ліквідаційної процедури та інших особливостей правового статусу майна боржника, визначених спеціальними законами щодо різних категорій боржників.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.09.2001 № 26/23 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46 територіальній громаді м. Дніпропетровська, встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013 у справі № 200/5829/13-ц за заявою Дніпропетровської міської ради, заінтересована особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46 та рішення Дніпропетровської міської ради від 26.09.2001 № 26/23 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 06.06.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення №124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 79478912101).

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" проведено реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, зокрема, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, шляхом передачі з їх балансу на баланс Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (п. 1.2.).

У зв'язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 за № 40/14 прийнято рішення "Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради", яким було вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема, і зокрема, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району.

Пунктом 4 цього рішення зобов'язано комісію з питань припинення юридичних осіб здійснити всі дії з припинення юридичних осіб та надати на затвердження міській раді ліквідаційний баланс.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 порушено провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 у справі № 38/5005/5752/2012 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Барановського О.М.

Арбітражним керуючим Барановським О.М., всупереч нормам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро, було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу нежитлового приміщення № 124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро, оформлених протоколом від 27.12.2012 №23 та переможцем яких визнано ПП "Цесія".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013 року припинено повноваження арбітражного керуючого Барановського О.М. як ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Саричеву Наталію В'ячеславівну.

10.07.2013 на підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного майна від 27.12.2012 № 23 між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району, як продавцем, та ПП "Цесія", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстровано в реєстрі за №1106.

В подальшому, спірне майно було відчужено ПП "Цесія" на користь ТОВ "Караван-2013" за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за №3078.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району скаргу прокуратури області на дії ліквідатора задоволено частково та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, згаданою ухвалою визнано неправомірними дії ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Барановського О.М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 124 по вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро, загальною площею 41,6 кв. м.; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012р. Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №124 по вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро, загальною площею 41,6 кв. м., оформлених протоколом від 27.12.2012р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.07.2013 №1106, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., укладений між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району та ПП "Цесія" з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №124 по вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро, загальною площею 41,6 кв. м.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 та постановою Вищого господарського суду від 14.03.2017 у справі № 38/5005/5752/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 залишено без змін.

З урахуванням того, що у справі № 38/5005/5752/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження спірного нерухомого майна, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлювалися та не доводилися знову з огляду на приписи ст. 35 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017).

Ст. 124 Конституції України встановлена обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення. Відповідно до ст. 115 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли до уваги преюдиційність фактів, встановлених у справі № 38/5005/5752/2012, та дійшли висновків про те, що спірне комунальне майно вибуло з власності територіальної громади міста Дніпропетровська поза волею громади, інтереси якої представляє Дніпропетровська міська рада, іншим шляхом (шляхом вчинення ліквідатором боржника у справі про банкрутство дій з перевищенням повноважень, про що є відповідна ухвала суду у справі про банкрутство).

Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника про те, що в ході провадження у справі про банкрутство припиняються повноваження Дніпропетровської міської ради, як власника майна боржника та органу управління майном територіальної громади, а вказані повноваження переходять до ліквідатора відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до внесення змін 19.01.2013), колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням ст. ст. 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 19, 143 Конституції України, оскільки в даному випадку провадження у справі про банкрутство здійснювалося щодо комунального підприємства, якому орган місцевої влади передав частину майна територіальної громади в господарське відання, та правовий статус такого майна повинен визначатися з врахуванням норм законодавства про місцеве самоврядування, які є спеціальними та підлягають переважному застосуванню.

Щодо доводів скаржника щодо не застосування судами попередніх інстанцій ч. 2 ст. 388 ЦК України, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за ст. 388 ЦК України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно постанови від 03.10.2011 у справі № 51/232 та постанови від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010.

Твердження скаржника про відсутність правової оцінки суду апеляційної інстанції на заявлене відповідачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - орендаря спірного нерухомого майна ФОП Філоненко О.М., колегія суддів Касаційного господарського суду вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції розглянув вказане клопотання та залишив без задоволення, вказавши при цьому, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що оскаржувана постанова не стосується прав та обов'язків ФОП Філоненко О.М.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про задоволення позовних вимог Заступника прокурора Дніпропетровської області у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ч.1 ст.309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2 ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Караван-2013" та залишення рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Фізичної особи-підприємця Філоненко Олени Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма-Кит" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-2013" залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 904/5061/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков