Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.07.2018 року у справі №910/20958/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20958/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю помічника судді Курмишевої А.Г. (за дорученням головуючого судді),

учасники справи:

позивач - Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі - Установа),

представник позивача - Обущак В.В. - адвокат (посвідчення від 04.03.2016 НОМЕР_1),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - Компанія),

представник відповідача - Сичик М.В. - адвокат (свідоцтво від 03.03.2014 НОМЕР_2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравто" (далі - Товариство),

представник третьої особи - Буртовий М.В. - адвокат (посвідчення від 27.01.2005 НОМЕР_3),

розглянув касаційну скаргу Компанії, до якої приєдналося Товариство,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 (головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А. і Сітайло Л.Г.)

зі справи №910/20958/17

за позовом Установи

до Компанії

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним договору від 15.05.2015 №15/0/15 про відступлення права вимоги (далі - Договір), а також про застосування наслідків недійсності правочину та про визнання за позивачем права кредитора за інноваційним договором від 05.10.1998 № 07/98 (далі - Інноваційний договір), укладеним Київським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є позивач, та державним підприємством "Антонов". Позовні вимоги мотивовані тим, що: положення Договору не відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); позивач уклав Договір внаслідок помилки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2018 (суддя Зеленіна Н.І.) у позові відмовлено.

У прийнятті рішення суд виходив з недоведеності позивачем того, що Договір укладено під впливом помилки, а так само невідповідності Договору інтересам держави і суспільства та умислу будь-якої із сторін і того, що Договір укладався з метою порушення таких інтересів, і, отже, відсутні підстави для визнання його недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018:

- задоволено апеляційну скаргу Установи;

- згадане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення;

- позов задоволено;

- визнано недійсним Договір, укладений Установою і Компанією;

- визнано за Установою права кредитора за Інноваційним договором;

- стягнуто з Компанії на користь Установи витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 1 600 грн. і за подання апеляційної скарги в сумі 2 400 грн.;

- стягнуто з Компанії в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 4 000 грн.

Постанову мотивовано тим, що: Договір укладено внаслідок помилки, і це є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 229 ЦК України; Договір, будучи недійсним, не створював юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому сам лише факт визнання Договору недійсним свідчить про те, що право кредитора за Інноваційним договором до відповідача не переходило, тобто позивач і є кредитором за Інноваційним договором.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, зазначаючи про ухвалення оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 06.03.2018 з даної справи залишити в силі. Так, за доводами скаржника, викладеними в касаційній скарзі:

- правова позиція апеляційного господарського суду суперечить статтям 3, 6, 627 ЦК України про свободу договору, а його висновок про укладення договору на підставі помилки є хибним;

- судом апеляційної інстанції зроблено необґрунтований висновок про те, що Договір не створив юридичних наслідків, оскільки за цим договором до відповідача переходило право кредитора за Інноваційним договором, а позивач за це отримував 1 544 664, 54 грн.

- судом апеляційної інстанції не враховано, що Відповідач виконав умови Договору й перерахував позивачу зазначену суму, а позивач прийняв її як належне виконання Договору;

- апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові не надав оцінки позовним вимогам щодо застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, а саме повернення сторін у попередній стан, тобто повернення відповідачу коштів, сплачених на виконання умов Договору, натомість суд помилково прийняв рішення про витребування у відповідача предмета Договору, фактично вийшовши за межі позовних вимог та скасувавши віндикацію.

У відзиві на касаційну скаргу Установа зазначає, що вимоги і доводи касаційної скарги є такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а постанова апеляційної інстанції прийнята з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та просить касаційну скаргу Компанії залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №910/20958/17 - без змін.

Товариство у заяві про приєднання до касаційної скарги в порядку статті 297 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підтримало вимоги касаційної скарги Компанії і просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №910/20958/17 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2018.

У згаданій заяві Товариство зазначає, зокрема, що:

- суд апеляційної інстанції безпідставно визнав достатнім і належним доказом висновок експерта Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 19.01.2016 №4-05/20, який підтверджує, що оцінку ринкової вартості права вимоги за Інноваційми договором здійснено не оцінювачем ОСОБА_8 Зі змісту документа, який апеляційний господарський суд визнав як висновок експерта вбачається, що він не відповідає вимогам статті 98 Господарського процесуального кодексу України, оскільки виконаний не на замовлення учасника справи , чи на підставі ухвали господарського суду, який розглядав цю справу, а на підставі постанови детектива Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні;

- обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. На момент вчинення оспорюваного правочину не існувало ні висновку експерта Київського обласного Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 19.01.2016 №4-05/20, ні рецензії від 23.12.2015 на копію звіту про оцінку майнових прав, виконаною рецензентом, що працює у штаті Фонду державного майна України.

Установа у додаткових поясненнях щодо заяви Товариства про приєднання до касаційної скарги заперечує проти доводів, наведених у згаданій заяві, та зазначає, що в заяві про приєднання до касаційної скарги фактично містяться інші доводи, ніж ті, що зазначені в касаційній скарзі Компанії, тому така заява повинна розцінюватися судом як окрема касаційна скарга зі всіма наслідками, які з цього випливають, відповідно до статті 292 ГПК України. Наведене Касаційним господарським судом не береться до уваги, оскільки згаданою статтею 297 ГПК України не передбачено, що заява про приєднання до касаційної скарги повинна містити виключно доводи, зазначені у касаційній скарзі.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, зокрема, що:

- 05.10.1998 Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є Установа (інвестор), і державним підприємством "Авіаційний Науково-Технічний Комплекс ім. О.К. Антонова", правонаступником якого є державне підприємство "Антонов" (Підприємство) було укладено Інноваційний договір, предметом якого є реалізація інноваційного проекту №30-0019/98 "Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків АН-140 і проведення сертифікаційних випробувань" (далі - Проект) із впровадження нових технологій та створення виробництва конкурентоспроможної продукції, в результаті чого Підприємством створюється прибуток і досягається соціальний ефект. Для цього інвестор зобов'язується внести для здійснення Проекту цільовий внесок у вигляді інноваційної позики у строки і в розмірах, що визначені у календарному плані робіт, а Підприємство - виконати всі роботи з реалізації і повернути інвестору його вклад у строки і в розмірах, вказаних у плані повернення платежів;

- у подальшому Установою (як первісним кредитором) і Компанією (як новим кредитором) укладено Договір, за яким первісний кредитор відступає та передає у власність новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Підприємства, а саме: право вимагати повернення боржником суми цільового вкладу за Інноваційним договором (основний договір), укладеним первісним кредитором та боржником, у розмірі 16 165 094 грн., а також суми всіх можливих та дійсних штрафних санкцій, втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які боржник має сплатити згідно з основним договором (разом - право вимоги);

- за умовами пункту 2.1 Договору за відступлення права вимоги Компанія сплачує на користь Установи кошти в розмірі ринкової вартості права вимоги відповідно до пункту 17 Статуту Установи; ринкова вартість вимоги визначена згідно із звітом про оцінку майна суб'єктом оціночної діяльності приватним підприємством "Консалтингова група "Арго-експерт" станом на 30.04.2015, рецензія від 14.05.2015 на який надана рецензентом-оцінювачем, головою громадської організації "Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки" Максимовим С.Й. Розмір ринкової вартості складає 1 544 664,54 грн. без ПДВ;

- позивач (Установа) зазначав, що Договір було вчинено під впливом помилки; так, на його думку, звіт про оцінку майна від 30.04.2015, який став підставою для визначення ціни Договору, є неякісним, непрофесійним і не підлягає використанню; крім того, на 3-му аркуші цього звіту підпис виконано не оцінювачем ОСОБА_8, а іншою особою. Неякісність даного звіту встановлено у рецензії Фонду державного майна України;

- позивачем не доведено невірності ціни, визначеної у звіті про оцінку майна від 30.04.2015, не подано доказів на підтвердження ринкової вартості такого майна станом на дату проведення оцінки. У пункті 2.1 Договору зазначалося, що до дати його укладення проводилась рецензія на звіт, надана 14.05.2015 рецензентом-оцінювачем Максимовим С.Й., і доказів порушень, що були б допущенні при здійсненні такої рецензії позивачем не надано.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що:

- Компанія перерахувала Установі 1 544 664,54 грн. з посиланням на Договір;

- відповідно до пункту 17 статуту Установи (в редакції, чинній на час укладення Договору) Установа може залучати третю сторону для повернення боргів та уступити право вимоги до боржника відповідно до їх ринкової вартості;

- 14.05.2015 головою громадської організації "Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки" Максимовим С.Й. надано рецензію на згаданий звіт, за якою останній в цілому відповідає вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна та має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;

- на аркушах 2, 3 звіту про оцінку майна вміщено власне "Висновок про вартість фінансового активу", підписаний оцінювачем ОСОБА_8 та директором СОД ПП "Консалтингова група "Арго-експерт";

- згідно з висновком експерта Київського обласного Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 19.01.2016 № 4-05/20 підпис від імені ОСОБА_8 у графі "Оцінювач" на 3-му аркуші звіту про оцінку майна виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою; отже, у справі відсутні докази того, що оцінку ринкової вартості права вимоги за Інноваційним договором здійснено оцінювачем ОСОБА_8 і саме звіт не може бути належним доказом встановлення ринкової вартості права вимоги; відтак і рецензія на цей звіт не може вважатися належним доказом такої вартості;

- відповідно до рецензії від 23.12.2015 на копію звіту про оцінку майнових прав, виконаної на звернення Національного антикорупційного бюро України рецензентом, який працює у штаті Фонду державного майна України, даний звіт класифікований як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і непрофесійним та не може бути використаний.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання Договору недійсним, а також визнання за позивачем права кредитора за Інноваційним договором.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини шостої статті 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналіз зазначеної норми права вказує, що преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Не має доказового значення і висновок спеціаліста, хоча й підготовлений особою, яка є атестованим судовим експертом.

У даному разі судами попередніх інстанцій належним чином не було встановлено обставин справи щодо можливого вчинення підпису у звіті про оцінку майна у графі "Оцінювач" замість ОСОБА_8 іншою особою та не здійснено оцінки пов'язаних з цим доказів, тобто власне самого звіту, та не з'ясовано, чи підтверджуються відповідні обставини належним чином, тобто вироком суду.

Не з'ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов'язані з ними докази, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права, а саме частини першої статті 86 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного дослідження наявних у справі доказів та частини п'ятої статті 236 названого Кодексу (в тій же редакції) стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України прийняті по суті справи судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, надати відповідним доказам та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", до якої приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравто", задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 910/20958/17 скасувати.

Справу № 910/20958/17 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов