ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 5015/2276/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Орищин Г.В., Галушко Н.А., Желік М.Б.)

від 07.02.2019

за заявою ОСОБА_1

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016

у справі № 5015/2276/11

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

про зобов`язання провести розрахунок вартості частини майна товариства відповідно до частки ОСОБА_1 . (99%) у статутному капіталі товариства виходячи з ринкових цін, що діяли станом на 31.03.2010; надання розрахунку отриманого товариством у 2010 (01.01.2010 по 31.03.2010) прибутку відповідно до частки ОСОБА_1 (99%) у статутному капіталі товариства; виплатити ОСОБА_1 належну частину вартості майна, відповідно до частки (99%) у статутному капіталі товариства; виплатити ОСОБА_1 належну частину отриманого товариством у 2005 (01.01.2005 по 31.03.2005);

за участю представників учасників справи:

від позивача - ОСОБА_8;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - ОСОБА_9;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" (далі - ТОВ "Львівська гарнізонна база") про зобов`язання провести розрахунок вартості частини майна товариства відповідно до частки ОСОБА_1 . (99%) у статутному капіталі товариства виходячи з ринкових цін, що діяли станом на 31.03.2010; надання розрахунку отриманого товариством у 2010 році (01.01.2010 по 31.03.2010) прибутку відповідно до частки ОСОБА_1 . (99%) у статутному капіталі товариства; зобов`язання виплатити ОСОБА_1 належну частину вартості майна відповідно до частки (99%) у статутному капіталі товариства; зобов`язання виплатити ОСОБА_1 належну частину отриманого товариством у 2005 році (01.01.2005 по 31.03.2005) прибутку.

1.2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2011 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме:

2. Зобов`язано ТОВ "Львівська гарнізонна база" провести розрахунок вартості частини майна товариства відповідно до частки ОСОБА_1 (99%) у статутному капіталі товариства виходячи з ринкових цін.

3.Стягнуто з ТОВ "Львівська гарнізонна база" вартість належної ОСОБА_1 частини майна товариства відповідно до її частки (99%) у статутному капіталі товариства;

4.Стягнуто з ТОВ "Львівська гарнізонна база" на користь ОСОБА_1 7902,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Прийнято відому від позову і припинено провадження у справі в частині зобов`язання ТОВ "Львівська гарнізонна база" надати розрахунок отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року) прибутку відповідно до частки позивача (99%) у статутному капіталі товариства та стягнення з ТОВ "Львівська гарнізонна база" належної ОСОБА_1 частини отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року) прибутку відповідно до її частки (99%) у статутному капіталі товариства.

1.3. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2012, рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2011 у даній справі частково скасовано: п.2 резолютивної частини рішення суду скасовано; п.3 резолютивної частини рішення суду викладено в новій редакції, згідно з яким, стягнуто з ТОВ "Львівська гарнізонна база" на користь ОСОБА_1 вартість частини майна товариства відповідно до належної частки (99%) у статутному капіталі товариства в розмірі 13 359 747, 84 грн. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2011 залишено без змін.

1.4. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі №5015/2276/11 заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 у справі № 5015/2276/11 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

1.5. Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2017 клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відхилено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі №5015/2276/11 та додані до неї документи повернуто скаржнику.

1.6. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.09.2018, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016.

1.7. ОСОБА_1 подала заяву про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 за нововиявленими обставинами, в якій просила зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Як на нововиявлену обставину ОСОБА_1 посилається на звіт про незалежну оцінку вартості частини майна товариства, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі товариства, яка підлягає виплаті станом на 31.03.2010, що виконаний суб`єктом оціночної діяльності ДП "Профоцінка" на замовлення ОСОБА_4 як учасника ТОВ "Львівська гарнізонна база" на підставі договору №01.06.2016(13) від 01.06.2016.

Позивач зазначає, що вказаний звіт існував на момент розгляду справи, однак не був відомий ні суду, ні учасникам процесу, оскільки його замовником був інший учасник ТОВ "Львівська гарнізонна база" ОСОБА_4, який не брав участі в розгляді справи №5015/2276/11. Про вказаний звіт позивачу стало відомо лише 03.12.2018 зі звернення ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про обов`язкове врахування даної оцінки під час погашення заборгованості ТОВ "Львівська гарнізонна база" перед кредиторами.

У вказаному звіті встановлено, що: 1) ринкова вартість частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства становить 10 536 710 грн без ПДВ (з врахуванням заборгованості в сумі 2 761 275, 67 грн); 2) проведення розрахунку та визначення частки учасника, що виходить з товариства, за умови непогашення заборгованості перед учасником, що вийшов раніше, можливе і обґрунтоване, оскільки заборгованість перед учасником, що вийшов, приймається оцінювачем як поточне зобов`язання (відповідно до п.11, 12, 4, 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання"), причому оцінювач не зобов`язаний складати нову звітність.

Матеріально-правовою підставою для перегляду постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 за нововиявленими обставинами визначено пункт 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а саме: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

1.8. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 за нововиявленими обставинами відмовлено.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з такого:

1) звіт про оцінку майна від 13.10.2016 в частині встановлення вартості частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства не спростотовує висновків, яких дійшов Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 14.11.2016 у даній справі;

2) звіт про оцінку майна від 13.10.2016 поданий заявником на підтвердження факту щодо вартості частини майна у сумі, належній до виплати ТОВ "Львівська гарнізонна база" учаснику ОСОБА_1 у зв`язку з її виходом зі складу учасників товариства станом на 31.03.2010, міг бути встановлений (підтверджений чи спростований) в разі виконання ОСОБА_1 вимог процесуального закону в частині дотримання принципу змагальності сторін щодо подання доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається сторона, а також заявлення відповідних клопотань;

3) наведений у звіті про оцінку майна від 13.10.2016 висновок про можливість у спірній ситуації провести розрахунок та визначити частку учасника, що виходить з товариства, за умови непогашення заборгованості перед учасником, що вийшов раніше, не є фактичною обставиною в розумінні п.1 ч.2 ст. 320 ГПК України, а лише висновком суб`єкта оціночної діяльності щодо застосування пунктів 11, 12, 4, 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання". Більше того, вказаний висновок спрямований на переоцінку доказів, оцінених судом в процесі розгляду справи.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

2.1. Не погоджуючись з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2019, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати; заяву ОСОБА_1 задовольнити; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 скасувати; прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, стягнути з ТОВ "Львівська гарнізонна база" на користь ОСОБА_1 вартість її частки в розмірі 10 536 710, 00 грн.

2.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме - пункт 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Звіт про незалежну оцінку вартості частини майна ТОВ "Львівська гарнізонна база", що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі, яка підлягає виплаті учаснику при виході станом на 31.03.2010, що виконаний суб`єктом оціночної діяльності ДП "Профоцінка" на замовлення ОСОБА_4 як учасника ТОВ "Львівська гарнізонна база" на підставі договору № 01.06.2016(13) на проведення оцінки майна від 01.06.2016, є нововиявленою обставиною;

- у вказаному звіті встановлено, що проведення розрахунку та визначення частки учасника, що виходить з товариства, за умови непогашення заборгованості перед учасником, що вийшов раніше, можливе і обґрунтоване, оскільки заборгованість перед учасником, що вийшов, приймається оцінювачем як поточне зобов`язання (відповідно до п.11, 12, 4, 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання"), причому оцінювач не зобов`язаний складати нову звітність. Окрім того, суб`єкт оціночної діяльності зазначає, що учасників, що вийшли і розрахунок з якими не проведено може бути довільна кількість. Належні їм виплати просто мають бути враховані до визначення частки учасника, що виходить або планує вийти шляхом зменшення вартості чистих активів;

-саме в даному звіті, на думку скаржника, дано відповіді на питання, які неможливо було з`ясувати під час розгляду справи при винесенні постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016.

2.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому навів такі доводи:

- ОСОБА_1 не виконала свій процесуальний обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Саме при розгляді справи у 2016 році позивачка мала доводити обставини, що свідчили б на її користь - заявляти клопотання про проведення додаткової чи повторної експертиз, надавати належні та допустимі докази на підтвердження своєї позиції;

-звіт від 13.10.2016 є недостовірним та недопустимим доказом.

2.4. На адресу суду 14.05.2019 від керуючого санацією ТОВ "Львівська гарнізонна база" - арбітражного керуючого Онушканича Ярослава Васильовича надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає про те, що відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введення судом процедури ліквідації (санації) боржника передбачає обов`язкову передачу ліквідатору (керуючому санацією) усієї наявної документації від керівництва боржника. Така передача відбувалася двічі: в процедурі ліквідації у березні-квітні 2018 року та у вересні-жовтні 2018 року в процедурі санації. При таких передачах він не отримував від керівництва боржника звіту про незалежну оцінку вартості частини майна ТОВ "Львівська гарнізонна база", виконану ДП "Профоцінка". Єдина відома йому оцінка майна (основних засобів) була проведена у березні 2018 року на замовлення ТОВ "Львівська гарнізонна база".

3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався суд

3.1. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

3.2. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Також не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

3.3. Відповідно до частини 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

3.4. Як встановлено судом апеляційної інстанції, при прийнятті постанови 14.11.2016 у даній справі, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що тільки після реального виконання судового рішення у справі № 2-11/11(2/1328/11/12) щодо розрахунку з ОСОБА_5 у зв`язку з його виходом зі складу учасників ТОВ "Львівська гарнізонна база", можна буде визначити вартість чистих активів товариства, за рахунок яких можливе задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у пропорційному відношенні до її частки в статутному капіталі. За таких обставин, стягнення на користь ОСОБА_1 , яка вийшла з товариства в березні 2010 року, вартості частини майна товариства, без урахування його пасивів, тобто зобов`язань перед ОСОБА_2 , суд визнав передчасним.

При цьому Львівський апеляційний господарський суд послався на висновок експерта №284/16 за результатами проведення експертно-економічного дослідження від 07.11.2016, що була проведена Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

На вирішення вказаної експертизи було поставлено питання про визначення пропорційної вартості частки майна ОСОБА_1, що підлягає виплаті в зв`язку з її виходом зі складу учасників ТОВ "Львівська гарнізонна база", станом на 31.03.2010, за умови врахування судових рішень по справі №2-11/11(2/1328/11/12) щодо виплат учаснику товариства ОСОБА_5

Згідно з даним висновком, документально визначити вартість частки майна ОСОБА_1 , що підлягає виплаті в зв`язку з її виходом зі складу учасників ТОВ "Львівська гарнізонна база" станом на 31.03.2010 не видається за можливе, в зв`язку з наступним: 1) при врахуванні судових рішень у справі №2-11/11(2/1328/11/12) щодо виплати учаснику товариства ОСОБА_5, у фінансовій звітності товариства не враховані зобов`язання по виплаті частки майна учаснику ОСОБА_5 (дата виходу 05.07.2005), що станом на 31.03.2010 не виплачені; 2) при врахуванні даних, відображених у бухгалтерській довідці №78 від 31.03.2011, фінансова звітність товариства за 2005-2006 роки, містить неузгодження з поточними зобов`язаннями товариства перед ОСОБА_1 , які не враховані в повному обсязі в облікових документах.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а сторонами не подано доказів виконання рішення у справі №2-11/11(2/1328/11/12).

3.5. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з його висновком, що звіт про оцінку майна від 13.10.2016 в частині встановлення вартості частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства не спростовує висновків, яких дійшов Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 14.11.2016 у даній справі; звіт про оцінку майна від 13.10.2016 поданий заявником на підтвердження факту щодо вартості частини майна у сумі, належній до виплати ТзОВ "Львівська гарнізонна база" учаснику ОСОБА_1 у зв`язку з її виходом зі складу учасників товариства станом на 31.03.2010, міг бути встановлений (підтверджений чи спростований) в разі виконання ОСОБА_1 вимог процесуального закону в частині дотримання принципу змагальності сторін щодо подання доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається сторона, а також заявлення відповідних клопотань; наведений у звіті про оцінку майна від 13.10.2016 висновок про можливість у спірній ситуації провести розрахунок та визначити частку учасника, що виходить з товариства, за умови непогашення заборгованості перед учасником, що вийшов раніше, не є фактичною обставиною в розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а лише висновком суб`єкта оціночної діяльності щодо застосування пунктів 11, 12, 4, 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання". При цьому вказаний висновок спрямований на переоцінку доказів, оцінених судом в процесі розгляду справи.

3.6. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що поданий заявником звіт, а також обставини, встановлені в ньому, не можуть вважатися нововиявленими, що виключає можливість зміни або скасування судового рішення за правилами глави 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

3.7. Доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального закону також не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним вище.

3.8. Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

При цьому право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення Суду у справах Желтяков проти України, no. 4994/04, від 09.06.2011).

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

5. Судові витрати

5.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі № 5015/2276/11 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач