Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.03.2018 року у справі №910/8829/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8829/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного підприємства "Кондитерський магазин",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Підченко Ю.О.)

від 23.08.2017,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.)

від 02.11.2017,

за позовом фізичної особи - підприємця Сусловської Таісії Євгеніївни,

до приватного підприємства "Кондитерський магазин",

про стягнення 155 283,87 грн,

та за зустрічним позовом приватного підприємства "Кондитерський магазин",

до фізичної особи - підприємця Сусловської Таісії Євгеніївни,

про стягнення 210 974,24 грн,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року фізична особа - підприємець Сусловська Таісія Євгеніївна звернулася до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовної вимоги) про стягнення з приватного підприємства "Кондитерський магазин" 155 283,87 грн, з яких 121 828,31 грн - інфляційні втрати, 33 455, 56 грн - 3% річних.

Позивні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі №910/28745/15 стягнуто ПП "Кондитерський магазин" на користь ФОП Сусловської Таїсії Євгеніївни 668 035, 00 грн вартості невід'ємних поліпшень орендованого приміщення та витрати зі сплати судового збору. Оскільки відповідач вказане судове рішення належним чином не виконав, з позивача підлягає стягненню 121 828,31 грн інфляційних втрат, 33 455, 56 грн 3% річних.

У червні 2017 ПП "Кондитерський магазин" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою, в якій просило стягнути з ФОП Сусловської Таїсії Євгеніївни 210 974,24 грн, з яких 18 851, 00 грн - 3% річних, 192 123,24 грн - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ПП "Кондитерський магазин" посилається на те, що ФОП Сусловською Т. Є. не було належним чином виконано договір оренди нерухомого майна № 2 від 07.09.2012, внаслідок чого до неї підлягає застосуванню відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017, позов ФОП Сусловської Таїсії Євгеніївни до ПП "Кондитерський магазин" задоволено.

Стягнуто з ПП "Кондитерський магазин" на користь ФОП Сусловської Таїсії Євгеніївни 121 828, 31 грн - інфляційні втрати, 33 455, 56 грн - 3% річних.

У задоволенні зустрічного позову ПП "Кондитерський магазин" до ФОП Сусловської Т. Є. відмовлено.

01.12.2017 відповідач ПП "Кондитерський магазин" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами для скасування постанови апеляційного суду відповідач зазначає, що 3% річних, інфляційні втрати були нараховані і стягнуті в тому числі і з судового збору, що не відповідає ст. 625 ЦК України. Вказував на те, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, не досліджував докази щодо наявності у ФОП Сусловської Т. Є. заборгованості, а лише виходив з того, що договір оренди № 2 є неукладеним. Зазначав про безпідставність посилання апеляційного суду на постанову ВГСУ у справі № 910/29486/15.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує про те, що касаційна скарга відповідача зводиться до довільного тлумачення останнім ст. ст. 11, 625 ЦК України та ст. ст. 22, 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017). Вважає рішення господарських судів законними, обґрунтованими та такими, що прийнятті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З договору у конкретно-визначених суб'єктів виникають певні суб'єктивні права та обов'язки визначені умовами договору та обов'язкові до їх виконання.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Як на підставу стягнення 3% річних, інфляційних втрат, ПП "Кондитерський магазин" посилається на договір оренди нерухомого майна № 2 від 07.09.2012.

Апеляційний суд, взявши до уваги те, що вказаний договір визнаний неукладеним у судовому порядку (про що свідчать рішення у справах № 910/28745/15, № 910/29486/15), прийшов до висновку, що у сторін не виникли за ним обов'язки, в тому числі щодо сплати орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних, інфляційні втрати можуть нараховуються і стягуватися у випадку прострочення виконання боржником свого грошового зобов'язання, а ПП "Кондитерський магазин" не довів наявності обставин для застосування до ФОП Сусловської Т. Є. відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, то апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні позову ПП "Кондитерський магазин".

Однак, не можна погодитись з рішеннями господарських судів в частині задоволення позову ФОП Сусловської Т. Є. до ПП "Кондитерський магазин", з огляду на таке.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15 позов ФОП Сусловської Т. Є. до ПП "Кондитерський магазин" задоволено.

Стягнуто з ПП "Кондитерський магазин" на користь ФОП Сусловської Таїсії Євгеніївни 668 035, 00 грн вартості невід'ємних поліпшень орендованого приміщення, а також витрати зі сплати судового збору.

Оскільки ПП "Кондитерський магазин" не виконав постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016, позивач просить стягнути з відповідача 121 828,31 грн інфляційних втрат, 33 455, 56 грн 3% річних.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК Україна, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною 2 цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стягуючи з відповідача ПП "Кондитерський магазин" 121 828,31 грн інфляційних втрат, 33 455, 56 грн 3% річних, господарські суди не звернули увагу на те, що позивачем 3 % річних, інфляційні втрати були нараховані і на судовий збір, який підлягав стягненню з відповідача у справі № 910/28745/15.

Правова природа 3 % річних, інфляційних втрат є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу, а не на судові витрати (судовий збір).

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України "Про судовий збір").

Отже, господарські суди не здійснили належного перерахунку заявлених позивачем 3 % річних, інфляційних витрат, а тому прийшли до передчасного висновку про стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат, нарахованих в тому числі і на судовий збір, що суперечить ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин судові рішення в частині вирішення позову ФОП Сусловської Т. Є. до ПП "Кондитерський магазин" про стягнення 155 283, 87 грн підлягають скасуванню, а справа в частині вирішення первісного позову передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи в частині первісного позову суду слід врахувати наведене, здійснити належний перерахунок заявлених ФОП Сусловською Т. Є. 3 % річних, інфляційних втрати, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу приватного підприємства "Кондитерський магазин" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2017 року в частині вирішення позову фізичної особи - підприємця Сусловської Таісії Євгеніївни до приватного підприємства "Кондитерський магазин" про стягнення 155 283,87 грн у справі за № 910/8829/17 скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач