Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.07.2019 року у справі №926/1795/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 926/1795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи-підприємця Мельничука Валентина Вікторовича (далі - ФОП Мельничук В.В. , Позивач) - не з`яв.,

відповідача - фізичної особи-підприємця Мельничук Ніни Юріївни (далі - ФОП Мельничук Н.Ю., Відповідач) - Дроня В . А . - адвокат (посвідчення від 13.07.2012 № 550),

розглянув касаційну скаргу ФОП Мельничук Н.Ю.

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019

(головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Дубник О.П. і Желік М.Б.)

у справі № 926/1795/18

за позовом ФОП Мельничука В.В.

до ФОП Мельничук Н.Ю.

про заборону використання знака для товарів і послуг.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про заборону використання знака для товарів і послуг (далі - ЗТП) "PIZZA MONOPOLI" і мотивовано тим, що:

- Позивач, будучи підприємцем, орендував приміщення, які використовував для розміщення піцерії "PIZZA MONOPOLI" як власник ЗТП "PIZZA MONOPOLI", котрий він використовував для піцерії;

- Відповідач (колишня дружина Позивача) за відсутності дозволу Позивача як власника ЗТП використовує ту ж торговельну марку у своїй підприємницькій діяльності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2. Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.02.2019 (суддя Проскурняк О.Г.) у позові відмовлено.

3. Рішення мотивовано тим, що сторони у справі є співвласниками торговельної марки (далі - ТМ) "PIZZA MONOPOLI", тобто "майна", що є в їх спільній сумісній власності, та використовують цю ТМ спільно на рівних правах.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019:

- задоволено апеляційну скаргу Позивача;

- рішення місцевого господарського суду скасовано;

-прийнято нове рішення, яким позов задоволено: Відповідачу заборонено використовувати зображення ЗТП згідно із свідоцтвом на ЗТП № 199167;

-стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 762 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції і 2 643 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Постанову мотивовано належністю майнового права інтелектуальної власності на ЗТП до майна Позивача як фізичної особи-підприємця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі до Верховного Суду Відповідач, зазначаючи про незаконність оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, прийняття її з порушенням норм матеріального права, за неповного з`ясування обставин справи, просить відповідну постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 20.02.2019 залишити без змін, стягнувши на користь Відповідача судові витрати зі справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. У даному випадку діє абсолютна презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу; до такого майна належить і право на спірний ЗТП, що не враховано апеляційним господарським судом у розгляді справи.

Доводи іншого учасника справи

8. У відзиві на касаційну скаргу Позивач: зазначає про прийняття оскаржуваного судового рішення з додержанням норм матеріального права, які полягають у розмежуванні як понять права власності та права інтелектуальної власності, так і об`єктів цивільних прав; заперечує проти доводів касаційної скарги, зазначаючи про їх помилковість; просить: постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення; стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме витрати на правничу допомогу в "розмірі грн."

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судом першої і апеляційної інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, що:

- Позивач орендував (з 2014 року) нежитлові приміщення площею 228,3 кв.м у м. Чернівці, по вул. І. Франка, 3 ;

- відповідно до свідоцтва на ЗТП № 199167 від 12.05.2015 № 199167 (далі - Свідоцтво № 199167) Позивач є власником ЗТП "PIZZA MONOPOLI", який він використовував для піцерії з тією ж назвою;

- Відповідач орендувала з 2007 року приміщення площею 15 кв.м, територія барної стійки в приміщенні бару-піцерії "Монополія" в м. Чернівці, вул. І. Франка, 3 , та надавала відповідні послуги за зазначеною ТМ;

- згідно із заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.06.2017 № 725/1932/17 між сторонами розірвано шлюб, який був зареєстрований 24.04.1999;

- Відповідач за договором купівлі-продажу від 31.01.2018 придбала і є власником нежитлових приміщень у підвалі на 1-му поверсі в м. Чернівці, по вул. І. Франка, 3 загальною площею 215,50 кв.м; при цьому Відповідач й надалі використовує у своїй підприємницькій діяльності ЗТП "PIZZA MONOPOLI", що Відповідачем й не заперечується;

- реєстрація Позивачем ЗТП "PIZZA MONOPOLI" здійснювалася під час перебування його у шлюбі з Відповідачем.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Цивільний кодекс України:

стаття 177:

- об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага;

частина перша статті 424:

- майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом;

частини друга, третя статті 426:

- особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом;

стаття 495:

- майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом;

- майновими права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

11. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг":

пункти 3 і 4 статті 5:

- право власності на знак для товарів і послуг засвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг;

- обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака для товарів і послуг, внесеними до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака для товарів і послуг та переліком товарів і послуг;

стаття 16:

- свідоцтво України на знак для товарів і послуг надає його власнику право використовувати знак для товарів і послуг та інші права, визначені цим Законом (пункт 2);

- взаємовідносини при використанні знака для товарів і послуг, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними (пункт 3);

- свідоцтво України на знак для товарів і послуг надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати знак для товарів і послуг без згоди власника, якщо інше не передбачено цим Законом (пункт 5);

стаття 20:

- будь-яке посягання на права власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг, що потребують його згоди, вважається порушенням прав власника такого свідоцтва (пункт 1);

- на вимогу власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг таке порушення повинно бути припинене;

стаття 21:

- захист прав на знак для товарів і послуг здійснюється, зокрема, у судовому порядку (пункт 1);

- суди відповідно до їх компетенції розв`язують, зокрема, спори про порушення прав власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

12. З огляду на зазначені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених у справі обставин суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши не заперечуваний Відповідачем факт використання ним у своїй діяльності ЗТП, свідоцтво України на яке належить Позивачеві, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

13. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" згідно з його преамбулою регулює відносини, що виникають у зв`язку із здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні. Вміщені в цьому Законі норми є спеціальними стосовно норм інших законодавчих актів, які регулюють відповідні правовідносини або безпосередньо стосуються таких правовідносин.

14. Так, приписи статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" цілком однозначно закріплюють право на використання ЗТП тільки і виключно за власником (власниками) свідоцтва України на ЗТП, або особою, якій ним передано право власності на ЗТП, або особою, якій власником свідоцтва надано дозвіл на використання відповідного ЗТП.

Із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи не вбачається належності Відповідача до будь-яких з числа зазначених осіб, що виключало правомірність використання ним (Відповідачем) спірного ЗТП.

15. Наявність між Позивачем і Відповідачем будь-яких інших відносин, окрім зазначених у пункті 14 цієї постанови, в т.ч. перебування їх у шлюбі, не означала виникнення у Відповідача саме права на використання спірного ЗТП, свідоцтво на який належало Позивачеві. Свідоцтво № 199167 не було ні майном, ні майновим правом у розумінні статей 190, 191 ЦК України, статей 60, 63, 68 Сімейного кодексу України, а було документом (актом), виданим на виконання і на підставі Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" конкретній вказаній в ньому особі. Сам, власне, ЗТП був лише позначенням товару, а не об`єктом спільної сумісної власності подружжя, про що правильно зазначено апеляційним господарським судом.

Викладене не виключало можливого існування у Відповідача тих чи інших майнових прав, пов`язаних з використанням згаданого ЗТП Позивачем, але саме по собі використання ЗТП Відповідачем, за наведених умов, здійснюватися не могло; водночас з`ясування наявності зазначених прав та їх обсягу перебувало поза межами розгляду даної справи.

16. Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 № 372/504/17, у даному разі не є доречним, оскільки відповідне судове рішення ухвалено за іншого, ніж у даній справі, правового регулювання спірних правовідносин, а також за інших обставин справи та доказів у ній; зокрема, в згаданій справі йшлося про правовідносини, пов`язані з іпотекою, а не з використанням прав на об`єкти інтелектуальної власності.

17. Касаційним господарським судом беруться до уваги відповідні доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі що узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права та встановленими обставинами справи.

Водночас у прохальній частині відзиву не зазначено розміру (суми) витрат на правничу допомогу, яку Позивач вважає за необхідне стягнути з Відповідача. Наведене не позбавляє Позивача права на звернення до Касаційного господарського суду з відповідною заявою у порядку пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. За таких обставин аргументи скаржника не знайшли підтвердження за нормами чинного законодавства та матеріалами справи, у зв`язку з чим касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.

Судові витрати

19. Понесені Відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Мельничук Ніни Юріївни залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 926/1795/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов