Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9781/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"- Литвина В.П.,

Національної металургійної академії України - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 (у складі колегії суддів Дармін М.О. (головуючий), Березкіна О.В., Чимбар Л.О.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 (суддя Бєлік В.Г.)

у справі № 904/9781/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Національної металургійної академії України

про стягнення 927 264,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовом до Національної металургійної академії України (далі - Академія) про стягнення 927 264,54 грн, у тому числі: 770 952,00 грн - основний борг, 80 284,62 грн - пеня, 14 827,62 грн - 3 % річних, 61 200,30 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 16.01.2017 № 00524/17-ТЕ(Т)-4 щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з Академії на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 770 952,00 грн - основного боргу, 40 142,31 грн - пені, 14 827,62 грн - 3 % річних, 61 200,30 грн - інфляційних втрат та 13 908,97 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Судові рішення з посиланням на положення статей 525, 526, 530, 611, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) мотивовано доведеністю позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та наявністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості у зв'язку з порушенням виконання господарського зобов'язання.

Разом із тим суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про можливість відповідно до положень статті 551 ЦК, статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК, у редакції, чинній до 15.12.2017) зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 % з огляду на наявність правових підстав для такого зменшення неустойки.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 40 142,31 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтовує, зокрема, безпідставним наданням судом переваги інтересам відповідача і не врахування інтересів позивача, чим порушено положення статті 233 ГК, статті 551 ЦК; не встановлення судом виняткової сукупності обставин, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан відповідача.

Академія в судове засідання свого представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ "НАК "Нафтогаз України", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання природного газу від 16.01.2017 № 00524/17-ТЕ(Т)-4, укладеним між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Академією (споживач), яка виникла внаслідок неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо оплати за поставлений позивачем у січні 2017 року природний газ на загальну суму 770 952,00 грн.

Судами за наслідками розгляду цього спору встановлено, що відповідач визначений умовами договором обов'язок з оплати послуг у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 770 952,00 грн, що присуджена судами до стягнення.

Також судами перевірено нараховані на вказану суму основної заборгованості суми 3% річних та інфляційних втрат і визнано їх обґрунтованими у розмірі 14 827,62 грн, 61 200,30 грн відповідно.

Поряд із цим, суд першої інстанції в оскарженому судовому акті, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені, дійшов висновку про зменшення на 50 % заявленої до стягнення пені і, як наслідок, задовольнив позовні вимоги в цій частині на суму 40 142,31 грн. З такими висновками місцевого господарського суду погодився і суд апеляційної інстанції.

Переглядаючи судові рішення у справі у межах доводів і вимог касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України"у частині зменшення розміру пені, колегія суддів виходить із такого.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме: статтею 233 ГК і частиною 3 статті 551 ЦК.

Так, за змістом частини 1 статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Свій висновок про можливість зменшення розміру пені, нарахованої на підставі договору від 16.01.2017 № 00524/17-ТЕ(Т)-4 у сумі 80 284,62 грн, до 40 142,31 грн суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач є державним навчальним закладом, що повністю утримується за рахунок державного бюджету, є неприбутковою установою і причиною прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг з постачання природного газу є відсутність своєчасного бюджетного фінансування, тобто в допущенні прострочення відсутня безпосередня вина споживача. З таким висновком суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

За вказаних обставин суди обох інстанцій на підставі досліджених доказів дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені.

Доводи скаржника про те, що посилання відповідача на відсутність коштів і тяжкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від відповідальності, а також для зменшення розміру пені, не можуть свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вказане не було єдиним мотивом для зменшення розміру пені, а оцінено судами в сукупності з іншими обставинами.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що оскаржені судові рішення в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містять лише доводи та аргументи відповідача, на яких ґрунтувалося зменшення пені, чим порушено принцип рівності учасників процесу перед законом і судом, є безпідставним, оскільки судами перевірено та надано належну оцінку співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум.

Отже, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору та правомірно застосували законодавчо регламентоване право щодо зменшення розміру пені, цим самим забезпечивши баланс майнових інтересів обох сторін.

При цьому з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення розміру пені, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі № 904/9781/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий