Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/974/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

при секретарі судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Група "СвердловЕлектро"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Попков Д.О., судді Чернота Л.Ф., Зубченко І.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Група "СвердловЕлектро"

до Приватного акціонерного товариства "Машторгінвест"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-інженерний центр "ЗТЗ-Сервіс"

про стягнення коштів

за участю:

позивача Кравець О.С. (довіреність від 05.03.2017)

відповідача: 1) Чмут С.В. (довіреність від 09.07.2018), 2) Обідньов С.О.,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Акціонерне товариство "Група "СвердловЕлектро" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Машторгінвест" (далі-відповідач) у розмірі 79 880 982,00 російських рублів, що становить еквівалент 37826041,41 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 13.04.2017, з яких: 18 247 005,02 грн. заборгованості та 19579036,39 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим у нього утворився борг, на який позивачем була нарахована пеня, що підлягають стягненню у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2017 (суддя Горохов І.С.), в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2017, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та припинено провадження у справі.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що оскільки відповідач зареєстрований на території України, зокрема у місті Запоріжжі, тому даний спір підсудний Господарському суду Запорізької області, у зв'язку з чим апеляційний суд безпідставно припинив провадження у даній справі, посилаючись на норми процесуального права Російської Федерації та вважаючи, що даний спір підлягає розгляду в Арбітражному суді Московської області. При цьому позивач вважає, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм процесуального права правомірно припинено провадження у справі, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 26.12.2013 між Закритим акціонерним товариством "Група СвердловЕлектро", правонаступником якого є позивач та відповідачем було укладено договір № 1674-13, відповідно до умов якого позивач виготовив та поставив у власність відповідача два силових трансформатори згідно специфікацій, а відповідач, з урахуванням подальшої їх доукомплектації позивачем, їх вартість не оплатив.

Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що у разі неможливості досягнення згоди у спірних питаннях шляхом переговорів, спір, що виник за цим договором або у зв'язку із ним, розглядається Арбітражним судом в порядку, встановленому діючим законодавством Російської Федерації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов подано за межами строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач. При цьому суд вказав на те, що виходячи з розділу 10 договору неможливо визначити конкретний арбітражний суд, який має розглядати спір в Російській Федерації, а тому враховуючи реєстрацію відповідача, спір підсудний Господарському суду Запорізької області.

Скасовуючи вказане рішення суду та приймаючи нове про припинення провадження у справі, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що суд першої інстанції неправильно визначив, що спір підсудний національному суду, оскільки компетентним судом вирішувати такий спір по суті за змістом пророгаційного застереження та законодавства, яким регламентовано правила підсудності справ з іноземним елементом, є Арбітражний суд Московської області.

Підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні з огляду на наступне.

Згідно статті 124 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону та якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Виходячи з правового аналізу наведеної норми права вбачається, що суди вправі розглядати спори за участю іноземного елементу за двох умов, якщо: сторони передбачили відповідною угодою підсудність справи з таким елементом судам України та якщо зокрема відповідач на території України має місце знаходження.

Відсутність однієї із наведених умов унеможливлює розгляд справи за участю іноземного елемента та у разі порушення судом провадження у справі тягне за собою відповідні правові наслідки, які визначені процесуальним законом.

Згідно пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Встановивши, що з укладеної між сторонами пророгаційної угоди (розділ 10 договору) спір підлягає вирішенню в арбітражному суді Російської Федерації, з огляду на відсутність у цій угоді вказівки на конкретний арбітражний суд, що має розглядати такий спір, апеляційний суд дійшов висновку, що при визначенні такого суду застосовуються норми Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, а якщо такі норми не дозволяють визначити внутрішньодержавну підсудність спору, то останній підлягає розгляду в Арбітражному суді Московської області.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що розділом 10 договору сторони передбачили вирішення спору в іноземному суді, тобто спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки підлягає розгляду в Арбітражному суді Московської області, який входить до системи судоустрою Російської Федерації, тобто є судом іншої держави.

Відтак висновок апеляційного про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та припинення провадження у справі, є законним та обґрунтованим.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзиву відповідача на касаційну скаргу ґрунтуються на вказаних обставинах.

Посилання позивача на те, що даний спір підсудний Господарському суду Запорізької області, у зв'язку з чим апеляційний суд безпідставно припинив провадження у даній справі, є безпідставними з огляду на викладене, та висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на учасника справа, що звернувся із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Група "СвердловЕлектро" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі Господарського суду Запорізької області №908/974/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов