Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.03.2018 року у справі №916/3726/14
Постанова ВГСУ від 20.04.2015 року у справі №916/3726/14
Постанова ВГСУ від 09.11.2015 року у справі №916/3726/14

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3726/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2017

(головуючий - Жеков В.І., судді: Таран С.В., Мишкіна М.А.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2016

(суддя Зайцев Ю.О.)

у справі № 916/3726/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"

до Комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал"

про стягнення 566 582,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2014 року ПАТ Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал" про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №198 від 15.07.2005 у сумі 112 015,96 грн, з якої: 54 055,00 грн пеня за активну електроенергію, 10 261,66 грн - 3% річних та 47 699,30 грн - індекс інфляції.

1.2. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути заборгованість за неналежне виконання відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №198 від 15.07.2005 у сумі 566 582,13 грн, з якої: 344 154,21 грн - пеня за активну електроенергію, 31 882,46 грн - 3% річних, 190 545,46 грн - індекс інфляції та витрати по сплаті судового збору у сумі 11 331,64 грн.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 15.07.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", найменування якого було змінено на ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" (Постачальник), та Комунальним підприємством "Білгород-Дністровськводоканал" (Споживач) було укладено договір на постачання електричної енергії №198 (далі - договір), відповідно до розділу 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

2.2. Положеннями п. 2.1 договору передбачено, що Постачальник електричної енергії зобов'язався, зокрема, постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

2.3. Відповідно до п.2.2 договору обов'язком споживача, серед іншого, є виконання умов цього договору (п.п. 2.2.1 договору); дотримання режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки (п.п. 2.2.2 договору); оплата постачальнику вартості електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії (п.п.2.2.3 договору); здійснення оплати за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (п.п.2.2.4. договору)

2.4. За змістом п. 3.1.1 договору встановлено, що постачальник електричної енергії має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

2.5. Згідно з п. 6.1 договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та Правил користування електричною енергією.

2.6. Згідно з п. 9.4 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2005. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено припинення його дії або перегляд його умов.

2.7. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що в період з серпня 2013 року по червень 2014 року включно відповідачем було спожито активної електроенергії на суму 5 090 841,89 грн. Сума боргу за спожиту активну електроенергію сплачена Відповідачем в неповному обсязі, а саме 4 817 379,48 грн.

Крім того, відповідачем за період з липня 2014 року по квітень 2015 року включно було спожито активної електричної енергії на суму 5 261 661,33 грн. Проте відповідачем сума боргу за спожиту активну електроенергію сплачена в неповному обсязі, а саме 4 226 655,38 грн.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості отриманої активної електричної енергії, у зв'язку з чим йому була нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати, стягнення яких і є предметом спору у цій справі.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.2. Під час розгляду справи у місцевому господарському суді ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2015 призначено у справі судову економічну експертизу. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено такі питання:

- Визначити чи правомірно ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" провело розрахунки штрафних санкцій (пені, 3% річних та збитків від інфляції) в основі яких є дата, яка зазначена у рахунку-фактурі №198/1, який надає КП "Білгород-Дністровськводоканал" за спожиту активну електричну енергію?

- Визначити чи правомірно ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" визначило суму основного боргу спірного періоду, щодо якої здійснювались нарахування пені, 3% річних, та збитків від інфляції, з урахуванням здійснених КП "Білгород-Дністровськводоканал" платежів та призначення цих платежів за спожиту електричну енергію?

- Встановити призначення рахунку-фактури №198/2 з метою визначення основи цього рахунку при розрахунку сум нарахувань пені, 3% річних та збитків від інфляції?"

3.3. Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що у висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи вказано таке:

3.3.1. по першому питанню: враховуючи, що ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" визначило суму боргу спірного періоду, щодо якої здійснювались нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції з недотриманням умов п.4 додатку №5 "Порядок розрахунків" до Договору від 27.07.2005 №198, то розрахунки ПАТ Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" штрафних санкцій КП Білгород-Дністровськводоканал" за спожиту активну енергію (пені, 3% річних та збитків від інфляції) не відповідають умовам договору;

3.3.2. по другому питанню - ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" визначило суму боргу спірного періоду, щодо якої здійснювались нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції з недотриманням умов п.4 додатку №5 "Порядок розрахунків" до Договору від 27.07.05 №198.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем здійснено невірний розрахунок сум штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача. Будь-якого іншого, розрахунку заборгованості, позивачем суду надано не було, як і не було надано суду клопотання про призначення у справі додаткової експертизи, для визначення розміру сум санкцій, які підлягають стягненню з відповідача. У зв'язку із зазначеним суд відмовив у задоволенні позову повністю.

При цьому, суд також вказав, що решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

3.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.3. У суді апеляційної інстанції ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 було призначено повторну судово-економічну експертизу, у зв'язку з тим, що обсяг документів, що підлягають дослідженню, аналіз їх даних потребують спеціальних знань в сфері економіці, оскільки у попередньому висновку судової економічної експертизи не досліджувалося збільшення позовних вимог та новий розрахунок суми позову.

На вирішення повторної судової економічної експертизи були поставлені такі питання: 1) Чи підтверджується документально визначена заборгованість КП "Білгород-Дністровськводоканал" перед ПАТ "Одесаобленерго" по пені у розмірі 344 154,21 грн за несвоєчасну оплачену вартість спожитої активної електричної енергії, згідно з умовами договору про постачання електричної енергії №198 від 15.07.2005 за період з 01.08.2013 по 14.05.2015? Якщо так, то який розмір пені за період з 01.08.2013 по 14.05.2015? 2) Чи підтверджується документально визначена заборгованість КП "Білгород-Дністровськводоканал" перед ПАТ "Одесаобленерго" по 3% річних у розмірі 31 882,46 грн за несвоєчасну оплачену вартість спожитої активної електричної енергії, згідно з умовами договору про постачання електричної енергії №198 від 15.07.2005 за період з 01.08.2013 по 14.05.2015? Якщо так, то який розмір 3% річних за період з 01.08.2013 по 14.05.2015? 3) Чи підтверджується документально визначена заборгованість КП "Білгород-Дністровськводоканал" перед ПАТ "Одесаобленерго" по інфляційним нарахуванням за несвоєчасну оплачену вартість спожитої активної електричної енергії у розмірі 190 545,46 грн, згідно з умовами договору про постачання електричної енергії №198 від 15.07.2005 за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року? Якщо так, то який розмір інфляційних нарахувань з вересня 2014 року по лютий 2015 року?

3.4. Апеляційний господарський суд зазначив, згідно з висновком експерта Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз №3939/3940 від 30.06.2017:

3.4.1. по першому питанню - за наданими у матеріалах справи документами заборгованість КП "Білгород-Дністровськводоканал" перед ПАТ "Одесаобленерго" по пені за несвоєчасну сплачену вартість спожитої активної електричної енергії, згідно з умов п.4.2 договору №198 від 15.07.2005 та п.4 додатку №5 до нього, за період з 01.08.2013 по 14.05.2015 підтверджується на суму 350 980,79 грн, у т.ч. відповідно до вимог п.6 ст. 232 ГК України за 6 місяців (з 01.08.2013 по 31.01.2014) у розмірі 16 624,95 грн та відповідно до вимог п.1,2 ст. 258 ЦК України за один рік (з 01.08.2013 по 31.08.2014) у розмірі 64 631,82 грн, а не у розмірі 344 154,21 грн.

Різниця у розмірі 6 826,58 грн виникла в результаті арифметичного округлення щоденної подвійної ставки НБУ.

3.4.2. По другому питанню - за наданими у матеріалах справи документами заборгованість КП "Білгород-Дністровськводоканал" перед ПАТ "Одесаобленерго" по 3% річних за несвоєчасну сплачену вартість спожитої активної електричної енергії, згідно з умовами п.4.2 договору №198 від 15.07.2005, за період з 01.08.2013 по 14.05.2015, з урахуванням вимог п.1 ст. 625 ЦК України, підтверджується на суму 32 682,94 грн, а не у розмірі 31 882,46 грн. Різниця у сумі 800,48 грн виникла в результаті арифметичного округлення сум.

3.4.3. По третьому питанню - за наданими у матеріалах справи документами заборгованість КП "Білгород-Дністровськводоканал" перед ПАТ "Одесаобленерго" по інфляційним нарахуванням за несвоєчасну сплачену вартість спожитої активної електричної енергії згідно з умовами п.4 додатку №5 до договору №198 від 15.07.2005 за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року підтверджується у розмірі 196 552,88 грн, а не у розмірі 190 545,46 грн.

Різниця у розмірі 6 007,42 грн виникла в результаті невірного визначення періодів у співвідношенні до сум заборгованості для застосування індексів інфляції.

3.5. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний господарський суд вказав таке.

3.5.1. ОСОБА_4, що виконувала експертизу, діяла згідно з договором №07 від 03.01.2012 та №ОНДІСЕ-37/17 від 17.05.2017, тобто не є експертом Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз, якому судом було доручено проведення експертизи.

ОСОБА_4 має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 11.1 "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності"; 11.2 "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій", але немає кваліфікації за спеціальністю 11.3 "Дослідження документів фінансово - кредитних операцій". З цього приводу суд вважав, що дослідження саме документів фінансово - кредитних операцій дає об'єктивну та фактичну картину взаєморозрахунків між сторонами.

Експерт ОСОБА_4 вказала, що про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку попереджена, однак не вказала, що попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України за відмову експерта від виконання покладених на нього обов'язків.

Таким чином, за висновком суду зазначені вище обставини ставлять під сумнів повноту та достовірність зробленого експертом висновку №3939/3940 від 30.06.2017, що унеможливлює покладення його в основу судового рішення, у зв'язку з чим такий висновок судом відхилено.

3.5.2. Дійшовши висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги позивача, суд у постанові (абз.1 ст.11) зазначив: "З огляду на викладене, оцінюючи усі наявні у справі матеріали, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні".

Інших обґрунтувань постанова суду апеляційної інстанції не містить.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

4.2. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані такими доводами.

4.2.1. Скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.549, п.3 ч.1 ст.611, ч.2 ст.625 ЦК України.

4.2.2. Крім того, позивач вважає, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст.4-2, 4-3, 22, 43, п. 2, 3 ч.1 ст.84, п.7 ч.2 ст.105 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

4.2.3. В аспекті зазначеного скаржник вказує, що постанова суду є необґрунтованою та невмотивованою. З її змісту взагалі не зрозуміло, які матеріали справи досліджувалися судом.

4.2.4. Постанова суду не містить доводів, з яких підстав суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. При цьому, як вказує скаржник, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції також не містить інформації про дії, які виконав суд під час розгляду справи з метою її правильного вирішення, та докази, які повинні були бути ним оцінені у сукупності, з наведенням відповідних мотивів їх відхилення у судовому рішенні.

4.2.5. Суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано не взяв до уваги висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №3939/3940 від 30.06.2017, що стало наслідком прийняття незаконної постанови.

4.2.6. Скаржник наголошує, що відповідач не оспорює той факт, що розрахунки за спожиту електроенергію проводяться не в повному обсязі та з порушенням строків. Проте суди попередніх інстанцій розглянули справу без фактичного дослідження матеріалів справи. При цьому, згідно з доводами скаржника, суд апеляційної інстанції жодним чином не мотивує, якими правовими нормами він керувався, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів позивача у повному обсязі. Вважає, що представник позивача - адвокат ОСОБА_5 взяв за мету ввести суд касаційної інстанції в оману, оскільки ніяким чином не доказав у своїй касаційній скарзі обґрунтованість позову ПАТ "ЕК Одесаобленерго", який був поданий ще 2014 році і розглядався у 43 судових засіданнях, проведених судами попередніх інстанцій.

Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції не тільки досліджував матеріали справи, а й навіть призначив повторну експертизу у справі з власної ініціативи, проте правильно не взяв її висновки до уваги, оскільки її було проведено некомпетентним експертом ОСОБА_4

Загалом позиція відповідача зводиться до того, що на його думку, касаційна скарга позивача є надуманою, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки жодних належних доказів чи фактів в підтвердження вимог своєї касаційної скарги ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" не наводить.

Відтак, КП "Білгород-Дністровськводоканал" просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до приписів ч.1 ст.300 ГПК України полягає у перевірці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.1.2. За змістом частини 2 ст.300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.1.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.300 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом спору у справі є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

5.2.2. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку.

5.2.3. У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) у п.58 зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

5.2.4. Аналізуючи зміст ухвалених у справі судових рішень, суд касаційної інстанції вважає слушними доводи скаржника про їх невмотивованість з огляду на таке.

5.2.5. Як зазначено у п.1.1 цієї постанови, спір у справі виник з договору постачання електричної енергії, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

5.2.6. Вирішуючи спір у справі, судам, перш за все, слід було належним чином дослідити умови укладеного між сторонами договору, зокрема, умови здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, строки її оплати, можливість нарахування позивачем штрафних санкцій за порушення строків оплати, порядок нарахування таких санкцій тощо.

Тобто первісним для з'ясування у цій справі було питання встановлення факту наявності чи відсутності у позивача підстав для звернення до суду з позовом у цій справі. У випадку встановлення факту наявності порушених прав позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, дослідженню підлягало питання правомірності визначеного позивачем розміру заборгованості, який він просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). А саме, слід було дослідити період, за який позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати, документи, наявні у матеріалах справи, які були подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, та належним чином оцінити докази, що містяться у справі в їх сукупності, як того вимагає стаття 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2018).

5.2.7. Проте зі змісту ухвалених у справі судових рішень слідує, що суди, всупереч вимогам ст.43 ГПК України, не дослідили докази, наявні у справі, у зв'язку з чим не встановили усіх її фактичних обставин, з'ясування яких необхідне для правильного вирішення спору по суті.

5.2.8. Зокрема, суд першої інстанції, обмежився лише висновком проведеної у справі судової економічної експертизи (п.3.3 цієї постанови). При цьому, зазначивши, що позивачем здійснено невірний розрахунок сум штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, суд не вказав правильного, на його думку, розміру штрафних санкцій, які могли б бути стягнуті з відповідача. Відмовивши позивачу у задоволенні позову повністю, суд не навів жодних інших аргументів та оцінених ним доказів, в підтвердження своєї позиції.

5.2.9. Аналогічні порушення допущено і судом апеляційної інстанції, який, як правильно акцентує увагу відповідач у справі, за своєю власною ініціативою призначив у справі повторну судово-економічну експертизу. Тобто, суд вважав, що у цій справі є дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Слід зазначити, що з аналізу норм чинного законодавства слідує, що повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Як зазначено в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 про призначення повторної судово-економічної експертизи та зупинення апеляційного провадження по справі, суд апеляційної інстанції, призначаючи додаткову судову експертизу зазначив таке: "Обсяг документів, що підлягають дослідженню, аналіз їх даних потребують спеціальних знань в сфері економічних знань, що з врахуванням розміру нарахованої ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" та заявленої до стягнення заборгованості, а також наявної у справі експертизи дає беззаперечні підстави для призначення у справі №916/3726/14 повторної судової економічної експертизи, оскільки у попередньому висновку судової економічної експертизи не досліджувалося збільшення позивачем позовних вимог, та не досліджувався новий розрахунок суми позову".

При цьому, відхиливши висновок повторної експертизи як належний доказ у справі, оскільки у суду були сумніви у повноті та достовірності здійсненого експертом висновку №3939/3940 від 30.06.2017 (про що зазначалось у п.3.5.1 постанови), суд апеляційної інстанції без жодного обґрунтування залишає без змін рішення суду першої інстанції, в основу якого покладено висновок експертизи, визнаний судом апеляційної інстанції неповним.

5.2.10. Суд касаційної інстанції зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

5.2.11. Проте зі змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій слідує, що суди всупереч вимогам ст.43 ГПК України не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета судового розгляду. Судами надано неповну юридичну оцінку доводам та запереченням сторін у справі, що призвело до передчасних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

5.2.12. При цьому, Суд вважає непереконливими аргументи відповідача про повне дослідження усіх обставин справи судами попередніх інстанцій з огляду на проведення загалом 43-х судових засідань, оскільки такі доводи спростовуються змістом ухвалених у справі судових рішень.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.2. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

6.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами такого розгляду.

7. Судові витрати

7.1. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судового витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2016 у справі № 916/3726/14 скасувати.

3. Справу № 916/3726/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець