Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №5019/1933/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 5019/1933/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

(головуючий - Мамченко Ю.А., судді: Тимошенко О.М., Коломис В.В.)

від 08.02.2018

у справі № 5019/1933/12

за позовом Фізичної особи-підприємця Терзі Івана Георгійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд"

про стягнення 188877,80 грн основного боргу, 18174,60 грн пені, 3644,60 грн 3% річних, 944,37 грн інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання

1.1. Фізична особа-підприємець Терзі Іван Георгійович звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду Рівненської області №5019/1933/12 від 28.11.2013 до виконання.

1.2. Заява обґрунтована тим, що наказ не пред'являвся для примусового виконання судового рішення до відділу Державної виконавчої служби Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області у зв'язку із усною домовленістю між сторонами про добровільне його виконання. З'ясувавши, що боржник ухиляється від виконання свого зобов'язання, стягувач звернувся за допомогою до юриста з проханням передати наказ № 5019/1933/12 від 28.11.2013 до відділу Державної виконавчої служби Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області для примусового виконання судового рішення від 30.07.2013. Після цього, 30.05.2015 в приміщенні ФОП Терзі І.Г., що знаходиться за адресою: Черкаський район, с. Думанці, вул. Гагаріна, 32, провідним інспектором Черкаського міськрайонного відділу Управління ДСНС України в Черкаській області складено акт про пожежу. Факт пожежі також підтверджується довідкою Черкаського міськрайонного відділу Управління ДСНС У Черкаській області від 04.06.2015 року № 490/01-09. При відновленні всіх документів після пожежі, встановлено, що наказ №5019/1933/12 від 28.11.2013 відсутній у стягувача та до відділу Державної виконавчої служби Дубровицького районного управління не пред'являвся.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.11.2017 у справі №5019/1933/12 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Терзі Івана Георгійовича про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі №5019/1933/12, поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Рівненської області №5019/1933/12 від 28.11.2013 на один рік з дати набрання чинності цієї ухвали, тобто до 30.11.2018.

2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що неможливість повторного пред'явлення наказу до виконання в межах строків, передбачених законодавством, викликана його втратою, тому наявні підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання.

2.3. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.11.2017 у справі №5019/1933/12 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі №5019/1933/12 відмовлено.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при розгляді заяви позивача про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання судом не встановлено наявності поважних причин пропуску такого строку, більше того - такі причини не вказані у поданій заяві, крім посилання на факт пожежі, яка сталася 30.05.2015, в той час як наказ був дійсний до пред'явлення до 23.10.2014, а сама заява була подана до Господарського суду Рівненської області 06.11.2017.

2.5. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- Фізична особа-підприємець Терзі Іван Георгійович у грудні 2012 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Рекорд" про стягнення 188 877,80 грн - основного боргу, 18174,60 грн - пені, 3 644,60 грн - 3% річних, 944,37 грн - інфляційних втрат.

- рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.01.2013 частково задоволено позов, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Рекорд" на користь фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича 188 877,80 грн - основного боргу, 4 412,31 грн - пені; 884,88 грн - 3% річних та 5 493,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 у справі №5019/1933/12 рішення суду першої інстанції від 23.01.2013 залишено без змін;

- постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 та рішення Господарського суду Рівненської області від 23.01.2013 року скасовано, справу №5019/1933/12 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області;

- рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.07.2013 частково задоволено позов, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Рекорд" на користь фізичної особи - підприємця Терзі І.Г. 188 877,80 грн - боргу за продукцію, 566,63 грн - інфляційних втрат; 3 644,66 грн - 3% річних, 3 861,78 грн - витрат по оплаті судового збору, в решті позову відмовлено;

- постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 рішення від 30.07.2013 року у даній справі залишено без змін;

- на виконання рішення суду 28.11.2013 видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Рекорд" на користь Фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича 188 877,80 грн - боргу за продукцію, 566,63 грн - інфляційних втрат; 3 644,66 грн - 3% річних, 3 861,78 грн. - витрат по оплаті судового збору. Наказ дійсний для пред'явлення у державну виконавчу службу до 23.10.2014;

- ФОП Терзі І.Г. 06.11.2017 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 5019/1933/12 Фізична особа - підприємець Терзі Іван Георгійович подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича:

- постанова не відповідає нормам матеріального права, оскільки судом не в повній мірі були досліджені докази по справі та надано невірний аналіз діям, вчиненим з боку відповідача;

- після винесення остаточного рішення по справі відповідач запропонував здійснити перерахунок грошових коштів шляхом добровільного погашення заборгованості в декілька етапів, тому стягувач не звертався до органів Державної виконавчої служби для примусового виконання вказаного рішення;

- у другій половині 2014 року ФОП Терзі І.Г. звернувся за допомогою до юриста для подання наказу до органу виконавчої служби, проте останнім наказ не подано, що стало відомо після пожежі в приміщенні ФОП Терзі І.Г.;

- після пожежі значний час потрачено на відновлення втрачених документів, що призвело до пропущення строку для пред'явлення наказу до виконання.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд:

4.1. Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

4.2. Згідно зі статтею 116 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

4.3. Частиною 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент видачі наказу, визначено строк пред'явлення наказу до виконання - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

4.4. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

4.5. Згідно зі статтею 119 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

4.6. Статтею 50 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, передбачено, що процесуальний строк, це строк протягом якого має бути вчинена відповідна процесуальна дія.

4.7. Пропущений процесуальний строк може бути відновлений судом лише з поважних обставин. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що узгоджується із статтею 53 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

4.8. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

4.9. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

4.10. На виконання остаточного рішення суду у даній справі 28.11.2013 видано наказ, який був дійсним для пред'явлення до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили, тобто граничний термін пред'явлення такого наказу до виконання - 23.10.2014.

4.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП Терзі І.Г. поважність пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання обґрунтовує тим, що наказ не пред'являвся для примусового виконання судового рішення до відділу виконавчої служби у зв'язку із усною домовленістю між сторонами про добровільне його виконання. З'ясувавши, що боржник ухиляється від виконання свого зобов'язання, стягувач звернувся за допомогою до юриста з проханням передати наказ №5019/1933/12 від 28.11.2013 до відділу виконавчої служби. Після цього, 30.05.2015 в приміщенні ФОП Терзі І.Г. відбулась пожежа. При відновленні всіх документів після пожежі, встановлено, що наказ №5019/1933/12 від 28.11.2013 відсутній у стягувача та до відділу виконавчої служби не пред'являвся.

4.12. Судом першої інстанції визнано поважними наведені заявником причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання.

4.13. Проте суд апеляційної інстанції, не погодився з такими висновками суду та визнав такі причини неповажними, оскільки ФОП Терзі І.Г. до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження доводів, викладених у його заяві, не вказано поважних причин пропуску такого строку у поданій заяві, крім посилання на факт пожежі, яка сталася 30.05.2015, в той час як наказ був дійсний до пред'явлення до 23.10.2014, а сама заява була подана до Господарського суду Рівненської області лише 06.11.2017.

4.14. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду не було звернено до виконання з волі стягувача.

4.15. Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.16. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.17. У справі "Устименко проти України" у рішенні від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

4.18. При цьому Європейський суд з прав людини виходив з того, що суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення про відновлення строків.

4.19. У рішенні Європейського суду з прав людини "Станьо проти Бельгії" від 07.07.2009 року суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти. Аналогічно і строк пред'явлення наказу до виконання має на меті забезпечення правової визначеності, оскільки він захищає боржника від прострочених вимог стягувача.

4.20. Виходячи із того, що судом апеляційної інстанції, наведені у заяві ФОП Терзі І.Г. причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання визнано неповажними і встановлено, що невиконання судового рішення у даній справі не було звернено до виконання з волі стягувача, то колегія суддів погоджується з його висновком щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

4.21. Доводи, викладені в касаційній скарзі ФОП Терзі І.Г., колегією суддів відхиляються, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Окрім того, ці доводи були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та їм дана належна оцінка.

4.22. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.23. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.25. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 5019/1933/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Л.Стратієнко