Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №922/2670/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2670/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - акціонерна компанія "Харківобленерго"

відповідач - Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Слободін М.М. від 06 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Светлічного Ю.В. від 06 вересня 2017 року

за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго"

до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації

про стягнення 3 221,05 грн.

Історія справи

Короткий зміст та підстави подання позову

1. У серпні 2017 року акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, в якій просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 3 221,05 грн.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору від №03-6298 від 05.04.2006, за умовами якого позивач постачає відповідачу електричну енергію (з урахуванням додаткової угоди №514 від 21.08.2012, якою змінено назву відповідача).

3. У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати електричної енергії та виникненням у останнього заборгованості за період з січня 2015 року по грудень 2016 включно, позивач просив стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 3 221,05 грн., які складаються з: (1) пені у розмірі 555,88 грн., (2) 3 % річних у розмірі 485,20 грн. та (3) інфляційних втрат у розмірі 2 179,97 грн., які нараховані позивачем за травень та червень 2017 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2017, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 485,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 179,97 грн. та судовий збір у розмірі 1 323,88 грн., в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 555,88 грн. - у задоволенні позову відмовлено.

5. При прийнятті вказаних рішень, місцевий та апеляційний господарські суди виходили із обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії, інфляційних втрат та 3% річних від суми простроченого зобов'язання за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

6. При цьому, суди відмовили у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені за вказані позивачем місяці прострочення - жовтень, листопад та грудень 2016 року, оскільки нарахування пені припинилося відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у травні 2017 та червні 2017 року, а позивач звернувся до суду у серпні 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із зазначеними рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2017 в частині відмови у стягненні з відповідача пені у розмірі 555,88 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу

8. Скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги наступними доводами (узагальнено):

8.1. Судами невірно застосовано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій, оскільки розрахунок пені був здійснений позивачем в межах встановленого законом 6-ти місячного строку її нарахування;

8.2. Судами невірно застосовано ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, яким встановлено спеціальний строк позовної давності в один рік для звернення до суду із вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки позивач подав позов про стягнення пені в межах такого строку;

8.3. Судом апеляційної інстанції було порушено вимоги ст. 129 Конституції України та ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинні на момент ухвалення оскаржуваного рішення) щодо рівності учасників процесу перед судом, оскільки не прийняв до уваги наявні в матеріалах докази з боку позивача.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

9. Верховний Суд, приймаючи до уваги межі розгляду справи та повноваження суду касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

10. У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів.

11. Згідно п. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності до п. 2.2.5. договору, споживач (відповідач) зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику (позивачу) вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно з п. 5 додатка 2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п. 5 додатка 2 до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії та оплатити його протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

13. У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

14. З огляду на встановлене судами попередніх неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, а саме несплату поставленої позивачем електричної енергії за період з січня 2015 року по грудень 2016 у визначені договором строки, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму простроченого грошового зобов'язання у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

15. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі вимоги не відповідають закону, оскільки за вказані позивачем місяці невиконання зобов'язань щодо сплати поставленої електричної енергії - жовтень, листопад та грудень 2016 року нарахування пені припинилося відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у травні та червні 2017 року, а позивач звернувся до суду у серпні 2017.

16. Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо безпідставності та незаконності вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення виконання зобов'язань за договором з огляду на наступне.

17. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

18. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

19. У відповідності до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

20. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 4.2.1. договору сторони обумовили, що за невнесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 договору, з порушенням терміну визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3% річних та інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня погашення заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.

22. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

23. Таким чином, положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено період часу, за який можуть бути нараховані штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання і який не може перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, якщо законом або укладеним між сторонами договором не передбачено іншої тривалості даного періоду. При цьому, зазначена стаття не містить обмежень щодо строків звернення кредитора із вимогами щодо стягнення штрафних санкцій (позовна давність).

24. Разом з цим, такий строк, у межах якого кредитор може звернутися до суду із вимогами щодо стягнення штрафних санкцій, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, згідно з яким до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна (скорочена) позовна давність в один рік. При цьому, згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

25. З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність та незаконність вимог щодо нарахування пені з підстав звернення позивача із такими вимогами після припинення періоду їх нарахування зроблений при неправильному застосуванні положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою встановлено період нарахування штрафних санкцій, а не строк, в межах якого кредитор може звернутися до суду із вимогами щодо їх стягнення.

26. Окрім цього, судами попередніх інстанцій, в порушення положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не враховано та не досліджено умови укладеного між сторонами договору на предмет встановлення іншого періоду нарахування пені.

27. Разом з цим, з урахуванням встановлених ч. 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи касаційним судом, Верховний Суд не може ухвалити остаточне рішення у справі в цій частині, з огляду на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Зважаючи на викладене, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені підлягають скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.

29. При новому розгляді справи судам слід дослідити та встановити правильність нарахування позивачем пені, періоди такого нарахування та їх відповідність вимогам закону та укладеному між сторонами договору.

30. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 310, 314, 315 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Харківської області від 06 вересня 2017 року у справі 922/2670/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації на користь акціонерної компанії "Харківобленерго" пені у розмірі 555,88 грн. скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

3. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Харківської області від 06 вересня 2017 року у справі 922/2670/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.