Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.12.2015 року у справі №917/1000/13
Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №917/1000/13
Постанова ВГСУ від 13.05.2015 року у справі №917/1000/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/1000/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Шутенко І.А., судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В.)

від 11.10.2017

за скаргами Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 917/1000/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

про стягнення 684 836 063,30 грн,

за участю стягувача у зведеному виконавчому провадженні Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (далі - ПАТ "АвтоКрАЗ") звернулося до Господарського суду Полтавської області зі скаргами на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

- призупинення реалізації майна будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраЗ" загальною площею 6277,1 кв.м, що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Московська, 14-А;

- визнання недійсної проведеної оцінки майна ПАТ "АвтоКрАЗ" - будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКрАЗ" загальною площею 6 277,1 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Московська, 14-А;

- визнання протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. щодо реалізації майна ПАТ "АвтоКрАЗ";

- заборону Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії в межах зведеного виконавчого провадження № 45314193 на час розгляду скарги;

- зобов'язання Державного підприємства "СЕТАМ", на час розгляду скарги, призупинити електронні торги з реалізації арештованого майна, а саме: будівлі гуртожитку №8 загальною площею 2 087,62 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9; будівлі гуртожитку №9 загальною площею 2 113,39 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1;

- визнання незаконними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна ПАТ "АвтоКрАЗ" - будівлі гуртожитку №8 загальною площею 2 087,62 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9; будівлі гуртожитку №9 загальною площею 2 113,39кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1;

- визнання незаконними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повторної передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна ПАТ "АвтоКрАЗ" - будівлі гуртожитку № 8 загальною площею 2 087,62кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9; будівлі гуртожитку №9 загальною площею 2113,39кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1;

- зупинення реалізації арештованого майна-будівлі гуртожитку загальною площею 2 087,62 кв. м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9; будівлі гуртожитку №9 загальною площею 2 113,39 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1.

Зазначені скарги мотивовані тим, що:

- ПАТ "АвтоКрАЗ" довідалось з інформаційної системи Державного підприємства "СЕТАМ" про виставлення на продаж його майна, лот № 197933, а саме: будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКрАЗ" загальною площею 6 277,1 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул.Московська, 14-А. Проте, на сайті ДП "СЕТАМ" в розділі "Торги" міститься інформація щодо об'єкту майна, який належить ПАТ "АвтоКрАЗ", але на фото знаходиться зовсім інший об'єкт, який не належить ПАТ "АвтоКрАЗ";

- зазначена вартість майна будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКрАЗ" загальною площею 6277,1 кв.м. становить 15 843 000,00 грн;

- вартість майна не підтверджена, та не відповідає дійсності, оскільки оцінки майна будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКрАЗ" загальною площею 6 277,1 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул.Московська, 14-А не проводилась;

- на адресу ПАТ "АвтоКрАЗ" 25.01.2016 від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло повідомлення від 18.01.2017 №20.1/10 про оцінку арештованого майна;

- вказаним повідомленням було проінформовано ПАТ АвтоКрАЗ, що згідно звітів про оцінку майна від 23.12.2016, станом на 23.12.2016, ринкова вартість нерухомого майна, а саме: будівлі гуртожитку № 8 загальною площею 2 087,62 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9 складає 5 269 000,00 грн; будівлі гуртожитку № 9 загальною площею 2 113,39 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1 складає 5 334 000,00 грн;

- на офіційному сайті Державного підприємства СЕТАМ 01.02.2017 було опубліковано інформацію про проведення 03.03.2017 о 09-00 год., аукціону з продажу вищевказаного майна, за ціною зазначеною в повідомленні від 18.01.2017 № 20.1/10;

- відповідно до протоколів № 239846 від 03.03.2017 та № 239846 від 03.03.2017 торги з продажу вищезазначеного арештованого майна ПАТ "АвтоКрАЗ" не відбулися;

- 06.03.2017 на офіційному сайті ДП СЕТАМ було опубліковано інформацію про проведення повторних електронних торгів 05.04.2017 з продажу нерухомого майна: будівлі гуртожитку №8 загальною площею 2 087,62 кв.м., що знаходиться в м.Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9 за ціною 4 533 900,00 грн.; будівлі гуртожитку №9 загальною площею 2 113,39 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1 за ціною 4 478 650,00 грн;

- при передачі вищевказаного нерухомого майна на реалізацію відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було порушено ряд правових норм, що тягне за собою необхідність прийняття судового рішення про зупинення реалізації нерухомого майна;

- за весь час існування виконавчого провадження, державними виконавцями не проводився опис та вилучення готівкових коштів ПАТ "АвтоКрАЗ"; не дивлячись на те, що ПАТ "АвтоКрАЗ" є власником великої кількості цінних паперів, виконавча служба не провела їх реалізації; не було дотримано і черговості реалізації майна ПАТ "АвтоКрАЗ"; на реалізацію відразу було передано нерухоме майно, не зважаючи на наявність у ПАТ "АвтоКрАЗ" рухомого майна (предмети інтер'єру, офісна техніка, готова продукція, сировинні матеріали, автомобільний транспорт та ін.);

- згідно даних бухгалтерського обліку ПАТ "АвтоКрАЗ", серед основних засобів зокрема по субрахунку бухгалтерського обліку 104 (машини та обладнання) обліковується 13 477 найменувань майна (первісна вартість 4 004 497 353,44грн), по субрахунку 106 (інструменти, пристосування, інвентар) - обліковується 5 330 найменувань майна (первісна вартість 106 560 261,93 грн), по субрахунку 109 (інші основні засоби) обліковується 1 264 найменувань майна (первісна вартість 10 009 736,16 грн);

- вказане майно виконавчою службою не описано та на реалізацію не передано;

- згідно постанов про опис та арешт майна боржника від 11.10.2016, державною виконавчою службою описано 439 одиниць транспортних засобів та вантажопідйомних механізмів. Проте, описані транспортні засоби не оцінені та не передані на реалізацію;

- вказані вище будівлі гуртожитку є власністю ПАТ "АвтоКрАЗ" та були передані у статутний фонд ПАТ "АвтоКрАЗ" у процесі корпоратизації Державного підприємства Кременчуцький автомобільний завод, тому, у відповідності до п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків до 2019 року діє мораторій на відчуження будівель гуртожитків ПАТ "АвтоКрАЗ", що в свою чергу виключає можливість звертати стягнення на це майно.

- на підставі вищевикладеного боржник вважає дії відділу примусового виконання рішень ДДВС МУЮ щодо реалізації майна ПАТ "АвтоКрАЗ" незаконними.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.06.2017 у справі №917/1000/13 скарги Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилено.

Відмовляючи у задоволенні скарг суд першої інстанції виходив з такого:

- листом від 18.01.2017 №20.1/10 боржник був повідомлений про оцінку арештованого нерухомого майна - будівель гуртожитків;

- скаржником не спростовано належними та допустимими доказами, що інформація про майно, яка передана оцінювачу та використовувалась ним при здійсненні оцінки, є недостатньою для проведення оцінки, відображена не в повному обсязі, спотворює стан майна на момент проведення оцінки, чи іншим чином впливає на об'єктивне визначення вартості майна;

- з моменту проведення оцінки нерухомого майна (23.12.2016) минуло більше шести місяців та строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився, права стягувача ніяким чином не можуть бути визнані порушеними;

- скаржник також не надав суду доказів на підтвердження того, що боржник повідомляв органи виконавчої служби про те, що будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" по вул. Московській, 14-А у м.Кременчуці включена до статутного капіталу товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації);

- скаржником не надано доказів того, що вказані будівлі гуртожитків використовуються ним у виробничій діяльності;

- у боржника відсутні кошти, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості на виконання рішення суду;

- скаржником не надано належних та допустимих доказів протиправності дій державного виконавця щодо реалізації майна ПАТ "АвтоКраз" станом на момент вчинення виконавчих дій.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.06.2017 у справі №917/1000/13 скасовано в частині відмови у задоволенні скарг Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" щодо визнання дій державного виконавця незаконними та прийнято в цій частині нове рішення. Скарги Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково. Визнано незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо реалізації майна ПАТ "АвтоКраз". Визнано незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію арештованого майна ПАТ "АвтоКраз" - будівлі гуртожитку № 8 загальною площею 2087,62 кв.м, що знаходяться у м. Кременчуці Полтавської області по вул. Маяковського, 9; будівлі гуртожитку № 9 загальною площею 2113,39 кв.м, що знаходиться у м. Кременчуці, Полтавської області по вул.Маяковського 11/1. Визнано незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повторної реалізації арештованого майна ПАТ "АвтоКраз" - будівлі гуртожитку № 8 загальною площею 2087,62 кв.м, що знаходяться у м. Кременчуці Полтавської області по вул. Маяковського, 9; будівлі гуртожитку № 9 загальною площею 2113,39 кв.м, що знаходиться у м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Маяковського 11/1. В іншій частині ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.06.2017 у справі № 917/1000/13 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державним виконавцем було порушено встановлений Законом України "Про виконавче провадження" порядок черговості звернення стягнення та реалізації майна боржника у виконавчому провадженні.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:

- рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі №917/1000/13 позов Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "АвтоКрАЗ" заборгованість за простроченим кредитом у сумі 221330646,84 грн, 52613 073,05 грн пені, 44854 307,90 грн - 3% річних, 1908896,47 грн інфляційних за період з 28 грудня 2010 року по 19 травня 2013 року включно, 68820,00 грн судового збору;

- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі №917/1000/13 змінено, викладено пункт 2 та пункт 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за простроченим кредитом у сумі 294336000,00 грн, заборгованість за процентами в сумі 221330646,84 грн, 34711113,61 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 16038418,25 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 44854307,90 грн - 3% річних, 19088962,47 грн інфляційних за період з 28.12.2010 по 19.05.2013 включно, 63252,46 грн судового збору. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовити";

- на виконання зазначеного рішення 19.11.2013 Господарським судом Полтавської області видано наказ;

- постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.01.2014 було відкрито виконавче провадження ВП № 41447764 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1000/13 від 19.11.2013;

- постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.11.2014 виконавче провадження ВП № 41447764 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 45314193, яке вів відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;

- у зведеному виконавчому провадженні № 45314193, крім наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1000/13 (ВП № 41447764), про стягнення на користь ПАТ Ощадбанк, також перебувають на виконанні накази Господарського суду Полтавської області:

- № 9/137 від 19.01.2011 про стягнення заборгованості на користь Відкритого акціонерного товариства Київмедпрепарат (ВП № 24096186);

- №10/196 від 07.02.2011 про стягнення заборгованості на користь Акціонерного товариства закритого типу Галичфарм (ВП № 41391609);

- №917/1106/13 від 26.11.2013 про стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний промислово-фінансовий банк (ВП №42322681);

- №917/1218/13 від 25.01.2014 про стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний промислово-фінансовий банк (ВП №42323595);

- №917/1105/13 від 02.12.2013 про стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний промислово-фінансовий банк (ВП № 42621584);

- №18/41/11 від 20.03.2014 про стягнення заборгованості на користь ПАТ Ощадбанк, шляхом проведення публічних торгів з продажу заставлених автомобілів (ВП №43044262);

- №917/1217/13 від 03.02.2014 про стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний промислово-фінансовий банк (ВП №43091587);

- №19/193 від 11.01.2012 про стягнення заборгованості на користь ПАТ Ощадбанк (ВП №43957924); №18/2325/12 від 13.02.2014 про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Сведбанк (ВП №44843435).

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.06.2017 у справі № 917/1000/13.

Узагальнені доводи, викладені у касаційній скарзі:

- судом апеляційної інстанції не враховано наявність у зведеному виконавчому провадженні № 45314193 виконавчих документів у різних справах, розглянутих різними судами;

- електронні торги з реалізації нерухомого майна не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців;

- скаржник не надав суду доказів на підтвердження того, що боржник повідомляв органи виконавчої служби про те, що будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" по вул. Московській, 14-А у м. Кременчуці включена до статутного капіталу товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації);

- черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем;

- державним виконавцем проведені заходи примусового стягнення майна відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №917/1000/13. Прийнято до розгляду касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №917/1000/13 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" підтримує її доводи, посилаючись на те, що:

- дії державного виконавця щодо реалізації майна боржника вчинялися на підставі документів, наданих сторонами виконавчого провадження;

- державним виконавцем проведені заходи примусового стягнення майна з урахуванням процедури реалізації арештованого нерухомого майна, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження";

- боржником подані скарги на дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні і в яких об'єднано вимоги за виконавчими документами в різних справах, розглянутих різними судами.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Оскільки апеляційний господарський суд при прийнятті постанови від 11.10.2017, керувався нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 (далі - ГПК України в редакції до 15.12.2017), отже Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, перевіряє правильність застосування господарським судом процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваного судового рішення.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (із відповідними змінами та доповненнями) в межах зведеного виконавчого провадження всі виконавчі дії вчиняються в межах цього зведеного виконавчого провадження. У разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 45314193 щодо стягнення заборгованості з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь юридичних осіб за наказами, виданими Господарським судом Полтавської області.

Відповідно до положень статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається у першу чергу на кошти боржника у національній валюті та в іноземних валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-ти денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому таку інформацію невідкладно.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено обороноздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у цій частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина та матеріали, призначені для використання у виробництві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у рамках зведеного виконавчого провадження №45314193 своїми діями щодо передачі на реалізацію нерухомого майна порушив встановлений Законом України "Про виконавче провадження" порядок, а представниками Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надано доказів дотримання вищезазначеного порядку черговості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неправомірними та такими, що суперечать вимогам закону дії державного виконавця щодо виставлення на реалізацію нерухомого майна ПАТ "АвтоКраАЗ" до виявлення та звернення стягнення на кошти боржника та іншого майна, на яке згідно з законом звертається стягнення першочергово.

Оскільки дії виконавця щодо виставлення на реалізацію нерухомого майна ПАТ "АвтоКрАЗ" через порушення черговості звернення стягнення на майно та кошти боржника визнані судом апеляційної інстанції незаконними, то вимоги про визнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повторної реалізації арештованого майна ПАТ "АвтоКрАЗ" - будівлі гуртожитку № 8 загальною площею 2087,62 кв. м, що знаходяться у м. Кременчуці Полтавської області по вул. Маяковського, 9; будівлі гуртожитку № 9 загальною площею 2113,39 кв. м, що знаходиться у м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Маяковського 11/1 є також обґрунтованими.

Отже, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зазначених вимог з прийняттям нового рішення про їх задоволення.

Щодо вимог про визнання недійсною оцінки майна ПАТ "АвтоКрАЗ" будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників загальною площею 6277,1 кв. м, що знаходиться у м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Московська, 14-А, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна оцінка майна проведена у грудні 2016 року.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

З урахуванням того, що станом на момент винесення ухвали Господарського суду Полтавської області від 15.06.2017 та на момент її апеляційного перегляду строк дії спірного звіту про оцінку майна сплив, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що спірний звіт є недійсним в силу закінчення строку його дії, встановленого законом. У зв'язку з цим, судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні вимог скарги в частині визнання недійсною оцінки майна ПАТ "АвтоКрАЗ".

Крім того, відмовляючи у задоволенні скарги в частині заборони Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії в межах зведеного виконавчого провадження № 45314193 на час розгляду цієї скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи те, що відповідно до вимог вказаного Закону на виконавчу службу покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У разі, якщо сторони у виконавчому провадженні вважають, що державним виконавцем порушені вимоги Закону вони можуть у встановленому порядку подати скаргу на такі дії чи бездіяльність виконавця.

У пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимоги про заборону Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії в межах зведеного виконавчого провадження №45314193 є обґрунтованою, тому в цій частині підлягає залишенню без змін.

В пункті 9.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10. 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за змістом статті 121-2 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами. У разі подання скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, в якій об'єднано вимоги за кількома виконавчими документами в різних справах, розглянутих різними судами, господарський суд з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 ГПК має повернути таку скаргу для розділу заявником відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо.

Доводи Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наведені в касаційній скарзі стосовно того, що виходячи з п.9.12 зазначеної постанови провадження за скаргами боржника на дії державного виконавця щодо реалізації майна ПАТ "АвтоКрАЗ" підлягало припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що виходячи із заявки на реалізацію арештованого майна ВП 45314193 (№20.1/10 від 23.01.2017), виконавчою службою були направлені документи ДП "СЕТАМ" щодо проведення реалізації майна, описаного та арештованого державним виконавцем при примусовому виконанні, зокрема, й наказу № 917/1000/13 від 19.11.20013 виданого Господарським судом Полтавської області у даній справі.

Статтею 57 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності, передбачений Указом Президента України від 10.06.1997 року № 503/97.

Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Зазначений Закон офіційно був опублікований в Голос України, 2008, 10, 24.10.2008 N203, Урядовий кур'єр, 2008, 10, 01.10.2008 N 182, Офіційний вісник України, 2008, N72 (03.10.2008), ст. 2419, Відомості Верховної Ради України, 2008, N 46 (14.11.2008), ст.323 та відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень набрав чинності з 01.01.2009.

В пункті 3 Прикінцевих положень передбачено, що з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2017 - 2021 роки.

Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 1 січня 2022 року.

З урахуванням наведеного, відхиляються доводи Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наведені в касаційній скарзі стосовно того, що боржник на повідомив виконавчу службу стосовно наявності мораторія на відчуження будівель гуртожитків.

Інші доводи наведені в касаційній скарзі колегія суддів вважає також необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Окрім того, вони були розглянуті та їм було надано оцінку судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", частини 1 статті 3 і частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, застосовуються судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебували в його провадженні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008) принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (принцип юридичної визначеності), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №917/1000/13 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська