Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.01.2018 року у справі №927/84/16
Постанова КГС ВП від 14.11.2019 року у справі №927/84/16
Постанова ВГСУ від 11.05.2016 року у справі №927/84/16
Ухвала КГС ВП від 24.01.2019 року у справі №927/84/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/84/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря судового засідання - помічника судді Жили Б.В.

за участю представників: Кредитор (представник ПАТ АТ "Укргазбанк") - Авраміч В.О. (дов. №528 від 18.10.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019

(Суддя - Сидоренко А.С.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019

(Колегія суддів у складі: Грек Б.М. - головуючий, Отрюх Б.В., Остапенко О.М.)

у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стефан" ЛТД

до Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні господарського суду Чернігівської області перебуває справа № 927/84/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, визнано вимоги Головного управління ДФС у м. Києві в розмірі 1 447 721,03 грн. та 3 842,00 грн. судового збору; відхилено вимоги Головного управління ДФС у м. Києві в розмірі 1 097 280,66 грн; включено до реєстру вимог кредиторів вимоги Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 39439980) у таких сумах та з зазначеною черговістю задоволення: 3 842,00 грн. - І черга задоволення, 1 447 185,81 грн. основного платежу - ІІІ черга задоволення, 535,22 грн. штрафу - VІ черга задоволення.

3. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що частина кредиторських вимог є необґрунтованими без надання доказів, які підтверджували б факт виникнення податкового боргу, а частина кредиторських вимог заявлені з пропуском строку встановленим ст. 102 ПК України та без врахування мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

4. До Верховного Суду від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 в частині відмовлення у визнанні кредиторських вимог Державної фіскальної служби у місті Києві та винести нову постанову, якою визнати кредиторські вимоги Скаржника у повному обсязі.

5. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

5.1. Оскаржувані судові рішення не відповідають приписам ст. 236 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.

Провадження у Верховному Суді

7. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 927/84/16 за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у даній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на 11 березня 2020 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

Позиція Верховного Суду

8. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді-доповідача та пояснення учасника справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необхідність касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін, виходячи з наступного.

9. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

10. Щодо доводу касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення не відповідають приписам ст. 236 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

11. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

12. Суди попередніх інстанцій розглядаючи кредиторські вимоги Скаржника встановили наступні фактичні обставини справи:

12.1. Кредиторські вимоги податкового органу в загальній сумі становлять 2 545 001,69 грн., у т.ч. 1 955 735,93 грн. основний платіж, 66 969,14 грн. штрафні (фінансові) санкції та 522 296,62 грн. пеня, а саме:

- 1 922 252,63 грн. - заборгованість по орендній платі з юридичних осіб, у т.ч. 1 388 717,03 грн. основний платіж, 53 373,92 грн. штрафні (фінансові) санкції та 480 161,68 грн. пеня.

12.2. На підтвердження заборгованості по даному податку податковим органом подано: податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 20.02.2014, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 323 329,05 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 19.02.2015, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 57 822,83 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 19.02.2016, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 82 860,08 грн.; податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015р. № 0053751504 на суму 12 211,09 грн. (штраф); податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 № 0001404230 на суму 96 100,80 грн. (71 987,55 грн. основного платежу та 24113,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 18.02.2016р., якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 144 509,49 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 16.03.2016, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 115 272,77 грн. (114 852,49 грн. основного платежу та 420,28 грн. штрафу); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 16.03.2016, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 40 250,06 грн. (40 149,69 грн. основного платежу та 100,37 грн. штрафу); податкове повідомлення-рішення від 23.03.2016 № 0002131203 на суму 258,90 грн. (штраф); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 20.02.2015, якою визначено податкове зобов`язання в сумі 77 478,66 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 19.02.2016, якою визначено податкове зобов`язання в сумі 111 026,92 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 0000611503 на суму 394,95 грн. (штраф); податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0002021508 на суму 12 395,73 грн. (штраф); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 18.02.2016, якою визначено податкове зобов`язання в сумі 476 682,08 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 30.05.2016, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 19 851,14 грн. (19 836,57 грн. основного платежу та 14,57 грн. штрафу). За даними документами загальна сума вимог становить 1 570 444,55 грн., у т. ч. 1 520 535,41 грн. основний платіж та 49 909,14 грн. штраф.

12.3. Із заявлених податковим органом вимог, зокрема 3 464,78 грн. штрафу є такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, 530 618,09 грн. основного платежу та 49 115,02 грн. штрафу - такими, що заявлені після закінчення встановленого ст. 102 Податкового кодексу України строку. Крім того, податкові повідомлення-рішення щодо визначення суми штрафу не містять доказів їх вручення/надсилання банкруту.

12.4. 12 168,52 грн. - заборгованість по податку на нерухоме майно (житлова нерухомість), у т.ч. 2 880,99 грн. основний платіж та 9 287,53 грн. пеня.

12.5. На підтвердження заборгованості по даному податку податковим органом подано: податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік від 18.02.2015р. якою визначено податкове зобов`язання в сумі 17 906,02 грн.; податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік від 15.02.2016р. якою визначено податкове зобов`язання в сумі 2 880,99 грн.

12.6. 587 992,16 грн. - заборгованість по земельному податку, у т.ч. 562 659,45 грн. основний платіж, 13 595,22 грн. штрафні (фінансові) санкції та 11 737,49 грн. пеня.

12.7. На підтвердження заборгованості по даному податку податковим органом подано: податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 18.02.2016р., якою визначено податкове зобов`язання в сумі 6 762,38 грн.; податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0037191203 на суму 786,50 грн. (штраф); податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 № 0037211203 на суму 39,32 грн. (штраф); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 19.02.2015, якою визначено податкове зобов`язання в сумі 321,80 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 20.02.2015, якою визначено податкове зобов`язання в сумі 104 122,49 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 22.02.2016, якою визначено податкове зобов`язання в сумі 447 622,60 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 0000601503 на суму 241,13 грн. (штраф); податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0002011508 на суму 12 528,27 грн. (штраф).

12.8. За даними документами загальна сума вимог становить 572 424,49 грн., у т.ч. 558 829,27 грн. основний платіж та 13 595,22 грн. штраф.

12.9. Із заявлених податковим органом вимог, зокрема 3 830,18 грн. недоїмки є такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, 104 444,29 грн. основного платежу та 12 769,70 грн. штрафу - такими, що заявлені після закінчення встановленого ст. 102 Податкового кодексу України строку. Крім того, податкові повідомлення-рішення щодо визначення суми штрафу не містять доказів їх вручення/надсилання банкруту.

12.10. 4 103,63 грн. - заборгованість по податку на нерухоме майно (нежитлова нерухомість), у т.ч. 1 478,46 грн. основний платіж та 2 625,17 грн. пеня.

12.11. На підтвердження заборгованості по даному податку податковим органом подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік від 15.02.2016 якою визначено податкове зобов`язання в сумі 2,52 грн., яке підлягає визнанню.

12.12. Ці вимоги є поточними вимогами, оскільки виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

12.13. Вимоги в сумі 1 475,94 грн. (основний платіж) відхилено як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

12.14. Грошові вимоги кредитора в частині нарахованої пені в розмірі 522 296,62 грн. (в т.ч. і по надходженням від викидів в сумі 3 047,34 грн., рентній платі за спеціальне використання води в сумі 14 030,29 грн., транспортному податку в сумі 1 407,12 грн.) відхилено повністю, оскільки частина цих грошових вимог була заявлена поза межами передбаченого ст. 102 Податкового кодексу України строку, а інша частина цих вимог була заявлена без врахування положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів.

13. Наведені обставини стали підставою для висновку судів попередніх інстанцій про визнання кредиторських вимог Скаржника у сумі 1 447 721,03 грн. (1 447 185,81 грн. основного платежу та 535,22 грн. штрафу) з наступним включенням їх до реєстру вимог кредиторів та про відхилення грошових вимог в сумі 1 097 280,66 грн.

14. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що вказуючи про те, що оскаржувані судові рішення не відповідають приписам ст. 236 ГПК України Скаржник у касаційній скарзі не вказує ні доказів ні інших норм права, які суди попередніх інстанцій не дослідили чи не вірно застосували.

15. За змістом ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

16. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

17. У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

18. Скаржником у касаційній скарзі не наводиться спростувань висновків судів попередніх інстанцій щодо того, що частина кредиторських вимог заявлена поза межами передбаченого ст. 102 Податкового кодексу України строку, а інші частини заявлені без врахування положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів та не підтверджені доказами.

19. За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення не відповідають приписам ст. 236 ГПК України.

20. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

21. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

22. За таких обставин касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 - залишенню без змін.

23. Оскільки за результатами касаційного розгляду касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 240, 296, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 927/84/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко