Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.12.2020 року у справі №910/6085/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6085/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,

за участю секретаря Низенко В. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Суліма В. В., Гаврилюка О. М., Майданевича А. Г.

від 01.10.2020

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Національний банк України

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "АРКТИКА"

про визнання протиправними та скасування рішень

за участю представників:

від позивача: Карпінський С. В.

від відповідача: Пиріг О. В.

від третьої особи-1: Звада Р. В.

від третьої особи-2: Ярошенко А. С.

від третьої особи-3: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "АРКТИКА" про:

- визнання протиправним рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Златобанк" Славінського В. І. про віднесення до нікчемних договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2614, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "АРКТИКА" від 29.10.2014, за реєстровим номером № 3287, оформлене наказом № 279 від 13.05.2015 та повідомленням про нікчемність за вих. № 102 від
20.05.2016;

- визнання протиправним та скасування наказу Акціонерного товариства "Златобанк" № 279 від 13.05.2015 в частині віднесення до нікчемних договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2614, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "АРКТИКА" від 29.10.2014, за реєстровим номером № 3287;

- визнання протиправним та скасувати повідомлення від 20.05.2015 за вих. № 102 про нікчемність договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2614, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "АРКТИКА" від 29.10.2014, за реєстровим номером № 3287.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" Славінського В. І. про віднесення до нікчемних договору про розірвання договору іпотеки, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "АРКТИКА" 29.10.2014, оформлене наказом № 279 від 13.05.2015, як і повідомлення про нікчемність правочину за вих. № 102 від 20.05.2016, не відповідають нормам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Так, позивач зазначав, що в порушення частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент введення тимчасової адміністрації) та розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012, спірний правочин віднесено до нікчемних після відкликання банківської ліцензії - в період ліквідації, а не в період дії тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк".

Позивач також звертав увагу судів на судове рішення у адміністративній справі № 826/2184/17, яким підтверджено протиправність віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних та зобов'язано Національний банк України надати Публічному акціонерному товариству "Златобанк" строк, встановлений частиною 7 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", для проведення дій з фінансового оздоровлення.

Крім того, позивач стверджував, що такі обставини як: відсутність простроченої заборгованості за кредитними договорами Товариства з обмеженою "Торгово - логістичний комплекс "АРКТИКА", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пашківка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пашківочка" як позичальників на момент укладення договору від 29.10.2014 про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012 перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк", відсутність вимоги банку щодо погашення кредиту та відсотків за кредитом, у тому числі достроково, пролонгація кінцевого терміну повернення коштів за вказаними правочинами, а також відсутність майнових вимог у Акціонерного товариства "Златобанк" до Товариства з обмеженою "Торгово - логістичний комплекс "АРКТИКА" на момент укладення спірного договору, не можуть свідчити про відмову банку від своїх майнових вимог щодо предмета іпотеки та мати наслідком визнання такого договору нікчемним.

При цьому позивач пояснював, що укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово - логістичний комплекс "АРКТИКА" та Акціонерним товариством "Златобанк" договору від 29.10.2014 про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012 та передача предмета іпотеки в забезпечення виконання боржником зобов'язань по кредитному договору, укладеному 29.10.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово - логістичний комплекс "АРКТИКА", було зумовлено отриманням боржником кредитних коштів у Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" для погашення кредиту в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" у сумі 100 000 000,00 грн. У свою чергу віднесення уповноваженою особою Фонду гарантування вказаного договору до нікчемних безпосередньо порушує права та законні інтереси Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" тим, що позбавляє права на задоволення своїх вимог до боржника за рахунок предмета іпотеки за іпотечним договором № 876/31-1/3 від 04.11.2014.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

29.10.2010 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (далі - Товариство "Златобанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик центр "Скандинавія", назву якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово -логістичний комплекс "АРКТИКА" (далі - Товариство "ТЛК "АРКТИКА"), було укладено кредитний договір № 153/10-KL (далі - кредитний договір - 1).

21.05.2012 між Товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пашківка" (далі - Товариство "Пашківка") було укладено кредитний договір № 110/12- KL (далі - кредитний договір - 2).

Крім того, 30.05.2012 між Товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пашківочка" (далі - Товариство "Пашківочка") було укладено кредитний договір № 123/12-КLMV (далі - кредитний договір - 3).

31 травня 2012 року для забезпечення виконання вказаних вище кредитних договорів між Товариством "Златобанк" та Товариством "ТЛК "АРКТИКА" було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. за реєстровим № 2614 (далі - договір іпотеки), за умовами пункту 1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик центр "Скандинавія", які знаходяться за адресою:

Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Боршагівка, вул.

Чорновола, 46а, реєстраційний номер - 34866963, та розташовані на двох земельних ділянках, а саме: земельній ділянці площею 2.500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001 та земельній ділянці площею 2.500 га, кадастровий номер: 3222486200:04:001:0002.

У подальшому між Товариством "Златобанк" та Товариством "ТЛК "АРКТИКА" було укладений договір про розірвання договору іпотеки від 29.10.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. за реєстровим № 3287.

Відповідно до умов наведеного вище договору сторони дійшли згоди припинити дію договору іпотеки (пункт 1) та визначили, що даний договір є підставою для зняття заборони відчуження, накладеної на підставі договору іпотеки, посвідченого
31.05.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. за реєстровим № 2614, та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зняття заборони відчуження та запису про реєстрацію припинення іпотеки (пункт 7 договору).

04.11.2014 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України"- та позичальником - Товариством "ТЛК "АРКТИКА" - був укладений кредитний договір № 876/31/1, що діє із змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами № 1 від 29.12.2014, № 2 від 20.04.2015, № 3 від
03.08.2015, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 100 000 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання кредитного договору № 876/31/1 від 04.11.2014 між Товариством "ТЛК "АРКТИКА" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір № 876/31/1-3, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик центр "Скандинавія", які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Боршагівка, вул. Чорновола, 46а, реєстраційний номер - 34866963, та розташовані на двох земельних ділянках, а саме: земельній ділянці площею 2.500 га, кадастровий номер undefined та земельній ділянці площею 2.500 га, кадастровий номер: undefined.

05.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛК "АРКТИКА" звернулося до голови правління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" листом за вих. № 05/1 з проханням надати транш у сумі 100 000 000,00

грн згідно кредитного договору № 876/31/1 від 04.11.2014 на рефінансування заборгованості за кредитним договором № 153/10-KL від 29.10.2010, укладеним між Товариством "ТЛК "АРКТИКА" та Товариством "Златобанк", за результатами розгляду якого Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" сплачено на користь Товариства "Златобанк" кошти у сумі 100 000 000,00 грн в якості погашення кредиту по кредитному договору № 153/10-KL від 29.10.2010.

13.02.2015 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у Акціонерного товариства "Златобанк" № 30 на підставі постанови правління Національного банку України № 105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Златобанк" Славінського Валерія Івановича, а
12.05.2015 правлінням Національного банку України прийнято постанову № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк".

13.05.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" Славінським В. І. прийнято рішення, оформлене наказом № 279 від
13.05.2015, відповідно до якого договір про розірвання договору іпотеки від
31.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2614, укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛК "АРКТИКА" 29.10.2014, віднесено до нікчемних правочинів на підставі пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У травні 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" Славінським В. І. повідомленням від 20.05.2015 № 102, адресованим Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЛК "АРКТИКА", Товариству з обмеженою відповідальністю "Пашківочка", Товариству з обмеженою відповідальністю "Пашківка", повідомлено про нікчемність договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2614, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛК "АРКТИКА" 29.10.2014.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/6085/17 позов задоволено повністю. Визнано протиправним рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Златобанк" Славінського В. І. про віднесення до нікчемних договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2614, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛК " АРКТИКА" від 29.10.2014, за реєстровим номером № 3287, оформлене наказом № 279 від 13.05.2015 та повідомленням про нікчемність за вих. № 102 від 20.05.2016.

Визнано протиправним та скасовано наказ Акціонерного товариства "Златобанк" № 279 від 13.05.2015 в частині віднесення до нікчемних договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2614, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛК "АРКТИКА" від 29.10.2014, за реєстровим номером № 3287. Визнано протиправним та скасовано повідомлення від
20.05.2015 за вих. № 102 про нікчемність договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2614, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛК "АРКТИКА" від 29.10.2014, за реєстровим номером № 3287. Крім того, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 4800,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції посилався на те, що Публічне акціонерне товариство "Златобанк" не відмовлявся від майнових прав за договором від 29.10.2014 про розірвання договору іпотеки, а виключно здійснив заміну одних забезпечувальних заходів на інші в аналогічному обсязі, яких достатньо для покриття ризиків банку, у зв'язку з чим підстави для застосування до спірного договору положень пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відсутні.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що судове рішення у справі № 826/2481/17, яким підтверджено протиправність віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних, належним чином не захищає права позивача, у зв'язку з чим справедливим та розумним захистом є скасування оскаржуваних Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" рішень.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 910/6085/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/6085/17 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 року у справі № 910/6085/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Цим же судовим рішенням судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладено на позивача та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" 2400,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права позивача не можуть бути порушені внаслідок прийняття уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" рішення про віднесення правочину до нікчемних та надсилання повідомлення про це, оскільки таке рішення не підлягає примусовому виконанню та не створює для позивача ніяких наслідків, а інших доводів щодо порушення прав Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" наведено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи.

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 910/6085/17 на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 910/24198/16 та Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/24402/16, за яким позовні вимоги про скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочину нікчемним у формі наказу та повідомлення не підлягають розгляду в судах, у тому числі господарських, з огляду на обмежену сферу застосування таких внутрішніх документів.

Скаржник наголошує, що відсутній будь-який правовий механізм захисту прав позивача як позичальника до вирішення судового спору між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛК "АРКТИКА" - щодо застосування наслідків недійсного правочину. Тобто висновки Верховного Суду, застосовані судом апеляційної інстанції, обмежують право позивача на захист у суді та ставлять у стан правової невизначеності, що полягає у залежності від внутрішнього волевиявлення сторін спірного правочину - згоди або незгоди контрагента Публічного акціонерного товариства "Златобанк" з нікчемністю правочину та його наслідками.

24.02.2021 до Верховного Суду надійшли пояснення Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у яких вони просять в задоволенні касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відмовити, постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Склад суду у даній справі визначений згідно з витягом з протоколу розподілу судової справи між суддями від 08.12.2020, наявного у в матеріалах справи.

У судове засідання, призначене на 04.03.2021, з'явились представники сторін, представник Національного банку України та представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "АРКТИКА" не з'явилось, було своєчасно та належним повідомлене про дату, час та місце проведення судового засідання. З огляду на те, що участь представника третьої особи- 3 у судовому засіданні не є обов'язковою, колегією суддів прийнято рішення про проведення судового засідання за його відсутності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

В силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" оспорюється відмова у задоволенні позовних вимог з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/24402/16, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання протиправним рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Златобанк" Славінського В. І. про віднесення до нікчемних договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, оформленого наказом Акціонерного товариства "Златобанк" № 279 від 13.05.2015 в частині віднесення до нікчемних договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012 та повідомлення від
20.05.2015 про нікчемність договору про розірвання договору іпотеки від
31.05.2012.

Правила для віднесення правочинів до недійсних визначені нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, нікчемний правочин є недійсним у силу прямої пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за фактом наявності певної умови (обставини).

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В силу приписів частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана виявляти правочини, які є нікчемними в силу вимог (на підставі) закону.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у пункту 4 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Отже, відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. За змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такий правочин є нікчемним з моменту укладення.

З оскаржуваного позивачем рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що суд при вирішенні спору у цій справі керувався висновками щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16 та постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/24402/16.

Необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, на думку скаржника, пояснюється обмеженням його права на захист у суді як позичальника та ставить у стан правової невизначеності, що полягає у залежності від внутрішнього волевиявлення сторін спірного правочину - згоди або незгоди контрагента неплатоспроможного банку з нікчемністю правочину та застосуванням його наслідків.

Іншого обґрунтування необхідності відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16 та Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.10.2018 у справі № 910/24402/16, касаційна скарга не містить.

В силу приписів статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Північний апеляційний господарський суд зазначив, що за результатами проведеної на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірки виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи Банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону і дії уповноваженої особи щодо виявлення нікчемності правочину та повідомлення про це сторін не є підставою для застосування таких наслідків чи для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, у іншої сторони правочину, віднесеного Фондом до нікчемних.

При цьому повідомлення Фонду є інформативним документом, а наказ - внутрішнім розпорядчим документом банку як суб'єкта господарювання, виданим керівником банку в межах своїх повноважень, у зв'язку з чим права позивача не можуть бути порушені внаслідок прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про віднесення правочину до нікчемних та надсилання повідомлення про це, а заявлені позовні вимоги жодним чином не відновлюють прав позивача у випадку неможливості задоволення своїх вимог до боржника за рахунок предмета іпотеки.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд вважає, що суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від
16.05.2018 у справі № 910/24198/16 та Верховного Суду у постанові від 24.10.2018 у справі № 910/24402/16, дійшов правильного висновку про те, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення у формі наказу та повідомлення про нікчемність договорів є невірно обраним способом захисту позивачем своїх прав, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи відсутність обґрунтованих підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, беручи до уваги те, що місцевий господарський суд у цій справі допустив неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції правильно з дотриманням норм процесуального права скасував рішення Господарського суду міста Києва від
21.06.2018 у справі № 910/6085/17 та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень здійснюється Верховним Судом виключно в межах доводів касаційної скарги.

Жодних інших аргументів та/або обставин, які могли б стати підставами для скасування постановленого у справі рішення суду апеляційної інстанції, скаржником у касаційній скарзі не наведено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції за результатами перегляду в апеляційному порядку позову Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Златобанк" Славінського В. І. про віднесення до нікчемних договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, оформленого наказом Акціонерного товариства "Златобанк" № 279 від 13.05.2015 в частині віднесення до нікчемних договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012 та повідомлення від
20.05.2015.

Доводи відповідача у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, а наведена ним підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, у зв'язку з чим Касаційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 910/6085/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець