Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.01.2021 року у справі №911/1060/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1060/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В. П. (головуючий), Булгакової І. В. і Львова Б. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О. В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Лисенка В. О.,

відповідача - комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради - Пономаренко Н. О.,

розглянув касаційну скаргу комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (далі - Підприємство)

на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2020 (суддя Горбасенко П. В. ) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 (головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Пашкіна С. А. і Поляк О. І.)

зі справи № 911/1060/20

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

до Підприємства

про стягнення 1 449 136,67 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 1 449 136,67 грн., з яких: 868 400,62 грн. пені, 460 150,30 грн. "інфляційних втрат" та 120 585,75 грн. - 3 % річних.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 21.12.2015 №1084/16-ТЕ-17 (далі - Договір) у частині несвоєчасної оплати за отриманий природний газ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Київської області від 10.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020: позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Компанії 86 840,06
грн. пені, 460 150,30 грн. "інфляційних втрат", 120 585,75 грн. - 3 % річних та 21 737,05 грн. судового збору; у задоволенні решти вимог про стягнення пені відмовлено.

4. Прийняті судові акти мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено порушення відповідачем умов Договору та здійснення оплати за отриманий природний газ з простроченням, тому позовні вимоги щодо стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, 3% річних, "інфляційних втрат" та пені, нарахованих за період прострочення, є обґрунтованими. Місцевим господарським судом задоволено клопотання відповідача про зменшення пені на 90% з посиланням на наявність підстав, визначених статтею 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Підприємство у касаційній скарзі зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та не дотримані норми процесуального права і просить: скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 911/1060/20; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; відшкодувати за рахунок позивача понесені відповідачем судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у сфері застосування позовної давності в аспектах:

- підставності застосування або незастосування позовної давності, встановленої договором, до вимог, які сформовані позивачем поза межами такого договору;

- підставності настання для боржника правової відповідальності відповідно до договору, якщо її отримання обумовлене договірними обов'язками кредитора, які він не вчиняв.

Зокрема, скаржник вказує, що згідно з погодженим сторонами Договору порядком для виконання пункту 6.4 Договору в частині черговості зарахувань платежів, щоб таке зарахування відбулося, необхідним є визначення позивачем розміру та періоду нарахування пені та інших санкцій, виставлення рахунка для їх оплати згідно з положеннями пункту 6.3.4 Договору, а в разі їх неоплати та утворення заборгованості у позивача виникало право першочергового зарахування отриманих від відповідача коштів у погашення такої заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що позивач у період дії Договору не вчиняв дій на виконання пунктів
6.3.4 і 6.4 Договору, у зв'язку з чим боржник не міг виконати свого обов'язку зі сплати штрафних санкцій на його умовах. Бездіяльність позивача із зарахування коштів у рахунок погашення штрафних санкцій свідчить про відсутність його волевиявлення щодо реалізації свого права на отримання штрафних санкцій на умовах та в період дії Договору. Враховуючи положення Договору та пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України, відповідач вважає, що договірний обов'язок відповідача зі сплати пені, "інфляційних втрат" та 3 % річних припинився з моменту припинення дії Договору. Згідно з наданими позивачем розрахунками дія Договору в частині повного проведення розрахунків припинена 28.02.2017. Тобто на момент припинення дії Договору та на момент подання позову до суду договірне право позивача на отримання пені, "інфляційних втрат", 3 % річних відповідачем порушене не було, отже, не потребувало судового захисту.

Враховуючи особливості індивідуальних правових норм Договору (пунктів 6.3.4,6.4, підпункту 1 пункту 7.4), їх невиконання позивачем у період дії Договору, припинення розрахунків за Договором, відповідач вважає, що предмет спору виник поза межами Договору, в його основу покладена правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань, передбачена законом, а не договором. Відтак реалізація права на отримання від відповідача такої відповідальності повинна реалізовуватися в межах, встановлених актом цивільного законодавства, тобто в межах позовної давності, встановленої законом, а не договором.

7. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного:

- у пункті 7.4 постанови Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 904/5417/18 стосовно обов'язку у сторін договору виконувати всі погоджені ними умови договору, які в силу пункту 1 статті 628 ЦК України становлять зміст договору;

- у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 щодо необхідності з'ясування судами характеру господарського правопорушення та підстав його виникнення для правомірного застосування відповідальності за вчинене правопорушення;

- у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 372/2937/16-ц про обов'язок суду щодо застосування позовної давності за наявності правових підстав.

8. Скаржник вказує, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді подібних справ № 911/1128/20 та № 911/1189/20.

9. Рішення у даній справі має для скаржника як постачальника соціально значущих послуг виняткове значення, оскільки впливатиме на формування в майбутньому взаємовідносин з позивачем на основі законодавчо визначених та збалансованих правових інтересів постачальника та споживача газу задля можливості подальшого функціонування та забезпечення безперебійного теплопостачання усім споживачам регіону.

Доводи іншого учасника справи

10. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відповідно до умов укладеного Компанією (постачальник) та Підприємством (споживач) Договору:

- постачальник зобов'язався поставити споживачеві в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року природний газ, а споживач - оплатити його на умовах договору (пункт 1.1);

- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.4);

- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця та до 25-го числа включно (пункт 6.1 у редакції додаткової угоди від 31.03.2016 № 3);

- за наявності заборгованості у споживача за договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (пункт 6.3.3);

- оплата інших платежів (пені, штрафи, судові збори, інфляційні втрати тощо), крім суми основного боргу, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника (пункт 6.3.4);

- у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості (пункт 6.4);

- у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (пункт 8.2);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (пункт 10.3);

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.04.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12 договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2016 № 3).

12. На виконання умов Договору постачальник за період з січня 2016 року по квітень 2016 року поставив, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 7 961 304,73 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від
31.01.2016 на суму 3 235 595,24 грн., від 29.02.2016 на суму 2 464 675 грн., від
31.03.2016 на суму 2 075 565,77 грн., від 30.04.2016 на суму 185 468,72 грн.

13. Відповідачем здійснено розрахунок за отриманий природний газ на суму 7 961
304,73 грн. з простроченням платежів, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

За умовами Договору споживач зобов'язаний був здійснити розрахунок за отриманий природний газ по актах приймання-передачі природного газу до 14 (до внесення змін у Договір додатковою угодою від 31.03.2016 № 3) та до 25 числа місяця (з
01.04.2016 року після внесення змін у пункт 6.1), наступного за місяцем поставки газу.

14. У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за Договором позивачем за період з 16.02.2016 по 25.11.2016 нарахована відповідачу пеня в сумі 868 400,62 грн. та 460 150,30 грн. "інфляційних втрат" і 120 585,75 грн. - 3 % річних за період прострочення з 16.02.2016 по 27.02.2017.

15. Нараховані позивачем 868 400,62 грн. пені, 460 150,30 грн. "інфляційних втрат" та 120 585,75 грн. - 3 % річних за загальний період прострочення з
16.02.2016 по 27.02.2017 є такими, що ґрунтуються на умовах Договору та нормах законодавства України.

16. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.

Врахувавши, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вирішив зменшити розмір пені на 90 % до 86 840,06 грн.

17. Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності щодо заявлених вимог є помилковими і зроблені без урахування пункту 10.3 Договору, яким сторони домовилися збільшити позовну давність на вимоги кредитора до 5-ти років.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

18. ЦК України:

стаття 256:

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;

стаття 257:

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;

частина перша статті 259:

- позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі;

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

стаття 509:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

стаття 526:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частина перша статті 598:

- зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом;

стаття 599:

- зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

стаття 610:

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

пункт 3 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

частина перша статті 627:

- відповідно до ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

стаття 629:

- договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

19. Встановивши неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором у частині своєчасного здійснення розрахунків за отриманий природний газ, перевіривши заявлені до стягнення суми "інфляційних витрат", 3% річних, пені та наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, заявлених у межах збільшеної сторонами умовами Договору позовної давності.

20. Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування прийнятих судових рішень, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що в даному випадку позивач звернувся з позовом за захистом свого порушеного права про стягнення пені, 3% річних та "інфляційних витрат" через неналежне виконання відповідачем зобов'язань (із своєчасної оплати отриманого природного газу), які виникли з укладеного сторонами Договору.

Тобто між сторонами даної справи виникли правовідносини на підставі Договору, а предметом спору в цій справі є наявність або відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності, встановленої Договором та законом, за порушення, яке виникло через неналежне виконання відповідачем умов такого Договору в частині прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем не доведено, що предмет спору виник поза межами Договору, а порушення позивачем порядку черговості зарахування платежів, передбаченої пунктом 6.4 Договору, не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої Договором та законом за порушення виконання зобов'язання, яке виникло з Договору, в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що до заявлених позовних вимог слід застосовувати збільшену позовну давність, визначену сторонами пунктом 10.3 Договору (5 років).

21. Враховуючи зазначене у пункті 20 даної постанови, у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування норм права у сфері застосування позовної давності в аспектах: підставності застосування або незастосування позовної давності, встановлених договором, до вимог, які сформовані позивачем поза межами такого договору; підставності настання для боржника правової відповідальності відповідно до договору, якщо її отримання обумовлене договірними обов'язками кредитора, які він не вчиняв.

22. Доводи касаційної скарги, зазначені у пункті 7 цієї постанови, відхиляються Верховним Судом, оскільки відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.07.2020 зі справи №904/5417/18 та від 10.12.2019 зі справи № 904/4156/18, тому що в даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різною оцінкою судами у кожному конкретному випадку.

В іншій справі № 372/2937/16-ц, на постанову Верховного Суду в якій від
18.12.2019 посилається скаржник, рішення суду апеляційної інстанції було скасовано Верховним Судом повністю з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідних справ, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду цієї справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судом апеляційної інстанції обставин і доказів зі справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки в ній.

23. Інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, спростовуються наведеним у даній постанові та зводяться до невірного тлумачення скаржником норм права. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Звертаючись з касаційною скаргою, Підприємство не спростувало висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятих судових рішення.

26. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін за відсутності визначених законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

27. Понесені Підприємством у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 10.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 зі справи № 911/1060/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов