Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.08.2019 року у справі №920/836/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/836/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, І. Д. Кондратова

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019р.

у складі колегії суддів: С. І. Буравльов- головуючий, С. А. Пашкіна, М. А.

Руденко

та на рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2019р.

суддя: Н. О. Спиридонова

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Іскра";

2. Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 548 248,33 грн. за участю представників учасників:

позивача: Кучменко С. В.

відповідача-1: Мазнєва С. Г.

відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронта" (далі - ТОВ "Агронта", позивач) звернулося з позовом до приватного акціонерного товариства "Іскра" (далі - ПрАТ "Іскра", відповідач-1) та приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс" (далі - ПрАТ "Іскра Плюс", відповідач-2) про стягнення 1 113 134,40 грн заборгованості за договором поставки, 124 480,94 грн - пені; 242 663,30 грн - інфляційних втрат та 67 969,69 грн 3 % - річних.

Позов мотивовано тим, що відповідач-2 станом на день звернення з позовом не задовольнив вимоги позивача, позивач не отримав від відповідача-2 ні сплати боргу, ні відповіді на вимогу протягом року (відповідач-2 повинен був провести розрахунок з позивачем ще у грудні 2016 року після передачі йому кредиторської заборгованості за розподільчим балансом при реорганізації), тому у позивача є всі підстави пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність - відповідача-1, внаслідок чого позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості з відповідачів.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.02.2019р. у справі №920/836/18 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права та інтересу не відповідає способам звернення за захистом до суду встановленим в законі, тому наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена суду у встановленому порядку.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до змісту передавального акта від
27.12.2016р. та додатку 7 до нього сторони погодили поточні зобов'язання перед ТОВ "Агронта", однак не вказали номер та дату договору на підставі якого виникла заборгованість, тобто відсутні підстави вважати, що до ПрАТ "Іскра Плюс" перейшли зобов'язання зі сплати заборгованості саме за договором поставки №АГРОНТА - І/2016-05-23 від 23.05.2016р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ПрАТ "Іскра" залишається основним боржником перед ТОВ "Агронта" у спірних правовідносинах.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019р. у справі №920/836/18 рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2019р. скасовано частково та прийнято в цій частині нове рішення. Викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 41049854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" (03022, м. Київ, вул. Ломносова, 26, кв. 27, код ЄДРПОУ 36885811) 1 113 134,40 грн заборгованості, 124 480,94 грн - пені, 242
663,30 грн -інфляційних втрат, 67 969,69 грн - 3 % річних та 23 223,73 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. У задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства "Іскра" відмовити повністю".

Стягнуто з ПрАТ "Іскра Плюс" на користь ТОВ "Агронта" 34 835,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову обґрунтовано нормами чч. 1, 2, 3 ст. 109 Цивільного кодексу України.

Постанова мотивована тим, що за результатами виділу ПрАТ "Іскра Плюс" є основним боржником, тоді як ПрАТ "Іскра" - особа, з якої здійснено виділ, є субсидіарним боржником за спірним зобов'язанням в силу вимог ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України, що унеможливлює задоволення позовних вимог кредитора - позивача до обох відповідачів одночасно, оскільки субсидіарна відповідальність боржників, на відміну від солідарної відповідальності, носить взаємовиключний характер, тобто задоволення вимог до основного боржника виключає одночасну відповідальність за таким зобов'язанням субсидіарного боржника.

Суд апеляційної інстанції зазначаючи про те, що ПрАТ "Іскра" набув статусу субсидіарного боржника, а ПрАТ "Іскра Плюс" - основного боржника, дійшов висновку про наявність у позивача права задовольнити свої вимоги лише за рахунок основного боржника - ПрАТ "Іскра Плюс", в той час, як вимоги позивача до ПрАТ "Іскра" не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, посилається на норми ст. 549 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України та п. 5.2 договору поставки.

Крім того, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок розміру нарахованої позивачем пені, встановив, що розмір пені, яка підлягає стягненню, є більшим, ніж просить стягнути позивач. Однак, враховуючи, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, задовольнив позов в частині стягнення пені, яка нарахована позивачем за період з 18.10.2016р. по
20.04.2017р., у розмірі 124 480,94 грн.

Судом апеляційної інстанції відхилено заяву ТОВ "Агронта" про відмову від позову в частині стягнення з ПрАТ "Іскра Плюс", як основного боржника, 1 113 134,40 грн боргу, 124 480,94 грн пені, 242 663,30 грн інфляційних втрат та 67 969,69 грн 3% річних, оскільки позивач, фактично, не відмовляється від всіх або частини позовних вимог, а лише вказує на те, що належним відповідачем у даному спорі має бути виключно ПрАТ "Іскра". При цьому, з поданої заяви не вбачається, що ТОВ "Агронта" просить не розглядати якусь частину заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості та відмовляється від неї.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Агронта" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019р. у справі №920/836/18 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ПрАТ "Іскра", як субсидіарного боржника, на користь ТОВ "Агронта" 1 113 134,40 грн боргу, 124 480,94 грн - пені, 242
663,30 грн - інфляційних втрат та 67 969,69 грн 3% - річних.

Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема п. 1 ч. 2 ст. 46, ст.ст. 47, 78, 191, 231, ч. 1 ст. 274 ГПК України.

Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції повинен був прийняти відмову від позову до ПрАТ "Іскра Плюс" та закрити провадження у справі в частині позову ТОВ "Агронта" до ПрАТ "Іскра Плюс".

Позивач зазначає, що ПрАТ "Іскра Плюс" до якого в результаті виділу за розподільчим балансом перейшло зобов'язання ПрАТ "Іскра" перед ТОВ "Агронта", протягом більше двох років ні в добровільному, ні після пред'явлення вимог
08.11.2017р. та 04.07.2018р., ні після подання цього позову, не сплатило вказаної заборгованості.

Також, позивач посилається на норми ч.ч. 1, 2 ст. 619 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

4. Позиції інших учасників справи

У запереченнях про відкриття касаційного провадження ПрАТ "Іскра" вказує на те, що постанова апеляційного господарського суду відповідає правовому висновку викладеному в постанові Верховного суду від 22.05.2019р. у справі № 920/369/17 та не підлягає перевірці Верховним Судом на предмет правильності застосування зазначеної норми матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Іскра" просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019р. у справі №920/836/18 - без змін.

Відповідач-1 наголошує на тому, що з 26.12.2016р. ПрАТ "Іскра Плюс" набув статусу основного боржника за зобов'язаннями перед позивачем, що є предметом у даній справі, а ПрАТ "Іскра", відповідно, набув статусу субсидіарного боржника за цими зобов'язаннями перед позивачем.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

23 травня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агронта" (постачальник) та приватним акціонерним товариством "Іскра" (покупець) укладено договір поставки №АГРОНТА-І/2016-05-23 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві мінеральні добрива та іншу продукцію (товар) партіями, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов'язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору.

Згідно з п. п. 3.1,3.2 договору вартість цього договору складає грошову суму, яка розраховується з урахуванням податку на додану вартість та конкретизується у додатках до цього договору. Загальна сукупна вартість товару, вказана в додатках до цього договору складає суму цього договору.

Як передбачено п. 3.4 договору, оплата за кожну окрему партію товару здійснюється покупцем на умовах, вказаних у відповідних додатках та специфікаціях до цього договору, у повному обсязі, та у відповідності до можливих змін, що вказані в пункті 3.3 договору.

Відповідно до п. п. 3.5,3.6 договору основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками - специфікаціями до договору з урахуванням положень, визначених цим розділом договору, та можуть передбачати як повну, так і часткову передплату за товар грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок позивача до фактичного відвантаження товару з оплатою решти вартості товару з відстроченням платежу. Зобов'язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними в повному обсязі та в строк, з моменту зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у специфікації, та кореговані у відповідності до розрахунків, наведених у актах до відповідних специфікацій.

Згідно з п. 4.3 договору кожна партія товару у відповідності із специфікацією має бути поставлена постачальником у місце поставки протягом 15 робочих днів з дати зарахування покупцем на поточний рахунок постачальника грошової суми, вказаної у відповідній специфікації до цього договору у обумовленому у ній обсязі.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого товару за кожний день прострочення оплати.

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору поставки позивач здійснив поставку товару відповідачу-1 на загальну суму у розмірі 1 113 134,40
грн, що підтверджується видатковою накладною № 35 від 24.05.2016р., податковою накладною № 25 від 24.05.2016р.

Однак, ПрАТ "Іскра" в порушення умов укладеного договору не оплатило зазначену заборгованість за поставлений товар.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018р. у справі №920/364/17 скасовано рішення господарського суду Сумської області від
15.05.2017р. та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Агронта" до ПрАТ "Іскра" про стягнення заборгованості у розмірі 1 113 134,40 грн та 126
383,94 грн - пені, 86 824,49 грн - інфляційних втрат та 19 571,21 грн - 3% річних відмовлено.

Указана вище постанова мотивована тим, що наявність простроченої заборгованості за договором поставки №АГРОНТА-І/2016-05-23 у заявленому до стягнення розмірі не заперечується ПрАТ "Іскра" - особа, з якої здійснено виділ і є субсидіарним боржником та ПрАТ "Іскра Плюс" - особа, що створена в результаті виділу і є основним боржником, ПрАТ "Іскра" несе тільки субсидіарну відповідальність, тоді як ПрАТ "Іскра Плюс" є основним божником, однак ТОВ "Агронта" заперечувало проти залучення ПрАТ "Іскра Плюс" як другого відповідача за ініціативою суду та звернення матеріально-правової вимоги до ПрАТ "Іскра Плюс".

Під час розгляду справи № 920/364/17 судами встановлено, що заборгованість ПрАТ "Іскра" у розмірі 1 113 134,40 грн перед ТОВ "Агронта" за розподільчим балансом була передана до ПрАТ "Іскра Плюс ", яке виділено з ПрАТ "Іскра" відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Іскра" (протокол №28/07/2016 33А від 28.07.2016р. ).

Вказаним рішенням загальних зборів з ПрАТ "Іскра" було виділено ПрАТ "Іскра Плюс" із передачею йому згідно розподільчого балансу частини майна, прав та обов'язків ПрАТ "Іскра ", без припинення ПрАТ "Іскра".

Позачерговими загальними зборами акціонерів ПрАТ "Іскра" (протокол № 10/10/2016 від 10.10.2016р. ) прийнято рішення про затвердження розподільчого балансу у зв'язку з виділенням з ПрАТ "Іскра" ПрАТ "Іскра Плюс". Заборгованість ПрАТ "Іскра" перед ТОВ "Агронта" в розмірі 1 113 134,40 грн передана за розподільчим балансом до ПрАТ "Іскра Плюс".

Суд, посилаючись на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого ПрАТ "Іскра Плюс ", є правонаступником ПрАТ "Іскра", дійшов висновку про завершення реорганізації акціонерного товариства (ПрАТ "Іскра").

Оскільки ПрАТ "Іскра Плюс" не сплатив борг, не надав відповіді на вимоги ТОВ "Агронта", хоча мав провести оплату за товар ще в грудні 2016 року (після передачі йому кредиторської заборгованості за розподільчим балансом при реорганізації ПрАТ "Іскра ") ТОВ "Агронта" вважаючи наявність підстав для пред'явлення вимоги до особи, яка несе субсидіарну відповідальність - ПрАТ "Іскра", звернулося з відповідним позовом до суду.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 525 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Статтями 525 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У частині 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи (праводавця) до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб'єктивних прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого відбувається через набуття суб'єктивного права чи суб'єктивного обов'язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв'язок між набутими суб'єктивними правами і обов'язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.

Правонаступництво відбувається, зокрема, у разі виділу юридичної, за умови переходу до такої особи прав та обов'язків материнської особи. Зазначене закріплюється у розподільчому балансі.

При реорганізації юридичної особи у формі виділу відбувається відокремлення з її складу однієї чи кількох юридичних осіб, при цьому сама реорганізована юридична особа фактично продовжує існувати і після завершення процесу такої реорганізації.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Таким чином ч. 3 ст. 109 зазначеного Кодексу передбачено, зокрема, субсидіарну (додаткову) відповідальність юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до новоствореної юридичної особи.

За змістом ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства" виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна прав та обов'язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом.

Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.

Статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.

Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред'явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред'явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.

У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

Ці положення підлягають застосуванню коли на момент пред'явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

У розумінні положень цивільного законодавства суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов'язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний).

Як встановлено судом апеляційної інстанції реорганізація ПрАТ "Іскра" є завершеною.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це зокрема офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Офіційним визнанням змін, які відбуваються у зв'язку з виділом з юридичної особи іншої юридичної особи і пов'язані з переходом прав та обов'язків до створеної юридичної особи, слід вважати державну реєстрацію змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

У цьому випадку виділ у значенні переходу (ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України), який саме має значення для третіх осіб - кредиторів на відміну від самого лише факту створення юридичної особи, вважатиметься завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника, як це передбачено ч. 4 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ "Іскра Плюс", є правонаступником ПрАТ "Іскра".

Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи заборгованість з відповідача-2 вказав на те, що ПрАТ "Іскра" набув статусу субсидіарного боржника, а ПрАТ "Іскра Плюс" - основного боржника, що відповідає положенням ч. 3 ст. 109 та ч. 1, 2 ст. 619 ЦК України, тому позивач має право задовольнити свої вимоги лише за рахунок основного боржника - ПрАТ "Іскра Плюс".

Разом з тим, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою норми ч. 2 ст.619 ЦК України, відповідно до якої до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач-2 станом на день звернення з позовом не задовольнив вимоги позивача, позивач не отримав від відповідача-2 ні сплати боргу, ні відповіді на вимогу протягом року (відповідач-2 повинен був провести розрахунок з позивачем ще у грудні 2016 року після передачі йому кредиторської заборгованості за розподільчим балансом при реорганізації).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ "Іскра Плюс" заборгованості, лише зазначив, що Харківським апеляційним господарським судом у справі №920/364/17 встановлено факт наявності простроченої заборгованості за договором №АГРОНТА-І/2016-05-23 від 23.05.2016, яка не заперечується ПрАТ "Іскра" та визнана ПрАТ "Іскра Плюс" та обмежився посиланням на те, що ПрАТ "Іскра Плюс" є основним боржником.

Однак, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що ПрАТ "Іскра" не вибуло із зобов'язання у правовідносинах, щодо яких виник спір у господарській справі №920/836/18, а залишилося в ньому як субсидіарний боржник, не досліджено чи надавалася відповідачем-2 відповідь на пред'явлені позивачем вимоги, щодо сплати заборгованості та не проаналізовано дій відповідача-2, чи можна кваліфікувати дії (або бездіяльність) відповідача-2 як відмову задовольнити вимогу кредитора.

Таким чином висновки апеляційного господарського суду щодо стягнення заборгованості з відповідача-2 є передчасними.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції припустився порушення вимог ч. 5 ст. 236 ГПК України стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до вказаного суду.

Верховним Судом відхилено посилання на правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 22.05.2019р. у справі № 920/369/17 про те, що задоволення вимог до основного боржника виключає одночасну відповідальність за таким зобов'язанням субсидіарного боржника, оскільки у справі №920/836/18 суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про стягнення заборгованості саме з основного боржника.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати оцінку спірним правовідносинам у контексті норм ст. 619 ЦК України та встановити хто саме (зважаючи на обставини справи і положення чинного законодавства) має відповідати у спірному зобов'язанні, і в залежності від встановленого та відповідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково, а справа направляється на нових розгляд, згідно зі ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат зі справи, має здійснити суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019р. у справі №920/836/18 скасувати.

Справу №920/836/18 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова