Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.04.2020 року у справі №910/4790/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4790/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 (судді:

Ткаченко Б. О. - головуючий, Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М. ) і рішення Господарського суду міста Києва (суддя Ягічева Н. І.) від 12.09.2019 у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик"

про відшкодування 25 223,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "СК "Українська страхова група") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" (далі - ТОВ "Транс-Логістик") про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 25 223,89 грн, з яких 24 503,30 грн - непокрита вартість ремонту транспортного засобу, 568,47 грн - інфляційні втрати і 161,12 грн - 3 % річних.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивач згідно з умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 05.05.2017 № 28-2107-17-00082, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Елме Транс Україна" (далі - ТОВ "Елме Транс Україна") здійснив виплату страхового відшкодування власникові автомобіля "Volvo FH", державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Отже, згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Транс-Логістик", заперечуючи проти її задоволення, зазначило про включення до суми страхового відшкодування вартості матеріалів і запчастин стосовно яких немає причинно-наслідкового зв'язку між їх заміною (встановленням) і наслідками дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Отже, сума 31 793,07 грн не може бути відшкодувана в порядку регресу.

Відповідач акцентує, що з урахуванням виплати Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" (далі - ПрАТ "СК "Перша") 100 000,00 грн відшкодування на підставі договору страхування позивач немає права регресу, і фактично на підставі розрахунків зобов'язаний повернути частину коштів ПрАТ "СК " Перша" у сумі 7 289,77 грн.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Транс-Логістик" на користь ПрАТ "СК " Українська страхова група" 24 503,30 грн відшкодування шкоди в порядку регресу, 161,12 грн - 3 % річних, 362,28 грн збитків від інфляції, 1 905,00 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач є особою, відповідальною за заподіяну шкоду як власник джерела підвищеної небезпеки - субсидіарно, у розмірі, не покритому лімітом відповідальності, а саме у сумі 24 503,30 грн, яка становить різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, відшкодованою позивачеві ПрАТ "СК "Перша".

При цьому, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 568,47 грн і 3 % річних у сумі 161,12 грн, суди дійшли висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 362,28 грн у зв'язку із неправильним визначенням позивачем періоду нарахування та про задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 161,12 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Транс-Логістик" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи звернення з касаційною скаргою положеннями підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій відступили від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 (пункт 4.36), стосовно того, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди у разі виникнення спору щодо визначення такого розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, взяли до уваги рахунок станції технічного обслуговування, а не акт виконаних робіт, який фактично підтверджує вартість реального збитку, сформовавши у такий спосіб нову правову позицію, яка повністю суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, у пунктах 4.36-4.37 постанови від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

Заявник касаційної скарги зауважує, що у відзиві на позовну заяву звертав увагу на надані позивачем докази, а саме на рахунок на оплату від 04.05.2018 № LT-DP1801330 та на акт виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів від 12.07.2018 № ST-DP702030. Так, рахунок на оплату та факт його оплати не є доказом виконання робіт і встановлення запасних частин, на відміну від акта виконаних робіт. Позивач не надав роздруківки податкової накладної, яку мав зареєструвати та видати отримувачу коштів - Приватному підприємству "Техносервісінформ" (далі - ПП "Техносервісінформ"), згідно з якою було би визначено, що позивач перерахував кошти. Наданий позивачем акт виконаних робіт є єдиним первинним документом, наданим позивачем, який, у свою чергу, підтверджує безпідставність вимог позивача, оскільки до переліку виконаних робіт включено заміну запасних частин і паливно-мастильних матеріалів, які не стосуються наслідків ДТП, а вартість таких робіт і матеріалів становить 31 793,07 грн. Отже, фактична вартість відновлювального ремонту, що має причинно-наслідковий зв'язок із пошкодженням унаслідок ДТП, відповідно до акта виконаних робіт становить 92 710,23 грн.

3.2. ПрАТ "СК "Українська страхова група" не скористалося правом подати відзив на касаційну скаргу.

3.3. Згідно з ухвалою від 17.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Транс-Логістик" у порядку письмового провадження; визначено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до
25.05.2020.

З урахуванням необхідності дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 і Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розгляд справи здійснено у розумні строки.

Водночас за інформацією автоматизованої бази даних |Діловодство спеціалізованого суду", ухвалу від 17.04.2020 вручено ТОВ "Транс-Логістик" і ПрАТ "СК "Українська страхова група" 24.04.2020.

Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.

Згідно зі статтями 5, 7 і 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

З урахуванням викладеного, з метою дотримання принципу здійснення правосуддя у розумні строки, справу розглянуто за відсутності відзиву ПрАТ "СК "Українська страхова група" на касаційну скаргу, повідомленого належним чином про відкриття касаційного провадження у порядку письмового провадження із визначенням строку на подання відзиву на касаційну скаргу.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 05.05.2017 між ПрАТ "СК " Українська страхова група" (страховик) і ТОВ "Елме транс Україна" (страхувальник) укладено договір № 28-2107-17-00082 добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу "Volvo FH", державний номер НОМЕР_2.

21.03.2018 на автошляху Київ-Харків сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля "Volvo FH", державний номер НОМЕР_2, і транспортного засобу "Сканія", державний номер НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_1.

За змістом постанови Яготинського районного суду Київської області від
03.04.2018 ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1. Правил дорожнього руху України.

4.3. ПрАТ "СК "Українська страхова група" на підставі рахунка на оплату від
04.05.2018 № LT-DP1801330 склало страховий акт № ПССКА-6353 і розрахувало суму страхового відшкодування, на підставі чого здійснило виплату страхового відшкодування - 124 503,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням від
31.05.2018 № 11242.

Суди установили, що згідно з матеріалами справи цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Сканія", державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_1, на момент настання страхової події була застрахована ПрАТ "СК " Перша", яка виплатила 100 000,00 грн страхового відшкодування в порядку регресу - ліміт відповідальності страховика.

28.12.2018 ПрАТ "СК "Українська страхова група" звернулося до ТОВ "Транс-Логістик" (власника транспортного засобу "Сканія", державний номер НОМЕР_3) із претензією № 6353/2969 про відшкодування шкоди, не відшкодованої ПрАТ "СК "Перша", у розмірі непокритої вартості ремонту - 24 503,30 грн.

4.4. За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно зі статтею 999 Цивільного кодексу України і статтями 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

У статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, зазначені норми свідчать, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

4.5. Згідно з частиною 2 статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення частиною 2 статті 999 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом частиною 2 статті 999 Цивільного кодексу України особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Водночас норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4,32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За змістом статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

4.6. Отже, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічну позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/3650/16, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17).

4.7. Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "СК "Українська страхова група" про стягнення з ТОВ "Транс-Логістик" відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 25
223,89 грн, зважаючи на положення, зокрема, статей 514, 993, 1191, 1194 Цивільного кодексу і статті 27 Закону України "Про страхування", суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідач (ТОВ "Транс-Логістик") є особою, відповідальною за заподіяну шкоду як власник джерела підвищеної небезпеки - субсидіарно, у розмірі, не покритому лімітом відповідальності, а саме у сумі 24
503,30 грн, яка становить різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, яка була відшкодована позивачеві ПрАТ "СК "Перша".

4.8. Водночас суди попередніх інстанцій не застосували спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Так, згідно зі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

За змістом пунктів 1.6,8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092)далі - Методика) відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.

4.9. Як свідчать матеріали справи, ПрАТ "СК "Українська страхова група", звертаючись із вимогою про стягнення з ТОВ "Транс-Логістик" відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 25 223,89 грн, з яких 24 503,30 грн - непокрита вартість ремонту транспортного засобу, 568,47 грн - інфляційні втрати і 161,12
грн - 3 % річних, обґрунтовуючи суму, заявлену до стягнення, послалося на рахунок на оплату від 04.05.2018 № LT-DP 1801330, на підставі якого було складено страховий акт ПССКА-6353, та розрахунок суми страхового відшкодування, згідно з яким розмір страхового відшкодування становить 124 503,30 грн.

На підтвердження суми відновлювального ремонту позивач надав акт виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів від 12.07.2018 № ST-DP702030 і платіжне доручення про перерахування коштів (124 503,30 грн) ПП "Техносервісінформ".

Водночас у відзиві на позовну заяву ТОВ "Транс-Логістик" наголошувало, що згідно з висновками, викладеними у пункті 4.36 постанови Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

4.10. ТОВ "Транс-Логістик" у касаційній скарзі акцентує на невзятті до уваги зазначеного висновку Верховного Суду під час вирішення спору про відшкодування суми непокритого ремонту транспортного засобу, а також на залишенні судами поза увагою доводів відповідача стосовно того, що згідно з актом виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів від 12.07.2018 № ST-DP702030 до переліку виконаних робіт, запасних частин і паливно-мастильних матеріалів включено найменування робіт і запчастин, заміна (встановлення) яких жодним чином не стосується наслідків ДТП. Отже, позивач належним чином не довів правильності розрахованої ним суми, заявленої до стягнення.

4.11. За змістом частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтями 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.12. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, суди не з'ясовували, чи належним чином позивач підтвердив розмір заявленого до стягнення відшкодування, з урахуванням посилань відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, та заперечення відповідачем розміру такої шкоди; оцінки всім доводам учасників справи суди не надали; спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, суди не врахували, відповідних обставин щодо визначення позивачем розміру відшкодування у виді непокритої вартості ремонту транспортного засобу, інфляційних втрат і 3 % річних не встановлювали, натомість обмежилися лише застереженням про наявність у позивача права на відшкодування таких збитків.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (стаття 269 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. Згідно зі стаття 269 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Ураховуючи наведене, беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, який має переглянути справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

5.4. Під час нового розгляду суд повинен урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 910/4790/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак