Історія справи

Постанова КГС ВП від 07.11.2023 року у справі №904/1719/22
Постанова КГС ВП від 07.11.2023 року у справі №904/1719/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 904/1719/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Лавринович В. О.,

відповідача - Буйний А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" та Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Загинайко Т. В.

від 17.11.2022 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Верхогляд Т. А., Іванов О. Г., Парусніков Ю. Б.

від 05.07.2023

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

до Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро"

про стягнення 6 014 860,62 грн,

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/3138 від 01.11.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/1719/22 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Вронської Г. О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.11.2023 для розгляду справи № 904/1719/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" про стягнення штрафу у розмірі 5 001 457,92 грн та пені у розмірі 1 013 402,70 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач виконав не у повному обсязі зобов`язання щодо поставки товару відповідно до умов договору поставки від 10.06.2020 №60412219.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10.06.2020 між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд", як покупцем, Приватним підприємством "Лендфорт Дніпро", як постачальником/продавцем, було укладено договір поставки №60412219.

Відповідно до положень цього договору продавець зобов`язується виробити та передати у встановлені строки високоолеїнове насіння соняшнику (насіння соняшнику з високим вмістом олеїнової кислоти), урожаю 2020 року, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар (пункт 1.1 договору).

Пунктом 2.1.2 договору визначено, що: «продавець зобов`язується поставити покупцю товар у власність в пункт поставки (пункт 4.1 цього договору) на умовах DАР (згідно із ІНКОТЕРМС 2010) доставлено на ПрАТ з II "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 46, в кількості 4 670 т. (+/-3%), надалі Мінімальна кількість, в строк до 30 жовтня 2020 року; вантажоотримувачем за цим договором є ПрАТ з 11 "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"; зібраний на посівній площі врожай продавець зобов`язується доставляти безпосередньо у пункт поставки, або попередньо до зернових складів, виключний перелік яких зазначено у додатку до цього договору, з подальшою поставкою такого товару до пункту поставки у встановлені цим договором строки; продавець зобов`язується зібрати увесь врожай на посівній площі протягом періоду з 15 серпня 2020 року по 15 жовтня 2020 року; сторони погодили, що за вибором продавця можлива поставка товару на умовах ЕХW- (зерновий склад), перелік яких зазначено у додатку до цього договору; в такому випадку ціна товару буде визначатися ціна, як ринкова ціна, яка визначена на умовах DAT/DAP- (пункт поставки) зменшена на величину логістичних витрат, в які будуть входити витрати на відвантаження товару відповідного зернового складу, а також витрати з транспортування товару з відповідного зернового складу до пункту Поставки на умовах DAT/DAP; розмір логістичних витрат, ціна та обсяг товару, який підлягатиме поставці на відповідному зерновому складі, перелік документів, які необхідні для підтвердження переходу права власності та для оплати, а також інші істотні умови для поставки товару на базисі ЕХW, які не передбачені цим договором, повинні бути визначені сторонами у письмовій формі, шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього договору; передача товару у власність покупця (поставка) здійснюється у пункті поставки в строки відповідно до пункту 4.2. цього договору; зобов`язання продавця з поставки мінімальної кількості товару не залежить від зібраного урожаю на посівній площі та може бути виконано продавцем за рахунок урожаю з інших полів продавця; з урахуванням положень пункту 1.2. цього договору, поставка товару, раніше придбаного продавцем у третіх осіб, може бути здійснена тільки за попередньою письмовою згодою покупця за окремою додатковою угодою».

Відповідно до пункту 4.2 договору продавець зобов`язується поставити весь об`єм товару за реквізитами поставки, вказаними в пункті 4.1 у строк з 15.09.2020 до 30.10.2020, обидві дати включно; вантажовідправником товару є особа, яка зазначена у відповідній транспортній накладній.

Пунктом 5.3 договору визначено, що покупець зобов`язується зробити часткову передоплату вартості кожного виду товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів за: найменування культури - високоолеїнове насіння соняшнику; розмір передоплати, в т.ч. ПДВ, 25 007 289,60 грн; розмір передоплати, в % до загальної кількості культури по пункту 5.1 - 50,00%.

Відповідно до пункту 7.3 договору за непоставку (несвоєчасну поставку) товару у строки та обсяги відповідно до підпункту 4.2.1 цього договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення поставки від базової вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару відповідно до пункту 5.1 договору; у разі прострочення поставки на термін більше 10 (календарних) днів продавець додатково до пені зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від розміру здійсненої покупцем передоплати згідно із пунктом 5.3 договору; сплата штрафу та пені не звільняє продавця від обов`язку поставити товар, а також відшкодувати покупцю всі витрати і збитки, понесені у зв`язку з цим договором.

Згідно із пунктом 7.7 договору сторони домовилися, що згідно із статтею 259 Цивільного кодексу України, до вимог щодо нарахування та стягнення пені, штрафів та інших видів неустойки/штрафних санкцій за цим договором, застосовується трирічний строк позовної давності.

Відповідно до пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо це стало наслідком форс-мажорних обставин, а саме: пожежі, повені, землетрусу або іншого стихійного лиха, війни, військових дій будь-якого роду, прийняття нормативних актів чи інших дій з боку повноважних органів державної влади, істотно впливають на виконання цього договору сторонами, а також інших обставин, які знаходяться поза контролем сторін; при цьому термін виконання зобов`язань сторонами відкладається відповідно до періоду часу, протягом якого діяли такі обставини.

Про настання форс-мажорних обставин, можливий термін їх припинення, сторона, для якої вони настали, сповіщає іншу сторону негайно; у випадку дії форс-мажорних обставин більше 30-ти днів, будь-яка із сторін може вимагати розірвати цей договір (пункт 8.2 договору).

Пунктом 8.3 договору унормовано, що настання форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджено уповноваженим органом (обласне відділення Гідрометеорологічного центру Міністерства екології та природних ресурсів, управлінням сільського господарства тощо), які підтверджують факт нанесення та причини збитків.

Цей договір набуває чинності з моменту його належного підписання сторонами та скріплення печатками (пункт 10.1 договору).

Договір діє до повного виконання сторонами своїх взаємних зобов`язань (пункт 10.2 договору).

Позивачем на виконання умов договору, платіжним дорученням від 14.07.2020 №20067144, здійснено передоплату вартості товару в розмірі 25 007 289,60 грн.

В подальшому відповідачем частково виконано зобов`язання з поставки товару за договором та здійснено поставку товару в кількості 2 843,38 тонни, про що свідчать видаткові накладні, а саме: - від 16.09.2020 №76 на загальну кількість товару - 45,1 тонн; - від 18.09.2020 №77 на загальну кількість товару - 205,88 тонн; - від 19.09.2020 №78 на загальну кількість товару - 222,22 тонни; - від 21.09.2020 №79 на загальну кількість товару - 590,86 тонн; - від 22.09.2020 №80 на загальну кількість товару - 330,86 тонн; - від 23.09.2020 №81 на загальну кількість товару - 273,22 тонни; - від 24.09.2020 №82 на загальну кількість товару - 343,08 тонни; - від 25.09.2020 №83 на загальну кількість товару - 307,26 тонн; - від 25.09.2020 №84 на загальну кількість товару - 27,04 тонни; - від 26.09.2020 №85 на загальну кількість товару - 196,88 тонн; - від 27.09.2020 №86 на загальну кількість товару - 39,26 тонн; - від 23.10.2020 №93 на загальну кількість товару - 103,3 тонни; - від 04.11.2020 №94 на загальну кількість товару - 79,26 тонн; - від 05.11.2020 №95 на загальну кількість товару - 79,16 тонн.

Отже, об`єм непоставленого товару становить 4 670 тонн - 2 843,38 тонни = 1 826,62 тонн.

В матеріалах справи міститься перелік земельних ділянок (полів), на яких буде здійснюватися вирощування товару продавцем.

Сторонами у період з 16.09.2020 по 13.11.2020 було укладено додаткові угоди, якими розраховано та зафіксовано остаточну вартість товару, а саме: - від 16.09.2020 №60437644; - від 18.09.2020 №60437669; - від 19.09.2020 №60437720; - від 21.09.2020 №60438246; - від 22.09.2020 №60438248; - від 23.09.2020 №60438249; - від 24.09.2020 №60438250; - від 25.09.2020 №60440376; - від 25.09.2020 №60438251; - від 26.09.2020 №60440373; - від 27.09.2020 №60440377; - від 03.11.2020 №60444156; - від 13.11.2020 №60446455; - від 13.11.2020 №60446456.

Відповідно до актів від 26.08.2020 обстеження посівів соняшнику, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації природного характеру в Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" Нікопольського району Дніпропетровської області, при обстеженні комісією встановлено, що на момент збирання, густота посіву відповідає нормам (45 тис. рослин/га), але внаслідок сильної спеки та тривалої посухи діаметр кошика рослини нормам не відповідає і має розмір 10-12 см в діаметрі, сім`янка невиповнена зовсім, або виповнена частково (20-40% від всього кошика), що може призвести до суттєвого зменшення врожайності соняшника.

Згідно із інформаційним листом, який 22.10.2020 було направлено на електронну скриньку позивача, Приватне підприємство "Лендфорт Дніпро" інформує про відсутність можливості повністю виконати своє зобов`язання по договору від 10.06.2020 №60412219; причиною є засушливі погодні умови, які склалися в Дніпропетровській області; дані обставини знаходяться поза контролем підприємства, що не дало змоги отримати достатню кількість врожаю насіння соняшнику для повного виконання умов договору та просить внести зміни до пункту 2.1.2 договору та вказати загальний об`єм поставки соняшнику - 2 814 тонн.

Також в матеріалах справи міститься протокол Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Першотравневської територіальної громади від 18.07.2022 №15 позачергового засідання, відповідно до якого за результатом розгляду документів, наданих директором Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" комісія вирішила: - надзвичайна ситуація, яка склалася у Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" у 2020 році відповідає коду 20323 надзвичайних ситуацій ДК 019-2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (надзвичайна ситуація пов`язана з масовим засиханням та загибеллю посівів і створених 1-3 річних лісових культур, унаслідок засухи.

Згідно із сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати від 27.07.2022 №2300-22-0483 Про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови (засуха в Нікопольському районі Дніпропетровської області) період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 23.06.2020 по 26.08.2020.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі № 904/1719/22 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" 5 001 457,92 грн штрафу та 75 021,87 грн витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що:

- пункт 7.3 договору не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною. Таким чином, умовами укладеного договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання зобов`язання з поставки товару. Відтак, вимоги позивача про стягнення пені не можуть бути задоволені судом;

- розмір здійсненої позивачем передоплати складає 25 007 289,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14.07.2020 №20067144. Позивачем здійснено нарахування штрафу у розмірі 5 001 457,92 грн. Наданий розрахунок штрафу є арифметично правильним;

- актами від 26.08.2020 обстеження посівів соняшнику передбачена лише можливість суттєвого зменшення врожайності соняшника. Будь-яких інших документів у період вирощування та збирання врожаю, що свідчили б про настання форс-мажорних обставин, про які відповідач повинен був повідомити негайно позивача згідно із пунктом 8.2 договору, відповідачем не надано;

- сторонами у період з 16.09.2020 по 13.11.2020 укладалися додаткові угоди до договору, згідно із якими розраховувалася та фіксувалася остаточна вартість товару. Отже, на момент укладання додаткових угод до договору, відповідачу вже було відомо про несприятливі погодні умови для вирощування соняшника, але будь-яких проектів додаткових угод до договору про зменшення кількості поставки товару відповідачем позивачу не направлялося;

- крім того, як зазначено у пункті 8.1 договору, термін виконання зобов`язань сторонами відкладається відповідно до періоду часу, протягом якого діяли такі обставини. Проте, на момент розгляду справи (більше ніж через два роки після настання зобов`язань відповідача з поставки позивачу соняшника) доказів такої поставки у повному обсязі відповідачем не надано;

- до того ж, несприятливі погодні умови для вирощування соняшника відповідачем згідно з наданим ним сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати тривали у період з 23.06.2020 по 26.08.2020, а договір між сторонами було укладено 10.06.2020 і відповідач не міг не знати про прогнозовані погодні умови на найближчий місяць (загальновідома інформація), що також мало б враховуватись при прийнятті ним рішення укласти договір з позивачем;

- оскільки відповідач, діючи на свій ризик, в умовах, коли йому було відомо про несприятливі умови для вирощування соняшнику, які існували вже до початку періоду, протягом якого він був зобов`язаний зібрати врожай, не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, покладення на нього відповідальності за неналежне виконання цього договору є правомірним.

Постановою від 05.07.2023 Центральний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі № 904/1719/22. Виклав його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" про стягнення 6 014 860,62 грн задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" 500 145,80 грн штрафу та 75 021 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог - відмовити. Видати наказ".

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що умовами укладеного договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а відтак, і з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені;

- наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично правильним;

- актами від 26.08.2020 обстеження посівів соняшнику передбачена лише можливість суттєвого зменшення врожайності соняшника. Будь-яких інших документів у період вирощування та збирання врожаю, що свідчили б про настання форс-мажорних обставин, про які відповідач повинен був повідомити негайно позивача згідно із пунктом 8.2 договору, відповідачем не надано;

- крім того, сторонами у період з 16.09.2020 по 13.11.2020 укладалися додаткові угоди до договору, згідно з якими розраховувалася та фіксувалася остаточна вартість товару. Таким чином, на момент укладання додаткових угод до договору відповідачу вже було відомо про несприятливі погодні умови для вирощування соняшника, але будь-яких проектів додаткових угод до договору про зменшення кількості поставки товару відповідачем позивачу не направлялося;

- у пункті 8.1 договору зазначено, що термін виконання зобов`язань сторонами відкладається відповідно до періоду часу, протягом якого діяли такі обставини. Проте, на момент розгляду справи (більше ніж через два роки після настання зобов`язань відповідача з поставки позивачу соняшника) доказів такої поставки у повному обсязі відповідачем не надано;

- несприятливі погодні умови для вирощування соняшника відповідачем, згідно з наданим ним сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати, тривали у період з 23.06.2020 по 26.08.2020, а договір між сторонами було укладено 10.06.2020 і відповідач не міг не знати про прогнозовані погодні умови на найближчий місяць (загальновідома інформація), що також мало б враховуватись при прийнятті ним рішення укласти договір з позивачем;

- приймаючи до уваги, що відповідач, діючи на свій ризик, в умовах, коли йому було відомо про несприятливі умови для вирощування соняшнику, які існували вже до початку періоду, протягом якого він був зобов`язаний зібрати врожай не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання спірного договору є правомірним;

- враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання відповідачем зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини ненадання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором, суд дійшов до висновку щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій до 10%.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро". Узагальнені доводи касаційної скарги Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро". Доводи інших учасників справи

Приватне підприємство "Лендфорт Дніпро", у касаційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 в частині стягнення 5 001 457,92 грн штрафу та 75 021,87 грн витрат по сплаті судового збору, скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 в частині стягнення 500 145,80 грн штрафу та 75 021 грн витрат по сплаті судового збору, та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, в касаційній скарзі зазначено, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 904/1719/22 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявності виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції застосовано статтю 617 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, від 17.08.2022 у справі № 922/854/21 у випадку, якщо несприятливі погодні умови мали характер непереборної сили і це підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України (чи її регіонального відділення), який узгоджується з іншими доказами у справі; судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, що стосуються відсутності зв`язку між повідомленням про форс-мажорні обставини та можливістю застосування статті 617 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 (пункт 5.63), від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 (пункти 46, 50, 52) у подібних правовідносинах; судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування статті 614 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі № 914/2173/19, від 17.08.2021 у справі № 913/18/21 у подібних правовідносинах. Крім того, Приватне підприємство "Лендфорт Дніпро" зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 607 Цивільного кодексу України до зобов`язання з передачі сільськогосподарської продукції (товару) власного виробництва врожаю конкретного року як речі, що визначена індивідуальними ознаками, яка не була створена у достатній кількості (чи частково загинула) внаслідок дії обставин непереборної сили (несприятливих погодних умов).

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" подало відзив на касаційну скаргу Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро", в якому просить відмовити у її задоволенні.

Крім того, Приватним підприємством "Лендфорт Дніпро" було подано заяву про поворот виконання рішення.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд". Узагальнені доводи касаційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд". Доводи інших учасників справи

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд", у касаційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" зазначило, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 904/1719/22 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували: - статтю 549 Цивільного кодексу України та статтю 231 Господарського кодексу України без урахування правових висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 23.02.2022 у справі № 922/2897/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; - статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України без урахування правових висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/6984/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1427/16, від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 11.05.2018 у справі № 903/545/17, від 20.06.2018 у справі № 905/2135/17, від 05.07.2018 у справі № 910/2031/16, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Приватне підприємство "Лендфорт Дніпро" подало відзив на касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", в якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" подало пояснення щодо відзиву Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" на касаційну скаргу.

6. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись до суду у цій справі позивач стверджував, що відповідач порушив зобов`язання за договором № 60412219 від 10.06.2020 щодо поставки до 30.11.2020 всієї кількості товару, що зумовлює настання для нього правових наслідків, передбачених договором (зокрема, пунктом 7.3.1 договору) та законодавством, а саме: зобов`язання зі сплати пені і штрафу, передбачених договором.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач вказував на настання обставин непереборної сили (виняткові погоди і умови, а саме: посуха), які унеможливили виконання відповідачем договору поставки № 60412219 від 10.06.2020.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор або сертифікату регіональних торгово-промислових палат суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, від 17.08.2022 у справі № 922/854/21, на неврахування яких посилається Приватне підприємство "Лендфорт Дніпро" у касаційній скарзі, Суд погодився із висновками апеляційного суду, що сертифікат торгово-промислової палати є належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин щодо обов`язку продавця поставити Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" товар - соняшник урожаю 2020 року.

У справі, що переглядається, відповідачем до суду першої інстанції було подано сертифікат Запорізької торгово-промислової палати від 27.07.2022 №2300-22-0483, яким, на його думку, підтвердженням існування форс-мажорних обставин щодо обов`язку відповідача поставити позивачу товар - соняшник урожаю 2020 року.

Суд першої інстанції, керуючись висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.09.2022 у справі № 911/589/21, зазначив, що несприятливі погодні умови для вирощування соняшника відповідачем, згідно з наданим ним сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати, тривали у період з 23.06.2020 по 26.08.2020, а договір між сторонами було укладено 10.06.2020, і відповідач не міг не знати про прогнозовані погодні умови на найближчий місяць (загальновідома інформація), що також мало б враховуватись при прийнятті ним рішення укласти договір з позивачем. Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком місцевого господарського суду.

Однак колегія суддів вважає, що судами помилково застосовано до даних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.09.2022 у справі № 911/589/21, про те, що відповідач, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак, як щодо погодних умов, які існували після посіву соняшнику, так і щодо стану розвитку соняшнику станом на 21.08.2020, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про ризик зменшення запланованої врожайності та з урахування цих обставин вести свою господарську діяльність з третіми особами, оскільки у справі № 911/589/21 обставини, на які посилався відповідач як на підставу звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань, мали місце до укладення договору 21.08.2020, в той час як у даній справі обставини, на які посилається відповідач як на підставу звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань, мали місце після укладення договору.

Таким чином ані суд першої інстанції, ані апеляційний господарський суд не надали належної оцінки поданому відповідачем сертифікату ТПП, та не встановили чи підтверджується даним сертифікатом форс-мажорні обставини саме за договором поставки, на підставі якого позивачем заявлено позовні вимоги у цій справі.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановивши, що 22.10.2020 Приватне підприємство "Лендфорт Дніпро" листом просило позивача внести зміни до пункту 2.1.2 договору та вказати загальний об`єм поставки соняшнику - 2 814 тонн (об`єм фактично поставленого соняшнику), дійшли суперечливого висновку, що на момент укладання додаткових угод до договору у період з 16.09.2020 по 13.11.2020, відповідачу вже було відомо про несприятливі погодні умови для вирощування соняшника, але будь-яких проектів додаткових угод до договору про зменшення кількості поставки товару відповідачем позивачу не направлялося.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, на неврахування якої посилається Приватне підприємство "Лендфорт Дніпро" у касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Проте, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, на неврахування якої посилається Приватне підприємство "Лендфорт Дніпро" у касаційній скарзі.

З оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено наявність в договорі поставки умови про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення про це іншої сторони.

Отже висновок судів попередніх інстанцій про те, що неповідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, є підставою для покладення на нього відповідальності за неналежне виконання цього договору, зроблений без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 та від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача, викладеного у відзиві на касаційну скаргу відповідача, про закриття касаційного провадження.

Водночас частина 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у додаткових поясненнях (доповненні) до апеляційної скарги, які прийняті судом апеляційної інстанції, посилався на відсутність підстав для нарахування штрафу на підставі пункту 7.3 договору, оскільки, за його доводами, станом на 10.11.2020 у відповідача були припиненими зобов`язання з поставки товару у розмірі 4 670 тон (+/-3%), а саме зобов`язання з поставки товару у кількості 2 843,38 тонн припинилося виконанням (стаття 599 Цивільного кодексу України); зобов`язання з поставки товару у кількості 1 826,62 тонн припинилося неможливістю виконання (стаття 607 Цивільного кодексу України).

Однак суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статей 269 282 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не навів мотиви відхилення даних аргументів відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу на підставі пункту 7.3 договору. Відповідно й висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для зменшення штрафу є передчасними.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1 - 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.3 договору за непоставку (несвоєчасну поставку) товару у строки та обсяги відповідно до підпункту 4.2.1 цього договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення поставки від базової вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару відповідно до пункту 5.1 договору; у разі прострочення поставки на термін більше 10 (календарних) днів продавець додатково до пені зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від розміру здійсненої покупцем передоплати згідно із пунктом 5.3 договору; сплата штрафу та пені не звільняє продавця від обов`язку поставити товар, а також відшкодувати покупцю всі витрати і збитки, понесені у зв`язку з цим договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що умовами укладеного договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання зобов`язання з поставки товару, оскільки пункт 7.3 договору не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною.

Разом з тим, у справі № 911/589/21, яка переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" зокрема, про стягнення пені на підставі пункту 7.3 договору поставки, умови якого є аналогічними з пунктом 7.3 договору, на підставі якого заявлено позов у справі, що переглядається. Постановою Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 911/589/21, на неврахування якої посилається Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" у касаційній скарзі, скасовано постанову апеляційного господарського суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким стягнуто на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" пеню у заявленому розмірі.

У справі № 922/2475/21, яка переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" зокрема, про стягнення пені на підставі пункту 7.3 договору поставки, умови якого є аналогічними з пунктом 7.3 договору, на підставі якого заявлено позов у справі, що переглядається. Постановою Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, на неврахування якої посилається Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" у касаційній скарзі, залишено без змін постанову апеляційного господарського суду, якою стягнуто на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" пеню.

У справі № 922/2897/21, яка переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" зокрема, про стягнення пені на підставі пункту 7.3 договору поставки, умови якого є аналогічними з пунктом 7.3 договору, на підставі якого заявлено позов у справі, що переглядається. Постановою Верховного Суду від 23.02.2022 у справі № 922/2897/21, на неврахування якої посилається Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" у касаційній скарзі, залишено без змін постанову апеляційного господарського суду, якою стягнуто на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" пеню.

Наведене свідчить про те, що висновок судів попередніх інстанцій щодо не встановлення у пункті 7.3 договору конкретного розміру пені за порушення виконання зобов`язання з поставки товару, зроблений без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.02.2022 у справі № 922/2897/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 21.09.2022 у справі № 911/589/21.

Натомість зазначене порушення призвело до того, що судами попередніх інстанцій взагалі не розглянуто та не надано оцінки вимозі позивача щодо стягнення пені, в тому числі щодо обґрунтованості (відповідності умовам договору) зробленого позивачем розрахунку пені.

За наведених обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у цій справі в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому Суд вважає, що без встановлення обставин, які мають у даній справі ключове та вирішальне значення, передчасним є формування висновку щодо застосування зазначеної Приватним підприємством "Лендфорт Дніпро" у касаційній скарзі норми права - статті 607 Цивільного кодексу України.

Що ж до заяви відповідача про поворот виконання рішення, то враховуючи положення частини 1 статті 333 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі; поворот виконання судового рішення Верховним Судом не здійснюється у зв`язку з направленням справи на новий розгляд, що не позбавляє відповідача права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із заявою про поворот виконання рішення відповідно до приписів частин 9 та 10 статті 333 Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин Суд вважає за необхідне касаційні скарги задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" та Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 904/1719/22.

3. Справу № 904/1719/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

І. Д. Кондратова