Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.09.2020 року у справі №904/4442/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4442/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І. В. - головуючий, Багай Н. О., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,

представників учасників справи

позивача - Конарєва С. К.,

відповідача - не з'явилися,

третьої особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020

(головуючий суддя Березкіна О. В., судді Іванов О. Г., Кузнецова І. Л. )

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020

(головуючий суддя Петренко Н. Е., судді Красота О. І., Кеся Н. Б. )

у справі №904/4442/19

за позовом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОН-ТРАНС"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпровська міська рада

про визнання укладеним договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позовних вимог та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій

1.1. Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОН-ТРАНС" про визнання укладеним договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра.

1.2. Позивач вказує, що до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської надійшов на візування проєкт рішення міської ради "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.

Архімеда, 1 К у м. Дніпро по фактичному розміщенню будівлі автозаправної станції".

Згідно з проєктом рішення встановлено, що 16.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ ГРУПП" як учасник передало як внесок до статутного капіталу ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА ПРО" належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме будівлю автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Архімеда, буд. 1 К.

Згідно з договором купівлі-продажу від 18.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ ГРУПП" придбало будівлю автозаправної станції у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОН-ТРАНС".

Будівля автозаправної станції належала Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОН-ТРАНС" на підставі рішення Бабушкінського районного суду Дніпропетровська від 07.12.2012 у справі № 403/12663/12, яким визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОН - ТРАНС" право власності без прийняття в експлуатацію на будівлі автозаправної станції, саме: літ. А-1- операторна, поз. 1-8, загальною площею 116,5 кв. м., літ. Б - навіс, літ. В навіс, №1 - резервуари, І -вимощення, розташовані за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Архімеда, буд. 1 К.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОН-ТРАНС" з питання щодо укладання договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра по зазначеному об'єкту до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради не зверталося.

Таким чином, позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОН-ТРАНС" порушило право міської ради на отримання коштів від пайової участі розвитку інфраструктури міста.

1.3. Відповідно до рішення міської ради від 29.07.2011 № 5/14 величина пайової участі у розвиток інфраструктури м. Дніпра по зазначеному об'єкту становить: 78
602,55 грн.

На виконання статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" листом від 01.03.2019 № 10/15-94 Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОН-ТРАНС" було направлено два примірники проєкту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по об'єкту "Будівництво будівлі автозаправної станції (фактичне розміщення) по вул.

Архімеда 1 К" для ознайомлення та підписання.

Товариством зазначені договори підписанні не були, зауважень чи пропозицій щодо пунктів договору не надійшло. Зазначене і стало підставою для виникнення спору у цій справі.

2. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.3. Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили таке.

Відповідно до ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка діяла на момент звернення позивача з позовом, передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Проте 01.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019, відповідно до якого скасовано статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Оскільки між Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Алькон-Транс договір про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладено не було, а обов'язок замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, передбачений ст. 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", на момент розгляду справи та винесення рішення скасований, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання укладеним договору про пайову участь.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Судові витрати покласти на відповідача.

3.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає про неправильне застосування судами статті 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України щодо дії норм закону у часі.

3.1.2. Заявник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - щодо питання дії у часі актів цивільного законодавства та застосування їх до правовідносин пайової участі, які виникли під час дії ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка в подальшому втратила чинність.

3.1.3. Позивач покликається на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 22.02.2017 у справі №592/1809/15-ц, та Верховного суду - у постанові від 05.09.2018 у справі №362/3784/17 щодо застосування до правовідносин того закону, який діяв на час їх виникнення.

Крім того, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, повинні були врахувати положення Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від
29.07.2011 №5/14, ухваленого на виконання вимог ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності".

3.2.24 вересня 2019 року відповідач направив на адресу Суду відзив на касаційну скаргу, який залишено Судом без розгляду на підставі ч.2 ст.118 ГПК України, оскільки його подано після закінчення строку, встановлено для подання відзиву.

Клопотання про поновлення пропущеного строку відповідач не заявляв.

3.3. Дніпровська міська рада відзив на касаційну скаргу не подала.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Щодо меж розгляду справи у суді касаційної інстанції

4.1.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.300 ГПК України).

4.1.2. Відповідно до ч.2 ст.300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом спору у справі є вимога позивача про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра.

4.2.2. Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. За приписами статті 187 цього ж Кодексу судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.

4.2.3. Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності" щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності" на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

4.2.4. Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент будівництва відповідачем об'єкта та звернення позивача з позовом до суду) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч.3 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Водночас, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими скасовано ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з п.2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто, з 01.01.2020 у замовників відсутній обов'язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України).

Отже, станом на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції та ухвалення рішення, відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Дніпро. Відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає ст.19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тому суди попередніх інстанцій правильно відмовили позивачу у задоволенні позову. Порушень приписів ст.58 Конституції України та ст.5 Цивільного кодексу України Суд не встановив.

Аналогічні висновки щодо вирішення спору, який виник за подібних правовідносин, викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №909/1143/19.

4.2.5. Помилковими є твердження скаржника щодо необхідності врахування приписів Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 29.07.2011 №5/14, ухваленого на виконання вимог ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", оскільки у зв'язку із скасуванням обов'язку забудовників сплачувати пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, зазначене положення не відповідає нормам закону та правильно не взято до уваги судами попередніх інстанцій.

4.2.6. Покликання скаржника на судову практику (п.3.1.3 цієї постанови) не беруться Судом до уваги, зважаючи на таке.

Висновки, викладені Верховним Судом України у постанові від 22.02.2017 у справі №592/1809/15-ц (справа про визнання недійсним кредитним договору), є нерелевантними для справи, що розглядається, зважаючи на різний зміст спірних правовідносин та неподібність їх правового регулювання.

Покликання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від
05.09.2018 у справі №362/3784/17 (справа про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури) також не можуть бути враховані, оскільки стосуються практики застосування ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", чинної на час вирішення судами спору про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

4.2.7. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів неправильне застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються. За результатами перегляду справи в касаційному порядку Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини, з правильним застосуванням до них норм матеріального права.

Порушень норм процесуального права не встановлено.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд залишає касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову та рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір, пов'язаний з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 у справі №904/4442/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Н. Багай

О. Кролевець