Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.06.2019 року у справі №910/5027/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5027/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О, Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Багрій М. В.

за участю представників:

позивача - Пегза К. К.

відповідача - Бугайов А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 (суддя - Грєхова О. А.)

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 (головуючий - Тищенко А. І., судді Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.)

у справі № 910/5027/18

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд"

про стягнення 115 007 220,81 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд" (далі - відповідач, ТОВ "Воленс Трейд") про стягнення коштів в розмірі 115 007 220,81 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що, оскільки судом визнано додаткову угоду від 29.03.2016 № 3 до договору поставки від 18.03.2016 № ЦЗВ-14-00816-01 недійсною, то позивачем безпідставно сплачено ТОВ "Воленс Трейд" 92 477 002,97 грн, у зв`язку з чим позивач просить повернути безпідставно сплачені відповідачу кошти.

3. В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом. В обґрунтування заяви позивач вказав, що за результатами призначеної детективом Національного антикорупційного бюро України додаткової судово-економічної експертизи в рамках кримінального провадження № 52016000000000001 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз надано висновок від 30.09.2016, з якого вбачається, що за умовами постачання палива за додатковими угодами № 3-5 до договору поставки за ціною визначеною додатковою угодою № 2 на рівні 15 339,60 грн, різниця між вартістю поставленого на суму 1 276 187 614,04 грн та розрахунковою вартістю палива в сумі 1 161 180 393,23 грн становить 115 007 220,81 грн., в зв`язку з чим позивач просив стягнути безпідставно отримані кошти у розмірі 115 007 220,81 грн.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 92 477 002,97 грн безпідставно отриманих коштів та 499 527,00 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач набув грошові кошти в розмірі 92 477 002,97 грн, що становить різницю між ціною, погодженою сторонами за недійсною додатковою угодою від 29.03.2016 № 3, та попередньо погодженою ціною у додатковій угоді від 25.03.2016 № 2 без достатньої правової підстави, доказів на підтвердження наявності у відповідача правових підстав для набуття цих коштів матеріали справи не містять, у зв`язку з чим керуючись статтями 216, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дійшли висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 92 477 002,97 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. Скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування до правовідносин у цій справі положень статті 1212 ЦК України, посилаючись на наявність договірних зобов`язань між сторонами у справі, та зазначає про те, що спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню в даному випадку є положення статті 216 ЦК України щодо двосторонньої реституції, оскільки у разі незастосування цієї норми у власності позивача залишається товар за недійсним правочином.

8. Аргументуючи свою позицію, скаржник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі № 6/363, постанову Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс-15, постанову Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 904/5731/16.

Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

9. У відзиві позивач посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими, судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права і зазначає, що позовні вимоги заявлені у цій справі про стягнення коштів, безпідставно набутих на виконання недійсного правочину, не суперечать нормам чинного законодавства, відповідають встановленим способам захисту порушеного права за наслідком недійсності правочину та обумовлюються неможливістю усунути наявний факт безпідставного збагачення відповідача за допомогою інших спеціальних способів захисту, зокрема, реституції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 18.03.2016 між філією "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вог Аеро Джет" (в подальшому змінено найменування на ТОВ "Воленс Трейд") (постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-14-00816-01 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити, а замовник прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні (дизельне паливо), назване в подальшому "товар", найменування, марка та кількість якого вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

11. Згідно з пунктом 2.1 договору ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється у національній валюті України - гривні на умовах FCA (франко-перевізник), станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог "Інкотермс" у редакції 2010), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, і вказується у специфікаціях до договору.

12. Пунктами 2.3, 2.4 договору передбачено, що сторони планують за договором поставити товар на загальну суму 1 395 900 000,00 грн з урахуванням ПДВ. Ціна товару, зазначена у специфікаціях, не є твердою та може бути змінена сторонами шляхом підписання додаткової угоди виключно у випадках передбачених частиною п`ятою статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

13. Кількість товару, який планується до поставки за договором, вказується у специфікаціях до цього договору (пункт 4.1 договору).

14. Приписами пункту 12.2 договору встановлено термін дії договору з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2016, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

15. На виконання умов договору, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар на суму 1 394 132 634,94 грн у кількості 83 553,962 тонн, а саме:

- за специфікацією від 18.03.2016 № 1 відповідачем поставлено товар у кількості 2 975,405 тонну на суму 41 533 678,40 грн;

- за специфікацією від 23.03.2016 № 2 відповідачем поставлено товар у кількості 3 015,374 тонну на суму 46 254 631 грн;

- за специфікацією від 25.03.2016 № 3 відповідачем поставлено товар у кількості 1 965,937 тонну на суму 30 156 687,21 грн;

- за специфікацією від 29.03.2016 № 4 відповідачем поставлено товар у кількості 61 227,640 тонну на суму 1 031 684 509,51 грн;

- за специфікацією від 20.04.2016 № 5 відповідачем поставлено товар у кількісті 4 930,031 тонну на суму 82 331 419,09 грн;

- за специфікацією від 12.05.2016 № 6 відповідачем поставлено товар у кількості 9 439,575 тонну на суму 162 171 709,73 грн.

16. Додатковою угодою від 29.03.2016 № 3 до договору сторонами погоджено, зокрема, включити до договору специфікацію № 4 на загальну суму 1 277 954 987,74 грн, у якій вартість 1 тонни дизельного палива визначено у розмірі 16 849,98 грн.

17. Судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі № 910/4474/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та постановою Верховного Суду від 15.03.2018, визнано недійсною додаткову угоду від 29.03.2016 №3 до договору поставки від 18.03.2016 № ЦЗВ-14-00816-01, у якій сторонами, зокрема, погоджено вартість 1 тонни дизельного палива по специфікації № 4 у розмірі 16 849,98 грн, укладену між Філією «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет».

18. Таким чином, судами встановлено, що оскільки додаткову угоду від 29.03.2016 №3, у якій сторонами погоджено вартість однієї тонни дизельного палива у розмірі 16 849,98 грн, в судовому порядку визнано недійсною, застосуванню підлягає додаткова угода від 25.03.2016 № 2 до договору, в якій сторонами погоджено вартість дизельного палива у розмірі 15 339,60 грн за 1 тонну. Отже вартість 1 тони дизельного палива за специфікацією № 4, внесеною додатковою угодою від 29.03.2016 № 3, становить 15 339,60 грн за 1 тонну.

19. 14.11.2017 позивач звернувся до відповідача із вимогою №ЦЗВ-20/5039, в якій зазначив, що враховуючи зміни, внесені додатковою угодою від 29.03.2016 № 3, відповідачем було поставлено позивачу дизельне паливо у кількості 61 227,640 тонн за ціною 16 849,00 грн за тонну, разом з тим вказав, що у зв`язку з визнанням недійсною додаткової угоди від 29.03.2016 № 3, відпала правова підстава сплати коштів у розмірі 1 031 684 509,51 грн за 61 227,640 тонн дизельного палива по ціні 16 849,00 грн за тонну, отже позивачем було безпідставно сплачено відповідачу 92 477 002,97 грн та вимагав повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 92 477 002,97 грн. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

20. Суди попередніх інстанцій дослідивши обставини справи та надавши власну оцінку наявним в матеріалах справи доказам дійшли висновку, що виходячи із обсягу поставленого за специфікацією від 29.03.2016 № 4 дизельного палива у кількості 61 227,640 тонн, різниця між вартістю такого палива, погодженого недійсною додатковою угодою, та попередньою ціною у розмірі 15 339,60 грн, становить 92 477 002,97 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

21. Касаційний господарський суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України здійснюється виключно в частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Предметом розгляду цієї справи є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 92 477 002,97 грн, що становить різницю між ціною, погодженою сторонами за недійсною додатковою угодою від 29.03.2016 № 3, та попередньо погодженою ціною у додатковій угоді від 25.03.2016 № 2.

23. Відповідач не оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині розміру присудженої до стягнення з нього суми коштів, а не погоджується із застосуванням до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України.

24. Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

25. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

26. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

27. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

- набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

- набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

28. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

29. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

30. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

31. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

32. Таким чином, частиною першої статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин породжує лише ті юридичні наслідки, які пов`язані з його недійсністю.

33. Враховуючи встановлені судами обставини, викладені в пунктах 17, 20 цієї постанови, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що визнання недійсною додаткової угоди від 29.03.2016 № 3 має наслідком зменшення ціни дизельного палива поставленого відповідачем згідно специфікації від 29.03.2016 № 4, а відтак позивач безпідставно сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 92 477 002,97 грн за ціною, встановленою недійсною додатковою угодою.

34. Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, викладеними в пункті 7 цієї постанови, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі № 910/4474/17, яке набрало законної сили, визнано недійсною саме додаткову угоду від 29.03.2016 № 3, якою погоджено вартість 1 тонни дизельного палива у розмірі 16 849,98 грн.

35. Разом з тим, пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України чітко визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

36. Враховуючи, що додаткова угода від 29.03.2016 № 3 визнана судом недійсною, а отже відпала правова підстава для набуття відповідачем грошових коштів в розмірі 92 477 002,97 грн, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовано до правовідносин у цій справі положення статті 1212 ЦК України. Вказане узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15 і постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 904/5731/16, на які посилається відповідач в касаційній скарзі.

37. Також, скаржник посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, відповідно до якої у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

38. Разом з тим, як було зазначено вище, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Необхідною умовою для цього є відсутність достатньої правової підстави, або якщо така підстава згодом відпала.

39. Визнання недійсним правочину на підставі якого позивачем було здійснено переплату за поставлений товар і є тією необхідною умовою, яка свідчить про те, що правова підстава набуття відповідачем коштів у відповідному розмірі відпала, про що вірно було зроблено висновок судами попередніх інстанцій.

40. Щодо посилань скаржника на висновки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі № 6/363, то вони колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі висновки відповідно до норм процесуального закону не є обов`язковими для касаційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

42. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Воленс Трейд" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

43. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 910/5027/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил