Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14706/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець Васильєв В'ячеслав Анатолійович

представник позивача - Чорнолуцький Р.В.

відповідачі - (1) Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (2) товарна біржа "Перша універсальна біржа "Україна"

представник відповідача - 1 - Трохимчук В.С.

представник відповідача - 2 - не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "СКД 2015"

представник третьої особи - Круглюк Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Васильєва В'ячеслава Анатолійовича

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Агрикової О.В. - головуючого, Мальченко А.О., Чорногуза М.Г. від 14 лютого 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Смирнової Ю.М. від 06 листопада 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року фізична особа - підприємець Васильєв В.А. (далі - позивач) звернувся з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1), товарної біржі "Перша універсальна біржа "Україна" (далі - відповідач-2) про визнання недійсними результатів аукціону від 18.08.2017 з продажу нежитлових приміщень по просп. Голосіївському, 107 у м. Києві; зобов'язання відповідачів провести повторний аукціон з продажу вказаного майна.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 14.08.2017 подав заявку на участь у спірному аукціоні, надавши всі необхідні для реєстрації документи, проте його безпідставно не було допущено організатором - відповідачем-2 до участі в аукціоні з посиланням на п. 3 ст. 21 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також на відсутність копій документів, що посвідчують особу представника заявника.

2.1. Так, позивачем своєчасно було внесено гарантійний платіж у розмірі 10% від початкової вартості майна на рахунок організатора аукціону та одночасно до пакету документів учасника аукціону додано перелік рахунків позивача в банківських установах. Стосовно представника позивача, то особа, яка подавала документи на участь в аукціоні від імені позивача мала повноваження лише на подачу документів, а не на участь в аукціоні, тому відповідні документи, що підтверджують особу такого представника, і не були долучені до пакету.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2018 року, у позові відмовлено повністю.

4. Судами встановлено, що позивачем у порушення імперативних вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з метою участі в спірному аукціоні здійснено оплату грошових коштів в розмірі 10% початкової вартості ціни об'єкта (53 490 грн.) не шляхом безготівкового перерахування коштів із зазначеного в заявці на участь в аукціоні рахунку, а шляхом внесення готівки через касу ПАТ "Банк Альянс". У зв'язку з чим позивача правомірно не було допущено до участі в аукціоні.

5. Крім того, суди, оцінюючи обставини справи в сукупності, зазначили, що початкова ціна спірного об'єкта на аукціоні була встановлена на рівні 534 900 грн., а запропонована переможцем - ТОВ "СКД 2015" ціна продажу майна склала 1 042 369 грн. У той же час відповідно до декларації про майновий стан і доходи позивача за 2016 рік останній доходу за цей рік не отримував, а у І півріччі 2017 року сума доходу склала лише 50 050 грн., що у десять разів менше навіть початкової вартості відчужуваного на аукціоні майна. При цьому при розгляді справи позивачем не надано жодних доказів того, що навіть у разі допуску його до участі в аукціоні останній мав фактичну можливість сплатити як встановлену початкову ціну продажу об'єкта приватизації, так і запропонувати у ході торгів і реально сплатити ціну продажу об'єкта вищу, аніж було запропоновано переможцем аукціону - ТОВ "СКД 2015". Тобто судами не встановлено обставин, які б давали підстав для висновку, що участь позивача в аукціоні могла б реально вплинути на його результат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Сплата позивачем реєстраційного та гарантійного внесків шляхом готівкового, а не безготівкового розрахунку, не є порушенням Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який прямо передбачає безготівковий розрахунок за придбане майно, тобто сплату ціни продажу майна за наслідками аукціону, проте не виключає можливість сплати за придбане майно позичковими коштами, а також не обмежує потенційних покупців у виборі способу здійснення оплати гарантійного платежу.

8. Чинне законодавство не містить вимог про необхідність підтвердження учасником аукціону своєї фінансової спроможності сплатити ціну запропонованого до продажу майна, тому посилання на цю обставину судами в якості підстави для відмови в позові є незаконним, оскільки така обставина за умови сплати учасником реєстраційного та гарантійного платежів не може бути підставою для відмови в допуску до участі в аукціоні.

9. Рішення про відмову позивачу в допуску до аукціону прийнято неуповноваженою особою - відповідачем-2, тоді як відповідно до статті 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" таке рішення може бути прийнято лише державним органом приватизації.

10. Верховний Суд не розглядає та не враховує подані позивачем 01.06.2018 та 06.06.2018 доповнення касаційної скарги з підстав порушення встановленого частиною 1 статті 298 ГПК України порядку доповнення касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

11. Верховний Суд відхиляє викладені в пункті 7 цієї Постанови доводи касаційної скарги як такі, що є наслідком довільного тлумачення скаржником імперативних вимог чинного законодавства.

12. Так, положеннями статті 6 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що об'єкти малої приватизації можуть бути придбані покупцями за рахунок власних чи позичених грошових коштів. У разі придбання об'єкта малої приватизації за рахунок грошових коштів покупці - фізичні особи подають до органу приватизації довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію). Оплата придбаних об'єктів малої приватизації здійснюється у гривнях. Покупці вправі використовувати для придбання об'єктів малої приватизації грошові кошти лише шляхом їх безготівкового перерахування з відкритих ними у банках України рахунків.

13. Одночасно відповідно до частин 3 та 4 статті 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" для реєстрації покупців як учасників аукціону, конкурсу вони сплачують встановлений органом приватизації реєстраційний внесок, у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також вносять грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта. Зазначені грошові кошти вносяться шляхом безготівкового перерахування на відповідний поточний рахунок. Після закінчення аукціону, конкурсу внесені покупцями грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта у десятиденний строк повертаються усім учасникам аукціону, конкурсу. Покупцеві, який придбав об'єкт приватизації, зазначені грошові кошти зараховуються у встановленому порядку при остаточному розрахунку за придбаний об'єкт приватизації.

14. Отже, як правильно зазначено судами, за своєю суттю кошти в розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта, сплачені потенційним покупцем з метою реєстрації учасником аукціону, фактично є частиною коштів, які у подальшому будуть перераховані ним за придбання майна в разі перемоги на аукціоні. Тому в силу імперативних вимог статей 6, 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також статті 21 Закону України "Про приватизацію державного майна" сплата таких коштів має відбуватися виключно шляхом безготівкового перерахування на відповідний поточний рахунок організатора аукціону. Отже, спеціальним законодавством у сфері приватизації встановлено конкретний безальтернативний спосіб перерахування потенційним покупцем коштів, необхідних для реєстрації учасником аукціону. Відповідно, порушення особою встановленого законом порядку сплати таких коштів унеможливлює її реєстрацію учасником аукціону.

15. Стосовно тверджень позивача в пункті 8 цієї Постанови, то обставини щодо фінансової спроможності позивача не були підставою для відмови в задоволенні заявленого позову, проте надання судами оцінки таким обставинам в сукупності з іншими доказами і обставинами справи (пункт 5 цієї Постанови) відповідає визначеному в статті 2 ГПК України завданню господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

16. Наведені в пункті 9 цієї Постанови аргументи позивача були викладені ним і в апеляційній скарзі, розглянуті судом апеляційної інстанції, яким встановлено, що відповідні вимоги не були заявлені в якості підстави позову та не розглядались судом першої інстанції, що виключає можливість розгляду таких вимог в суді апеляційної інстанції (статті 269 ГПК України), а тим паче в суді касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

17. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

18. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Васильєва В'ячеслава Анатолійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у справі № 910/14706/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.