Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.09.2019 року у справі №911/2558/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/2558/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хендлінгова компанія "Авіасервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 (судді:

Тищенко А. І., Скрипка І. М., Михальська Ю. Б. ) і рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2019 (суддя Бацуца В. М. ) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хендлінгова компанія "Авіасервіс"

про стягнення ~money0~,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хендлінгова компанія "Авіасервіс" (далі - ТОВ "Хендлінгова компанія "Авіасервіс") з позовом про стягнення ~money1~ заборгованості по нарахованих та прострочених відсотках за користування кредитом.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором № 20160114_А від 14.01.2016, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк" (далі - ПАТ "Фінбанк") та ТОВ "Хендлінгова компанія "Авіасервіс", договором від 28.03.2016 застави майнових прав, укладеним між ПАТ "Платинум Банк" та ПАТ "Фінбанк", договором від 31.03.2016 відступлення права вимоги, укладеним між ПАТ "Платинум Банк" та ПАТ "Фінбанк" та додатковим договором № 1 від 10.01.2017, укладеним між ПАТ "Платинум Банк" та ТОВ "Хендлінгова компанія "Авіасервіс".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Хендлінгова компанія "Авіасервіс" на користь ПАТ "Платинум Банк" ~money2~ основної заборгованості по відсотках за користування кредитом та судові витрати ~money3~ судового збору.

2.2. Суди виходили з того, що позивачем доведено обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором № 20160114_А від
14.01.2016, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк" та ТОВ "Хендлінгова компанія "Авіасервіс", договором від 28.03.2016 застави майнових прав, укладеним між ПАТ "Платинум Банк" та ПАТ "Фінбанк", договором від
31.03.2016 відступлення права вимоги, укладеним між ПАТ "Платинум Банк" та ПАТ "Фінбанк" та додатковим договором № 1 від 10.01.2017, укладеним між ПАТ "Платинум Банк" та ТОВ "Хендлінгова компанія "Авіасервіс". Посилаючись на пункт 4-1 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суди наголосили, що відкликання банківської ліцензії у ПАТ "Платинум Банк" не впливає на чинність кредитного договору, зобов'язань за ним, та право позивача нараховувати проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від
13.03.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від
02.07.2019, ТОВ "Хендлінгова компанія "Авіасервіс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 повністю.

3.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме, частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", частини 9 статті 17, статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Зазначає, що судами не враховано того, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації банк фактично втрачає статус банку, його банківська діяльність припиняється, у зв'язку з чим банк втрачає права на надання банківських та будь-яких інших послуг, зокрема щодо кредитування та нарахування відсотків по кредитах. Наголошує, що позивачем сума позову, яка складає суму відсотків за користування кредитом, неправомірно нарахована після дати відкликання у позивача банківської ліцензії.

3.3. ПАТ "Платинум Банк" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Позивач зазначає, що відповідно до положень статей 526, 530, 1048, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов'язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Відкликання банківської ліцензії не припиняє чинних зобов'язань контрагентів перед банком.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Судами встановлено, що 14.01.2016 між ПАТ "Фінбанк" (надалі - Кредитор) та ТОВ "Хендлінгова компанія "Авіасервіс" (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № 20160114_А, згідно з яким Кредитор, на умовах, визначених цим Договором, відкриває невідновлювальну відкличну кредитну лінію, з загальним лімітом в сумі, що визначена в пункті 1.2 цього Договору, надає Позичальнику в користування грошові кошти (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити проценти за його користування та здійснити всі інші платежі за Кредитом у встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за цим Договором в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору загальний ліміт кредитної лінії на дату укладення цього Договору встановлюється у сумі 10 ~money4~ (далі - Загальний ліміт).

Пунктом 1.5 кредитного договору встановлено, що за користування Кредитом встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 21% (двадцять один відсоток) річних.

Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору термін дії Загального ліміту встановлено до "10" січня 2017 року, або достроково у випадках, передбачених цим Договором та з урахуванням умов пункту 4.2 цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти в валюті Кредиту, що нараховуються в розмірі, визначеному в пункті 1.5 цього Договору та з урахуванням інших положень цього Договору.

Пунктом 3.3 кредитного договору встановлено, що нараховані проценти за попередній календарний місяць користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником в період з 1 (першого) по 12 (дванадцяте) число (включно) місяця, наступного за місяцем, за який були нараховані проценти, починаючи з лютого
2016.

При повному або достроковому повному погашенні заборгованості за Кредитом нараховані проценти підлягають сплаті в дату повного погашення заборгованості за Кредитом.

У випадку виникнення простроченої заборгованості за Кредитом, нарахування процентів за користування простроченою сумою Кредиту здійснюється за період починаючи з банківського дня, в який виникла прострочена заборгованість за Кредитом, до дати, яка передує фактичному погашенню простроченої заборгованості за Кредитом.

Пунктом 3.4 кредитного договору встановлено, що погашення заборгованості здійснюється одною сумою в розмірі 10 000 000,00 млн. грн не пізніше 10 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 14.1 кредитного договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором.

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору ПАТ "Фінбанк" було надано відповідачу кредит та перераховано грошові кошти у межах кредитного ліміту у загальному розмірі 10 ~money5~

4.2. Між ПАТ "Платинум Банк" (надалі - Заставодержатель) та ПАТ "Фінбанк" (надалі - Заставодавець) 28.03.2016 було підписано договір застави майнових прав від 28.03.2016, згідно з умовами якого предметом застави за цим Договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між Заставодавцем та юридичними особами, перелік яких наведений у Додатку № 1 до цього Договору (далі - Боржник/Боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі - Кредитні договори). Станом на "28" березня 2016 року загальна заборгованість за Кредитними договорами становить 12 ~money6~

Згідно з пунктом 4.1 договору застави майнових прав у разі набуття Заставодержателем підстав для звернення стягнення на Предмет застави відповідно до цього Договору та чинного законодавства Заставодержатель має право, а Заставодавець зобов'язаний здійснити реалізацію Предмета застави шляхом відступлення права вимоги за Кредитними договорами та Договорами забезпечення, що забезпечують виконання зобов'язань Боржниками за Кредитними договорами, у порядку, визначеному законодавством.

Додатком № 1 до договору застави майнових прав б/н від 28.03.2016 визначено реєстр кредитних договорів, серед яких кредитний договір № 20160114_А від
14.01.2016, залишок заборгованості за яким станом на 28.03.2016 складає 10 ~money7~, а заставна вартість предмета застави складає 9 ~money8~

4.3. Між ПАТ "Фінбанк" (надалі - Первісний кредитор) та ПАТ "Платинум Банк" (надалі - Новий кредитор) 31.03.2016 було укладено договір відступлення права вимоги № 20160331-Г, відповідно до якого "Право вимоги" - означає всі права, які належать Первісному кредитору за:

Кредитними договорами, згідно з переліком, наведеним у Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (надалі - Кредитний договір/Кредитні договори);

Договорами застави, згідно з переліком, наведеним у Додатку № 2 до цього Договору, що є невід'ємною частиною (надалі - Договір застави);

Договорами страхування згідно з переліком, наведеним у Додатку № 3 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (надалі - Договір застави)

Пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги встановлено, що цим Договором Сторони вирішили питання про звернення стягнення за Договором застави майнових прав, що укладений між Сторонами 28.03.2016 (надалі - Договір застави майнових прав), на предмет застави шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється шляхом набуття Новим кредитором права вимоги за договорами, що є предметом застави відповідно до Договору застави.

Відповідно до пункту 2.3 договору відступлення права вимоги з цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора щодо права вимоги по усіх зобов'язаннях, що виникли з договорів, які визначені в пункті 1.2 цього Договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору відступлення права вимоги з дати укладення цього Договору до Нового кредитора переходять всі Права вимоги Первісного кредитора за договорами в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у зв'язку з чим Новий кредитор набуває права вимагати від відповідних Боржників своєчасного та належного виконання зобов'язань за договорами, в тому числі, погашення суми кредитів, сплати процентів (відсотків) за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій, інших платежів за договорами, в тому числі, і прострочення платежів за ними, а також права та обов'язки Первісного кредитора, що виникли на будь-яких стадіях судового та виконавчого провадженнях.

Відповідно до пункту 4.3 договору відступлення права вимоги перехід від Первісного кредитора права вимоги до Нового кредитора за договорами застави, що укладені з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами, зазначеними у Додатку № 1, здійснюється відповідно до окремо укладених договорів про відступлення прав вимоги, що будуть укладатись між Первісним кредитором та Новим кредитором та посвідчуватись нотаріально по кожному відступленому праву вимоги, забезпеченням по якому є застава. Перелік договорів застави, відступлення права вимоги по яких здійснюється Сторонами на підставі окремо укладених та нотаріально посвідчених договорів, наведений у Додатку № 4 до цього Договору.

Згідно з пунктом 10.1 договору відступлення права вимоги цей Договір вступає в силу у з дати його підписання Сторонами та залишається чинним до дати повного виконання Сторонами усіх зобов'язань за цим Договором.

Додатком № 1 до договору відступлення права вимоги № 20160331-Г від 31.03.2016 визначено реєстр кредитних договорів, згідно з яким загальна сума заборгованості за ними за основним боргом, відсотками та комісіями в гривні станом на
31.03.2016 становить 12 ~money9~, а загальна вартість предмету застави - 11 ~money10~, зокрема за кредитним договором № 20160114_А від 14.01.2016: залишок заборгованості за основним боргом та відсотками на 31.03.2016-10 ~money11~, заставна вартість предмета застави - 9 ~money12~

4.4. Судами установлено, що 10.01.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 20160114_А від
14.01.2016, відповідно до якого у зв'язку зі зміною кредитора сторони домовилися про продовження строку дії Загального ліміту кредитної лінії до 20.12.2017 та зміну умов щодо забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Кредитором за Кредитним договором. Сторони домовились та погодились з дати укладення цього Додаткового договору внести наступні зміни до Кредитного договору:

Викласти пункт 1.6. Кредитного договору в наступній редакції: "1.6. Термін дії Загального ліміту встановлено до "20" грудня 2017 року, або достроково, у випадках, передбачених цим Договором та з урахуванням пункту 4.2. цього Договору". Викласти пункт 3.4. Кредитного договору в наступній редакції: "3.4.

Повне погашення заборгованості за Кредитом здійснюється Позичальником в будь-якому випадку не пізніше дати, вказаної у пункті 1.6. цього Договору. У випадку прострочення погашення Кредиту (його відповідної частини) Кредитор нараховує проценти за користування Кредитом, що підлягають погашенню за період з наступного банківського дня після належної дати сплати по дату фактичного погашення заборгованості. Сплата заборгованості за Кредитом, в тому числі простроченої, здійснюється шляхом перерахування коштів на Рахунок, реквізити якого зазначені в пункті 3.5. цього Договору.".

4.5. Рішенням Правління Національного банку України від 10.01.2017 № 14-рш/БТ ПАТ "Платинум Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від
11.01.2017 № 85 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Платинум Банк" та делегування повноважень тимчасовій адміністрації банку" розпочато процедуру виведення ПАТ "Платинум Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 11.01.2017 до 10.02.2017.

4.6. У лютому 2017 позивач повідомив відповідача про те, що запровадження тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасовому адміністратору не передбачає зміну умов кредитного договору, в тому числі реквізитів для погашення процентів за кредитним договором і станом на 16.02.2017 заборгованість відповідача за кредитним договором № 20160114_А від 14.01.2016 становить 10 ~money13~ строкової заборгованості та ~money14~ простроченої заборгованості за процентами (лист № 10/1576 від 17.02.2017).

4.7. Правління Національного банку України прийняло рішення від 23.02.2017 №95-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Платинум Банк".

Виконавча дирекція фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від
24.02.2017 № 743 "Про початок ліквідації ПАТ "Платинум Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" припинила тимчасову адміністрацію ПАТ "Платинум Банк" з 24.02.2017, запровадила процедуру ліквідації ПАТ "Платинум Банк" строком на 2 роки з 24.02.2017 до 23.02.2019 включно.

4.8. Позивач звернувся до відповідача із вимогою № 10/9178-Л від 03.11.2017 погасити прострочену заборгованість за кредитним договором № 20160114_А від
14.01.2016, яка станом на 03.11.2017 складає 1 ~money15~ простроченої заборгованості за нарахованими процентами та ~money16~ пені за порушення строків сплати процентів, а також попередив, що у разі невиконання даної вимоги в повному обсязі, позивач залишає за собою право на стягнення простроченої заборгованості та нарахованих штрафних санкцій за кредитним договором в судовому порядку, а також розпочати процедуру примусового звернення стягнення за договорами забезпечення.

4.9. Судами встановлено, що під час дії договору відповідач лише частково виконав свій обов'язок за договором: сплатив процентів за користування кредитом та перерахував позивачу грошові кошти у сумі 1 ~money17~

4.10. Спір виник у зв'язку з невизнанням відповідачем свого обов'язку зі сплати процентів за користування кредитом після відкликання банківської ліцензії ПАТ "Платинум банк".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Переглянувши оскаржені у справі рішення та постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5.2. Предметом спору є стягнення заборгованості по нарахованих та прострочених відсотках за користування кредитом на підставі статей 526, 530, 1048, 1054 Цивільного кодексу України.

5.3. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

5.4. За умовами кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату процентів за користування кредитом, порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором (розділ 3 кредитного договору). Термін дії Загального кредиту було продовжено до 20.12.2017 на підставі додаткового договору № 1 до кредитного договору № 20160114_А від 14.01.2016.

5.5. Відтак, у межах строку кредитування до 20.12.2017 року відповідач повинен був повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

5.6. Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов кредитного договору банк передав відповідачу кредитні кошти. Натомість, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконував, унаслідок чого станом на 01.04.2017 заборгованість за простроченими відсотками за кредитним договором склала ~money18~

5.7. Заперечуючи проти стягнення спірної заборгованості, ТОВ "Хендлінговая компанія "Авіасервіс" посилалося на неправомірність нарахування ПАТ "Платинум Банк" відсотків за користування кредитом після відкликання банківської ліцензії ПАТ "Платинум банк".

5.8. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків, а банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Правові наслідки введення процедури ліквідації банку визначено ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з пунктами 2, 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, банківська діяльність банку, що знаходиться в стадії ліквідації, завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси та припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

5.9. Таким чином, з системного аналізу зазначеної норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" випливає, що у випадку відкликання банківської ліцензії банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, однак, наведене не вказує на припинення існуючих та чинних зобов'язань контрагентів перед банком, зокрема, обов'язку зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що припинення нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку стосується саме заборгованості банку перед третіми особами і не стосується заборгованості третіх осіб перед банком. (Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 910/23455/17, від
14.11.2018 у справі № 903/6/18, від 27.11.2018 у справі № 913/67/17).

5.10. Крім того, за змістом частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Однак, судами не встановлено, що між кредитором та боржником було досягнуто домовленості щодо припинення нарахування відсотків за користування кредитом у зв'язку з введенням процедури ліквідації банку.

5.11. Враховуючи викладене, у зв'язку з прийняттям постанови правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" від 23.02.2017 №95-рш боржник не звільняється від обов'язку сплати процентів за користування кредитними коштами.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у справі прийняті із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судоми першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди першої і апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених у справі ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хендлінгова компанія "Авіасервіс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 і рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2019 у справі № 911/2558/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв