Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/3220/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Волковицької Н. О., Краснова Є. В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2025

(судді Плахов О.В., Гребенюк Н.В., Тихий П.В.)

за заявою керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова

про забезпечення позову

у справі за позовом керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова

до: 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимус+", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс", 5) ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, витребування нежитлових приміщень.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна та приватизації), Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимус+" (далі - ТОВ "Оптимус+"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс" (далі - ТОВ "Благоустрій-плюс"), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, витребування нежитлових приміщень.

1.2. Господарський суд Харківської області рішенням від 11.02.2025 позов прокурора задовольнив та:

- визнав незаконним і скасував пункт 36 додатку "Перелік об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу" до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 № 975/12 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова";

- визнав недійсним договір купівлі-продажу від 29.04.2013 № 4984-В-С, укладений між Харківською міською радою, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації та ТОВ "Оптимус+", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А., (реєстровий № 860) щодо нежитлових приміщень №№ 1- 7 у підвальній частині житлового будинку літ."А-9" загальною площею 350,2 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнав недійсним договір іпотеки від 27.10.2020, укладений між ТОВ "Благоустрій-плюс" та ОСОБА_1 , який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.10.2020 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.10.2020 № 54803405, номер запису про іпотеку 38870532;

- витребував нежитлові приміщення №№ 1-7 у підвальній частині житлового будинку літ. "А" загальною площею 350,2 м2, які розташовані за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 176, корп. 3, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 52983063101) від ТОВ "Благоустрій-плюс" на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.

1.3. Харківська міська рада та ТОВ "Благоустрій-плюс" подали апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції до Східного апеляційного господарського суду і суд апеляційної інстанції ухвалами від 17.03.2025 та від 31.03.2025 відкрив апеляційні провадження за такими апеляційними скаргами.

1.4. Прокурор 27.03.2025 звернувся до Східного апеляційного господарського суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна 52983063101 (номер запису про право власності 35792374), а саме: нежитлові приміщення №№ 1-7 у підвальній частині житлового будинку літ."А-9" загальною площею 350,2 м2, розташовані за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 176, корп. 3, із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії із цим майном.

1.5. Прокурор обґрунтував необхідність вжиття заходів забезпечення таким:

- позов у цій справі є майновим, а в разі задоволення позовних вимог нерухоме майно буде витребувано на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради від ТОВ "Благоустрій-плюс";

- враховуючи наявність іпотечного договору від 27.10.2020 існує припущення про існування реальної загрози того, що відповідач - ТОВ "Благоустрій-Плюс", виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду. Вказане, на думку заявника, фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком не поновлення прав та інтересів держави;

- обрані заходи забезпечення позову на період розгляду спору судом не будуть перешкоджати діяльності ТОВ "Благоустрій-плюс", оскільки не позбавляють його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежать його права розпоряджатися ним.

2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою від 02.04.2025 Східний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні заяви Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову у справі № 922/3220/24.

2.2. Постановою від 28.05.2025 Верховний Суд скасував ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2025, а справу № 922/3220/24 передав до Східного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову.

2.3. Східний апеляційний господарський суд за результатами нового розгляду заяви Прокурора про забезпечення позову ухвалою від 02.07.2025 відмовив у задоволенні такої заяви.

За висновками колегії суддів апеляційного господарського суду:

- по суті подана прокурором заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення 4-го відповідача - ТОВ "Благоустрій-Плюс" від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення;

- самі лише посилання прокурора на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову;

- господарська справа № 922/3220/24 розглядається судами вже майже 9 місяців і за цей час ТОВ "Благоустрій-Плюс" не вчинило жодних дій, які б могли утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, що свідчить про безпідставність аргументів прокурора щодо реальності ризику відчуження майна, державна реєстрація права власності якого оскаржується.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

3.1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2025, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

3.2. У касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням та неправильним застосуванням норм статей 2 11 74 76 77 136 137 140 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. Скаржник наголошує на тому, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, а умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

3.4. Зазначає про те, що висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність обставин, які можуть бути підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, суперечать висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, відповідно до якого у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін

4. Позиція інших учасників справи

4.1. Відповідачі правом на надання відзиву не скористалися.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.2. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

5.3. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 та інших.

5.4. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

5.5. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1), забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2), забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4).

5.8. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

5.9. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

5.10. Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

5.11. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

5.12. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

5.13. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

5.14. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

5.15. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

5.16. Визначення таких понять, як арешт майна та заборона на відчуження майна, містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19. Так, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном. Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.

5.17. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в цій справі є, зокрема, витребування у ТОВ "Благоустрій-плюс" нежитлових приміщень (об`єкта нерухомого майна) від на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.

5.18. Необхідність забезпечення позову шляхом накладення на арешту на нерухоме майно прокурор обґрунтовував тим, що, враховуючи наявність іпотечного договору від 27.10.2020, прокурор має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що ТОВ "Благоустрій-плюс" як власник спірного майна може розпорядитися ним шляхом вчинення дій (правочинів) щодо цього майна на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах цієї справи, без нових звернень до суду. Відтак наведене, на думку прокурора, фактично знівелює мету судового захисту та призведе до неможливості поновлення прав та інтересів держави.

5.19. Відмову у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції мотивував тим, що:

- прокурор в заяві про забезпечення позову не навів будь-яких обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, в тому числі і дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна;

докази того, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, станом на час розгляду справи є об`єктом купівлі-продажу, міни, дарування тощо, до заяви про забезпечення позову суду не надані;

самі лише посилання прокурора на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

5.20. Колегія суддів звертає увагу, що скасовуючи попередню ухвалу про відмову у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову у цій справі, Верховний Суд у постанові від 28.05.2025 вже вказував на те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки доводам прокурора, зокрема, про можливість відповідача - ТОВ "Благоустрій-плюс" у будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, а також не врахував того, що заходи забезпечення позову, про застосування яких просив прокурор, пов`язані з наявністю реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також спрямовані на забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог.

5.21. При цьому Верховний Суд вже звертав увагу і на те, що:

- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, на які посилається скаржник;

- а можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

5.22. Аналізуючи доводи прокурора щодо підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, колегія суддів враховує таке:

- судове рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є, зокрема, підставою для державної реєстрації права власності на відповідне майно за його власником. Тому метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення;

- такий спосіб забезпечення позову як арешт нерухомого майна є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, має майновий характер, власником спірного майна є ТОВ "Благоустрій-плюс", а відсутність обтяжень не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору;

- сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (ТОВ "Благоустрій-плюс") вільно розпоряджатися майном;

- існує прямий зв`язок між обраними прокурором заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог;

- обрані заходи забезпечення позову на період розгляду спору судом не будуть перешкоджати діяльності ТОВ "Благоустрій-плюс", оскільки не позбавляють ТОВ "Благоустрій-плюс" прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право власника розпоряджатися майном.

5.23. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову є пов`язаними із наявністю реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також направлені на забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, пов`язані із предметом розгляду цього спору, є співмірними та адекватними по відношенню до заявлених позовних вимог, такими, що не порушують рівності та збалансованості інтересів сторін оскільки мають тимчасовий характер, та, навпаки, спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, що може слугувати додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позовних вимог, буде реально виконане.

5.24. Натомість міркування суду апеляційної інстанції про необхідність надання доказів на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, в тому числі і дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна, на думку колегії суддів, є прикладом застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

5.25. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція).

5.26. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

5.27. Також у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

5.28. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам ЄСПЛ.

5.29. Таким чином, підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, та наявний зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом спору, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

5.30. Тож оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у цій справі слід скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення заяви прокуратури про забезпечення позову. З цих підстав касаційна скарга підлягає задоволенню.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

6.2. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

6.4. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного господарського суду від 02.07.2025 скасувати, а заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна задовольнити.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки суд не вирішує спір по суті, відповідно до статті 129 ГПК України понесені прокуратурою судові витрати за розгляд заяви та касаційної скарги слід врахувати при розподілі судових витрат за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 136 137 300 301 304 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі № 922/3220/24 скасувати.

3. Заяву керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову задовольнити.

4. Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна 52983063101 (номер запису про право власності 35792374), а саме: нежитлові приміщення №№ 1- 7 у підвальній частині житлового будинку літ."А-9" загальною площею 350,2 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 176, корп. 3, із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії із цим майном.

Постанова про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення постанови до виконання - 3 роки.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Волковицька

Є. Краснов