Історія справи

Постанова КГС ВП від 03.06.2025 року у справі №916/2739/20
Ухвала КГС ВП від 25.04.2021 року у справі №916/2739/20
Постанова КГС ВП від 30.10.2024 року у справі №916/2739/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/2739/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників:

ОСОБА_1 - адвоката Клачок Б.О.,

розпорядника майна ТОВ "Укркава", арбітражного керуючого Дарієнко В. Д.,

АТ "Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (кредитора) - адвоката Кут М. В.,

ТОВ "Укркава" - адвокат Попова М. О. - на зв`язок в режимі відеоконференції не вийшла

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконферензв`язку касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 18.03.2025

у складі колегії суддів: Філінюка І.Г. (головуючого), Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

у справі № 916/2739/20

за заявою ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укркава", введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майном ТОВ "Укркава" - арбітражного керуючого Дарієнка В. Д.

2. Після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство за № 65373 від 20.10.2020 до суду із заявами про визнання кредитором до боржника звернулось відповідні кредитори, зокрема: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Укркава" (далі - ТОВ "ТД "Укркава") в сумі 15 600 460,53 грн, ОСОБА_1 в сумі 61 704 750 грн, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк") в сумі 508 662 329,80 грн, ОСОБА_2 в сумі 15 329 748,22 грн, ОСОБА_4 в сумі 122 124,98 грн, ОСОБА_5 в сумі 175 284,23 грн, ОСОБА_6 в сумі 124 225,46 грн, ОСОБА_7 в сумі 125 724,06 грн, ОСОБА_8 в сумі 27 446,71 грн, ОСОБА_9 в сумі 38 325,67 грн, ОСОБА_10 в сумі 21 266,94 грн, ОСОБА_11 в сумі 14 490 грн, ОСОБА_12 в сумі 29 566,51 грн, ОСОБА_13 в сумі 56 864,68 грн, Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області в сумі 1 217 833,54 грн.

3. Ухвалами Господарського суду від 09.03.2021 та від 15.08.2023 заяви ТОВ "ТД "Укркава", ОСОБА_1 , АТ "Ощадбанк", ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 прийняті до розгляду. За результатом розгляду вказаних заяв кредиторів господарським судом Одеської області постановлено відповідні ухвали від 21.09.2023.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2023: визнано вимоги АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" в сумі 220 584 270,00 грн. (забезпечені вимоги) та в сумі 380 615,95 грн. (незабезпечені вимоги); вимоги АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" в сумі 287 697 443,85 грн. (незабезпечені вимоги) відхилено.

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 визнано вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Укркава".

6. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 21.09.2023, постановлено, зокрема: "1. Визнаними вимогами кредиторів ТОВ "Укркава", серед інших, є: ОСОБА_1 з вимогами до боржника в сумі 61 182 750,00 грн.; АТ "Ощадбанк" з вимогами до боржника в сумі 220 584 270,00 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 380 615,95 грн (незабезпечені вимоги); 2. Не визнаними вимогами кредиторів ТОВ "Укркава" є вимоги АТ "Ощадбанк" з вимогами до боржника в сумі 287 697 443,85 грн. (не забезпечені вимоги)."

7. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли:

- апеляційна скарга АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (щодо визнання вимог кредитора АТ "Ощадбанк"),

- апеляційна скарга АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (щодо визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ),

-апеляційна скарга АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання);

апеляційна скарга ТОВ "Укркава" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) (щодо визнання вимог кредитора АТ "Ощадбанк").

8. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024, зокрема:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ) у цій справі- залишено без змін.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ "Ощадбанк") по справі 916/2739/20 скасовано та прийнято нове рішення, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"1.Визнати кредиторські вимоги АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" в сумі 156 038 158,97 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 16 876 093,60 грн (незабезпечені вимоги). 2. Кредиторські вимоги АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" в сумі 335 748 077,23 грн - відхилити."

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі 916/2739/20 скасовано в частині визнаних та невизнаних вимог кредитора АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава". В цій частині ухвалено нове рішення: визнаними вимогами АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" є вимоги в сумі 156 038 158,97 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 16 876 093,60 грн. (незабезпечені вимоги); невизнаними вимогами АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" є вимоги в сумі 335 748 077,23 грн.

9. Постановою Верховного Суду від 30.10.2024 у цій справі частково задоволено касаційну скаргу АТ "Ощадбанк"; скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у цій справі щодо кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" до боржника та щодо кредиторських вимог ОСОБА_1 до боржника; передано справу в скасованій частині на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду; в іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у цій справі залишено без змін.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025:

- Апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ) - задоволено, ухвалу господарського суду від 21.09.2023 (щодо визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 ) у цій справі - скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Укркава" у сумі 61 182 750,00 грн.

- Апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання кредиторських вимог АТ "Ощадбанк") у цій справі - задоволено частково, ухвалу господарського суду від 21.09.2023 (щодо визнання кредиторських вимог АТ "Ощадбанк") скасовано та прийнято нове рішення, викладено його резолютивну частину у наступній редакції: "1.Визнати кредиторські вимоги АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" в сумі 265 114 504,33 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 148 502 015,00 грн (незабезпечені вимоги). 2. Кредиторські вимоги АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" в сумі 95 045 810,40 грн. - відхилити.";

- Апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) у цій справі - задоволено частково; ухвалу господарського суду від 21.09.2023 (попереднього засідання) у справі скасовано в частині: визнаних кредиторських вимог ОСОБА_1 з вимогами до боржника у розмірі 61 182 750 грн; визнаних та невизнаних вимог кредитора АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава". В цій частині ухвалено нове рішення, згідно якого: визнаними вимогами АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" є вимоги в сумі 265 114 504,33 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 14 502 015,00 грн (незабезпечені вимоги); невизнаними вимогами кредиторів ТОВ "Укркава" є: АТ "Ощадбанк" з вимогами до боржника в сумі 95 045 810,40 грн та ОСОБА_1 з вимогами до боржника у розмірі 61 182 750 грн.

Рух касаційної скарги

11. 09.04.2025 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 09.04.2025 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 916/2739/20 в частині кредиторських вимог АТ "Ощадбанк", сформована в системі "Електронний суд" 09.04.2025.

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 у справі № 916/2739/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025.

13. 09.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 09.04.2025 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 916/2739/20 в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Укркава", підтвердженням чого є накладна служби кур`єрської доставки.

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 916/2739/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.04.2025.

15. Ухвалою суду від 28.04.2025 у складі колегії суддів: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., відкрито касаційне провадження у справі № 916/2739/20 за касаційною скаргою ОСОБА_2 від 09.04.2025 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 в частині кредиторських вимог АТ "Ощадбанк"; призначено розгляд касаційної скарги на 03.06.2025 року о 10:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

16. Ухвалою суду у складі колегії суддів: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. від 01.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2739/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 09.04.2025 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Укркава"; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 від 09.04.2025 та ОСОБА_2 від 09.04.2025 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 916/2739/20; призначнено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 від 09.04.2025 на 03.06.2025 року о 10:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

17. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.06.2025 № 32.2-01/994, у зв`язку із відпусткою судді Васьковського О. В., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/2739/20.

18. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 для розгляду касаційних скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В.Я.

19. Ухвалою суду від 03.06.2025 прийнято касаційні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 916/2739/20 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В.Я., до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

20. ОСОБА_2 , не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині, а справу в частині вимог АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

21. Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 визначено п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

22. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 полягають у наступному.

22.1. Під час нового розгляду кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" судом апеляційної інстанції не розглянуто апеляційну скаргу ТОВ "Укркава".

22.2. Умови Договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011 року не встановлюють інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, а формулювання у п. 7.1.1. щодо нарахування пені за кожен день прострочення лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), то пеня за прострочення виконання ТОВ "Укркава" своїх зобов`язань за договором щодо сплати основного боргу та процентів за користування кредитом має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, відтак, суд апеляційної інстанції порушив вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та застосував її без врахування висновків Верховного Суду щодо її застосування. Скаржник наводить постанову Верховного Суду від 16.10.2024 року у справі №911/952/22.

22.3. Нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію (постанови Верховного Суду від 22.07.2019 по справі №911/1563/18, від 22.08.2019 по справі № 914/508/17, від 11.11.2019 по справі № 904/1038/19, від 11.02.2020 по справі №916/612/19). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19 та від 09.03.2021 у справі №924/441/20.

22.4. Судом апеляційної інстанції у складі кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" визнано суми неправомірно нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом (як в доларах США, так і в гривні) та неправомірно нарахованої пені за несвоєчасну сплату основного боргу в доларах США.

22.5. АТ "Ощадбанк" розрахувавши розмір пені в доларах США, без щоденної прив`язки до встановленого НБУ курсу гривні, та в подальшому визначивши гривневий еквівалент виключно станом на дату подачі заяви із кредиторськими вимогами, порушено порядок обчислення пені. Висновки щодо правил проведення розрахунку пені за прострочене зобов`язання, виражене в іноземній валюті, викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі № 922/4404/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 18.09.2020 у справі №916/4693/15.

22.6. Апеляційний суд не перевірив здійснений АТ "Ощадбанк" розрахунок пені та неправомірно визнав нарахований розмір пені.

23. ОСОБА_1 , не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині своїх кредиторських вимог подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині, а справу в частині кредиторський вимог ОСОБА_1 направити на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

24. Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 визначено п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

25. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 полягають у наступному.

25.1. Суд апеляційної інстанції всупереч положенням ч. 1 ст. 638 ЦК України, ст. 204 215 216 ЦК України встановлено "нереальність укладеного договору про відступлення права вимоги від 20.01.2020", у зв`язку з відсутністю доказів проведення претензійно-позовної роботи з повернення грошових коштів Компанією "Колберг Проджектс ЛЛП", що нівелює презумпцію правомірності правочину та суперечить сформованій позиції Верховного Суду, визначеній зокрема у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19, від 19.12.2023 у справі № 916/2188/21, від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20 (904/316/21).

25.2. Судом неправильно застосовано ч. 1, 2 ст. 3 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України", не віднесено Акт про виконання зобов`язань від 31.12.2019 укладеного між Компанією "Колберг Проджектс ЛЛП" та боржником ТОВ "Укркава" до первинних документів, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 03.04.2018 у справі № 920/37/24, від 21.12.2020 у справі № 916/499/20, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

25.3. Судом не досліджено у сукупності подані ОСОБА_1 докази щодо реальності укладеного договору між ОСОБА_1 та Компанією "Колберг Проджектс ЛЛП" про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, проігноровано факт проведення розрахунків.

25.4. Судом не враховано правову позицію об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо визначення реальності договору зазначеного у постанові від 23.01.2029 у справ № 355/385/17.

26. У судовому засіданні 03.06.2025 представник ОСОБА_1 підтримала його касаційну скаргу, а також підтримала касаційну скаргу ОСОБА_2 .

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

27. Арбітражним керуючим Дарієнко В. Д. подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому останній просить задовольнити його касаційну скаргу, оскаржувану постанову в частині його кредиторських вимог скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

28. Арбітражним керуючим Дарієнко В. Д. подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому останній просить оскаржувану постанову в частині його кредиторських вимог ОСОБА_1 скасувати, а справу в оскаржуваній частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

29. АТ "Ощадбанк" подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

30. АТ "Ощадбанк" подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

31. У судовому засіданні 03.06.2025 арбітражний керуючий Дарієнко В. Д. підтримав касаційні скарги, представник АТ "Ощадбанк" - заперечила проти касаційних скарг. Представник ТОВ "Укркава" - адвокат Попова М. О. не вийшла на зв`язок в режимі відеоконференції.

Позиція Верховного Суду

32. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

33. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

34. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Укркава".

35. Вказана справа розглядалась судами неодноразово. Cудом касаційної інстанції у цій справі скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 щодо кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" до боржника та щодо кредиторських вимог ОСОБА_1 до боржника, а справу, в скасованій частині передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду; в іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у цій справі залишено без змін.

36. Отже, предметом розгляду є дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в оскаржуваних частинах постанови а також дотримання вказівок суду касаційної під час нового розгляду справи у відповідних частинах.

37. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45 46 47 КУзПБ.

38. Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18);

- законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником;

- надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі №911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20);

39. Щодо кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" колегія суддів зазначає наступне.

40. Відповідно до заяви АТ "Ощадбанк" з кредиторськими вимогами до боржника, станом на 20.10.2020 заборгованість ТОВ "Укркава" за договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 становить 10 559 411,58 доларів США та 211 079 244,50 грн, з яких:

1) за траншами, виданими в національній валюті:

- прострочена заборгованість за основним боргом - 39 965 000,00 грн;

- заборгованість по строкових процентах - 435 684,02 грн;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 46 746 334,58 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) - 56 210 353,65 грн;

-пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) - 33 773 349,60 грн;

- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) - 5 463 555,64 грн;

- 3% річних за несвоєчасне погашення процентів кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) - 3 671 997,57 грн;

- інфляційні втрати по основному боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) - 16 827 762,82 грн;

- інфляційні втрати по простроченим процентам кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) - 7 985 206,62 грн.

2) за траншами, виданими в іноземній валюті:

- прострочена заборгованість за основним боргом (кредитом) - 2 999 385,40 доларів США;

- сума заборгованості по строкових процентах - 21 020,28 доларів США;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 1723189,62 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) - 4218 498,00 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) - 1 139 431,73 доларів США;

- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) - 334 350,95 доларів США;

- 3% річних за несвоєчасне погашення процентів (з 11.11.2015 по 19.10.2020) - 123535,60 доларів США.

41. Суд апеляційної інстанції у постанові від 27.05.2024 у цій справі відхилив кредиторські вимоги AT "Ощадбанк" в частині неправомірно нарахованих процентів за користування кредитом та в частині пені.

42. Cуд касаційної інстанції надаючи оцінку правомірності відхилення кредиторських вимог AT "Ощадбанк" (в частині нарахованих процентів за користування кредитом та в частині пені) дійшов наступних висновків.

42.1. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив кредиторські вимоги АТ "Ощадбанк" в частині процентів за користування кредитом, оскільки нарахування AT "Ощадбанк" процентів за користування кредитом з 09.06.2016 (дата вимоги про дострокове повернення кредиту) є неправомірним. Відповідно до послідовної та сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 ЦК України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, зокрема після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове його погашення. На підставі аналізу вказаних правових норм та правових позицій Верховного Суду, апеляційний суд вірно зауважив, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.

43. Під час нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції встановив наступне:

- рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021, вже була надана оцінка частині вимог AT "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава", що виникли на підставі неналежного виконання зобов`язань за договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011;

- зокрема, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17, було встановлено, що заборгованість ТОВ "Укркава" перед АТ "Державний ощадний банк України" за основним боргом у доларах США становить 2 979 448,59 дол. США, тому саме на таку суму підлягають визнанню вимоги у цій частині, а не на суму 2 999 385,40 дол. США, як було зазначено банком в заяві про визнання кредиторських вимог;

- крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17, було встановлено, що заборгованість ТОВ "Укркава" перед АТ "Державний ощадний банк України" за основним боргом у гривні складає 39 965 000, 00 грн, тому саме на таку суму підлягають визнанню вимоги у цій частині;

- щодо кредиторських вимог в частині заборгованості по строкових процентах в сумі 435 684,02 грн, простроченої заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 46 746 334,58 грн, заборгованості по строкових процентах в сумі 21 020,28 доларів США та простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 1 723 189,62 доларів США, колегія суддів зазначає, що даним вимога також була надана оцінка у рішенні Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17;

- після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, з 09.06.2016, позивачем змінено термін кредитування по договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011, банк втратив можливість нарахування процентів на підставі п.2.7. договору, що свідчить про те, що нарахування АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" таких процентів з 09.06.2016 є неправомірним;

- з наданого позивачем розрахунку, висновки щодо правомірності якого здійснено експертом, в оскаржуваній постанові встановлено, що станом на 08.06.2016 заборгованість ТОВ "Укркава" по процентам у валюті дол. США становила 520 413,85 дол. США;

- після 08.06.2016 на рахунок ТОВ "Укркава" надійшли грошові кошти у сумі 540 350,66 дол. США, які позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості по процентам, що були нараховані в тому числі і після 08.06.2016;

- враховуючи висновки суду щодо неправомірного нарахування позивачем процентів після вказаної дати, така сума мала бути зарахована в рахунок погашення відсотків, нарахованих по 08.06.2016, розмір яких склав 520 413,85 дол. США;

- суд дійшов висновку про повне погашення відповідачем суми відсотків, нарахованих у дол. США, та відсутність заборгованості в цій частині;

- при цьому, враховуючи визначену п. 2.8. договору послідовність зарахування грошових коштів з метою погашення заборгованості, залишок суми у розмірі 19 936,81 дол. США має бути зарахований в рахунок погашення тіла кредиту, виданого у дол. США;

- таким чином, сума заборгованості за тілом кредиту у дол. США, що не повернута відповідачем та наразі підлягає стягненню на користь позивача, становить 2 979 448,59 дол. США;

- щодо нарахованих позивачем процентів по кредитним коштам, виданим у валюті гривня, згідно наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку, станом на 08.06.2016 сума прострочених процентів становила 10 590 220,93 грн;

- визначаючи суму заборгованості про процентам, що підлягає стягненню з відповідача, суд врахував сплачені після 08.06.2016 грошові кошти у сумі 1 292 грн, а також положення п. 2.8. договору щодо послідовності зарахування грошових коштів з метою погашення заборгованості;

- відтак, сума процентів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011, становить 10 588 928,93 грн."

44. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційного суду щодо стягнення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають визнанню в цій частині лише вимоги на суму 10 588 928,93 грн, а в іншій частині вимоги банку зі стягнення процентів за користування кредитом не підлягають визнанню, адже апелянт не врахував, що нарахування відсотків, починаючи з 09.06.2016, є безпідставним. Крім того, банк не врахував та не зазначив, що заборгованість по відсотках у доларах США взагалі була погашена боржником.

45. В контексті аргументів касаційної скарги AT "Ощадбанк" щодо відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні кредиторських вимог AT "Ощадбанк" в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення основного боргу та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, Суд касаційної інстанції зазначив наступне.

45.1. Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог AT "Ощадбанк" зі стягнення пені судом апеляційної інстанції не було встановлено правової природи договору на підставі аналізу змісту договору та основних ознак зобов`язання, яке виникло з договору, прав та обов`язків сторін за договором, зокрема, щодо розміру санкцій та строку їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

45.2. Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

45.3. При цьому, словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором", яке містить частина шоста статті 232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми частини шостої статті 232 ГК України.

45.4. У постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування частин 6 статті 232 ГК України, зазначила, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

45.5. Тобто, частиною шостою статті 232 ГПК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, водночас строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

45.6. Відповідно до статті 254 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

45.7. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (частина перша статті 259 ЦК України).

45.8. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

45.9. Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

45.10. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18.

45.11. Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

46. Суд апеляційної інстанції, з урахуванням вказівок Верховного Суду встановив, що в п 9.1. кредитного договору сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до частини першої статті 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов`язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.

47. З урахуванням вище викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаним пунктом сторони погодили інший строк нарахування штрафних санкцій, а саме до трьох років для всіх грошових зобов`язань позичальника. Відтак, заявлена кредитором вимога щодо стягнення пені у розмірі 240 702 266,55 грн відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірною та обґрунтованою.

48. Водночас аргументи ОСОБА_2 (п. 22.2. - 22.4. постанови) зводяться до незгоди з викладеною позицією суду касаційної інстанції у цій справі та відповідними висновками суду апеляційної інстанції, які ґрунтуюся на висновках та вказівках Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 232 ГК України, відтак є безпідставними та необґрунтованими

49. Щодо до аргументів ОСОБА_2 наведених у п. 22.5. -22.6. постанови щодо порушення порядку обчислення пені, є такими що зводяться до спонукання здійснити переоцінку встановленої судом апеляційної інстанції суми пені, що в силу статті 300 ГПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, разом з тим з матеріалів справи також не вбачається, що скаржником у встановленому порядку подавався до суду апеляційної інстанції контр розрахунок пені.

50. Щодо кредиторських вимог в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у гривні (з 01.10.2015 по 19.10.2020) у сумі 5 463 555,64 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів кредитом у гривні (з 11.11.2015 по 19.10.2020) у сумі 3 671 997,57 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США (з 01.10.2015 по 19.10.2020) у сумі 334 350,95 доларів США та 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у доларах США (з 11.11.2015 по 19.10.2020) у сумі - 123 535,60 доларів США., судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

50.1. Згідно розрахунків, здійснених судом апеляційної інстанції в межах заявлених кредиторських вимог:

- кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у гривні (з 01.10.2015 по 19.10.2020 підлягають визнанню на суму 5 463 555,64 грн;

- кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у гривні (з 01.10.2015 по 19.10.2020) підлягають визнанню на суму 1 428 604,67 грн;

- кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США (з 01.10.2015 по 19.10.2020 підлягають визнанню на суму 334 350,95 дол. США;

- кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у доларах США підлягають визнанню на суму 20 420,80 дол. США;

- кредиторські вимоги в частині інфляційних втрат по основному боргу у гривні підлягають визнанню на суму 16 735 859,24 грн;

- кредиторські вимоги в частині інфляційних втрат по процентам у гривні підлягають визнанню на суму 4 395 866,86 грн.

50.2. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 було стягнуто з ТОВ "Укркава" на користь АТ "Ощадбанк" судовий збір у сумі 380 615,95 грн, тому кредиторські вимоги банку в частині стягнення даного судового збору також підлягають визнанню.

50.3. Також, в матеріалах справи також міститься Виконавчий напис №2727 від 19.11.2017, вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. та Виконавчий напис №2731 від 09.11.2017, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. Дані виконавчі написи були направлені на звернення стягнення на предмети іпотеки та застави з метою погашення заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011. За кожний з виконавчих написів, кредитором було сплачено 80 000,00 грн. Враховуючи те, що дані витрати були понесені банком з метою виконання зобов`язання боржника за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дані кредиторські вимоги також підлягають визнанню.

50.4. Також апеляційним судом встановлено, що при зверненні з заявою про визнання кредиторських вимог, банком були понесенні витрати зі сплати судового збору за подачу відповідної заяви, тому дані кредиторські вимоги у сумі 4 204,00 грн також підлягають визнанню.

51. Суд апеляційної інстанції, згідно наданих наявних (надавались АТ "Ощадбанк" в ході розгляду справи №916/2739/20) копій договорів із додатковими угодами до них, укладених між ТОВ "Укркава" та АТ "Ощадбанк" для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Укркава" за кредитним договором, щодо віднесення кредиторських вимог до забезпечених та незабезпечених, встановив:

що сума забезпечених кредиторських вимог АТ "Ощадбанк", що підлягають визнанню становить 265 114 504,33 грн, з урахуванням вартості предметів забезпечення за договором іпотеки та договорами застави, а саме:

- прострочена заборгованість за основним боргом у гривні - 39 965 000,00 грн;

-прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом у гривні - 10 588 928,93;

- прострочена заборгованість за основним боргом у доларах США - 2 979 448,56 доларів США = 83 811 887,99 грн (2 979 448,56 доларів США х 28,13);

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу та за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 109 076 345,55 грн;

- інфляційні втрати по основному боргу - 16 735 859,24 грн.

- інфляційні втрати по простроченим процентам за кредитом - 4 395 866,86 грн.

- витрати на виконавчі написи - 160 000,00 грн;

- витрати на судовий збір за звернення з позовом у справі №916/2943/17 - 380 615,95 грн.

сума незабезпечених вимог АТ "Ощадбанк", що підлягають визнанню становить 148 502 015,00 грн, а саме:

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу та за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 131 625 922,00 грн (сума яка не покривається вартості предметів забезпечення);

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у гривні - 5 463 555,64 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у гривні - 1 428 604,67 грн;

-3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США - 334 350,95 доларів США = 9 405 292,22 грн (334 350,95 доларів США х 28,13);

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у доларах США - 20 420,80 доларів США = 574 437,10 грн (20 420,80 доларів США х 28,13);

- судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимог 4 204,00 грн.

52. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" в сумі 265 114 504,33 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 148 502 015,00 грн (незабезпечені вимоги), тоді як кредиторські вимоги в сумі 95 045 810,40 грн - підлягають відхиленню.

53. Колегія суддів критично оцінює аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 (п. 22.1. постанови) про те, що судом апеляційної інстанції не розглянуто апеляційну скаргу ТОВ "Укркава", оскільки ТОВ "Укркава" не оскаржує постанову суду апеляційної інстанції, водночас, в контексті цих аргументів, ОСОБА_2 не зазначає, як саме вказані обставини порушують безпосередньо його права, як кредитора у цій справі.

54. В контексті аргументів касаційної скарги ОСОБА_1 в частині відхилення його кредиторських вимог колегія суддів зазначає наступне.

55. Суд касаційної інстанції направляючи справу на новий розгляд в частині вимог ОСОБА_1 зазначив, зокрема, наступне:

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 отримав від Компанії "КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС" ЛЛП право вимоги у ТОВ "Укркава" грошових коштів у сумі 2 175 000,00 дол. США, докази погашення цієї заборгованості в матеріалах справи відсутні, що свідчить про наявність підстав для визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Укркава", що за курсом, встановленим Національним банком України станом на 19.11.2020 становить 61182 750,00 грн (2175000,00 х 28,13 = 61 182 750,00 грн);

- водночас, апеляційним судом не досліджено наявність/відсутність належних доказів на підтвердження реальності господарської операції на виконання договору про відступлення права вимоги, а саме, перерахування новим кредитором первісному кредитору грошових коштів у вказаній сумі на виконання зазначених умов договору;

- також суд касаційної інстанції звернув увагу на встановлені апеляційним судом обставини підписання Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, укладеного між Компанією "КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС" ЛЛП та ОСОБА_1 , Акта приймання-передачі від 20.01.2020 за договором про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, додатка №1 від 20.01.2020 до договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, Угод від 21.01.2020, від 27.01.2021, 18.03.2021, від 02.08.2021 до договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, від імені Компанії "КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС" ЛЛП ОСОБА_5 який працює на посаді директора з розвитку ТОВ "Укркава" та який тривалий час був учасником ТОВ "Укркава";

- вказані обставини за відсутності дослідження наявності доказів на підтвердження факту відступлення права вимоги, а саме, реального виконання господарської операції - договору про відступлення права вимоги, викликають об`єктивні сумніви щодо достовірності тих обставин, покладених в основу доводів про обґрунтованість та дійсності кредиторських вимог ОСОБА_1 .

56. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

57. Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції, здійснивши правовий аналіз підстав виникнення грошових вимог ОСОБА_1 до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог на підставі наявних в матеріалах справи доказів, поданих та прийнятих судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку, з урахуванням вказівок Верховного Суду дійшов висновку, що в даному конкретному випадку мають місце об`єктивні сумніви щодо обґрунтованості та дійсності кредиторських вимог, оскільки, наявні в матеріалах справи докази не дозволяють однозначно дійти висновку стосовно наявності зобов`язання боржника, яке має явні ознаки фіктивності. За вказаних обставин, на заявника таких вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування.

58. У випадку наявності у суду обґрунтованих сумнівів у добросовісному користуванні своїми правами кредитором та боржником, а також у разі підтвердження відповідними доказами факту зловживання такими правами з метою уникнення майнової відповідальності боржника чи створення перешкод для задоволення обґрунтованих та документально підтверджених вимог інших кредиторів (частіше за все забезпечених кредиторів - банків), правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

59. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 20.01.2020 між Компанією "КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС" ЛЛП (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення прав вимоги.

60. На підтвердження виконання умов Договору відступлення права вимоги ОСОБА_1 посилається на Додаток №1 від 20.01.2020 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, та Угоди від 21.01.2020, 27.01.2021, 18.03.2021, 02.08.2021, за змістом яких платив Первісному кредитору грошові кошти у розмірі: 422 286,00 грн, 422 286,00 грн, що по курсу НБУ на дату проведення розрахунків дорівнює 15 000,00 дол. США; 553 956,00 грн, що по курсу НБУ на дату проведення розрахунків дорівнює 20 000,00 дол. США; 1 441 403,00 грн, що по курсу НБУ на дату проведення розрахунків дорівнює 53 750,00 дол. США відповідно.

61. Судом апеляційної інстанції частково задоволено клопотання представника ОСОБА_1 (вх н. 4449/24 від 31.01.2025) про поновлення строку на подання доказів та надання додаткових доказів по справі, залучено до матеріалів справи засвідчену копію договору доручення від 20.01.2020; у задоволенні клопотання в іншій частині, а саме у залученні квитанцій відмовлено, оскільки надані квитанції не містять перекладу у встановленому законодавством порядку на державну мову, що унеможливлює для суду оцінку таких документів як доказів у справі, зокрема, достовірно встановити зміст такого документу та дії, які вчинені на підставі вказаного документу особами; заявником не було обґрунтовано та не було доведено суду об`єктивну неможливість подання перекладу поданих документів, як доказів, українською мовою, що унеможливлює для суду оцінку таких документів як доказів у справі.

62. Також, судом апеляційної інстанції відмовлено, у задоволенні клопотань представника АТ "Ощадбанк": про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме витяги фінансової звітності компанії Компанією "КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС" ЛЛП, на підставі ч. 8 ст.91 ГПК України; та щодо витребування інформації про перетин державного кордону громадянкою Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_15 , оскільки остання не є учасником справи.

63. Норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачають, що відповідно до положення статті 1 вказаного закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

64. Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

65. Відповідно до положення статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції та повинні мати такі обов`язкові реквізити як зміст та обсяг господарської операції.

66. В свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення. Отже, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність.

67. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність належних доказів на підтвердження виконання договору про відступлення права вимоги, а саме, перерахування новим кредитором первісному кредитору грошових коштів у вказаній сумі на виконання зазначених умов договору.

68. Крім того, суд апеляційної інстанції підставно взяв до уваги обставини підписання договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, укладеного між Компанією "КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС" ЛЛП та ОСОБА_1 , Акта приймання-передачі від 20.01.2020 за договором про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, додатка №1 від 20.01.2020 до договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, Угод від 21.01.2020, від 27.01.2021, 18.03.2021, від 02.08.2021 до договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, від імені Компанії "КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС" ЛЛП ОСОБА_5 який працює на посаді директора з розвитку ТОВ "Укркава" та який тривалий час був учасником ТОВ "Укркава".

69. Колегія суддів, частково погоджується з аргументами касаційної скарги ОСОБА_1 в тому розумінні, що відсутність доказів проведення претензійно-позовної роботи з повернення грошових коштів Компанією "Колберг Проджектс ЛЛП" не може слугувати єдиною підставою для визнання "нереальності укладеного договору про відступлення права вимоги від 20.01.2020", оскільки вимагати повернення заборгованості є правом, а не обов`язком кредитора.

70. Разом з тим, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи у своїй сукупності, з метою здійснення судового контролю у справі про банкрутство зважаючи на принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів судом апеляційної інстанції враховано обставини того, що зобов`язання за ліцензійним договором тривали з 2012 року, угода про відступлення права вимоги укладена на передодні порушення справи про банкрутство ТОВ "Укркава", за відсутності належних доказів оплати ОСОБА_1 за договором про відступлення права вимоги, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що мають місце об`єктивні сумніви щодо обґрунтованості та дійсності кредиторських вимог.

71. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Укркава" у сумі 61 182 750,00 грн є правомірними та обґрунтованими.

72. Разом з тим аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 щодо застосування статті 629 ЦК України, є необґрунтованими, з огляду на нерелевантність даної справи як за предметом спору (вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди), так і за відмінних обставин справи, в тому рахунку щодо розгляду справи у позовному провадженні, а не у справі про банкрутство, тобто за відмінним нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин у справах про банкрутство.

73. Верховний Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

74. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

75. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм матеріального та процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про визнання кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" в сумі 265 114 504,33 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 148 502 015,00 грн (незабезпечені вимоги), та відхилення кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Укркава" сумі 95 045 810,40 грн, а також в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Укркава" у сумі 61 182 750,00 грн.

76. Водночас, аргументи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

77. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

78. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

79. За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

80. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам відповідає.

81. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 в частині кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" та в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Укркава" у справі № 916/2739/20 прийнято відповідно до фактичних обставин справи, з урахуванням та виконанням вказівок суду касаційної інстанції, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.

83. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваних частинах немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись статтями 240 300 301 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 від 09.04.2025 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 в частині кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" у справі № 916/2739/20 залишено без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 09.04.2025 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" у справі № 916/2739/20 залишено без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 в частині кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" у справі № 916/2739/20 залишено без змін.

4. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" у справі № 916/2739/20 залишено без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк