ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/508/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючий, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат"

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017

у справі № 914/508/17

за позовом приватного акціонерного товариства "Львівобленерго",

до публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат",

про стягнення 459 838,67 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ПрАТ "Львівобленерго" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ"Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 237 704,11 грн. пені, 53 983,04 грн. 3% річних та 168 151,52 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2017 (колегія суддів: Кітаєва С.Б., - головуючий, Ділай У.І., Гоменюк З.П.) у справі №914/508/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ПрАТ "Львівобленерго" 216 281,18 грн. пені, 168 151,52 грн. інфляційних втрат, 53 983,04 грн. 3% річних та 6 576,24 грн. витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 (колегія суддів: Зварич О.В. - головуючий, Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2017р. у справі №914/508/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017, рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі №914/508/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені повністю та 3% річних та інфляційних нарахованих за борг за грудень 2014 року.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи свою позицію, ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не вірно встановили дати та період нарахування пені за порушення грошових зобов'язань, неправомірно не застосували до вимог про стягнення пені строк позовної давності.

При цьому, відповідач наголошує, що ухвалою господарського суду Львівської області від 10.12.2014 у справі №914/4160/14 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому, на думку скаржника, на грошові вимоги, які виникли між сторонами у грудні 2014 року не нараховується пеня, 3% річних та інфляційні.

За твердженням відповідача, справа за позовом ПрАТ "Львівобленерго" до ПАТ"Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" повинна розглядатися в межах справи № 914/4160/14 про банкрутство.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 06.06.2018 для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоус В.В., Жуков С.В.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 914/508/17 поновлено ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі № 914/508/17; відкрито касаційне провадження у справі № 914/508/17 за касаційною скаргою ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (ч. 1 ст. 275 ГК України).

У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.05.2007 між ВАТ "Львівобленерго" (постачальник), правонаступником якого є ПрАТ "Львівобленерго", та ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (споживач), правонаступником якого є ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", укладено договір про постачання електричної енергії №90059 (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У пункті 8 додатку №2 до Договору сторони узгодили, що в разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

У відповідності до п. 9.4 цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами досліджено та встановлено, що заборгованість ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" перед ПрАТ "Львівобленерго" за спожиту активну електроенергію - 1 918 148,84 грн. (в т.ч. 657 523,70 грн. - конкурсна заборгованість у справі про банкрутство № 914/4160/14 та 1500 625,14 грн. - заборгованість за судовими рішеннями); за перетікання реактивної електроенергії - 18 801,56 грн. (в т.ч. 6 570,76 грн. - конкурсна заборгованість у справі про банкрутство №914/4160/14; 12 230,80 грн. - заборгованість за судовими рішеннями).

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що відповідач здійснив часткову оплату боргу; на момент звернення з даним позовом неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 1 260 625,14 грн., розмір якої відповідач не оспорює.

Предметом даного судового розгляду є вимоги ПрАТ "Львівобленерго" до ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення пені за порушення термінів оплати вартості активної електроенергії та термінів оплати послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в письмовому запереченні відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені (т.1, а.с.50).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума заборгованості відповідача по рішеннях суду по активній електроенергії складає 1 260 625,14 грн. та 12 230,80 грн. по реактивній електроенергії, на яку нараховується пеня, 3% річних та інфляційні. При цьому, суд визнав доведеними заявленими до стягнення з відповідача 53 983,04 грн. 3% річних та 168 151,52 грн. інфляційних нарахувань. В частині вимог про стягнення з відповідача пені суд першої інстанції частково прийняв до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності та дійшов висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню у розмірі 216 281,18 грн. за період з 15.03.2016 по 31.08.2016.

Суд апеляційної інстанції підтримав зазначені висновки місцевого господарського суду в повному обсязі.

Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду частково не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 4.2.1 Договору сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Як було зазначено вище, відповідач у даній справі заявив про застосування позовної давності до вимог про нарахування пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом, в т.ч. про стягнення пені, 14.03.2017, здійснивши нарахування пені за період з 01.03.2016 по 31.08.2016.

Відтак, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в нарахованій сумі з 15.03.2016, а не з 01.03.2016, як просив позивач. При цьому, належного обґрунтування такого висновку судом наведено не було.

При вирішенні питання про застосування позовної давності місцевий господарський суд не врахував ст. 261 ЦК України, норми якої визначають початок перебігу позовної давності.

Так, згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При вирішенні спору у даній справі судом першої інстанції не було з'ясовано, коли ПрАТ "Львівобленерго" довідалося або могло довідатися про порушення свого права ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат".

При цьому, місцевий господарський суд не здійснив системного аналізу умов укладеного сторонами договору, зокрема, не дослідив Порядок розрахунків (додаток № 2 до Договору).

В контексті зазначеного суд мав врахувати, що за загальним правилом у подібних правовідносинах, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Без з'ясування строків здійснення платежів за Договором, з урахуванням в даному випадку і судових рішень про стягнення з відповідача заборгованості за цим Договором, рішення суду у даній справі не можна визнати обґрунтованим.

Відтак, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням поданої заяви про застосування позовної давності, місцевий суд мав достеменно встановити початок перебігу позовної давності у даній справі.

Однак, суд першої інстанції належним чином не з'ясував і не відобразив у своєму рішенні, коли саме почався перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені.

Отже, місцевий господарський не надав належної правової оцінки всім обставинам справи, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 47 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та порушує приписи ст. 43 ГПК України (в зазначеній редакції) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

На вказані недоліки рішення суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув. При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, не звернув уваги на приписи наведених вище норм, не дослідив всі обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, що є порушенням вимог ст. 269 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), на яку між тим, апеляційний суд послався в оскаржуваній постанові.

При цьому, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції встановив, що початком перебігу позовної давності за вимогою позивача про стягнення з відповідача пені у справі № 914/508/17 є дата - 14.03.2016, оскільки позов до суду першої інстанції було заявлено 14.03.2017.

Однак, апеляційний суд не навів обґрунтування, чому саме початок перебігу позовної давності він пов'язав з днем 14.03.2016, тобто за 1 рік, що передував зверненню до суду з позовом, а не з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права.

Статтею 236 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача пені за період з 15.03.2016 по 31.08.2016 вказаним вимогам не відповідають.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору щодо стягнення з відповідача пені, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків в зазначені частині.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Нарахування інфляційних та 3% річних позивач має право проводити на заборгованість відповідача аж до моменту повного погашення основного боргу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Львівської області від 10.12.2014 у справі №914/4160/14 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, не спростованих відповідачем, позивач нарахував 3% річних в сумі 53 983,04 грн. за період з 01.10.2015 по 28.02.2017 та 168 151,52 грн. інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 31.01.2017.

При цьому, як досліджено місцевим та апеляційним судами, позивач розрахував інфляційні втрати та 3% річних з простроченої заборгованості по рішеннях суду, ухвалених у 2015 році за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 260 625,14 грн. та 12 230,80 грн. за перетікання реактивної електроенергії, що є поточними вимогами до боржника. Штрафних санкцій на конкурсну заборгованість, яка виникла в грудні 2014 року, позивач не нараховував

Враховуючи викладене, а також те, що згідно ч. 5 ст. 19 Закону про банкрутство дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що на грошові вимоги, які виникли між сторонами у грудні 2014 року не нараховується пеня, 3% річних та інфляційні у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами обставин справи, з огляду на визначені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає законними і обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права в зазначеній частині не знайшли свого підтвердження та не спростовують обґрунтованих висновків судів в оскаржуваних судових рішеннях про наявність підстав для стягнення ПАТ"Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, аргументи відповідача про те, що дана справа повинна розглядатися в межах справи № 914/4160/14 про банкрутство ПАТ"Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Таким чином, згідно норм ст. 312 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі № 914/508/17 в частині стягнення з відповідача пені підлягають скасуванню, а справа в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Львівської області. В решті оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

При новому розгляді справи у скасованій частині суду першої інстанції слід врахувати викладене в даній постанові, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 ), вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі №914/508/17 в частині стягнення з відповідача пені скасувати.

Справу № 914/508/17 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі № 914/508/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.