Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 916/1727/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т"

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2017

(головуючий - Таран С.В., судді: Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.)

за позовом Науково-виробничого центру "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю),

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т"

про стягнення 360 219, 98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.09.2017 (про повернення зустрічної позовної заяви) повернуто заявникові без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до скарги заявником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. При цьому, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги визнано судом необґрунтованим, у зв'язку з чим, відмовлено в його задоволенні.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статті 8 Закону України "Про судовий збір", безпідставно відмовив у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги, позбавивши підприємство доступу до правосуддя.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2018 касаційну скаргу прийнято до касаційного провадження та призначено її до розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Вронської Г.О. і Баранця О.М. 04.01.2018 передано касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2017 у справі № 916/1727/17.

Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 10.01.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Науково-виробничий центр "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) не скористалось правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, що в силу частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу заявнику без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), апеляційний господарський суд послався на положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" доказів в підтвердження його складного матеріального становища, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору суду не надало, в той час як, ненадання апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору є підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 94 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору визначається Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакцій чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн.).

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакцій чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" не надало суду жодних доказів на підтвердження неможливості або утруднення в здійсненні ним оплати судового збору, а лише послалось на статтю 8 Закону України "Про судовий збір", висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованим.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи те, що скаржник не подав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а його клопотання про відстрочення сплати судового збору відхилено, то суд апеляційної інстанції вмотивовано повернув апеляційну скаргу без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає викладені у касаційній скарзі доводи скаржника щодо позбавлення судом апеляційної інстанції його права доступу до правосуддя такими, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним, а вимога процесуального закону про сплату судового збору не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2017 у справі № 916/1727/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська