Чоловік помер, але позика залишилася: як фраза «на його розсуд» коштувала дружині $1,1 млн ( ВС у справі № 757/1863/25-ц)

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 22 липня 2026 року у справі № 757/1863/25-ц розглянув спір щодо стягнення боргу за договором позики з дружини померлого позичальника як солідарного боржника.

Верховний Суд підтвердив, що презумпція спільності інтересів сім’ї поширюється і на боргові зобов’язання, а її спростування покладається на того з подружжя, хто заперечує сімейний характер правочину.

Позикодавець звернувся до суду з позовом про стягнення з дружини позичальника 1,1 млн доларів США як неповерненої частини позики. (Джерело : Судово-юридична газета)

Судами встановлено, що у жовтні 2016 року позичальник отримав у борг 2,5 млн доларів США. Напередодні укладення договору його дружина надала нотаріально посвідчену письмову згоду на отримання чоловіком цієї позики «на умовах та за його розсудом».

У 2018 році позичальник повернув 1,4 млн доларів США, однак решта боргу залишилася непогашеною. Після смерті позичальника кредитор звернувся до його дружини як до солідарного боржника з вимогою сплатити 1,1 млн доларів США, однак вона її не виконала.

Читайте статтю: Надання згоди на розпоряджання часткою в бізнесі: практика суду щодо спільного сумісного майна подружжя

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що договір позики не був укладений в інтересах сім’ї. Апеляційний суд це рішення скасував і задовольнив позов, зазначивши, що письмова згода дружини та відсутність доказів використання коштів не в інтересах сім’ї дають підстави вважати її солідарним боржником.

У касаційній скарзі відповідачка наполягала, що позивач не довів використання коштів в інтересах сім’ї, а згода на отримання позики «на умовах та за його розсудом» не означає, що вона погодилася нести відповідальність за борг.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв’язку, а тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім’ї.

Суд зазначив, що презумпція спільності майна може бути спростована, однак тягар доказування обставин, необхідних для її спростування, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

ВС вказав, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї, а при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Читайте статтю: Спільна часткова власність крізь призму практики ВС - суддя Василь Крат

Суд навів правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов’язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов’язань, незважаючи на відсутність у законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов’язаннями, що виникають із правочинів, вчинених в інтересах сім’ї.

Верховний Суд звернув увагу, що смерть солідарного боржника не припиняє обов’язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінює його обсягу та умов виконання.

Оцінюючи конкретні обставини спору, Суд зазначив, що договір позики був укладений за письмовою згодою дружини позичальника, а вона не спростувала, що кошти, отримані її чоловіком за договором позики, були використані в інтересах сім’ї, тобто не спростувала презумпцію спільності майна подружжя, яка передбачає, у тому числі, й нероздільність зобов’язань подружжя.

Тому апеляційний суд правильно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки неповернутої суми боргу.

ВС окремо наголосив, що повнолітня дієздатна особа, надаючи письмову згоду своєму чоловіку на укладення договору позики та отримання в борг 2 500 000 доларів США, мала зважати на правові наслідки, пов’язані з набуттям коштів та виникненням зобов’язань за цим правочином.

Суд також зазначив, що формулювання у заяві-згоді «на умовах та за його розсудом» свідчить лише про те, що чоловік міг визначати на власний розсуд умови договору та порядок його виконання, а не про те, що кошти за договором позики були отримані ним в особисту власність.

Читайте статтю: Як побороти презумпцію спільності майна подружжя

Крім того, Верховний Суд підкреслив, що відповідачка мала можливість доводити свої заперечення під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а нові докази, подані вже у касаційному провадженні, не можуть бути досліджені з огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін.

Суд підтвердив, що нотаріальна згода одного з подружжя на отримання другим значної позики, за відсутності доказів використання коштів не в інтересах сім’ї, не спростовує презумпцію сімейного характеру правочину. У такому разі другий із подружжя несе солідарну відповідальність за неповернений борг, а смерть безпосереднього позичальника не припиняє обов’язку іншого солідарного боржника перед кредитором.