Історія справи

Постанова ВГСУ від 06.08.2015 року у справі №910/15932/14
Ухвала КГС ВП від 13.02.2018 року у справі №910/15932/14
Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №910/15932/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15932/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Коляди С.М.,

відповідачів - Дасюка В.В., Супруна А.М., Ложечніка Ю.О.,

третьої особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства власників квартир "Літа"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В., Іоннікова І.А.) у справі № 910/15932/14

за позовом Товариства власників квартир "Літа"

до Київської міської ради, Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест" і Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державного агентства земельних ресурсів України,

про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Товариство власників квартир "Літа" (далі - ТВК "Літа") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест" (далі - ВАТ "Укртурінвест"), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 (далі - договір від 02.04.2007) та державного акта серії КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку, зобов'язання внести зміни до державного земельного кадастру та скасувати державну реєстрацію від 30.10.2008 № 02-8-00194 державного акта на право власності на землю на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 42, 116, 128 210 Земельного кодексу України та статті 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю набуття у власність ВАТ "Укртурінвест" земельної ділянки, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку по вул. Суворова, 14/12, у м. Києві, у зв'язку з чим мешканці будинку позбавлені права користування прибудинковою територією, а позивач позбавлений прав, передбачених Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" . Позивач посилався на недійсність рішень Київської міської ради, на підставі яких було укладено оспорюваний договір та оформлено спірний державний акт на право власності на землю, та при цьому вказував на судові рішення, прийняті у порядку адміністративного судочинства у справі № 2-а-2235/11.

ВАТ "Укртурінвест" звернулося до суду із заявою про застосування позовної давності, посилаючись на те, що позивач дізнався про порушення його права ще у 2007 році.

У письмових поясненнях Київська міська рада посилалася на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009, за змістом якого рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції. Водночас Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати своїх попередніх рішень, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015, провадження у цій справі в частині вимог до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання внести зміни до державного земельного кадастру та скасування державної реєстрації від 30.10.2008 № 02-8-00194 державного акта на право власності на землю припинено; у задоволенні позову про визнання договору від 02.04.2007 та державного акта серії КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку недійсними відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у цій справі в частині відмови у позові скасовано, а справу в цій частині направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд; у решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у частині припинення провадження у справі залишено без змін.

Після нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 (суддя Курдельчук І.Д.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2007, укладений між Київською міською радою та ВАТ "Укртурінвест", засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованим у реєстрі за № 224. Визнано недійсним державний акт серії КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку площею 0,1743 га, виданий ВАТ "Укртурінвест", зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 02-8-00194. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що відчуження спірної земельної ділянки за оспорюваним договором відбулося із порушенням законодавства, і це встановлено рішеннями у адміністративній справі № 2-а-2235/11; на теперішній час мешканці житлового будинку № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві через створене ними ТВК "Літа" не мають змоги оформити право користування земельною ділянкою у зв'язку з її продажем ВАТ "Укртурінвест". Суд зазначив, що рішеннями судів у цій адміністративній справі було встановлено протиправність та скасовано рішення Київської міської ради про передачу та продаж земельної ділянки ВАТ "Укртурінвест"; до складу земельної ділянки, проданої ВАТ "Укртурінвест" за оспорюваним договором, належить земельна ділянка, яка є прибудинковою територією будинку № 14/12 по вул. Суворова. Крім того, у документах, які передували оформленню недійсних рішень Київської міської ради, було зазначено про прибудову до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, якого не існує. Суд також зазначив, що будинок № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві є пам'яткою історії та культури початку ХХ сторіччя, охоронний № 258, відповідно до рішення Київської міської ради від 18.11.1986 № 1107, розташований на землях історико-культурного значення (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804); органом охорони культурної спадщини проектну документацію щодо цього будинку не погоджено; здійснення прибудови до будинку є зміною пам'ятки історії та може мати наслідком її руйнування і знищення, що суперечить приписам частини 1 статті 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В., Іоннікова І.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд, з посиланням на висновок земельно-технічної експертизи від 18.09.2017 № 19868/19869/16-41, дійшов висновку, що земельну ділянку, яка є прибудинковою територією будинку по вул. Суворова 14/12, у м. Києві, у власність чи у користування ТВК "Літа" передано не було, її межі не встановлено. Отже, суд визнав недоведеним порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за недоведеності порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, ТВК "Літа" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 залишити в силі.

Підставами для скасування оскарженої постанови у справі скаржник зазначає порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 42, 210 Земельного кодексу України, статей 215, 385 Цивільного кодексу України, статей 1, 4, 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 35 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017.

Скаржник наголошує, що рішення Київської міської ради, які були підставою для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу та оформлення державного акта на право власності на землю, визнано протиправними і скасовано постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2-а-2235/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013. Під час розгляду зазначеної адміністративної справи було встановлено, що земельна ділянка, щодо якої міською радою прийнято рішення про відчуження, охоплює як прибудинкову територію будинку на вул. Суворова, 14/12, у Печерському районі міста Києва, так і сам цей будинок, для здійснення прибудови до якого і було виділено спірну земельну ділянку.

Скаржник акцентує, що до складу земельної ділянки, проданої ВАТ "Укртурінвест" за оспорюваним договором, входить земельна ділянка, яка є прибудинковою територією будинку № 14/12 по вул. Суворова.

Крім того, скаржник зазначає, що адреси вказаної у спірному договорі та державному акті на право власності на земельну ділянку по вул. М. Гайцана, 12/14, не існує; що з моменту створення ТОВ "Літа" - власники квартир є співвласниками прибудинкової території. Скаржник також посилається на те, що у висновку експертизи наведено взаємовиключні твердження, а тому він не може бути належним і допустимим доказом у справі.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Укртурінвест" заперечувало проти доводів касаційної скарги, вважаючи висновки суду апеляційної інстанції, викладені у оскарженій постанові законними та обґрунтованими, посилаючись, зокрема, на недоведеність порушення прав позивача у даних спірних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника є підставою для скасування оскарженої в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційним господарським судом при ухваленні постанови у справі було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а отже оскаржену постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.

Водночас аргументи, наведені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу, на думку колегії суддів, є непереконливими, з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про незаконність укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки та оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку.

Скасовуючи судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про необґрунтованість заявленого позову, виходячи, зокрема, із недоведеності порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача оспорюваним договором і державним актом на право власності на земельну ділянку.

Однак наведені висновки апеляційного господарського суду визнаються передчасними через нез'ясування судом усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, з наданням оцінки усім аргументам учасників справи та зібраним у справі доказам.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили та підтверджено матеріалами справи, що 12.04.1995 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано юридичну особу - ТВК "Літа", яке створено за рішенням власників квартир багатоквартирного будинку № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до статті 7 статуту ТВК "Літа" останнє організує утримання будинку, забезпечення його опаленням, газом, водою, електроенергією, а також участь усіх власників квартир у роботах і витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території (зони охорони пам'ятки архітектури), проводить роботу серед членів товариства та інших мешканців щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів і зберігання будинку.

03.04.2001 рішенням Київської міської ради № 254/1231 "Про погодження місць розташування об'єктів" (пункт 4) ВАТ "Укртурінвест" погоджено місце розташування офісно-житлових прибудов до будинку № 12/14 по вул. Гайцана, у Печерському районі м. Києва на землях міської забудови.

Рішенням Київської міської ради від 14.07.2005 № 778/3353 "Про передачу ВАТ "Укртурінвест" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, у Печерському районі м. Києва" передано в оренду земельну ділянку площею 0,17 га.

15.02.2006 за актом приймання-передачі земельної ділянки, складеного за договором оренди від 13.02.2006, Київська міська рада - орендодавець передала, а ВАТ "Укртурінвест" - орендар прийняв в оренду земельну ділянку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва, площею 0,1743 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку, кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:82:342:0008. Місце розташування земельної ділянки, яка передається в оренду, зазначено на плані земельної ділянки, що є невід'ємною частиною до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 № 125/786 "Про продаж земельної ділянки ВАТ "Укртурінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, у Печерському районі м. Києва" затверджено умови продажу земельної ділянки та вирішено після сплати повної вартості земельної ділянки оформити та видати ВАТ "Укртурінвест" в установленому законом порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.

02.04.2007 Київська міська рада та ВАТ "Укртурінвест" уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ВАТ "Укртурінвест" придбало земельну ділянку за адресою вул. М. Гайцана, 12/14, у Печерському районі м. Києва, площею 1 743 кв.м.

На підставі цього договору ВАТ "Укртурінвест" видано державний акт на право власності на земельну ділянку по вул. М. Гайцана, 12/14 (серія КВ № 1375421 державна реєстрація від 30.10.2008 № 02-8-00194).

Суди також установили, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2-а-2235/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013, визнано протиправними та скасовано пункт 4 рішення Київської міської ради від 03.04.2001 № 254/1231 "Про погодження місця розташування об'єктів", рішення від 14.07.2005 № 778/3353 "Про передачу ВАТ "Укртурінвест" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, у Печерському районі м. Києва" та рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року № 125/786 "Про продаж земельної ділянки ВАТ "Укртурінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, у Печерському районі м. Києва".

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 210 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків установлено статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу, згідно з якою (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (стаття 13 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 42 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України у редакції чинній до 15.12.2017 (на момент винесення оскарженої постанови), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ цього Кодексу. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Тобто метою апеляційного суду є розгляд справи повторно.

В силу приписів статті 105 цього Кодексу у редакції, чинній до 15.12.2017, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією; доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази; мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проте ухвалюючи постанову у справі суд апеляційної інстанції вимог вказаних норм не виконав, не з'ясував усіх необхідних для вирішення спору обставин, не надав оцінки усім доказам, зібраним у справі, та доводам сторін.

Обмежившись посиланням на те, що межі спірної земельної ділянки не встановлено з огляду на висновок земельно-технічної експертизи від 18.09.2017 № 19868/19869/16-41, а земельну ділянку у власність чи користування позивачеві передано не було, отже недоведеним є порушення у спірних правовідносинах прав позивача внаслідок укладання оспорюваного договору купівлі-продажу та оформлення державного акта на право власності на землю, апеляційний господарський суд не дослідив і не з'ясував правових підстав набуття ВАТ "Укртурінвест" права власності на земельну ділянку, яка є предметом спору у цій справі; не врахував, що за приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, тобто у сукупності із зібраними у справі доказами. При цьому, як зазначив позивач у запереченнях на висновок експерта від 18.09.2017, у цьому висновку наведено взаємовиключні твердження (експертом не встановлено, де саме проходять межі прибудинкової території, і водночас зазначено, що межі відчуженої на користь відповідача земельної ділянки не накладаються на межі прибудинкової території житлового будинку позивача) і суперечить доказам, наявним у справі.

Як убачається із матеріалів справи, позивач упродовж усього розгляду спору наголошував, що на проданій ВАТ "Укртурінвест" земельній ділянці розташовано житловий будинок по вул. Суворова, 14/12, у м. Києві, квартири в якому приватизовані, а їх власники об'єдналися у товариство власників (ТВК "Літа"-позивач), яким відповідно до законодавства України одночасно із приватизацією квартир передаються у власність і допоміжні приміщення, що становлять житловий будинок у цілому, власники квартир також стають співвласниками прибудинкової території цього будинку, тобто у цьому випадку має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів мешканців будинку і позивача; що рішення Київської міської ради, на підставі яких було укладено оспорюваний договір, скасовано судом адміністративної юрисдикції, із текстів судових рішень якого, окрім іншого, убачається, що земельна ділянка, щодо якої міською радою прийнято рішення, охоплює прибудинкову територію будинку по вул. Суворова, 14/12, а також сам цей будинок, для здійснення прибудови до якого відповідачеві виділено відповідну земельну ділянку.

Проте вказані доводи, як того вимагали приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, судом апеляційної інстанції у повному обсязі перевірені не були та не були зазначені доводи, за якими суд відхилив ті чи інші докази та доводи сторін у справі.

Таким чином, суду для правильного вирішення даного спору необхідно урахувати наведене, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення цього позову, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Загальними вимогами процесуального права, наведеними у статтях 32- 34, 43, 82, 84, 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Разом із тим, за приписами частин 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Ураховуючи наведене, висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову визнається передчасним, а тому ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства власників квартир "Літа" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі № 910/15932/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: І.В. Кушнір

Ю.Я. Чумак