Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.02.2018 року у справі №904/8185/17
Постанова КГС ВП від 15.04.2019 року у справі №904/8185/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8185/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Чайки М.А.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод",

представник боржника - не з'явилися,

кредитор - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби,

представник кредитора - не з'явився,

арбітражний керуючий (ліквідатор) Талан Р.Г. - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову господарського суду Дніпропетровської області

від 14.09.2017

у складі судді: Калиниченко Л.М.

та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 23.11.2017

у складі колегії суддів: Чередко А.Є. (головуючий), Білецька Л.М., Пархоменко Н.В.,

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2017, порушено провадження у справі № 904/8185/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (далі - ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод", боржник), на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI) (далі Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

2. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" визнано банкрутом; відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці; призначено ліквідатором ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" голову ліквідаційної комісії Талана Ростислава Григоровича.

3. 14.09.2017 господарським судом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" - банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

4. Постанова господарського місцевого суду про визнання банкрутом ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" мотивована дотриманням боржником встановлених законом вимог щодо ліквідації юридичної особи за рішенням власника, зокрема, положень ст.ст. 105, 110 та 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За висновком господарського суду першої інстанції, встановлені обставини справи та подані документи свідчать про неспроможність ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" (щодо якого прийнято рішення про ліквідацію) виконати грошові зобов'язання, що є підставою для визнання його банкрутом та застосування до боржника процедури ліквідації у справі про банкрутство. При цьому, місцевий господарський суд, відхиливши кандидатуру арбітражного керуючого Сагайдака Анатолія Васильовича, обрану на підставі електронного запиту Єдиним реєстром арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), прийшов до висновку про необхідність призначення ліквідатором у справі голови ліквідаційної комісії боржника Талана Ростислава Григоровича.

Крім того, господарський суд першої інстанції встановив наявність у касі товариства грошових коштів у сумі 16 279,61 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі № 904/8185/17 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків ДФС, кредитор) на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 залишено без задоволення; постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 у справі №904/8185/17 залишено без змін.

Господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про дотримання боржником передумов звернення з заявою про банкрутство, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, положень ст.ст. 105, 110 та 111 ЦК України. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що ст. 111 ЦК України не передбачено надання до податкового органу проміжного ліквідаційного балансу боржника та не встановлено конкретного строку надання органам доходів і зборів та Пенсійному фонду України, фондам соціального страхування документів юридичної особи. Також, апеляційний суд зазначив, що орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений права здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Тобто визнання боржника банкрутом не знаходиться у взаємозв'язку з проведення податкової перевірки боржника. У разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви про визнання кредиторських вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі № 904/8185/17, Офіс великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

7. У касаційній скарзі скаржник просить господарський суд касаційної інстанції:

7.1. скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі № 904/8185/17;

7.2. прийняти нове рішення, яким направити справу № 904/8185/17 до суду першої інстанції на стадію порушення провадження.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

8. Підпунктом 11 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.).

06.02.2018, на підставі пункту 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 904/8185/17 господарського суду Дніпропетровської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/8185/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючий, Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 у матеріалах справи).

10. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2018 прийнято справу № 904/8185/17 господарського суду Дніпропетровської області до провадження; відкрито касаційне провадження у справі № 904/8185/17 господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 та на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017; призначено розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на 03.04.2018: надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.03.2018; доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги

11. Учасники провадження не скористалися своїм правом, визначеним ст. 295 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подали.

12. В судове засідання 03.04.2018 представники учасників провадження не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників провадження.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби)

13. В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст. 105, 110 та 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому скаржник доводив, що:

13.1. господарським судом Дніпропетровської області належним чином не було перевірено дотримання процедури добровільної ліквідації юридичної особи, а саме, в порушення ч.ч. 7, 8 ст. 111 ЦК України, відсутні відомості про те, чи повідомлявся орган державної фіскальної служби та інші державні контролюючі органи про ліквідацію "Сімферопольський вино-коньячний завод" у встановленому законом порядку, не додані такі докази і до заяви про порушення справи про банкрутство, як і не додані докази на підтвердження подання контролюючим органам звітності за останній звітний період;

13.2. судами не проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів;

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Конституція України

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

15. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі і додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

17. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI

За приписами ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

А.2. Щодо суті касаційної скарги

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений ст.ст. 105, 110 та 111 ЦК України, норми яких містять положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Відповідно до ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у цій справі, зокрема, встановлено, що:

- ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.05.2007 за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 14-А, код ЄДРПОУ 35112619;

- 14.06.2017 загальними зборами учасників ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" (протокол №10 від 14.06.2017) прийнято рішення припинити діяльність юридичної особи ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод", шляхом його ліквідації у добровільному порядку, відповідно до чинного законодавства України, у зв'язку з незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарської діяльності та складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг; головою ліквідаційної комісії призначено Коваля Юрія Сергійовича та затверджено порядок проведення ліквідаційної процедури, інше;

- повідомлення про рішення учасників ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" про ліквідацію товариства (з відображенням встановленого строку для пред'явлення вимог кредиторів - до 15.08.2017) оприлюднене на сайті Міністерства юстиції України з метою забезпечення виконання вимог статті 105 ЦК України;

- інформація про те, що ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 15.06.2017 внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідним Витягом;

- на виконання вимог ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційною комісією (ліквідатором) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами станом на 19.08.2017 складено проміжний ліквідаційний баланс, затверджений протоколом № 12 загальних зборів учасників ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод";

- на засіданні загальних заборів 28.08.2017 припинено повноваження ліквідатора Коваля Ю.С. та призначено новим ліквідатором товариства Талана Ростислава Григоровича, якого і уповноважено звернутися до господарського суду із заявою про визнання банкрутом.

За приписами ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.

Частиною 3 ст. 111 ЦК України встановлено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Відповідно до пункту 11.13. Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 (в редакції, що діяла на момент вчинення відповідних дій), з метою забезпечення закриття рахунків юридичних осіб, що ліквідуються, контролюючий орган на звернення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо) надає перелік рахунків у фінансових установах відповідної юридичної особи та/або її відокремлених підрозділів, які на момент звернення взяті на облік контролюючими органами та щодо яких не надходили повідомлення про їх закриття. Тобто, належним доказом наявності відкритих/закритих рахунків у боржника є довідка ДПІ.

Проте, в додатках до заяви про порушення справи про банкрутство містяться лише довідки банків, зокрема, ПАТ "Банк "Восток", ПАТ "КБ "ПриватБанк", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Доказів звернення головою ліквідаційної комісії ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" до відповідного контролюючого органу щодо отримання переліку рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття матеріали справи не містять. А довідки банків не можуть вважатися належними доказами відсутності у боржника інших банківських рахунків.

За приписами ч. 7 та 10 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Проте, матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів. В матеріалах справи відсутні належні докази виконання ліквідатором боржника вищевказаних вимог закону та відсутні докази проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника.

До того ж до заяви про порушення справи про банкрутство в порушення частини 10 статті 111 Цивільного кодексу України не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Зазначене свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів частин 7 та 10 статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника, що позбавило органи державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Статтею 78 Податкового кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

При цьому проведення податкової перевірки в ліквідаційній процедурі не ототожнюється з діями голови ліквідаційної комісії, необхідними для дотримання ч.ч. 7 та 10 ст. 111 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має загальний характер, до заяви боржника про порушення справи про банкрутство додаються установчі документи боржника - юридичної особи; бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду; копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо); рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Проте, судами не досліджено виконання боржником зазначених вимог Закону.

Із суті ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство випливає, що справа про банкрутство за спрощеною процедурою порушується, при встановлені факту недостатності майна для задоволення вимог кредиторів.

Натомість, до матеріалів справи не додано належних доказів, що підтверджують наявність кредиторської заборгованості в сумі 93 744 197,60 грн., яка була підставою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Так, на підтвердження кредиторської заборгованості ліквідатором до матеріалів справи долучено лише завірена копія заяви про кредиторські вимоги ТОВ "ТД "Карусель", копія заяви про визнання грошових вимог ТОВ "ТД "Карусель", копія договору № ВПФ-510/2016 про надання фінансової підтримки від 25.08.2016, однак доказів виконання договору (первинних бухгалтерських документів) не надано.

Головою ліквідаційної комісії проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та складено акт інвентаризації майна за яким, основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, іншого майна на балансі ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" не виявлено. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази вчинення заходів щодо виявлення належного боржнику майна шляхом звернення до відповідних реєструючих органів.

Крім того, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 29.08.2017, в розділі "Дані про юридичних осіб-правонаступників: повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб-правонаступників, їх ідентифікаційні коди" міститься інформація про осіб-правонаступників юридичної особи боржника, а саме ТОВ "ВЛКМ", ТОВ "ЗКВС", ТОВ "Буден Естейт". При цьому зазначеній обставині про наявність юридичних осіб-правонаступників, період здійснення реорганізації, не було надано оцінки ні місцевим судом, ні апеляційним господарським судом. Враховуючи обставини справи, зокрема, створення юридичних осіб-правонаступників шляхом виділу з підприємства боржника та передачі активів від ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод", суди обох інстанцій також мали надати оцінку цим обставинам на предмет фіктивного банкрутства чи умисного доведення боржника до банкрутства.

Таким чином, розглядаючи справу у судовому засіданні господарський суд першої інстанції, та суд апеляційної інстанції, в межах наданих процесуальним законодавством повноважень, мав встановити обставини дотримання боржником передбачених законодавством передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та, у разі виявлення, що такі умови боржником дотримані не буди - припинити провадження у справі, оскільки надання в подальшому до суду додаткових доказів, пов'язаних із здійсненням процедури добровільної ліквідації законодавством не передбачено.

Лише дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою,що порушується в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно із цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Крім того, призначаючи ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Талана Р.Г., судом першої інстанції жодним чином не було обґрунтовано дане призначення та відхилення кандидатури арбітражного керуючого Сагайдака Анатолія Васильовича, обраного в порядку електронного запиту до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих, яким до того ж надано згоду на участь у справі про банкрутство ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод".

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у вказаній редакції), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, та скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 та постанови господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 повністю, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суддів на стадію відкриття провадження.

Під час нового розгляду, місцевому господарському суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

В. Судові витрати

Законом України "Про судовий збір" не передбачено ставки, від якої мав би обчислюватись судовий збір, за подання апеляційних та касаційних скарг на постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, отже судовий збір у даному випадку не розподіляється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 у справі № 904/8185/17 - скасувати.

3. Справу № 904/8185/17 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков