Історія справи

Постанова КГС ВП від 02.05.2023 року у справі №915/1788/21
Постанова КГС ВП від 02.05.2023 року у справі №915/1788/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1788/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 537 657,40 грн.

У судовому засіданні взяв участь представник позивача - Кобеляцький Д .М.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (далі - ТОВ "РАДОС СВ" та/або позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом" та/або відповідач) про стягнення 1 537 657,40 грн заборгованості, а також судових витрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача обов`язку щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару за укладеним між сторонами договором постачання товару від 25.06.2021 № 53-123-01-21-07003.

1.3. У процесі розгляду справи в суді першої інстанції ДП "НАЕК "Енергоатом" подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 у справі № 915/1788/21 (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь позивача 1 537 657,40 грн боргу, 23 064,87 грн судового збору за подання позовної заяви та 5 700,00 грн на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту прострочення ДП "НАЕК "Енергоатом" договірних зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого йому товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у заявленому ТОВ "РАДОС СВ" розмірі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у частині стягнення судового збору за розгляд позовної заяви, місцевий господарський суд послався на положення пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також стягнув заявлені позивачем витрати на правничу допомогу, з посиланням на те, що ТОВ "РАДОС СВ" на підтвердження таких витрат подано належні докази, водночас, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не містить будь-яких доказів або обґрунтувань, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність здійснення позивачем розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката.

2.3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "РАДОС СВ" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 у справі № 915/1788/21 у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким зменшити суму стягнення до 1 000,00 грн.

2.4. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 (Савицький Я. Ф. - головуючий, судді Колоколов С. І., Разюк Г. П.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 у справі № 915/1788/21 залишив без змін, апеляційну скаргу - без задоволення; клопотання ТОВ "РАДОС СВ" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнив частково; стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "РАДОС СВ" 1 775,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

2.5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи в суді першої інстанції у сумі 5 700,00 грн. Разом з цим, апеляційний господарський суд погодився із місцевим господарським судом стосовно того, що заявлене у суді першої інстанції клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не містить будь-яких доказів, які свідчили б про неправильність розрахунку позивачем витрат або про неналежність послуг адвоката при участі у справі № 915/1788/21. З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 700,00 грн.

Щодо заявлених ТОВ "РАДОС СВ" додаткових витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, ураховуючи всі аспекти справи у сукупності, заявлені ТОВ "РАДОС СВ" витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не є співмірним із складністю заявлених апелянтом вимог та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів у суді апеляційної інстанції не відповідає критеріям розумності, співрозмірності, справедливості та становить надмірний тягар для відповідача. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, а сума адвокатських витрат, яка зазначена позивачем для стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" підлягає зменшенню до 25 % від заявленої, що дорівнює 1 775,00 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 915/1788/21, ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000,00 грн.

3.2. ДП "НАЕК "Енергоатом" не погоджується з постановою Південно- західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 915/1788/21, якою апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 залишено без змін, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 700, 00 грн та вважає, що рішення та постанова винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності, а позивачем відповідно до статті 74 ГПК України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню з відповідача. При цьому, скаржник як на підставу касаційного оскарження рішення та постанови у відповідній частині послався на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме зазначив про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (частина 3 статті 126 та частина 8 статті 129 ГПК України).

3.3. ТОВ "РАДОС СВ" у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та стягнути з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь позивача додаткові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

3.4. ДП "НАЕК "Енергоатом" надало на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника підприємства.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

4.3. На підставі частини 4 статті 236 ГПК України, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 910/14099/21 та від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України, так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - пункт 3 частини 4 статті 129 ГПК України.

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною 4 статті 129 ГПК України.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 20.08.2021 між ТОВ "РАДОС СВ" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Шашликов та Пратнери" (Адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги № 135/2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого Адвокатське бюро зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити таку правову допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим Договором

Безпосередній зміст правничої допомоги за цим Договором полягає, зокрема, у правових консультаціях, роз`ясненнях з правових питань, здійснення представництва Клієнта в судах, підготовці документів правового характеру тощо.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що оплата за Договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку. Правову допомогу, що надається Адвокатським бюро, Клієнт оплачує в гривнях, на підставі рахунку, за вартістю, вказаною в прайс-листі Адвокатського бюро.

Відповідно до пункту 4.3 Договору, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість. На письмову вимогу Клієнта, Адвокатське об`єднання може надавати акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.

Суди попередніх інстанцій також установили, що у матеріалах справи міститься прайс-лист, який є додатком № 1 до Договору; акт про надання правової допомоги від 27.10.2022, складений між Адвокатським бюро та ТОВ "РАДОС СВ", відповідно до якого Адвокатське бюро надало, а Клієнт прийняв правову допомогу на загальну суму 5 700,00 грн, зокрема: підготовка позовної заяви про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" грошової заборгованості за договором поставки товару від 25.06.2021 № 53-123-01-21-07003 - 3 000,00 грн, відповідь на відзив - 1 500,00 грн, клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 600,00 грн, претензія від 20.10.2021 № 329 - 600,00 грн; ордер від 13.01.2022 серії АЕ № 1116281, виданий Адвокатським бюро, на підставі якого адвокат Кобеляцький Дмитро Миколайович надавав правничу допомогу ТОВ "РАДОС СВ"; ордер від 06.12.2021 серії АЕ № 1107522, виписаний адвокату Шашликову Денису Геннадійовичу для представництва інтересів позивача; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Шашликова Дениса Геннадійовича, виданого 12.03.2018 серії ДП за № 3661; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Кобеляцького Дмитра Миколайовича, виданого 02.04.2019 серії ДП за № 4250.

Матеріали справи свідчать, що документи з боку позивача при розгляді справи по суті підписані або адвокатом Шашликовим Денисом Геннадійовичем, або адвокатом Кобеляцьким Дмитром Миколайовичем.

Водночас, суди установили, що відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке не містить будь-яких доказів, які б свідчили про неправильність розрахунку позивачем витрат або про неналежність послуг адвоката при участі у справі № 915/1788/21.

Отже, з матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правомірного висновку про задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правову допомогу, понесених у суді першої інстанції та стягнення з відповідача 5 700, 00 грн.

Верховний Суд при касаційному перегляді рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, не виявив у діях суду порушень положень статей 126 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення в оскаржуваній частині.

Що ж до доводів скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (частина 3 статті 126 та частина 8 статті 129 ГПК України и), то колегія суддів зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду з приводу застосування норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не у будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на прийняте рішення по суті.

Верховний Суд враховує, що зазначена скаржником постанова Верховного Суду не містить протилежної позиції щодо застосування положень частини 3 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України порівняно з позицією судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, а лише зазначає про те, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи позивачем було подано документальне підтвердження надання правової допомоги.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

6.2. Щодо клопотання ТОВ "РАДОС СВ" про розподіл судових витрат понесених у суді касаційної інстанції, Верховний Суд зазначає про таке.

Як зазначалося вище, у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "РАДОС СВ" заявлено клопотання про вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, а також надано що докази на їх понесення.

При цьому, як свідчать матеріали справи між ТОВ "РАДОС СВ" та Адвокатським об`єднанням "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" укладено договір про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 1/2023 (далі - договір № 1/2023).

У розділі 4 договору № 1/2023 визначено порядок здійснення розрахунків та порядок прийняття правової допомоги.

У пункті 2.3. договору № 539-09/07 визначено, що окрім платежів зазначених у пункті 2.2. договору № 539-09/07, клієнт відшкодовує такі фактичні витрати виконавця: витрати, що пов`язані з виїздом виконавця за межі м. Львова для виконання доручень клієнта (витрати, пов`язані з відрядженням, транспортні витрати тощо); витрати на оплату послуг третіх осіб (консультації спеціалістів, експертів, аудиторів, послуги перекладачів, витрати з нотаріального посвідчення документів, телефонні переговори тощо), що були необхідні виконавцеві для виконання доручення клієнта.

На обґрунтування поданої заяви про розподіл судових витрат представник заявника подав копії таких документів:

- договір № 1/2023;

- додаток № 1 до договору № 1/2023 (прайс-лист);

- акт про надання правничої допомоги від 20.04.2023 відповідно якого надавалася правова допомога у виді підготовки на касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 915/1788/21 на суму 5 000,00 грн;

- ордер на ім`я Кобеляцького Дмитра Миколайовича виписаного на підставі договору № 1/2023 щодо представництва інтересів ТОВ "РАДОС СВ" у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду;

- докази надіслання відзиву разом із додатками на адресу ДП "НАЕК "Енергоатом".

Також в матеріалах справи містяться копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Кобеляцького Дмитра Миколайовича, виданого 02.04.2019 серії ДП за № 4250, яким підписано відзив на касаційну скаргу та який брав участь у судовому засіданні під час касаційного перегляду цієї справи 02.05.2023.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, представником ТОВ "РАДОС СВ" було направлено, зокрема, ДП "НАЕК "Енергоатом" копію відзиву на касаційну скаргу разом із додатками, у тому числі із доказами на підтвердження витрат з правової допомоги.

Про розгляд Верховним Судом цієї справи ДП "НАЕК "Енергоатом" було повідомлено ухвалою від 22.03.2023, копія якої вручена ДП "НАЕК "Енергоатом" 04.04.2023, що підтверджено відповідним поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.

Від ДП "НАЕК "Енергоатом" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника підприємства. Водночас клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених ТОВ "РАДОС СВ" витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із касаційним розглядом справи № 915/1788/21, не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, ТОВ "Герман-Агро" до справи не надало.

З огляду на наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, Суд вважає, що заявлені ТОВ "РАДОС СВ" витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям та є підтвердженими.

За таких обставин, зважаючи на відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "РАДОС СВ" витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 № 915/1788/21 залишити без змін.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" (промзона, а/с 20, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (53211, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, 49, ідентифікаційний код 44055420) - 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Видачу наказу доручити Господарському суду Миколаївської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ