Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.01.2018 року у справі №923/678/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 923/678/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" арбітражного керуючого Мамченко Л.Н.

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 про повернення апеляційної скарги без розгляду

у справі № 923/678/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Папіртехнотрейд"

про стягнення 10 000 000 грн. 00 коп.-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.07.2017 у справі № 923/678/17 позовну заяву ТОВ "АГРО ХХІ", подану ліквідатором Мамченко Л.Н., до ТОВ "Папіртехнотрейд" про стягнення 10 000 000 грн. повернуто без розгляду на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст.63 ГПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого суду, ліквідатор ТОВ "Агро ХХІ" - арбітражний керуючий Мамченко Л.Н. звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просила скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.07.2017 у справі № 923/678/17 та направити справу до господарського суду Херсонської області для продовження розгляду. При цьому, заявником було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у справі № 923/678/17 (колегія суддів у складі: Мишкіної М.А. - головуючого, Будішевської Л.О., Таран С.В.) відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "АГРО ХХІ" в особі ліквідатора Мамченко Л.Н. про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.07.2017; апеляційну скаргу ТОВ "АГРО ХХІ" в особі ліквідатора Мамченко Л.Н. на ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.07.2017 (вх.№3909/17 від 22.08.2017) та додані до неї матеріали повернуто скаржнику.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ТОВ "АГРО ХХІ" в особі ліквідатора Мамченко Л.Н. про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виключно відсутність коштів на рахунку боржника у зв'язку із ліквідаційною процедурою не може вважатись достатньою підставою для висновку про необхідність відстрочення ліквідатору сплати судового збору за подання апеляційної скарги; позивачем не надано доказів того, що відстрочення сплати судового збору може мати наслідком його оплату ліквідатором у зв'язку із певною потенційною можливістю отримання коштів, а також не надано доказів того, що кредиторами боржника не створювався фонд для відшкодування витрат арбітражного керуючого та він звертався до кредиторів з проханням створити такий фонд.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ліквідатор ТОВ "Агро ХХІ" - арбітражний керуючий Мамченко Л.Н. звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у справі № 923/678/17 та направити справу до Одеського апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали ліквідатор ТОВ "Агро ХХІ" - арбітражний керуючий Мамченко Л.Н. зазначає порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, заявник касаційної скарги, не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилається на те, що апеляційним судом в порушення ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не було прийнято до уваги обставини неплатоспроможності позивача та відсутності на ліквідаційному рахунку підприємства-банкрута - ТОВ "Агро ХХІ" станом на 08.08.2017 грошових коштів, що унеможливлює погасити як конкурсні вимоги, так і поточні зобов'язання, в т.ч. здійснити оплату судового збору. При цьому, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції було безпідставно позбавлено ТОВ "Агро ХХІ" можливості стягнення у даній справі з ТОВ "Папіртехнотрейд" дебіторської заборгованості та задоволення вимог кредиторів у справі № 918/54/16 про банкрутство ТОВ "Агро ХХІ", тим самим порушивши право позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи. Разом з тим, скаржник зазначає про те, що апеляційний суд, як і місцевий господарський суд не позбавлені можливості при винесенні рішення покласти сплату судового збору на винну особу або ж пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 задоволено клопотання ТОВ "Агро ХХІ" в особі ліквідатора Мамченко Л.Н. про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, відстрочено ТОВ "Агро ХХІ" в особі ліквідатора Мамченко Л.Н. сплату судового збору до 13.12.2017, прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Агро ХХІ" в особі ліквідатора Мамченко Л.Н. на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у справі № 923/678/17, розгляд скарги призначено на 28.11.2017.

На підставі ч. 5 ст. 31 та п. 6 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.12.2017 № 38-р касаційна скарга разом із справою № 923/678/17 передана до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 визначено склад колегії для розгляду справи № 923/678/17 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Агро ХХІ" арбітражного керуючого Мамченко Л.Н.: Ткаченко Н.Г. - головуючий, судді: Білоус В.В., Жуков С.В.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Папіртехнотрейд" до суду касаційної інстанції не надходив.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Розмір та порядок сплати судового збору визначається Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакцій, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2017 був встановлений у розмірі 1 600, 00 грн.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 32, 33 ГПК України, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

До того ж, згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VIII)").

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, ліквідатор ТОВ "Агро ХХІ" - арбітражний керуючий Мамченко Л.Н. посилалася на те, що товариство є неплатоспроможним, постановою Господарського суду Рівненської області від 24.01.2017 у справі № 918/54/16 ТОВ "Агро ХХІ" визнано банкрутом, знаходиться в ліквідаційній процедурі, кошти на рахунку відсутні, тому ТОВ "Агро ХХІ" не має можливості сплатити судовий збір за поданою апеляційною скаргою.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.

Згідно п.2 ч.8 ст. 41 Закону про банкрутство з основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

За приписами норм Закону про банкрутство до витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі відносяться, зокрема, витрати по сплаті судового збору.

Статтею 115 Закону про банкрутство врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до ч. 4 названої норми, витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Згідно ч. 5 ст. 115 Закону про банкрутство сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду (ч.6 ст.115 Закону про банкрутство)

Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів вважає, що перебування боржника в процедурі банкрутства на стадії ліквідаційної процедури не є підставою для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що обставини неплатоспроможності позивача та відсутність на ліквідаційному рахунку ТОВ "Агро ХХІ" грошових коштів є підставою для відстрочення ліквідатору сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Водночас, колегія суддів зазначає, що надавши належну оцінку доводам заявника апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "АГРО ХХІ" в особі ліквідатора Мамченко Л.Н. про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи те, що скаржник не подав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а його клопотання про відстрочення сплати судового збору відхилено, то суд апеляційної інстанції вмотивовано повернув апеляційну скаргу без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Аргументи касаційної скарги про порушення права позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Виходячи з наведеного, доводи, викладені ліквідатором ТОВ "Агро ХХІ" - арбітражним керуючим Мамченко Л.Н. у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним, а вимога процесуального закону про сплату судового збору не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи до апеляційного господарського суду для продовження розгляду відповідно до вимог ст. 310 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у справі № 923/678/17 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального і процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 у справі № 923/678/17 при прийнятті до провадження касаційної скарги ТОВ "Агро ХХІ" в особі ліквідатора Мамченко Л.Н. було відстрочено сплату судового збору до 13.12.2017. Однак, оскільки заявником касаційної скарги не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у справі № 923/678/17, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню з ТОВ "Агро ХХІ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мамченко Л.Н. в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" арбітражного керуючого Мамченко Л.Н. залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у справі № 923/678/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" в особі ліквідатора -арбітражного керуючого Мамченко Л.Н. (35431, Рівненська область, Гощанський район, с. Бабин, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 34438102) в дохід Державного бюджету України (рахунок отримувача: 31213207700007; отримувач коштів: УК у Печерському р-ні, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; код банку отримувача: 820019; код класифікації доходів бюджету: 22030102) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.