Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.01.2018 року у справі №914/1128/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 914/1128/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2017 (суддя Ділай У.І.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (головуючий: Зварич О.В., судді: Костів Т.С., Малех І.Б.)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Міністерства оборони України

до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

про розірвання договору

За участю представників:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачеве Міністерства оборони України звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" про розірвання договору про спільне використання технологічних електричних мереж у зв'язку з істотними змінами обставин.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні з відповідачем спірного договору про спільне використання технологічних електричних мереж не міг передбачити необхідну йому на даний час потужність електроенергії, тому просив суд розірвати договір про спільне використання технологічних електричних мереж №145-142/10 від 24.10.2010р., укладений між КЕВ м.Мукачеве та ВАТ "Львівобленерго", посилаючись при цьому на ст. 652 ЦК України та ст. 651 ЦК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №914/1128/17, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б підтверджували сукупність і наявність чотирьох умов, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України, тому відсутні підстави для розірвання спірного договору. З вищезазначених підстав суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

12.10.2017 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачеве Міністерства оборони України подав касаційну скаргу на рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 прийнято касаційну скаргу, справу призначено до розгляду на 19.12.2017.

22.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

22.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

31.01.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 01.03.2018, якою повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами не застосовано ст.652 ЦК України та не взято до уваги істотну зміну обставин договору, яка виникла з причин переходу права власності від Квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачеве до НСБ "Тисовець" і навпаки, а потужності, які використовує останній, на даний час є недостатніми і сам позивач не може самостійно усунути існуючу проблему з відновлення дозвільної потужності.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та рішення місцевого господарського суду від 19.07.2017, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд рішення судів попередніх судових інстанцій залишити в силі.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є вимога про розірвання договору про спільне використання технологічних електричних мереж №145-142/10 від 24.10.2010р., укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Мукачеве та ВАТ "Львівобленерго", правонаступником якого є ПАТ "Львівобленерго".

Доводи позивача зводяться до можливості переукладення договору стосовно обмеження підключення окремих субабонентів з метою збільшення потужностей, які можуть бути використані НСБ "Тисовець" в запланованому на 2017 рік розвитку інфраструктури КЕВ м.Мукачеве.

Відповідач в свою чергу зазначав, що доводи позивача зводяться до необхідності збільшення потужності, однак ці доводи не стосуються предмета спірного договору, оскільки ним не врегульовано питання потужності. Дане питання регулюється договором про постачання електричної енергії, який не є предметом розгляду в даному спорі, тому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами наявності обставин, передбачених ст. 652 ЦК України щодо розірвання договору з наявності істотної зміни обставин.

Судами встановлено, що 24 грудня 2010 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Мукачеве (власник мереж) та ВАТ "Львівобленерго" (користувач), правонаступником якого є ПАТ "Львівобленерго", укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 145-142/10 від 24.10.2010р., за умовами якого власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії, власниками технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших субєктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних мереж спільного використання, та інші послуги відповідно до умов цього договору (а.с.20-34).

Відповідно до п. 1.2 договору передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 "Однолінійна схема", наданого власником мереж з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатком № 2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Обов'язки власника мереж, користувача та їх права визначені в розділах 2-5 договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що власник мереж зобов'язаний упродовж трьох робочих днів з дня переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи, повідомити про це користувача.

Цей договір укладається на строк до 31.12.2011р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, передбаченому законодавством. У разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей договір втрачає чинність (п.10.4 договору).

Згідно додатку № 1 до договору точка продажу електричної енергії субспоживачам встановлена на межі балансової належності електричних мереж між КЕВ м.Мукачеве, який є власником технологічних електричних мереж, та ВАТ "Львівобленерго" (а.с. 22 на звороті).

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 145-142/10 від 24.10.2010р. підписаний і скріплений печатками сторін.

Уклавши договір про спільне використання технологічних електричних мереж №145-142/10 від 24.10.2010р., його сторони погодили всі істотні умови даного договору та визначили взаємні зобов'язання, а також порядок розрахунків за спільне використання технологічних електричних.

Пунктом 10.4 сторони погодили, що договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з положеннями пункту 1.7 Правил користування електричною енергією, у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним цих ПКЕЕ, в укладенні (переукладені) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими ПКЕЕ випадках.

Відповідно до п. 1.10 ПКЕЕ встановлено, що електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір про спільне використання електричних мереж.

Згідно абзацу першого п. 5.15 ПКЕЕ, відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Пунктом 2 постанови ПКРК 17.10.2005 № 910 "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 за 1399/1 1679 (/1399-05) (із змінами), встановлено, що електропередавальні організації, які здійснюють діяльність на закріпленій території, зобов'язані врегулювати відносини згідно з вимогами абзацу другого п. 1.10 ПКЕЕ із власниками технологічних електричних мереж незалежно від розміру середньомісячного обсягу передачі електричної енергії протягом п'яти років.

Судами зазначено, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовані, зокрема, тим, що на НСБ "Тисовець" у 2017 році планується розвиток інфраструктури, з приводу чого відповідним структурним підрозділам Міністерстрва оборони України доручено опрацювати можливі варіанти переукладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж між КЕВ м.Мукачеве та ВАТ "Львівобленерго" стосовно обмеження підключення окремих субабонентів з метою збільшення потужностей, які можуть бути використані НСБ "Тисовець" при розвитку інфраструктури. При цьому позивач зазначав, що до теперішнього часу договір про спільне використання технічних електричних мереж між позивачем та ВАТ "Львівобленерго" не переукладено, а отже технічна можливість для постачання електричної енергії субспоживачам у позивача відсутня.

Судами встановлено, що на адресу відповідача позивач направляв листи про розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, вказуючи , що має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договорів, а також інші умови, передбачені ч.2 ст.652 ЦК України для розірвання договорів. Однак, відповіді у встановлений строк позивач не отримав, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.525 Цивільного кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначено вище, предметом даного позову є розірвання укладеного між сторонами договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно зі статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість зміни або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів встановлено, що фактично доводи позивача зводяться до можливості переукладення договору стосовно обмеження підключення окремих субабонентів з метою збільшення потужностей, які можуть бути використані НСБ "Тисовець" в запланованому на 2017 рік розвитку інфраструктури КЕВ м. Мукачеве. При цьому його твердження про необхідність розірвання спірного договору, які відповідатимуть інтересам КЕВ м.Мукачеве, ґрунтуються лише на припущеннях та не взяті судами до уваги, оскільки позивачем не доведено у встановленому порядку про наявність на даний момент, а не в майбутньому, обставин, які істотно змінились, та обставин, які б підтверджували сукупність і наявність вказаних чотирьох умов, передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України.

Суд касаційної інстанції, в свою чергу, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно дослідити зазначені доводи і докази та самостійно встановити наведені факти чи їх відсутність.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги положення п.10.4 спірного договору, в якому зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей договір втрачає чинність, та встановлено, що доказів звернення до другої сторони договору про перехід права власності (права господарського чи оперативного відання) позивачем не надано, заяви про зміну підстав позову в порядку ст.22 ГПК України на адресу суду станом на день вирішення справи №914/1128/17 не надходило, відтак, господарським судом Львівської області розглянуто справу в межах вимог позовної заяви та з підстав зазначених в ній.

В свою чергу, апеляційний суд вірно зазначив, що доводи апеляційної скарги щодо втрати чинності договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 145 - 142/10 від 24.12.2010 від 24.12.2010 року з причин переходу права власності від КЕВ м.Мукачеве до НСБ «Тисовець» згідно умов п.10.4 договору не стосуються предмета спору у даній справі, а тому, в силу положень частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №914/1128/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №914/1128/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський