Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №806/1615/17

адміністративне провадження №К/9901/42838/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №806/1615/17

за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 117675,13 грн., провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Попової О.Г., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів: Капустинського М.М., Моніча Б.С.,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" суму адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 117675,13 грн.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач порушив вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і не забезпечив працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов`язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно господарські санкції та пеню.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, позов задоволено.

Судами встановлено, що відповідач зареєстрований Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та використовує найману працю.

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2016 рік складала 40 осіб.

Норматив робочих місць для інвалідів по даному підприємству згідно зі статтею 19 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становив 2 особи. Фактично працювала 1 особа з інвалідністю.

За незайняте інвалідом робоче місце позивачем нараховано 115322,50 грн. адміністративно-господарських санкцій та 2352,63 грн. пені за несвоєчасну сплату таких санкцій.

Суди приймаючи рішення про задоволення позову, виходили з того, що відповідач не виконав обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та не повідомляв про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) шляхом подачі звіту за формою № 3-ПН з моменту відкриття вакансії.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування ухвалених у справі судових рішень та прийняття нового, про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Заявник вказує, що створив робочі місця для інвалідів та вживав заходів для їх працевлаштування.

Позивач до суду касаційної інстанції заперечень чи пояснень не подав.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Отже, законом передбачена відповідальність підприємств, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ "Про зайнятість населення" (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Слід зазначити, що обов`язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений Законом України від 01 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення", який втратив чинність 01 січня 2013 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Отже, з 01 січня 2013 року періодичність подання звітів 3-ПН не була регламентована законом.

Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Наказ № 316).

Згідно з Наказом № 316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наказ № 316 набрав чинності 12 липня 2013 року, а тому з цієї дати встановлено обов`язок підприємств подавати форму 3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Тобто, на час спірних правовідносин законодавство не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. У 2016 році, за який до відповідача застосовано санкції, існував обов`язок підприємств подавати форму 3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Разом з цим, як встановлено судами, такий обов`язок не виконано, оскільки звіти були подані лише 09.09.2016, 25.10.2016, 04.11.2016, тоді як вакансія була відкрита із січня 2016 року.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені на незайняте інвалідом у 2016 році робоче місце.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду