Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №826/15190/14

адміністративне провадження №К/9901/5026/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у складі суддів Межевича М.В., Земляної Г.В., Сорочка Є.О. у справі №826/15190/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

02 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 27 червня 2014 року № 0002792202, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 307700 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

23 жовтня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 27 червня 2014 року № 0002792202, з мотивів відсутності підстав для застосування штрафу.

16 грудня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року скасовано, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27 червня 2014 року № 0002792202 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 307360 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з правомірності застосування до позивача штрафу податковим органом у сумі 340 грн. відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок чого в частині застосування штрафу у цій частині податкове повідомлення - рішення є правомірним. Застосування штрафу на підставі зазначеної норми за не забезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків в загальній кількості 905, в порушення пункту 9 статті 3 цього Закону є протиправним з мотивів відсутності об'єкту та розміру штрафу застосованого податковим органом до спірних правопорушень.

08 січня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняте нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами положень пункту 9 статті 3, пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР та порушення норм статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

13 січня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа із суду першої інстанції не була витребувана.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

17 січня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/5026/18 передані до Верховного Суду.

18 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/5026/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу №826/15190/14 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

26 січня 2018 року справа №826/15190/14 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що керівником податкового органу 27 червня 2014 року згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту планової виїзної перевірки Товариства з урахуванням результатів апеляційного адміністративного оскарження від 26 березня 2013 року № 125/26-57-22-09 прийняте податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, на підставі пункту 4 статті 17 цього Закону.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій дійшли висновку про подвійне застосування штрафу за одне й те саме правопорушення, а саме не забезпечення Товариством друку фіскальних звітних чеків в загальній кількості 905 доводить продовжуване порушення, а не зберігання роздрукованого чеку у КОРО - триваюче, за що правомірно за висновком суду апеляційної інстанції застосований штраф у сумі 340 грн. та безпідставно у сумі 307360 грн.

Вирішуючи спір суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування норм пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, викладений у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року № 3874/10/2670, від 16 квітня 2013 року у справі № 21-89а13, відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), за яким усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції цієї норми, дійшов висновку що відповідний орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі 20 н.м.д.г. незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального чека та/або його не зберігання в КОРО, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), оскільки в такому випадку вчиняється продовжуване порушення.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування штрафу у сумі 307360 грн. та не вбачає підстав відступити від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відповідно до пункту 8 Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діє з 15 грудня 2017 року.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 у справі №826/15190/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер