Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №803/2011/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №803/2011/17

адміністративне провадження №К/9901/52883/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у складі судді Сороки Ю. Ю. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Багрія В. М., Кушнерика М. П., Рибачука А. І. у справі № 803/2011/17 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В:

28 грудня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21 грудня 2017 року № UA205110/2017/000137/1.

01 березня 2018 року рішенням Волинського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 21 грудня 2017 року № UA205110/2017/000137/1.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності спірного акта індивідуальної дії.

11 червня 2018 року митним органом подано до Верховного Суду касаційну скаргу.

У касаційні скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 52-54, 58, 62, 64 Митного кодексу України, статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оспорювані судові рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити у повному обсязі.

Скаржник доводить невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку митного органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на: ненадання позивачем документів, що підтверджують розмір вартості витрат на перевезення та комісійної винагороди, які є її складовими. Також контролюючий орган вказує на ненадання позивачем додатково витребуваних документів, з метою з'ясування митної вартості імпортованих товарів.

13 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано відповідачу десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

26 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги та витребувано з Волинського окружного адміністративного суду справу № 803/2011/17.

10 липня 2018 року справа № 803/2011/17 надійшла до Верховного Суду.

Відзив позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення частково не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 08 грудня 2017 року декларант позивача з метою розмитнення товару (бувшого у використанні, пошкодженого автомобіля марки - Volkswagen, модель - Jetta, номер кузова НОМЕР_1, 2012 року виготовлення) подав до митного органу митну декларацію № UA205090/2017/058402 та комплект документів. Задекларована митна вартість товару - 1750 доларів США.

Митний орган за наслідками розгляду вказаної митної декларації оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з посиланням на статтю 54 Митного кодексу України.

21 грудня 2017 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2017/000137/1 і роз'яснено необхідність подання нової митної декларації.

Підставами для коригування митної вартості митним органом визначено відсутність документів, які б підтверджували взаємозв'язок між продавцем та позивачем, а також документів, що засвідчують факт оплати транспортування та сплати комісійної винагороди за посередницькі послуги, пов'язані з виконанням умов договору купівлі імпортованого транспортного засобу. Декларантом до митного оформлення не надано платіжне доручення банку (чек на оплату товару), що містить реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару на виконання оплати, відповідно до наданої фактури «SASCHA Spolka zoo» від 31 березня 2017 року № VF51\03\17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з фактурою від 31 березня 2017 року № VF51\03\17 позивачем придбано у польської компанії «SASCHA Sp. z.o.o» бувший у користуванні та пошкоджений легковий автомобіль марки - Volkswagen, модель - Jetta, 2012 року виготовлення, та сплачено в рахунок даної польської компанії було перераховано кошти за товар у сумі 1750, які задекларовано як митну вартість товару.

Вказаний автомобіль транспортований із США, експортером є компанія «SASCHA Sp. z.o.o», отримувачем - ОСОБА_1, перевізник - Atlantic Express CORP, що підтверджується коносаментом від 14 квітня 2017 року.

Підставою вивезення автомобіля із США є Salvage sertificate, за яким продавцем виступає Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company, покупцем SASCHA SP. z.o.o.

Відповідно до наданої фактури від покупця Sascha Spolka zoo віз 31 березня 2017 року №VF51/03/17 встановлено термін оплати - 120 днів, тобто 29 липня 2017 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будь-яких договорів із фірмою Suffolk Total Loss Allstate Insurance Company (продавцем) позивач не укладав, відтак надати будь-яку інформацію ніж та, що у нього наявна не може.

Позивачем надано митному органу лист від продавця - фірми SASCHA SP. z.o.o. від 21 грудня 2017 року про проведення розрахунку із покупцем у повному обсязі, а також висновок № 110 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля від 18 грудня 2017 року, яким визначено вартість відновлювального ремонту, ввезеного на митну територію України автомобіля Volkswagen Jetta, SE vin-НОМЕР_1 від 18 гривень 2017 року в розмірі 232 227 грн. 32 коп.

Під час судового розгляду листом компанії продавця SASCHA SP. z.o.o. від 09 січня 2018 року підтверджено, що оплату у сумі 1750 доларів США здійснено у повному обсязі та надіслано копію чеку про сплату.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

У відповідності зі статтею 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, в тому числі, і витрати (складові митної вартості), пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, та комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем на виконання вимог митного органу не надано жодних документів, які б підтверджували розмір витрат на транспортування та комісійної винагороди чи доводили відсутність здійснення таких.

Задовольняючи позов, суди передчасно висновувалися з того, що митна вартість товару має бути визначений за основним методом і фактично сплачена позивачем сума за товар включала в себе розмір витрат на його транспортування та комісійну винагороду.

Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено на яких умовах здійснювалася поставка товару і чи передбачали ці умови включення витрат на транспортування до ціни договору. Спростовуючи доводи митного органу щодо понесення позивачем витрат на комісійну винагороду, суди послалися виключно на відсутність у позивача рахунків про здійснення таких витрат та не дослідили чи були такі витрати фактично понесеними.

Судами надано оцінку Salvage sertificate, який є підставою для вивезення автомобіля з США, замінює експортну декларацію і містить інформацію щодо фактичного продавця та покупця товару, при цьому відповідний доказ не перекладено державною мовою, в передбаченому законом порядку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основної вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. Водночас, судами не встановлено чи проводилися консультації митного органу з декларантом щодо необхідності застосування кожного наступного метода у зв'язку з неможливістю застосування попередніх методів.

Згідно з частинами першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За змістом частин другої та третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Враховуючи положення вищенаведених норм, Верховний Суд вважає, судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано у сторін та інших суб'єктів документів та інформації, яка стала підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 21 грудня 2017 року № UA205110/2017/000137/1.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, пунктом 1 частини 2 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі № 803/2011/17 скасувати.

Адміністративну справу № 803/2011/17 направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер