Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №750/6338/17

адміністративне провадження №К/9901/17822/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - управління Пенсійного фонду) на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 5 вересня 2017 року у складі судді Логвіної Т.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мацедонської В.Е. (головуючий), суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П. у справі за позовом управління Пенсійного фонду до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

У липні 2017 року управління Пенсійного фонду звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Петренко С.В. закінчити виконавче провадження №№ 53867352, 53976894, 53961489 від 23 червня 2017 року та скасувати постанови виконавчого провадження №№ 53867352, 53976894, 53961489 від 23 червня 2017 року щодо стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 83 грн. 00 коп.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 5 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, управління Пенсійного фонду звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм частини другої статті 6 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1404-VIII), просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області на виконанні перебували (перебувають) виконавчі провадження №№ 53867352, 53976894 53961489 з виконання виконавчих листів №750/8522/16-а від 25 квітня 2017 року, №751/11496 від 3 квітня 2017 року, №750/8360/16-а від 24 листопада 2016 року про зобов'язання управління Пенсійного фонду здійснити певні дії.

23 червня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області винесено постанови №№ 53867352, 53976894 та 53961489 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, згідно яких, керуючись статтею 42 Закону № 1404-VIII стягнуто з боржника - управління Пенсійного фонду витрати на проведення виконавчих дій з примусового виконання наведених вище виконавчих листів у сумі 83,00 грн. по кожній постанові.

У розрахунок витрат виконавчого провадження включено: направлення рекомендованого листа: 2х16,00=32,00 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження: 1х51,00=51грн.

Не погоджуючись з постановою щодо стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та вважаючи, що необхідно закінчити виконавче провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно пункту 3 частини першої статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (абзац 3 частини третьої статті 42 Закону №1404-VIII).

Наказом Міністерства юстиції України №2830/5 від 29 вересня 2016 року «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі - Наказ №2830/5) визначено, що до видів витрат виконавчого провадження відносяться: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; 9) послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої, другої розділу І Наказу №2830/5 до видів витрат виконавчого провадження належать: 1) Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; - копіювання, друк документів; - канцтовари. 2) Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.

Згідно з частинами першою, другою розділу ІІ Наказу № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Частиною першою розділу ХІІІ Закону №1404-VIII передбачено, що цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 року №3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» з 5 січня 2017 плата за користування системою становить 51 грн. за кожне відкрите виконавче провадження.

Згідно розмірів витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, затверджених начальником Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Трейтяком О. М. 3 лютого 2017 року вартість друку 1 аркуша (папір включно) становить 0,50 грн., направлення рекомендованого листа - 16 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунки, наведені відповідачем в оскаржуваній постанові, відповідають встановленим розмірам станом на дату їх обрахунку.

Суд вважає, обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що при винесенні 23 червня 2017 року постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №№53867352, 53976894 та 53961489 відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування зазначених постанов.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача закінчити виконавчі провадження №№53976894, 53961489, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виконавчі провадження №53976894 з примусового виконання виконавчого листа №750/8360/16-а, виданого Деснянським районним судом м.Чернігова 24 листопада 2016 року, та №53961489 з примусового виконання виконавчого листа №751/11496/16-а, виданого Новозаводським районним судом м.Чернігова 3 квітня 2017 року, закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII (згідно постанов ВП №53976894 від 1 серпня 2017 року, ВП №53961489 від 29 червня 2017 року), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

У той же час, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження №53867352 жодним чином не обґрунтовані та позивачем не наведено жодних підстав, передбачених статтею 39 Закону №1404-VIII, а також не надано належних та допустимих доказів для закінчення вказаного виконавчого провадження.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника з приводу відсутності у відповідача повноважень щодо стягнення коштів з позивача, як з державного органу. Вказані аргументи стосуються виконання оспорюваної постанови і не мають безпосереднього впливу на вирішення питання стосовно її правомірності. Окрім того, компетенція державного виконавця приймати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження прямо обумовлена статтею 42 Закону №1404-VIII.

Твердження позивача щодо заборони використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не може свідчити про протиправність оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, суд не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 5 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду