Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/25495/19

провадження № К/9901/23702/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.) у справі №640/25495/19,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (перейменовано в Офіс Генерального прокурора), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 13.11.2019 №1462ц про звільнення позивача з посади прокурора відділу представництва інтересів дітей та держави в судах, захисту їх прав при виконанні судових рішень управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України з 20.11.2019;

поновити позивача на попередній роботі для забезпечення виконання функцій прокуратури і виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 13.11.2019 №1462ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів дітей та держави в судах, захисту їх прав при виконанні судових рішень управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України з 20.11.2019.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів дітей та держави в судах, захисту їх прав при виконанні судових рішень управління ювенальної юстиції Офісу Генерального прокурора з 21.11.2019.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 446 879 грн. (чотириста сорок шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень).

3. Зазначене судове рішення відповідач оскаржив до суду апеляційної інстанції та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року зупинено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі №640/25495/19 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №560/4122/19 на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Суд апеляційної інстанції вказував, що спірні правовідносини в рамках даної справи виникли з підстав звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до пп. 1 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», внаслідок не подання заяви до Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

5. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа №560/4122/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Хмельницької області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії та ухвалою Верховного Суду від 19.01.2021 відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

6. Суд апеляційної інстанції зазначав, що спірні правовідносини у даній справі є подібними до правовідносин у справі №560/4122/19, в якій також спір стосується правомірності звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до пп. 1 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», внаслідок не подання заяви до Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

7. З огляду на те, що Верховним Судом переглядається судове рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність передбачених статтею 236 КАС України підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №560/4122/19.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

8. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Касатор зазначає, що зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому процесуальним законодавством, оскільки рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 в справі № 560/4122/19 переглядаються в касаційному порядку колегією суддів у складі трьох суддів, а не палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, а тому підстави для зупинення провадження у справі були відсутні.

10. Крім того, відповідач звертає увагу, що суд апеляційної інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали виходив з типовості спірних правовідносин у справах №640/25495/19 та № 560/4122/19, однак не навів цьому належного обґрунтування.

11. Скаржник також вказує, що зупинення провадження у справі №640/25495/19 не дає можливості вирішення питання по суті спору в розумні строки і позбавляє сторони законного права на справедливий суд.

12. Спростовуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо подібності правовідносин у справах №640/25495/19 та №560/4122/19, касатор вказує, що у справі №560/4122/19 як підстави позову, зазначається, зокрема, звільнення з органів прокуратури у зв`язку з неподанням заяви про переведення в Офіс Генерального прокурора та проходження тестування; водночас, у цій справі підставами позову, зокрема, є: звільнення у зв`язку з неуспішним проходженням атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, ненастання події, з якою пов`язано застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»

13. На переконання відповідача, у справах №640/25495/19 та №560/4122/19 різні правовідносини, які між собою не є тотожними та подібними; отже рішення, яке буде прийнято Верховним Судом в справі №560/4122/19, не впливатиме та результат розгляду справи, що розглядається.

14. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду від сторони позивача не надходило, однак в силу частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

15. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшла 29 червня 2021 року.

16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.

17. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №640/25495/19.

18. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

21. Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

22. Положення статті 236 КАС України регулюють питання зупинення провадження у справі. Відповідно до частини 1 цієї статті суд зупиняє провадження у справі в разі: 1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника; 2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника; 3) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду; 4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні; 5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 6) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участю судді.

23. Частиною другою статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі: 1) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов`язковою, - до одужання; 2) знаходження учасника справи у довгостроковому відрядженні, якщо його особиста участь буде визнана судом обов`язковою, - до повернення з відрядження; 3) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі - до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 4) призначення судом експертизи - до одержання її результатів; 5) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції; 6) направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення; 7) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів; 9) розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі; 10) постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом - до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

24. Аналіз статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що нормами вказаної статті процесуального закону розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію.

25. Варто зауважити, що перелік даних підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

26. Суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали виходив з того, що в ході апеляційного провадження встановлено, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа №560/4122/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Хмельницької області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії та ухвалою Верховного Суду від 19.01.2021 відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції виходив також із подібності правовідносин у справах №560/4122/19 та №640/25495/19.

27. З посиланням на пункт 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зупинення провадження у справі.

28. Верховний Суд звертає увагу, що вказаною нормою визначено право суду зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

29. Відповідна підстава для зупинення є не обов`язковою, а тому вирішується судом на власний розсуд.

30. Із врахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується із доводами касатора, що зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому процесуальним законодавством, оскільки рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 в справі №560/4122/19 переглядаються в касаційному порядку колегією суддів у складі трьох суддів, а не палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, як цього передбачають положення зазначеної норми процесуального закону.

31. Таким чином, Верховний Суд констатує відсутність підстав для зупинення провадження у справі №640/25495/19 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №560/4122/19 на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.

32. А відтак, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, зупиняючи апеляційне провадження у справі №640/25495/19, порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

33. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 815/6447/14.

34. Окрім того, знаходять своє підтвердження й доводи касаційної скарги щодо неподібності правовідносин у справі №640/25495/19 та справи №560/4122/19. В контексті зазначеного, є помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що спірні правовідносини в рамках даної справи виникли з підстав звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до пп. 1 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», внаслідок не подання заяви до Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

35. Матеріалами справи підтверджується, зокрема, наявність заяви ОСОБА_1 про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію (а.с. 135, т.1).

36. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якого, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

37. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях вказував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку.

38. Практика Європейського суду з прав людини з цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких: складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо.

39. Не вдаючись до детального аналізу практики Європейського суду з прав людини з питання, що розглядається, Верховний Суд враховує висновки цього суду про те, що трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.

40. Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.

41. Аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №826/25204/15 та постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №200/5251/20-а.

42. Окремо слід зазначити, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності.

43. Для даної категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду: місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного; віднесено такі справи до справ незначної складності зі зменшеними строками розгляду.

44. Таким чином, невиправдане зупинення провадження у справах даної категорії є неприпустимим та не відповідає завданням адміністративного судочинства.

45. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

46. Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративною судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

47. Враховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права і постановлено ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. А відтак касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

48. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись ст. 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №640/25495/19 скасувати.

3. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

А.Г. Загороднюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду